Ухвала суду № 35296017, 02.09.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2009 р.справа № 9/101/07-АП Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Коршуна А.О. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Ганноченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

на постанову господарського суду Запорізької області від 05.11.2007 року у справі №13/477-АП-18/78/06-АП-9/101/07-АП,

за позовом Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

до:1)Відкритого акціонерного товариства «Молочанський молочноконсервний комбінат»;

2)Відкритого акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика»

за участю прокурора Запорізької області

про визнання недійсними угод,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2005 року Токмацька об'єднана державна податкова інспекція Запорізької області звернулась до господарського суду Запорізької області та з урахуванням збільшення позовних вимог просила: визнати недійсними угоди (договір №499 від 01.08.2003 року, договір зберігання від 290.10.2003 року, додаткову угоду від 14.01.2004 року до договору зберігання б/н від20.10.2003 року), а також угоди, які підтверджуються актами приймання-передачі продукції на відповідальне зберігання від 09.02.2004 року №2, від 16.02.2004 р. №3, від 23.02.2004 р. №4, видатковими нак5ладними №№481 від 12.02.2004 р., 561 від 17.02.2004 р., 581 від 23.02.2004 р., актами приймання-передачі продукції з відповідального зберігання від №2 від 12.02.2004 р., №3 від 17.02.2004р., №4 від 23.02.2004р., укладені між Відкритим акціонерним товариством «Молочанський молочноконсервний комбінат»та Відкритим акціонерним товариством «Запорізька кондитерська фабрика»; стягнути з відповідача-1 та відповідача-2 все одержане ними за вищевказаними угоди в доход держави; визнати недійсним договір поставки №ДП-271 від 01.01.2004 р.

Протягом розгляду справи позивач неодноразово надавав уточнення позовних вимог. Остаточною заявою №22319/10 від 26.10.2007 року про уточнення позовних вимог, посилаючись на ч.1 ст. 208 ГК України, позивач просив:

- визнати недійсною угоду, укладену між відповідачем-1 та відповідачем-2 в частині поставки молока сухого в кількості 160тн. на суму 1600000грн., а саме: договір від 01.01.2004 року №ДП-271, а також угоди, які підтверджуються видатковими накладними №0000004110 від 09.02.2004 р., №0000004172 від 16.02.2004 року, №0000004184 від 23.02.2004 р., податковими накладними №0000329 від 09.02.2004 р., №0000383 від 16.02.2004 р., №0000395 від 23.02.04р.; видатковими накладними №481 від 12.02.2004 року, №561від 17.02.2004 року, №581 від 23.02.2004 року;

- стягнути з відповідача-2 молоко сухе у кількості 160тн. на суму 1600000грн., а у випадку неможливості стягнення в натурі стягнути у грошовому еквіваленті в доход держави;

- стягнути з відповідача-1 кошти , отримані за даною угодою в частині поставки молока сухого в кіль кості 160тн. на суму 1600000грн. в доход держави.

В обґрунтування позову зазначалось, що Токмацькою ОДПІ проведена документальна перевірка питання правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум ПДВ відповідача-1 за лютий 2004 року, якою встановлено порушення податкового законодавства та укладення спірних угод між відповідачем-1 та відповідачем-2. На думку позивача, спірні угоди укладено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, та направлено на приховування від оподаткування прибутків. При цьому, позивач посилається на п.11.21 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з яким до 01.01.2006 року сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі. Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва. На думку позивача, Відкрите акціонерне товариство «Молочанський молочноконсервний комбінат»( далі по тексту -ВАТ «ММКК», відповідач-1) таким чином отримало пільгу по ПДВ, не перерахувавши його до бюджету, а залишивши його в своєму розпорядженні для виплати дотацій сільгосптоваровиробникам. Окрім того, заявлена ВАТ «ММКК»до відшкодування із бюджету ПДВ сума 283206 грн. у 2005 році була направлена на погашення нарахованих узгоджених податкових зобов'язань. Позивач стверджує, що посадовими особами ВАТ «ММКК»з метою отримання відшкодування ПДВ була здійснена реалізація готової продукції власного виробництва (сухого молока) підприємству ВАТ «Запорізька кондитерська фабрика»згідно договору №ДП-271 від 01.01.2004 року на постачання молока сухого 25% жирності. Як зазначає позивач, реалізована ВАТ «ММКК»(він же постачальник) відповідачу - Відкритому акціонерному товариству «Запорізька кондитерська фабрика»(він же -Покупець) (далі по тексту - ВАТ «ЗКФ», відповідач-2) продукція власного виробництва - сухе молоко у кількості 160 тон фактично не відвантажувалася зі складу Постачальника, оскільки будь-які транспортні документи, які б свідчили про відвантаження продукції, - відсутні, а через 1-2 дні ця ж продукція придбавалася у Покупця. За таких обставин позивач з посиланням на вимоги ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України, ст.8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ч.3 ст.215 ЦК України та ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»вважає вищевказані угоди такими, що укладені в метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, та просить визнати їх недійсними з відповідними наслідками.

