Постанова № 35295962, 12.11.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 листопада 2013 року Справа № 812/8034/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Свергун І.О.,

за участі секретаря - Северіної А.С.,

представника позивача - Тєрєховської Н.Є. (довіреність від 20.11.2012 № 01/5695),

представника відповідача - Савкіної О.С. (довіреність від 03.07.2013 № 102/10/10-013),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.09.2013 № 0000241501,

ВСТАНОВИВ:

19 вересня 2013 року до Публічне акціонерне товариство «Стахановський завод феросплавів» (далі - позивач, ПАТ «СЗФ») звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач, СДПІ), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.09.2013 № 0000241501, винесене відповідачем, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 55430232 грн. (у тому числі не відшкодованого на момент перевірки - 51723729 грн., відшкодованого на момент перевірки - 3706503 грн.) та накладено штраф у розмірі 27715116 грн. Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

28.08.2013 ПАТ «СЗФ» від СДПІ було отримано акт про результати невиїзної документальної перевірки ПАТ «СЗФ» з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за жовтень 2006 року, листопад 2006 року, січень 2007 року, червень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року, січень 2010 року, липень 2010 року, грудень 2010 року, листопад 2011 року, червень 2012 року № 32/15-0/00186513 від 28.08.2013. Перевіркою було встановлено наступні порушення: 1) абз. «а» п. 7.2.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ПАТ «СЗФ» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування в розмірі 43304130 грн., у т.ч. по періодах: жовтень 2006 року - 1295847 грн., листопад 2006 року - 1314370 грн., січень 2007 року - 988094 грн., червень 2009 року - 302156 грн., листопад 2009 року - 996096 грн., грудень 2009 року - 1142223 грн., січень 2010 року - 1643981 грн., квітень 2010 року - 920299 грн., липень 2010 року - 31424626 грн., грудень 2010 року - 3276438 грн.; 2) абз. «а» п. 39.2 ст. 39, п. 188.1 ст. 188, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 17 Порядку заповнення податкової накладної - занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 7800525 грн., у т.ч. за жовтень 2011 року - 2711301 грн., травень 2012 року - 5089224 грн.; 3) п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України - завищено суму бюджетного відшкодування в розмірі 12126102 грн., у т.ч. по періодах: листопад 2011 року - 2711301 грн., червень 2012 року - 9414801 грн.

Позивач не погодився з висновками акту перевірки та надав на них заперечення. 12.09.2013 позивачем було отримано відповідь СДПІ від 10.09.2013 № 2868/10/15-105, згідно з якою відмовлено в задоволенні заперечень у зв'язку з тим, що висновки акту перевірки є правомірними.

16.09.2013 ПАТ «СЗФ» було отримано податкове повідомлення-рішення від 13.09.2013 № 0000241501, яким підприємству було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 55430232 грн. (у тому числі не відшкодованого на момент перевірки - 51723729 грн., відшкодованого на момент перевірки - 3706503 грн.) та накладено штраф у розмірі 27715116 грн.

Позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення таким, що не відповідає чинному законодавству та підлягає скасуванню, з наступних підстав.

В обґрунтування висновку про порушення ПАТ «СЗФ» вимог Закону України «Про податок на додану вартість» наводяться дані щодо господарських операцій, проведених ПАТ «СЗФ», та укладених договорів з іншими юридичними особами. При цьому, крім даних щодо осіб, з якими ПАТ «СЗФ» мало договірні відносини, наводяться дані щодо інших юридичних осіб, з якими підприємство не мало договірних відносин (таких як ПП «ДЕТЕРА», ПП «Дебра», ТОВ «Рейнбоу ЛТД», ТОВ «Юнітек», ТОВ «Агістель», ТОВ «Пром Резерв», ТОВ «Славія»). Щодо таких осіб зазначається, що вони не знаходяться за юридичною адресою, не мають основних фондів, транспортних засобів, земельних ресурсів, на підприємстві рахується одна особа та інше.

За вказаних обставин податковий орган вказує, що ним не отримано належних доказів сплати до бюджету сум ПДВ, внаслідок чого зроблено висновок про завищення сум бюджетного відшкодування за періоди жовтень 2006 року, листопад 2006 року, січень 2007 року, червень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року, січень 2010 року, липень 2010 року, грудень 2010 року.

