Ухвала суду № 35296164, 11.12.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2012 р.

справа № 1170/2а-4733/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.,

ONT >розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року по справі за позовом ТОВ “АгроАльянс ЛТД” до Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

В листопаді 2011 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.11.2011р. №0000382310, яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 55802 грн. та від 01.11.201р. №0000392310, яким позивачу визначено податкове зобов’язання за платежем податок на прибуток в сумі 64173 грн., винесені на підставі акту №518/23-10/32737851 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ТОВ “Макош-Агро”, ТОВ “Пелагея” за період березень-травень 2011року.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 01.11.2011 року №0000382310, від 01.11.2011 року №0000392310.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ТОВ “Макош-Агро”, ТОВ “Пелагея”за період березень-травень 2011 року, результати якої оформлені актом №518/23-10/32737851 від 20.10.2011 р.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.11.2011 року №0000382310, яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 55802 грн. та від 01.11.2011 року №0000392310, яким позивачу визначено податкове зобов’язання за платежем податок на прибуток в сумі 64173 грн., в т.ч. 64172 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що висновок відповідача про безпідставність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинах з “Макош-Агро” зроблено формально, оскільки первинні документи податковим органом не досліджено.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та не спростований доводами податкового органу.

Так, за висновками акту перевірки було встановлено порушення позивачем ст.ст. 203, 215, 216, 627 ЦК України в частині недодержання вимог вказаних статей в момент вчинення правочинну, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при придбанні та продажу товарів (послуг); п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 279008 грн., у тому числі за ІІ квартал 2011р. в сумі 279008 грн., за рахунок включення до складу валових витрат вартості ТМЦ отриманих від ТОВ “Макош-Агро” по угодах, визнаних нікчемними; п.п.“а”, “б” п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, 198.3 ст. 198 ПК України, п. 2 ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1 п. 2, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, в результаті чого занижено ПДВ у декларації з ПДВ за травень 2011р. по взаємовідносинах з ТОВ “Макош-Агро”, на загальну суму 55801,60 грн.

З тексту акту перевірки ТОВ “АгроАльянс ЛТД” видно, що підставами для вказаних висновків став акт невиїзної перевірки ТОВ “Макош-Агро”, складений ДПІ у Печерському районі м. Києва від 12.08.2011року №1100/23-4/36588749.

Проте, матеріали справи свідчать, що між позивачем та ТОВ “Макош-Агро” був укладений договір поставки №051201 від 12.05.2011 року, за умовами якого ТОВ “Макош-Агро” зобов’язався поставити позивачу засоби захисту рослин.

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору позивачем надано копії видаткової накладної №МА-0000091 від 12.05.2011р., податкової накладної №19 від 12.05.2011р., платіжних доручень від 17.05.2011р. №809, від 30.09.2011р. №1781 щодо оплати вартості товару, товарно-транспортної накладної №1 від 12.05.2011р., а також договір оренди складу №1 від 01.11.2010 року, копію ліцензії від 20.05.2010 року, договори купівлі-продажу та видаткові накладні.

Крім того, судом першої інстанції було досліджено документи на підтвердження надання послуг з перевезення, витребувані від перевізника ТОВ “УкрАгроКом”, копії всіх фінансово-господарських документів щодо взаємовідносин ТОВ “Макош-Агро” з позивачем в перевірений період, отримані від контрагента позивача на запит суду першої інстанції.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 93.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, включення до складу валових витрат та податкового кредиту вартості придбаних товарів, отриманих позивачем від ТОВ “Макош-Агро” за наявності податкової накладної та реєстрації на час вчинення господарської операції ТОВ “Макош-Агро” в якості платника податку на додану вартість відповідає діючому законодавству.

Доводи апеляційної скарги про правомірність висновків податкового органу щодо нікчемності правочинів, між позивачем та ТОВ “Макош-Агро” є безпідставними з огляду на наступне.

Підставою для визнання правочинів нікчемними податковий орган зазначив висновки іншого податкового органу, викладені в акті перевірки ТОВ “Макош-Агро”.

Проте, зазначені підстави не можна визнати такими, що відповідають закону, оскільки відповідно до положень ст. 228 ЦК України, в редакції від 02.12.2010 року, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Оскільки такий правочин укладається з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства повинен бути наявним суб’єктивний намір сторін (чи однієї сторони) порушувати вимоги закону, а тому для визнання правочину нікчемним необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладанні угоди.

Між тим, податковий орган не зазначив, які ж обставини свідчать про наявність такого умислу з боку позивача, а висновки щодо порушень закону з боку ТОВ “Макош-Агро” при укладанні угоди не свідчать про наявність умислу на порушення публічного порядку та зроблені на припущеннях, оскільки документальна перевірка даного підприємства проводилася не по первинним документам, а лише на підставі даних ІБД «Система автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

За таких обставин підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала виготовлена 30.08.2013 року.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим