Постанова № 35296471, 23.09.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2009 р. справа № 3/429/07-АП

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Божко Л.А. Кожана М.П.

при секретарі судового засідання: Ганноченку А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у м.Зароріжжі

на постанову господарського суду Запорізької області від 09 жовтня 2007 року у справі №3/429/07-АП,

за позовом Закритого акціонерного товариства «Запорізький Оліяжиркомбінат»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі

про: визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000300804/0 від 13.04.2007р.,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2007 року Закрите акціонерне товариство «Запорізький Оліяжиркомбінат»звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про визнання нечинним рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000300804/0 від 13.04.2007р.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що вищевказане рішення з урахуванням рішення ДПА у Запорізькій області про результати розгляду скарги від 07.06.2007р. за №2339/10/25-020 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 13203,54грн. за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, винесено відповідачем неправомірно. При цьому позивач посилався на норми п.2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004р. №637, згідно з яким видача готівкових коштів під звіт або на відрядження здійснюється відповідно до законодавства України за умови звітування відповідною особою у встановленому порядку за раніше отримані нею під звіт суми.

У позові позивач зазначив, що згідно п.п.9.10.2 п.9.10 ст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. №889 звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку:

а) завершує таке відрядження;

б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок

особи, що надала кошти під звіт.

На думку позивача, фізична особа повинна звітувати по завершенню виконання окремої цивільно-правової дії на проведення якої були видані їй грошові кошти, тобто складати звіт про використання коштів необхідно у разі їх витрачення, що також слідує з самої назви цього документу.

Позивач звертав увагу суду на те, що в додатку №15 до акту перевірки з урахуванням рішення, прийнятого ДПА у Запорізькій області за результатами розгляду скарги, вбачається, що фізичні особи не складали звіт про використання коштів, оскільки ними не була виконана доручена цивільно-правова дія і грошові кошти, видані під звіт, поверталися до каси підприємства у повному розмірі.

Постановою від 09 жовтня 2007 року господарський суд Запорізької області задовольнив позов, визнав протиправними і скасував рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000300804/0 від 13.04.2007р. в частині нарахування 13203,54грн. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що за змістом наведеного законодавства фізична особа повинна подавати звіт про використання коштів, наданих під звіт лише за наявності існування факту завершення виконання окремої цивільно-правової дії, на проведення якої були видані їй грошові кошти, за рахунок особи, що надала кошти під звіт. Тобто, зазначає суд, обов'язкова наявність такого звіту обумовлена актом витрачання грошових коштів.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує дану постанову в апеляційному порядку, просить її скасувати та винести нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що при винесені постанови судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального і процесуального права. Апелянт посилаюється на п.1.2 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637, відповідно до якого касові документи - це документи, за допомогою яких, відповідно до законодавства України оформлюються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книг обліку. На думку апелянта, видача гвідповідній особі отівки під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми, чого у даному випадку не відбулося.

В порядку заперечення проти задоволення апеляційної скарги позивач зазначає, що оскаржувана відповідачем постанова суду першої інстанції є законною, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а вимоги апелянта -необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, в березні 2007р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі (далі по дексту - СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі) проведена комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ЗАТ "Запорізький оліяжиркомбінат" за період з 01.04.2005р. по 31.12.2006р.

Перевіркою встановлено порушення з боку позивача п.2.11,2.12 Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004р. №637, в частині несвоєчасного звітування працівників підприємства за отриману готівку та видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів на загальну суму 188916,27грн.

За результатами перевірки податковим органом складено акт №112/08-04/00373847 від 30.03.2007р. На підставі вищевказаного акту перевірки податковим органом 13.04.2007р. прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000300804/0, яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 51054,07грн.

Позивач оскаржив дане рішення до Державної податкової адміністарациї у Запорізькій області (ДПА). Рішенням ДПА у Запорізькій області від 07.06.2007р. №2339/10/25-020 "Про результати розгляду скарги" скасовано рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000300804/0 від 13.04.2007р. в частині зайво нарахованої штрафної санкції у розмірі 34025,53грн., розрахованої з посиланням на абз.5 ст.1 Указу Президента України від 12.06.1995р. №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки". В іншій частині рішення залишено без змін.

Рішенням ДПА України від 08.08.2007р. №7543/6/250415 "Про результати розгляду скарги" рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000300804/0 від 13.04.2007р. залишено без змін з урахуванням рішення ДПА у Запорізькій області від 07.06.2007р. №2339/10/25-020 "Про результати розгляду скарги".

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

Відповідно до п. 2.11 Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Національного банку України від 15.12.2004р. №637, видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що - фізична особа

повинна подавати звіт про використання коштів, наданих під звіт лише за умови використаних коштів, наданих під звіт, та за наявності існування факту завершення виконання окремої цивільно-правової дії, на проведення якої були видані грошові кошти. Тобто, обов'язкова наявність факту витрачення грошових коштів, що випливає з самої назви порядку складання звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт.

Проте, документи, які буди надані під час перевірки, свідчать про порушення позивачем порядку видачі сум під звіт. Крім того, мають місце факти неправомірної видачі готівки під звіт працівникам,які повністю не розрахувались за попередньо видані їм кошти. Під час проведення перевірки звітів про використання коштів для виpішeння господарських питань встановлено, що підзвітними особами здійснюється повернення до каси підприємства залишку невикористаних коштів без подачі відповідного звіту.

Судом не прийнято до уваги те, що відповідно до п.1.2 Положення касові документи -це документи, за допомогою яких, відповідно до законодавства України оформлюються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книг обліку.

За приписами п.2.11 Положення вказано, що видача готівкових коштів під звіт або на відрядження здійснюється відповідно до законодавства України. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Форма звіту про використанні кошти, надані на відрядження або під звіт, затверджена наказом ДПА України від 19.09.2003р. №440. зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.10.2003р. №915/8236.

Отже, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що видача готівки під звіт особі проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми, чого в нашому випадку не відбулося.

Згідно з частиною 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

У даному випадку судом невірно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення прави.

З урахуванням вищевказаного, висновки відповідача, зазначені в акті перевірки, підтверджуються матеріалами справи, підстав для скасування спірного рішення відповідача не вбачається, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Таким чином, доводи апелянта спростовують висновки суду першої інстанції. Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі на постанову господарського суду Запорізької області від 09 жовтня 2007 року у справі №3/429/07-АП слід задовольнити, а постанову суду - скасувати та прийняти нову.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі на постанову господарського суду Запорізької області від 09 жовтня 2007 року у справі №3/429/07-АП задовольнити.

Постанову господарського суду Запорізької області від 09 жовтня 2007 року у справі №3/429/07-АП скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.А.Проценко

Судді: Л.А Божко

М.П. Кожан