Постанова № 35295825, 13.11.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 листопада 2013 року Справа № 812/7730/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Солоніченко О.В.

при секретарі судового засідання Вороніній Г.М.,

за участю

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Завальнюк С.В. довіреність від 21.10.13.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області про визнання протиправними дій, зобов'язання скасувати вимогу про сплату боргу № 279 від 01.04.2013 ,-

ВСТАНОВИВ:

14 жовтня 2013 року Луганським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області, в якому позивач просив суд:

визнати протиправними дії відповідача по вимаганню від фізичної особи ОСОБА_1 сплати боргу зі сплати єдиного внеску до Пенсійного фонду на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

зобов'язати відповідача скасувати Вимогу про сплату боргу № 279 від 01.04.2013 та списати штучно створену заборгованість ОСОБА_1;

ухвалити окреме рішення про некомпетентність посадової особи органу державної влади та перевищення службових повноважень начальником Управління пенсійного фонду України в м. Алчевську Дайнеко Л.І.;

зобов'язати відповідача розмістити на його Інтернет-сайті докладну інформацію щодо даної справи, включно з усіма її матеріалами.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем, зокрема, зазначено, що пред'явлені відповідачем претензії стосуються періоду з 01.01.11. по 31.12.11. В цей період був чинним Указ Президента України № 746/99 від 28.06.1999 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва». Указ Президента втратив чинність лише 01.01.12 із вступом в дію Закону України № 4014-VI від 04.11.11. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності». Норми п. п. 5, 6 Указу передбачали, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. звільняється від обов'язку нарахування. Відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов'язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї.

Відповідач, складаючи оскаржувану Вимогу, керувався нормами Закону України № 2464-VI від 08.07.2010 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності 01.01.2011, не враховує при цьому норми вказаного Указу Президента України, дія яких тривала до 31.12.11.

Такі дії відповідача позивач вважає протиправними, а дії керівника Управління - перевищенням повноважень та /або некомпетентністю.

Таким чином, на думку позивача, у період з 01.01.11. по 31.12.11. він не мав обов'язку щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях, в яких серед іншого, зазначила, що викладені в позові доводи ґрунтуються на невірному тлумаченні позивачем норм чинного законодавства. Позивач є платником єдиного внеску в силу норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності з 01.01.2011. , а відтак, підстави для скасування оскаржуваної Вимоги відсутні.

Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач - ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований як фізична особа-підприємець 13.01.2009 виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області, перебуває на податковому обліку як платник єдиного податку (а.с.11-14).

Відповідачем - Управлінням пенсійного фонду України в м. Алчевську повідомленням-розрахунком № 279 від 04.01.2013 та Вимогою про сплату боргу № 279 від 04.01.2013 визначено до сплати за 2011 рік суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 4010,30 грн. (а.с.54,55).

Зазначені обставини сторонами не заперечувались, доводів щодо неправильності безпосередньо розміру суми, визначеної до сплати органом Пенсійного фонду, позивачем не висловлювалось.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України від 08.07.2010 №2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464).

Згідно із п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464 з дня набрання чинності цим Законом (01.01.2011) платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування вважаються платниками єдиного внеску.

Згідно із п.4 ч. 1 ст.4 Закону № 2464 фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності є платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, норми Закону 2464, визначають позивача платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Підставою для звільнення від сплати за себе єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування частина 4 ст. 4 Закону 2464 визначає, статус таких осіб як є пенсіонерів за віком або інвалідів та отримання відповідно до закону пенсії або соціальної допомоги.

Проте, вказані підстави для звільнення позивача від сплати єдиного внеску в даному випадку відсутні.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом 2464, нарахування і сплати фінансових санкцій органами Пенсійного фонду України, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-5, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 р. за № 994/18289 .

Відповідно до п.п. 6.2., 6.3, 6.4 Інструкції сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону підпунктом 4.3.6 пункту 4.3, абзацом другим підпункту 4.5.2, підпунктом 4.5.3 пункту 4.5 та підпунктом 4.6.2 пункту 4.6 розділу IV цієї Інструкції, обчислена органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на суму боргу, що перевищує 10 грн.

Вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, інформації органів державної податкової служби, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Відповідно до п.3 ч.І ст.7 Закону України №2464 для даної категорії платників єдиного внеску (фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, що обрали особливий спосіб оподаткування) єдиний внесок нараховується у розмірі 34,7% від суми, що визначається такими платниками самостійно, при цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Зазначені платники зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий період, не пізніше 20-го числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. При цьому базовим звітним періодом є календарний рік (ч.8 ст.9 Закону)

Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати у 2011 році мінімальний страховий внесок становить: у січні, лютому, березні - 326,53 грн., квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні, - 333,12 грн., жовтні, листопаді - 341,80 грн., грудні - 348,39 грн. (щомісяця).

Як вбачається з матеріалів справи, нарахована позивачу до сплати за 2011 рік сума єдиного внеску становить 4010,30 грн., що відповідає наведеним вимогам.

Оцінюючи доводи позивача щодо неправомірності вимагання відповідачем сплати вказаної суми з огляду на дію у період з 01.01.11. по 31.12.11. Указу Президента України № 746/99 від 28.06.1999 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», суд враховує наступне.

Суд погоджується з доводами позивача, що Указ втратив чинність (у зв'язку з припиненням дії Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727/98 згідно із Законом України від 4 листопада 2011 року N 4014-VI) з 01.01.2012 року.

П. 6 Указу було передбачав, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником, зокрема, збору на обов'язкове соціальне страхування та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Разом з цим, при вирішенні питання про наявність у позивача обов'язку щодо сплати єдиного внеску за 2011 рік, на думку суду, слід виходити з того, що за приписами ст. 106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.

Таким чином, Закон України № 2464 має вищу юридичну силу відносно Указу Президента України № 746/99 від 28.06.1999.

Відповідно до частини 4 статті 9 КАС у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Закон № 2464 є спеціальним законом, що, як зазначалось, регулює правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також умови та порядок його нарахування і сплати.

Закон 2464 набрав чинності з 01.01.2011., тобто після видання Указу Президента № 746/99 від 28.06.1999.

В силу норм ст. 2 Закону 2464 дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

З урахуванням наведених норм, у правовідносинах, що склались між позивачем та відповідачем, застосуванню підлягають норми спеціального Закону, який передбачає обов'язок позивача щодо нарахування та сплати єдиного внеску, в тому числі за період з 01.01.11. по 31.12.11.

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідач, складаючи Вимогу, що є предметом оскарження у справі, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що в силу норм ст. 2 КАС України є підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до вимог ст.ст. 89 - 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області про визнання протиправними дій, зобов'язання скасувати вимогу про сплату боргу № 279 від 01.04.2013 відмовити повністю за необґрунтованістю.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів після її проголошення а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 18 листопада 2013 року.

Суддя О.В. Солоніченко