Постановою від 05.11.2007 року господарський суд Запорізької області відмовив у задоволенні позову, зазначивши, що в позовній заяві позивачем не визначені обставини, які підтверджують настання наслідків укладання та виконання угоди з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, не надані докази наявності мети укласти угоди, завідомо суперечні інтересам держави та суспільства, та чи були вони спрямовані на ухилення від оподаткування.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, позивач оскаржує дану постанову в апеляційному порядку, просить її скасувати та винести нове рішення, яким задовольнити позов. В обґрунтування апеляційних вимог позивач зазначає, що при винесені постанови судом першої інстанції порушено норми процесуального та невірно застосовані норми матеріального права. На думку апелянта суд не врахував, що відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Суд першої інстанції неповно дослідив докази та не встановив всі обставини, які мають суттєве значення для вирішення спору. Судом також не досліджено питання настання наслідків, які наступають після укладання спірної угоди №ДП-271 від 01.01.2004 року (договору поставки сухого молока), яка стала основоположною для здійснення незаконних дій з боку відповідача-1, які в свою чергу, направлені на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ та ухилення від сплати ПДВ, нарахованого по загальній декларації підприємства. При цьому апелянт вказує, що доказами наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, та наявності умислу у відповідачів є те, що в даному випадку відбувалося формальне оформлення документів. На думку апелянта, відповідач-1, отримавши пільгу по ПДВ, не перерахувавши податок до бюджету, а залишивши його в своєму розпорядженні для спрямування на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам, та включивши ПДВ до спеціальної декларації, навмисно уклав з відповідачем-2 вищевказані спірні угоди, намагаючись, таким чином, вдруге отримати суму ПДВ, включену до податкового кредиту загальної декларації, при відшкодуванні його з бюджету, що є діями, скоєними з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідач-2 заперечує проти задоволення апеляційної скарги, зазначає, що оскаржувана позивачем постанова суду першої інстанції є законною, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи. Вимоги апелянта вважає необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, Токмацькою ОДШ проведена документальна перевірка з питання правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум ПДВ ВАТ «Молочанський молочно консервний комбінат»за лютий 2004 року, за результатами якої складено акт № 11-23-03-00418053 від 19.08.2004 року. Згідно з даними акту в ході перевірки встановлено порушення податкового законодавства та укладення спірних угод між ВАТ «ММКК»та ВАТ «ЗКФ», а саме: у лютому місяці 2004 року ВАТ «ММКК»реалізувало ВАТ «ЗКФ»сухе молоко власної продукції згідно договору № 271 від 01.01.2004 року на поставку молока сухого цільного 25% жирності, загальна сума в договорі не визначена.

