Постанова № 35296450, 30.09.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2009 р. справа № А27-366-07

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Кожана М.П. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Дегтярьові Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2007 року у справі № А27/366-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Агро-Союз»

до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

В липні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Агро-Союз»звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень №0000571741/0 від 29.05.2007 року та №0000571741/1 від 26.06.2007р., якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2007 року на 320751,66грн. В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що висновок відповідача про наявність у товариства права на бюджетне відшкодування лише в тій частині суми ПДВ, яка включена до складу податкового кредиту січня 2007 року та за умови наявності на цю суму ПДВ податкових накладних за січень 2007 року не відповідає вимогам пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Постановою від 08.11.2007 року господарський суд Дніпропетровської області задовольнив позов. При цьому суд з посиланням на пп.7.7.1 та пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зазначив, що обов'язковою умовою бюджетного відшкодування є саме сплата відповідної суми податку покупцем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді продавцям таких товарів (послуг) без огляду на те, коли таке зобовязання виникло у отримувача товарів і було відображено в податковому кредиті платника податку.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує дану постанову в апеляційному порядку, просить її скасувати та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що при винесені постанови судом першої інстанції порушено норми матеріального і процесуального права. Посилаючись на пп.7.7.2 п.7.7 ст.7, пп. «б»пп.7.7.7 ст.7, п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідач зазначив, що позивачем не надано доказів підтвердження суми бюджетного відшкодування, яка обліковувалась в особовому рахунку позивача, суми податку на додану вартість, яка задекларована платником податку до відшкодування і яка обліковувалась на особовому рахунку позивача у спірний період. При цьому апелянт вказує, що сам лише факт обліку в особовому рахунку суми переплати з податку не може бути доказом того, що це є підтверджена податковим органом сума бюджетного відшкодування, оскільки податковий орган зобов'язаний вносити до особового рахунку суми як податкових зобов'язань так і кредиту, заявлених платником податку у податкових деклараціях без здійснення їх перевірки під час прийняття податкових декларацій. Апелянт стверджує, що із змісту норми, визначеній у пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»вбачається, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг)своїм постачальникам саме у попередньому податковому періоді, а не періодах, як вважає позивач.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції підлягає задоволенню, постанова - скасуванню, а в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, 21 05.2007 року за результатами позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Агро-Союз» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2007 року Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією складено акт №101/234/31682313, на підставі якого відповідачем 29.05.2007 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0000571741/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2007 року на 320751,66грн.

В акті перевірки зазначено про порушення підприємством пп.7.7.2., п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за лютий 2007 року на 320751,66грн.

За результатами апеляційного оскарження зазначеного податкового повідромлення-рішення відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000571741/1 від 26.06.2007 року на таку ж суму що і первинне рішення.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне. Бюджетному відшкодуванню відповідно до пп. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" (далі по тексту -Закон) підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Враховуючи зазначене, при заповненні рядка 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість), затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 09.07.1997р. за №250/2054 (у редакції наказу ДПА України від 15.06.2006р. №213), платник податку може врахувати із суми податкового кредиту попереднього податкового періоду (рядок 17 Декларації) ті суми податку, які фактично сплачені у такому ж податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) грошовими коштами (лист ДПА України від 02.2006D. № 2741/7/16-1517).

За приписами пп. «б»пп. 7.7.7 ст. 7 Закону якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Згідно з визначенням п. 1.8 вказаного Закону бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Порядок підтвердження суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) встановлено пп.7.7 Закону. Дана норма передбачає здійснення податковим органом документальної невиїзної (камеральної) перевірки та позапланової виїзної перевірки (документальної) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. З матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано доказів вставленого вказаною правовою нормою підтвердження податковим органом суми бюджетного відшкодування, яка обліковувалась в особовому рахунку позивача. Відповідно до визначення, наданого в Методичних рекомендаціях щодо порядку адміністрування видачі та погашання податкових векселів, викладених в листі ДПА України від 22.12.2005р. N 25595/7/16-1517 (із змінами, внесеними згідно з Листом ДПА України N 16071/7/16-151 від 29.08.2006р.) підтверджена податковим органом сума бюджетного відшкодування (далі - сума бюджетного відшкодування) - сума податку на додану вартість, яка задекларована платником податку до відшкодування, обліковуються в картці особового рахунку платника і підтверджена актом документальної невиїзної (камеральної) перевірки чи позапланової виїзної (документальної) перевірки. Разом з тим, позивачем не надано до суду доказів підтвердження актом документальної невиїзної (камеральної) перевірки чи позапланової виїзної (документальної) перевірки суми податку на додану вартість, яка задекларована платником податків до відшкодування і яка обліковувалась на особовому рахунку позивача у спірний період. Крім того, сам лише факт обліку в особовому рахунку суми переплати з податку не може бути доказом того, що це є підтверджена податковим органом сума бюджетного відшкодування, оскільки податковий орган зобов'язаний вносити до особового рахунку суми як податкових зобов'язань та кредиту, заявлених платником податку у податкових деклараціях без здійснення їх перевірки під час прийняття податкових декларацій.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.? Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. відповідно до п.1.8 ст.1 вказаного закону бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

При цьому, згідно з пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків. Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 вказаного Закону Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У відповідності до пп.7.4.5 п.7.4 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З аналізу наданих до суду доказів вбачається: матеріали справи містять акт №66/230-4/31682313 від 10.04.2007 року «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ ВП «АгроСоюз»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за січень 2007 року податкові накладні перевірені. На сторінці 40 зазначеного акту вказано, що перевіркою зараховано сплату, яку фактично здійснено за товар (послуги) отримані в грудні 2006 року в сумі 42130,96гррн. По цим же податковим накладним до бюджетного відшкодування заявлено суму ПДВ 42480,84грн. (по сплаченим сумам 17500,00грн., 5040,48грн. 19590,48грн.). Дослідивши зазначені документи, колегія суддів погоджується з апелянтом в тому, що у грудні 2006 року на підставі податкових накладних:

1. від 01.12.2006р. №14414 на суму ПДВ 4974,61грн.;

2. від 13.12.2006 р. №14501 на суму ПДВ 65,87грн.;

3. від18.12.2006 року ;14531 на суму ПДВ 4,00грн.;

4. від18.12.2006 року №144355 на суму ПДВ 17500,00грн.;

5. від 19.12.2006 року №14541 на суму ПДВ 19590,48грн.;

6. від 28.12.2006 року №15277 на суму ПДВ 87,00грн.;

7. від 29.12.2006 р. №14448 на суму ПДВ 258,88грн.

заявило до відшкодування суму ПДВ 42480,84грн. Актом перевірки підтверджено суму ПДВ в розмірі 42130,96грн., яка згідно з даними електронного обліку МДПІ відшкодована ТОВ ВП «Агро-Союз». Суд першої інстанції також не взяв до уваги надані відповідачем докази щодо відшкодовання позивачу суми ПДВ в розмірі 343710,81грн. по декларації №2316від 19.02.2007р. за реєстром №48/04 від 23.04.2007 року (за висновком МДПІ від 20.04.2007 року №105/896) за даними тих же накладних. Неврахування судом вищезазначених фактичних обставин вплинуло на об'єктивність оцінки фактів, які мають суттєве значення для вирішення справи.

Крім того суд невірно застосував пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Так, відповідно до зазначеної норми бюджетному відшкодуванню відповідно до підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює суму податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Тобто, в даному випадку законодавцем визначена однина періоду, а не множина, як вважає позивач. З урахуванням зазначеного змінюється оцінка фактичних обставин, а тому висновки суду першої інстанції слід вважати помилковими.

З урахуванням фактичних обставин справи та вищезазначених норм позов задоволенню не підлягає. Висновки податкового органу, викладені в акті перевірки №101/234/31682313 від 21.05.2007р., на підставі якого винесені спірні податкові поідомлення-рішення, повністю підтверджуються матеріпалами справи, а тому підстав для скасування рішень відповідача не вбачається.

За таких обставин, апеляційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2007 року у справі № А27/366-07 слід задовольнити, постанову суду -скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2007 року у справі № А27/366-07 задовольнити.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2007 року у справі № А27/366-07 скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.А. Проценко

Судді: М.П. Кожан

Я.В. Семененко