Зі вказаними висновками акту перевірки позивач не погоджується, зазначає, що вони суперечать положенням Закону України «Про податок на додану вартість» та зроблені без урахування фактичних обставин господарських взаємовідносин ПАТ «СЗФ», фактичної сплати податку на додану вартість у ціні товару, фактів підтвердження сум бюджетного відшкодування раніше проведеними перевірками та рішеннями судів, які набрали законної сили.

В акті перевірки наведені дані щодо господарських взаємовідносин ПАТ «СЗФ» з такими контрагентами як ТОВ «Конус», ТОВ «Компанія «Ресурс», ТОВ «Схід-Вектор», ТОВ «Восток Трейд», ТОВ НПФ «Стелс», ТОВ «Індустріальні сплати, ТОВ «Будінвест трейдинг», ТОВ «Укр Мет», ТОВ «Індустріальна метисна спілка», ТОВ «Волжський дизель», ПАТ «НЗФ», ТОВ «Восто-М», ТОВ «Елегін», ТОВ «Дніпро-НК», ТОВ «АВ Метал Груп», ТОВ «Макра Плюс», ТОВ «ЛЕО» в окремих періодах, що перевірялися. Згідно з актом перевірки взаємовідносини зі вказаними підприємствами не підтверджено.

ТОВ «СЗФ» підтверджує, що дійсно мало господарські взаємовідносини зі вказаними підприємствами, придбавало в зазначених контрагентів товари (роботи, послуги) для цілей використання у власній господарській діяльності, сплачувало за придбані товари (роботи, послуги) грошові кошти разом із ПДВ, та отримувало відповідні податкові накладні. Суми сплаченого ПДВ спочатку відносилися до податкового кредиту, а в подальших періодах заявлялися до бюджетного відшкодування з дотриманням вимог ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Вказані обставини підтверджуються документами первинного бухгалтерського обліку.

Крім того, законність формування та декларування бюджетного відшкодування за періоди жовтень 2006 року, листопад 2006 року, січень 2007 року, червень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року, січень 2010 року, липень 2010 року, грудень 2010 року була предметом судового розгляду в адміністративній справі № 2а-2697/11/1270. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24.06.2011, яка набрала законної сили, було скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.03.2011, яким ПАТ «СЗФ» було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за 22 податкові періоди з 2007 по 2010 роки та, таким чином, підтверджено право ПАТ «СЗФ» на бюджетне відшкодування з ПДВ за вказані податкові періоди.

Щодо висновків про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за жовтень 2011 року, травень 2012 року та завищення суми бюджетного відшкодування за листопад 2011 року, червень 2012 року, позивач посилається на наступне.

ПАТ «СЗФ» вважає помилковим висновок СДПІ про реалізацію продукції нерезиденту GLOWSTON PRODUCTS LTD (Беліз) за цінами, що є нижчими за звичайні. Визначення звичайних цін, на думку позивача, здійснено СДПІ з грубим порушень ст. 39 ПКУ, а застосовані ціни не є звичайними для поставок ПАТ «СЗФ» феросплавної продукції на експорт, суперечать нормам законодавства України та порушують права ПАТ «СЗФ», як платника ПДВ. Застосовані відповідачем для визначення податкових зобов'язань ціни не враховують жодних суттєвих умов контрактів, укладених ПАТ «СЗФ» з компанією GLOWSTON PRODUCTS LTD (Беліз), що впливають на ціну, а зроблене відповідачем порівняння не є порівнянням у спів ставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). Під час перевірки СДПІ не направляла запит на адресу ПАТ «СЗФ» про обґрунтування рівня цін за контрактами з компанією GLOWSTON PRODUCTS LTD (Беліз) у жовтні 2011 року та травні 2012 року, таким чином, не було з'ясовано та враховано суттєві умови, якими керувалися сторони при визначенні цін за вказаними контрактами.

Крім того, відповідачем уже проводилася перевірка позивача з питань достовірності та законності декларування податку на прибуток за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, за результатами якої було складено акти від 14.06.2012 № 45/15-0/00186513 та від 17.07.2012 № 67/15-0/00186513. У вказаних актах СДПІ в аналогічний спосіб зроблено висновок про заниження цін на феросплавну продукцію, яку ПАТ «СЗФ» реалізовувало в період з 01.01.2011 по 31.12.2011 компанії GLOWSTON PRODUCTS LTD (Беліз). За наслідками перевірок винесено податкове повідомлення-рішення від 24.07.2012 № 0002638013, яким ПАТ «СЗФ» донараховано податок на прибуток у сумі 45302795 грн., виходячи з рівня визначених СДПІ звичайних цін. Однак, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 03.09.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012, позов ПАТ «СЗФ» задоволено повністю - ППР від 24.07.2012 № 0002638013 скасовано. Таким чином, вказаними рішеннями підтверджено протиправність визначення СДПІ цін, які застосовані для визначення податкових зобов'язань, у т.ч. в жовтні 2011 року. Крім того, судами встановлено наявність доказів, які підтверджують відповідність цін контрактів ПАТ «СЗФ» з компанією GLOWSTON PRODUCTS LTD (Беліз) у жовтні 2011 року рівню звичайних цін (довідки «Укрпромзовнішекспертиза»).

Щодо порушення порядку оформлення податкової накладної від 30.04.2012 № 789/19 від ТОВ «ЛЕО», позивач посилається, що на момент видачі податкової накладної Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом ДПА України від 21.12.2010 № 969, втратив чинність. Посилання на порушення п. 15 вказаного нормативно-правового акта є безпідставним.

На підставі викладеного позивач вважає висновки акту перевірки від 28.08.2013 № 32/15-0/00186513 протиправними, а податкове повідомлення-рішення від 13.09.2013 № 0000241501 - таким, що підлягає скасуванню.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з наступних підстав. У перевірений період ПАТ «СЗФ» мало взаємовідносини з наступними підприємствами-контрагентами: ТОВ «Конус», ТОВ «Восток-Трейд», ТОВ НПФ «Стелс», ПП ПКФ «Санрайс», ТОВ «Будінвест-трейдінг», ТОВ «Індустріальні сплати», ТОВ «Компанія «Ресурс» та ін. Зазначені підприємства не є виробниками продукції, яку постачали на адресу ПАТ «СЗФ», і формували свій кредит по придбанню ТМЦ у постачальників, які відповідно до листа Головного оперативного відділу СДПІ від 31.07.2013 № 9755/7/07-01 причетні до формування фіктивного кредиту. Згідно податкової інформації, отриманої з автоматизованої системи «Податковий блок» Міндоходів, установлено, що за своїм станом підприємства припинені (ліквідовані, закриті).

Також до податкових органів, на обліку яких знаходяться постачальники ПАТ «СЗФ», з якими підприємство мало взаємовідносини в перевірений період, СДПІ було направлено запити за проведення зустрічних звірок, наприклад, ТОВ СУ АП «Хімпром», ТОВ «Укр Мет», ТОВ «Волжський дизель», ТОВ «Індустріальна метисна спілка» та ін. Згідно отриманих відповідей до ЄДР внесено запит про відсутність підприємства за місцезнаходженням, виробників отриманої продукції не встановлено, отримано акти про неможливість проведення зустрічної звірки тощо. Крім того, на ряд запитів відповіді не отримано, тобто, взаємовідносини залишаються непідтвердженими.

У зв'язку з вищенаведеним СДПІ не отримала належним доказів сплати до бюджету сум податку на додану вартість у розмірі 43304130 грн. для підтвердження сум бюджетного відшкодування за періоди 2006-2010 років.

Також СДПІ отримана податкова інформація відносно того, що ПАТ «СЗФ» занижує ціну реалізації продукції на експорт. Так, при укладанні контрактів з нерезидентом GLOWSTON PRODUCTS LTD (Беліз - офшорна зона) ПАТ «СЗФ» реалізовувало продукцію за цінами, нижчими за звичайні.

Таким чином, підприємством занижено податкові зобов'язання з ПДВ за листопад 2011 року на суму 2711301 грн. та травень 2012 року на суму 3973310 грн.

Крім того, відповідач зазначає, що податкова накладна від ТОВ «ЛЕО» від 30.04.2012 № 786/19 не відповідає вимогам Порядку заповнення податкової накладної у зв'язку з тим, що дата першої події, по якій повинна бути виписана податкова накладна, відбулась декілька разів: по передплаті - платіжне доручення № 84341 від 10.04.2012, № 804605 від 20.04.2012. У зв'язку з зазначеним підприємством порушено п. 200.4 ст. 200 ПК України, СДПІ не може підтвердити сплату по зазначеному документу суми 4323850 грн.

Таким чином, відповідач вважає, що при винесенні оскарженого податкового повідомлення-рішення він діяв згідно з вимогами чинного законодавства, тому просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. ст. 69-72 КАС України, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ПАТ «Стахановський завод феросплавів», ідентифікаційний код 00186513, зареєстровано як юридичну особу виконавчим комітетом Стахановської міської ради Луганської області, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 757143 (том 1 арк. справи 19).

Позивач перебуває на податковому обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів та відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 05.05.2011 № 100334606, виданого СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську, індивідуальний податковий номер 001865112150, є платником податку на додану вартість з 10.07.1997 (том 1 арк. справи 20).

Відповідно до статуту ПАТ «Стахановський завод феросплавів» є правонаступником усіх прав та обов'язків ВАТ «Стахановський завод феросплавів» (том 3 арк. справи 90-93).

На підставі наказу від 22.08.2013 № 75 відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ПАТ «СЗФ», код ЄДРПОУ 00186513, з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за жовтень 2006 року, листопад 2006 року, січень 2007 року, червень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року, січень 2010 року, липень 2010 року, грудень 2010 року, листопад 2011 року, червень 2012 року, за результатами якої складено акт від 28.08.2013 № 32/15-0/00186513 (том 1 арк. справи 21-54).

Перевіркою встановлено наступні порушення: 1) абз. «а» п. 7.2.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ПАТ «СЗФ» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування в розмірі 43304130 грн., у т.ч. по періодах: жовтень 2006 року - 1295847 грн., листопад 2006 року - 1314370 грн., січень 2007 року - 988094 грн., червень 2009 року - 302156 грн., листопад 2009 року - 996096 грн., грудень 2009 року - 1142223 грн., січень 2010 року - 1643981 грн., квітень 2010 року - 920299 грн., липень 2010 року - 31424626 грн., грудень 2010 року - 3276438 грн.; 2) абз. «а» п. 39.2 ст. 39, п. 188.1 ст. 188, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 17 Порядку заповнення податкової накладної - занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 7800525 грн., у т.ч. за жовтень 2011 року - 2711301 грн., травень 2012 року - 5089224 грн.; 3) п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України - завищено суму бюджетного відшкодування в розмірі 12126102 грн., у т.ч. по періодах: листопад 2011 року - 2711301 грн., червень 2012 року - 9414801 грн.

Позивач не погодився з висновками акту перевірки та надав відповідачу заперечення на висновки акту від 02.09.2013 № 05/4868 (том 1 арк. справи 58-70). Листом від 10.09.2013 № 2868/10/15-05 СДПІ повідомила ПАТ «СЗФ» про те, що висновки акту перевірки є правомірними, а заперечення не підлягають задоволенню (том 1 арк. справи 71-77).

13.09.2013 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 13.09.2013 № 0000241501, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 55430232 грн. (у тому числі не відшкодованого на момент перевірки - 51723729 грн., відшкодованого на момент перевірки - 3706503 грн.) та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 27715116 грн. (том 1 арк. справи 55-56).

Суд вважає податкове повідомлення-рішення від 13.09.2013 № 0000241501 таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168 є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, право платника податку - покупця на податковий кредит кореспондується з податковими зобов'язаннями іншого платника податку - постачальника товарів (послуг), який зобов'язаний включити до податкових зобов'язань суму податку на додану вартість, сплачену (нараховану) покупцем у ціні придбання товарів (послуг).

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Статтею 7 Закону № 168 передбачено обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168 джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Таким чином, Закон № 168 не пов'язує право платника податку на відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість із закінченням перевірок до кінцевого виробника та фактом підтвердження сплати податку контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання, оскільки від'ємне значення податку на додану вартість є коштами платника податку, які він сплатив продавцям (постачальникам) товару (послуг) в ціні товарів (послуг).

У судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що правомірність заявлення позивачем сум податку на додану вартість до бюджетного відшкодування за періоди: жовтень 2006 року, листопад 2006 року, січень 2007 року, червень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року, січень 2010 року, квітень 2010 року, липень 2010 року, грудень 2010 року підтверджена судовими рішеннями.

Так, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26.11.2007 у справі № 2а-319/07 задоволено позов ВАТ «Стахановський завод феросплавів» до Стахановської ОДПІ та Головного управління Державного казначейства України у Луганській області, внаслідок чого стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Стахановський завод феросплавів» суму ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, за декларацією за жовтень 2006 року в сумі 4437833 грн. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.03.2008 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.06.2012 вказане судове рішення залишено без змін (том 2 арк. справи 143-152).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20.05.2008 у справі № 2а-44/08 задоволено позов ВАТ «Стахановський завод феросплавів» до Стахановської ОДПІ та Головного управління Державного казначейства України у Луганській області, внаслідок чого стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Стахановський завод феросплавів» суму ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, за декларацією за листопад 2006 року в сумі 1353641,88 грн. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.09.2009 постанову суду першої інстанції залишено без змін (том 2 арк. справи 153-157). Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.04.2013 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20.05.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.09.2009 скасовано в частині вимог про стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету по декларації з ПДВ за листопад 2006 року в розмірі 39271,88 грн. та закрито провадження в цій частині, в іншій частині судові рішення залишено без змін. При цьому Вищий адміністративний суд України зазначив, що попередні судові інстанції дійшли правильного та не спростованого доводами касаційної скарги висновку щодо того, що позивачем надані всі необхідні докази, які підтверджують його право на бюджетне відшкодування ПДВ за листопад 2006 року у розмірі 1353641,88 грн. (том 2 арк. справи 158-162).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29.10.2009 у справі № 2а-1692/09/1270 задоволено позов ВАТ «Стахановський завод феросплавів» до Стахановської ОДПІ, СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську та Головного управління Державного казначейства України у Луганській області, внаслідок чого стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Стахановський завод феросплавів» суму ПДВ за декларацією за січень 2007 року в розмірі 988094 грн. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.08.2012 постанову суду першої інстанції залишено без змін (том 2 арк. справи 163-173).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28.01.2010 у справі № 2а-27491/09/1270 за позовом ВАТ «Стахановський завод феросплавів» до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську та Головного управління державного казначейства України у Луганській області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість повністю задоволено позовні вимоги ВАТ «Стахановський завод феросплавів»: стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Стахановський завод феросплавів» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за червень 2009 року у сумі 4669333,00 грн. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.06.2010, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28.01.2010 у справі № 2а-27491/09/1270 залишено без змін (том 2 арк. справи 174-183).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07.06.2010 у справі № 2а-3237/10/1270 за позовом ВАТ «Стахановський завод феросплавів» до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську та Головного управління державного казначейства України у Луганській області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, повністю задоволено позовні вимоги ВАТ «Стахановський завод феросплавів»: стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Стахановський завод феросплавів» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за листопад 2009 року у сумі 12368 842,00 грн. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.08.2010, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07.06.2010 у справі №2а-3237/10/1270 залишено без змін (том 1 арк. справи 187-195). Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.12.2011 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07.06.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.08.2010 визнано такими, що втратили законну силу в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ВАТ «Стахановський завод феросплавів» суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню за декларацією з ПДВ за листопад 2009 року в розмірі 9701604 грн., в іншій частині постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07.06.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.08.2010 залишено без змін (том 2 арк. справи 196-198).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14.10.2010 у справі №2а-6389/10/1270 за позовом ВАТ «Стахановський завод феросплавів» до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську та Головного управління державного казначейства України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення суми податку на додану вартість, повністю задоволено позовні вимоги ВАТ «Стахановський завод феросплавів»: стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Стахановський завод феросплавів» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за грудень 2009 року у сумі 4347797,00 грн. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.11.2010 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14.10.2010 у справі № 2а-6389/10/1270 залишено без змін (том 2 арк. справи 199-212).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05.10.2010 у справі №2а-6390/10/1270 за позовом ВАТ «Стахановський завод феросплавів» до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету, повністю задоволено позовні вимоги ВАТ «Стахановський завод феросплавів»: стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Стахановський завод феросплавів» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за січень 2010 року у сумі 6668 527,00 грн. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.12.2010 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05.10.2010 у справі №2а-6390/10/1270 залишено без змін (том 2 арк. справи 213-220, 276-278).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13.07.2011 у справі № 2а-10031/10/1270 позов ПАТ «Стахановський завод феросплавів» до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську та Головного управління державного казначейства України у Луганській області задоволено: стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Стахановський завод феросплавів» суму ПДВ, що підлягає відшкодуванню за декларацією з ПДВ за квітень 2010 року в сумі 27604245 грн. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.09.2011 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.10.2012 постанову суду першої інстанції залишено без змін (том 2 арк. справи 221-233).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21.10.2011 у справі № 2а-1759/11/1270 позов ПАТ «Стахановський завод феросплавів» до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську та Головного управління державного казначейства України у Луганській області задоволено: стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Стахановський завод феросплавів» суму ПДВ, що підлягає відшкодуванню за декларацією з ПДВ за липень 2010 року в сумі 39983281 грн. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013 постанову суду першої інстанції залишено без змін (том 2 арк. справи 234-246).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09.04.2013 у справі № 2а-8128/11/1270 позов ПАТ «Стахановський завод феросплавів» до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську та Головного управління державного казначейства України у Луганській області задоволено: стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Стахановський завод феросплавів» суму ПДВ, що підлягає відшкодуванню за декларацією з ПДВ за грудень 2010 року в сумі 3276438 грн. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013 постанову суду першої інстанції залишено без змін (том 2 арк. справи 247-261).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24.06.2011 у справі № 2а2679/11/1270, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.08.2011, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.03.2011 № 0001018013/0, прийняте спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську у відношенні публічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів» про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 168176668,00 грн., за 22 податкові періоди з 2007 року по 2010 рік, у тому числі по періодам за: грудень 2007 року у розмірі 5272024,00 грн., квітень 2008 року - 4650 361,00 грн., липень 2008 року - 32392787,00 грн., серпень 2008 року - 41768,00 грн., вересень 2008 року - 148086,00 грн., січень 2009 року - 14472,00 грн., квітень 2009 року - 6039,00 грн., травень 2009 року - 274471,00 грн., червень 2009 року - 339927,00 грн., липень 2009 року - 169439,00 грн., серпень 2009 року - 192766,00 грн., жовтень 2009 року - 4534557,00 грн., листопад 2009 року - 2667011,00 грн., грудень 2009 року - 4347797,00 грн., січень 2010 року - 6668527,00 грн., квітень 2010 року - 27604245,00 грн., травень 2010 року - 1236775,00 грн., липень 2010 року - 39983281,00 грн., вересень 2010 року - 2539894,00 грн., жовтень 2010 року - 27802450,00 грн., листопад 2010 року - 4013561,00 грн., грудень 2010 року - 3276438,00 грн. (том 3 арк. справи 12-47).

Згідно частиною 1 статті 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення в частині зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування та нарахування штрафних (фінансових) санкцій за періоди: жовтень 2006 року, листопад 2006 року, січень 2007 року, червень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року, січень 2010 року, квітень 2010 року, липень 2010 року, грудень 2010 року, підлягає скасуванню.

Крім того, суд зауважує, що при зменшенні позивачу суми бюджетного відшкодування за періоди: жовтень 2006 року, листопад 2006 року, січень 2007 року, червень 2009 року, та нарахуванні штрафних (фінансових) санкцій за вказані періоди відповідачем також було порушено терміни визначення податкового зобов'язання, встановлені як Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», так і Податковим кодексом України, - не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Що стосується позовних вимог у частині скасування податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування та нарахування штрафних (фінансових) санкцій за періоди: листопад 2011 року, червень 2012 року, суд також вважає їх обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 200 Податкового кодексу України cума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1).

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3).

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4).

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідач в акті перевірки посилається, що при укладанні контрактів з нерезидентом GLOWSTON PRODUCTS LTD (Беліз) ПАТ «СЗФ» реалізовувало продукцію за цінами, нижчими за звичайні, внаслідок чого підприємством занижено податкові зобов'язання з ПДВ за листопад 2011 року на суму 2711301 грн. та травень 2012 року на суму 3973310 грн.

Суд не погоджується зі вказаними висновками податкового органу з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.71 статті 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Згідно з пунктом 8 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до підпунктів 1.20.1, 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Відповідно до підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Згідно із підпунктом 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Виходячи з аналізу положень пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для отримання інформації щодо звичайних цін порівнянню підлягають співставні умови договорів на певній території ринку ідентичних (однорідних) товарів. Зокрема, враховуються такі умови договорів, що впливають на ціну, як: кількість (об'єм) товарів; строки виконання зобов'язань; умови платежів, звичайних для такої операції; інші об'єктивні умови, які можуть вплинути на ціну.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що визначення відповідачем рівня звичайних цін здійснено без урахування ряду суттєвих обставин.

При порівнянні цін в акті перевірки від 28.08.2013 №32/15-0/00186513 з метою визначення звичайної ціни феросплавної продукції у жовтні 2011 року, а також у травні 2012 року СДПІ не врахувало суттєву умову щодо кількості товару, реалізованого компанії GLOWSTON PRODUCTS LTD.

Крім того, ціни поставок феросиліцію ФС65 компанії GLOWSTON PRODUCTS LTD в жовтні 2011 року СДПІ порівнює з цінами поставок на користь РУП «Белорусский металлургический завод». Однак, обсяг поставок на користь РУП «Белорусский металлургичесий завод» відрізняється від обсягу поставок продукції на користь компанії GLOWSTON ODUCTS LTD.

Таким чином, вказане порівняння здійснено у неспівставних умовах та суперечить пункту 39.2 статті 39 ПК України.

Ціни експорту ПАТ «СЗФ» феросплавної продукції з України компанії GLOWSTON PRODUCTS LTD (Беліз) СДПІ порівнює з цінами імпорту ПАТ «АМК», ПАТ «Енергомашспецсталь», ПрАТ «ДЕМЗ» та з цінами внутрішнього ринку України, що не є порівнянням у співставних умовах на відповідному ринку.

Крім того, ціни експорту ПАТ «СЗФ» феросплавної продукції до кордону України на користь компанії GLOWSTON PRODUCTS LTD (Беліз), СДПІ порівнює з цінами реалізації компанією Scsnalloys ltd (Кіпр) та SIA «Global Commerce» (Латвія) на ринку Латвії. Вказане порівняння прямо суперечить пункту 39.2 ПК України, згідно з яким при визначенні звичайної ціни використовується інформація про ціни в операціях на відповідному ринку товарів (робіт, послуг).

Ціни поставок ПАТ «СЗФ» на умовах DAF СДПІ порівнює з цінами на умовах СІР, DDU або взагалі без визначення та порівняння базисних умов поставки. Порівняння зроблено СДПІ аналізу та врахування відмінностей умов поставки, зокрема, витрат на перевезення вантажу конкретними партіями товару, страхування, експедирування, зберігання, навантаження/розвантаження, розмитнення, комісійних витрат та інших суттєвих умов, що впливають на формування ціни.

Порівняння цін феросплавної продукції здійснено СДПІ без врахування відмінностей фізичного та хімічного складу, які також є об'єктивними умовами, що впливають на ціну.

Крім того, у період з 06.06.2012 по 07.06.2012 та з 02.07.2012р по 12.07.2012 СДПІ була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ПАТ «Стахановський завод феросплавів» (ПАТ «СЗФ») з питань достовірності та законності декларування податку на прибуток за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, за результатами якої було складено акти 14.06.2012 № 45/15-0/00186513 та від 17.07.2012 № 67/15-0/00186513.

У вказаних актах СДПІ в аналогічний спосіб зроблено висновок про заниження цін на феросплавну продукцію, яку ПАТ «СЗФ» реалізовувало в період з 01.01.2011 по 31.12.2011 компанії GLOWSTON PRODUCTS LTD (Беліз). За наслідками перевірок винесено податкове повідомлення-рішення № 002638013 від 24.07.2012, яким донараховано ПАТ «СЗФ» податок на прибуток у сумі 45302795 грн., виходячи з рівня визначених СДПІ звичайних цін.

ПАТ «СЗФ» не погодилось із висновком акту перевірок, рівнем визначених СДПІ цін та врахуванням податку на прибуток та оскаржило ППР № 0002638013 від 24.07.2012 в судовому порядку.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 03.09.2012 у справі № 2а/1270/5926/2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012, позов ПАТ «СЗФ» задоволено повністю - ППР № 0002638013 від 24.07.2012 скасовано (том 3 арк. справи 59-83).

Крім того, суд зазначає, що заниження або завищення бази для обкладання ПДВ за експортними поставками не може призвести до збільшення податкових зобов'язань з ПДВ, оскільки при здійсненні експортних операцій відповідно до статті 195 ПКУ застосовується нульова ставка ПДВ.

Правильність визначення податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за червень 2012 року також уже була предметом судового розгляду. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05.11.2012 у справі № 2а/1270/7570/2012 позов ПАТ «СЗФ» до СДПІ, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області задоволено: стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «СЗФ» суму ПДВ, що підлягає відшкодуванню за декларацією з ПДВ за червень 2012 року в сумі 9414801 грн. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.12.2012 постанову суду першої інстанції залишено без змін (том 3 арк. справи 1-11).

Щодо порушення вимог Наказу ДПАУ № 969 від 21.12.2010 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» слід зазначити наступне.

В акті перевірки вказано на порушення пунктів 17 та 15 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджений Наказом ДПАУ № 969 від 21.12.2010. Зокрема, зазначено, що в результаті порушення ПАТ «СЗФ» пункту 30.2 статті 39, пункту 188.1 статті 188 ПКУ та пункту 17 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджений Наказом ДПАУ № 969 від 21.12.2010 (далі - Порядок № 969) занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за травень 2012 року на суму 3973310 грн. У відповідності із пунктом 17 Порядку № 969 у разі якщо база оподаткування визначається виходячи із звичайних цін і перевищує суму постачання товарів/послуг, визначену виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, тобто звичайна ціна перевищує фактичну, продавець виписує податкові накладні: одну - на суму виходячи з фактичної ціни постачання, другу - на суму перевищення звичайної ціни над фактичною. У податковій накладній, яка виписана на суму перевищення звичайної ціни над фактичною, робиться позначка відповідно до пункту 8 цього (01 - Виписана на суму перевищення звичайної ціни над фактичною). Така податкова накладна покупцю не надається; усі примірники таких податкових накладних зберігаються у продавця.

Необхідно зазначити, що ПАТ «СЗФ» здійснювало продаж феросплавної продукції власного виробництва на експорт, в тому числі на адресу нерезидента GLOWSTONE PRODUCTS LTD (Беліз) за ціною, яка відповідала рівню звичайних (ринкових) цін з урахуванням співставності умов постачання продукції. Невідповідність контрактної ціни продажу продукції на адресу нерезидента GLOWSTONE PRODUCTS LTD (Беліз) на момент виписки податкових накладних та на теперішній час не встановлена та не доведена. Перелічені в акті перевірки відомості про ціни на феросплавну продукцію не доводять та не підтверджують рівень звичайних цін продажу, оскільки суттєво відрізняються від умов постачання саме для даного контрагента.

Крім того, виписка однієї чи декількох податкових накладних не тягне за собою заниження податкових зобов'язань з ПДВ, оскільки про здійсненні експортних операцій відповідно до статті 195 ПКУ застосовується нульова ставка податку. Тому висновок, зроблений в акті, про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень 2012 року на суму 3973310 грн. є необґрунтованим та безпідставним.

Також в акті зазначається про порушення пункту 15 Порядку № 969 при оформленні податкової накладної № 789/19 від 30.04.2012 від TOB «ЛЕО». Суд зазначає, що Порядок заповнення податкової накладної, затверджений Наказом ДПАУ № 969 від 21.12.2010, втратив чинність згідно з Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011№ 1379. Тобто, на момент виписки податкової накладної № 789/19 від 30.04.2012 зазначений Наказ не був чинним, та посилання на порушення пункту 15 вказаного нормативно-правового акту є безпідставним.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду того, що прийняте ним рішення є правомірним.

Таким чином, на підставі зазначеного, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши норми матеріального права, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а податкове повідомлення-рішення від 13.09.2013 № 0000241501 - скасуванню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2328 грн. 41 коп. Судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.09.2013 № 0000241501 задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 13.09.2013 № 0000241501, яким Публічному акціонерному товариству «Стахановський завод феросплавів» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 55430232 грн. (у тому числі не відшкодованого на момент перевірки - 51723729 грн., відшкодованого на момент перевірки - 3706503 грн.) та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 27715116 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів» судові витрати в сумі 2328 грн. 41 коп. (дві тисячі триста двадцять вісім грн. 41 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову складено в повному обсязі 18 листопада 2013 року.

Суддя І.О. Свергун