Спір пов'язано з наступними обставинами:

01.08.2003 року ВАТ «Запорізька кондитерська фабрика»(Продавець) та ВАТ «Молочанський молочноконсервний комбінат»(Покупець) уклали договір від №499 та додаткову угоду від 20.10.2003 року №1 до договору №499 від 01.08.2003 року на поставку окремими партіями товару - сухого молока. 20.10.2003 року ВАТ «ММКК»(«Зберігач») та ВАТ «ЗКФ»(«Замовник») уклали спірну угоду - договір зберігання, згідно якого ВАТ «ЗКФ»передає на відповідальне зберігання сухе молоко ВАТ «ММКК». У лютому-місяці 2004 року здійснено реалізацію сухого молока 163,5 тон на суму 1636750 грн., в т.ч. ПДВ - 272791-67 грн., про що свідчать видаткові накладні та податкові накладні від 09.02.2004р., 16.02.2004р., 23.02.2004р., 24.02.2004р., 27.02.2004р. Позивач вважає, що сума податку на додану вартість з даної реалізації безпідставно включена ВАТ «ММКК»до податкових зобов'язань спеціальної декларації по податковим накладним №№ 0000329 від 09.02.2004р., 0000383 від 16.02.2004р., 0000395 від 23.02.2004р., 0000394 від 24.02.2004р., 0000447 від 27.02.2004р. Оплата за реалізовану продукцію підприємству ВАТ «ММКК»надійшла у лютому 2004 року на рахунок підприємства в КБ «Індустріалбанк»м.Запоріжжя в сумі 600000 грн. та в березні 2004 року в сумі 1036750 грн. Всього оплата становить 1636750 грн. Позивач стверджує, що у лютому-місяці 2004 року сухе молоко у кількості 163,5 тон не відвантажувалося Продавцем - ВАТ «ММКК»на адресу Покупця - ВАТ «ЗКФ», а згідно укладеної спірної угоди від 20.10.2003 року зберігалося на території ВАТ "ММКК", про що свідчить наступне:

1) Згідно видаткової накладної №0000004110 від 09.02.2004 року та податкової накладної № 0000329 від 09.02.2004 року ВАТ «ММКК»реалізовано ВАТ «ЗКФ»сухе молоко в кількості 60000кг на суму 600000грн., в т.ч. ПДВ на суму 100000грн., яке оприбутковано на складі ВАТ «ММКК»згідно прибуткового ордеру №186 від 09.02.2004 року та прийнято на відповідальне зберігання згідно акту приймання-передачі продукції на відповідальне зберігання від 09.02.2004 року №2;

2) Згідно видаткової накладної №0000004172 від 16.02.2004 року та податкової накладної №0000383 від 16.02.2004 року ВАТ «ММКК» реалізовано ВАТ «ЗКФ»сухе молоко в кількості 40000кг на суму 400000 грн., в т.ч. ПДВ на суму 66666-67 грн., яке оприбутковано на складі ВАТ «ММКК»згідно прибуткового ордеру №232 від 16.02.2004 року та прийнято на відповідальне зберігання згідно акту приймання-передачі продукції на відповідальне зберігання від 16.02.2004 року №3;

3) Згідно видаткової накладної №0000004184 від 23.02.2004 року та податкової накладної №0000395 від 23.02.2004 року ВАТ «ММКК» реалізовано ВАТ «ЗКФ»сухе молоко в кількості 60000кг на суму 600000 грн., в т.ч. ПДВ на суму 10000грн., яке оприбутковано на складі ВАТ «ММКК»згідно прибуткового ордеру №237 від 23.02.2004 року та прийнято на відповідальне зберігання згідно акту приймання-передачі продукції на відповідальне зберігання від 23.02.2004 року №4.

Таким чином, стверджує позивач, реалізована ВАТ «ЗКФ»продукція власного виробництва ВАТ «ММКК»- сухе молоко у кількості 160 тон, яке зберігалося згідно з договором зберігання від 20.10.2003 року та вищевказаних спірних актів приймання-передачі на відповідальне зберігання на складі ВАТ «ММКК»в одному й тому ж податковому періоді, в той же день або через 1-2 дні була передана «Зберігачем»«Замовнику»з відповідального зберігання та придбана у ВАТ «ЗКФ»товаровиробником - ВАТ «ММКК», що підтверджується спірними актами приймання-передачі продукції з відповідального зберігання №2 від 12.02.2004 року, №3 від 17.02.2004 року, №4 від 23.02.2004 року, спірними видатковими накладними №481 від 12.02.2004р., №561 від 17.02.2004р., №581 від 23.02.2004р., довіреностями на ОСОБА_1 від 12.02.2004р., 17.02.2004р., 23.02.2004р. на отримання від ЗКФ продукції, а саме:

Позивач стверджує, що придбання сухого молока ВАТ «ММКК»від ВАТ «ЗКФ»у лютому місяці 2004 року згідно договору купівлі-продажу від 01.08.2003 року №499 та видаткових накладних №481 від 12.02.2004 року, №561 від 17.02.2004 року, №581 від 23.02.2004 року, здійснювалось з урахуванням умов договору зберігання, по ціні вищій, ніж реалізація, при цьому, на відповідальному зберіганні продукція знаходилась не більше трьох днів. Всього на таких умовах придбано у лютому 2004 року сухого молока 160000кг по середній ціні 10-03 грн. з ПДВ на суму 1604000 грн., в т.ч. ПДВ - 267333-33 грн.

Перевіркою формування податкового кредиту загальної декларації по ПДВ встановлено, що сума податкового кредиту за лютий 2004 року складає 325007 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 305013 грн., становить придбання власної продукції (сухого молока), тобто 94% загального обсягу придбання, в тому числі від підприємства ВАТ «ЗКФ» ПДВ - 267333 грн.

Вся придбана ВАТ «ММКК»від ВАТ «ЗКФ»продукція - сухе молоко в кількості 160 тон була експортована до Росії та Азербайджану, що підтверджується митними деклараціями та також відображено в акті перевірки від 19.08.2004 року. Оплата за експортовану продукцію надійшла в лютому 2004 року на валютний рахунок підприємства, відкритий в АКБ «Індустріалбанк»м.Запоріжжя в сумі 1432639 грн.

За висновками позивача для проведення виробничої діяльності у 1 кварталі 2004 року ВАТ «ММКК»придбавало молоко, як сировину, з якої виготовлялася молочна продукція, основним видом якої є сухе молоко; в подальшому ВАТ «ММКК»реалізувало виготовлену продукцію (сухе молоко) ВАТ «ЗКФ», причому останнє у періоді, що перевірявся, є як основним покупцем, так і основним постачальником продукції.

На думку позивача, відповідачі розробили схему мінімізації, відповідно до якої всі угоди, зазначені в позовній заяві, були направлені на протиправне отримання бюджетного відшкодування.

Проаналізувавши матеріали справи та норми права, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Позивач просить визнати недійсною угоду укладену між ВАТ «ММКК» та ВАТ «ЗФК»в частині поставки молока сухого в кількості 160тн. на суму 1 600 000 грн., а саме договір від 01.01.2004 року №ДП-271, а також угоди, які підтверджуються видатковими накладними № 0000004110 від 09.02.04 р., № 0000004172 від 16.02.04 р., №0000004184 від 23.02.04 р., податковими накладними № 0000329 від 09.02.04р., № 0000383 від 16.02.2004р., № 0000395 від 23.02.04р., видатковими накладними №№ 481 від 12.02.2004р., 561 від 17.02.2004 р., № 581 від 23.02.2004 р.

Цивільний та Господарський кодекси України не містять норми, які б визначали підстави для визнання правочину недійсним у зв'язку, з тим, що сторони здійснюють господарську діяльність, шляхом укладення різноманітних цивільно-правових угод між собою. Стаття 60 ЦК УРСР 1963р. та ст.217 ЦК України від 16.01.2003р. передбачають можливість визнання недійсною окремої частини угоди (правочину), тобто певного положення, умови договору, що суперечить закону. Закон не передбачає можливість визнання недійсними окремих дій сторін, як таких, що суперечать закону, що виникають на підставі договору. Спірні податкові та видаткові накладні оформлені на виконання укладеного договору, окремо не змінюють та не припиняють прав та обов'язки сторін, що їх підписали, а є лише первинними документами бухгалтерської та податкової звітності.

Метою укладання спірного договору №ДП-271 від 01.01.2004р. було встановлення зобовязання відповідача-1 поставити товар відповідачу - 2 за плату. Крім поставки молока сухого цільного 25% жирності предметом договору №ДП-271 є також поставка молока сухого знежиреного та масла. Поставка здійснювалася шляхом передачі товару, що належав Відповідачеві-1 на праві власності, не обмеженого та не виключеного з цивільного обігу України. Спірний договір укладено правоздатними юридичними особами, включеними до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. За змістом та формою спірний договір є договором поставки, укладання та виконання якого врегульовано нормами Цивільного та Господарського кодексів України, а відповідно - дозволено державою. Враховуючи зазначене, суд першої інстанції вірно визначив, що мета спірного договору не суперечить інтересам держави та суспільства. Тобто, наявність умислу на укладення договору №ДП-271 з метою, яка суперечить інтересам держави, позивачем не доведено, а також не зазначено, яким нормам законодавства суперечить даний договір.

Видаткові накладні №№ 481 від 12.02.2004р. 561 від 17.02.2004р. № 581 від 23.02.2004р. складалися на виконання договору поставки №499 від 01.08.2003р., оцінка якому була надана судом у справі №5/281, провадження в якій було припинено на підставі п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із відмовою позивача від позову.

Вірними також є висновки суду першої інстанції з посиланням на норми ст.207 ГК України, згідно з якими необхідною умовою для визнання угоди недійсною і настання відповідних наслідків є наявність умислу на укладення угоди з метою суперечною інтересам держави і суспільства. Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен з'ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання певних юридичних наслідків, оскільки угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом, тому у кожній справі про визнання угоди недійсною кожна із сторін, повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються їх доводи та заперечення. Доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інше.

Суд обґрунтовано не погодився з доводами позивача про те, що посадовими особами ВАТ «ММКК»була здійснена реалізація готової продукції власного виробництва (сухого молока) підприємству ВАТ «Запорізька кондитерська фабрика»згідно договору №ДП-271 від 01.01.2004 року на постачання молока сухого з метою отримання відшкодування ПДВ. Відповідно до ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у продавця виникає зобов'язання щодо сплати податку до бюджет, але не право на відшкодування ПДВ. Доводи позивача щодо неправильного відображення відповідачем у податковому обліку у лютому 2004 році сум податку на додану вартість спростовуються рішенням господарського суду Запорізької області № 6/282 від 16.11.2004р. При цьому суд першої інстанції обґрунтовано послався на п.1 ст.72 КАС України і зазначив, що даним рішення були визнані недійсними податкові повідомлення-рішення Токмацької ОДШ №0001252302/0, №00008622302/0/0 від 19.08.2004 р., відповідно до яких податкових орган здійснив донарахування ВАТ «ММКК»податкових зобов'язань по ПДВ у сумі 21807 грн., застосування штрафних санкцій у сумі 10904 грн., а також здійснив зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на суму 283206 грн. Дане рішення не оскаржувалось у апеляційному, або касаційному порядку та набрало законної сили 26.11.2004р.

Таким чином, суд першої інстанції вірно визначився щодо відсутності доказів, які б підтверджували наявність при укладенні спірних угод мети, суперечної інтересам держави і суспільства.

У відповідності до ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або частково. Необхідною умовою для визнання угоди недійсною на підставі ст.207 ГК України ї настання відповідних наслідків є наявність умислу на укладення угоди з метою суперечною інтересам держави і суспільства. Як встановлено судом, доказів наявності умов та фактів для застосування даних норм не надано.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Суд об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області на постанову господарського суду Запорізької області від 05.11.2007 року у справі №13/477-АП-18/78/06-АП-9/101/07-АП залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 05.11.2007 року у справі №13/477-АП-18/78/06-АП-9/101/07-АП залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: О.А.Проценко

Судді: А.О.Коршун

Я.В.Семененко