Постанова № 35295604, 05.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9939/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Романчук О.М.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркум" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркум" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Аркум» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 28 лютого 2013 року № 0000661530 в повному обсязі.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2013 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркум" - задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2013 року - скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркум" - задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Акрум» не доведено реальності укладеного господарського договору, не надано підтвердження використання придбаного товару у власній господарській діяльності, а скасувати податкове повідомлення - рішення лише на тій підставі, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві порушено порядок проведення камеральної перевірки є порушенням норм чинного законодавства, адже порушення, допущені податковим органом під час проведення перевірки платника податків не є підставою для скасування податкового повідомлення - рішення за умови наявності підстав для його прийняття.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він суперечить нормам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аркум» було зареєстровано Голосіївською районної в м. Києві державною адміністрацією 29.10.2012 року.

Посадовими особами відповідача було проведено камеральну перевірки позивача, за результатами якої винесено Акт "Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 01 лютого 2013 року №108/1-1530-37480356" (далі по тексту - Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено, що за результатами перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за червень 2011 року підприємством ТОВ "Аркум" неправомірно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Еліт Консалт".

Зазначені порушення в Акті перевірки обґрунтовані наступним: згідно бази даних інформаційно-аналітичної системи ДПА України "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" виявлено відхилення у задекларованих ТОВ "Аркум" сумах податкового кредиту та податковими зобов'язаннями задекларованими ТОВ "Еліт Консалт"; за результатами перевірки контрагента позивача - ТОВ "Еліт Консалт" встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських або торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності; згідно висновку науково-дослідного експертно криміналістичного центру, підписи від імені директора ТОВ "Еліт Консалт" в податковій звітності та реєстраційних документах виконані іншою особою.

Наведені обставини, на думку відповідача, свідчать, що позивач уклав правочини, що суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, тобто є нікчемними.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 28 лютого 2013 року №0000661530 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, статті 22, статті 185 Податкового кодексу України, за порушення статті 22, статті 185 Податкового кодексу України ТОВ "Аркум" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2 565,50 грн., у тому числі за основним платежем на - 2 052,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 513,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення відповідно до рішення Державної податкової служби у місті Києві від 25 квітня 2013 року №4001/10/12-4-09 про результати розгляду первинної скарги скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 28 лютого 2013 року №0000661530 в частині грошового зобов'язання у розмірі 512,00 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість.

Враховуючи рішення Державної податкової служби у місті Києві від 25 квітня 2013 року №4001/10/12-4-09 та відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження отримання позивачем податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, колегія суддів погоджується, що сума грошового зобов'язання ТОВ "Аркум" з податку на додану вартість за зазначеним податковим повідомленням-рішенням зменшилась на 512,00 грн. та становить 2 053,50 грн.

Вважаючи вищевказане податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві протиправним, позивач звернувся до суду.

Обговорюючи правомірність позовних вимог, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до п . 198.1 та 198.2 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.4 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту, відповідно до п. 198.6 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який набрав чинності 10 січня 2011 року та втратив чинність 16 грудня 2011 року, тобто був чинний на дату виписки податкових накладних)(далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Так, з матеріалів справи вбачається, що що між ТОВ "Аркум" (покупець) та ТОВ "Еліт Консалт" (постачальник) укладено договір поставки від 01 червня 2011 року №0106, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати (поставити) покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар.

Відповідно до п. 1.3. вищевказаного Договору, загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент), ціна за одиницю товару та загальна ціна визначається у видатковій накладній на кожну партію товару.

Згідно з рахунками-фактурами та видатковими накладними, що датовані червнем 2011 року, ТОВ "Еліт Консалт" поставило позивачу папір селіконізований, клей акриловий вододисперсійний, плівку Т/3б на загальну суму 12 315,00 грн.

ТОВ "Еліт Консалт" виписало ТОВ "Аркум" податкові накладні, датовані червнем 2011 року, на загальну суму 12 315,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 2 052,50 грн.

Оплата за поставлений товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи. Колегія суддів звертає увагу на той факт, що усі первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні, що були виписані контрагентом позивача за результатами договору поставки містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Також варто зазначити, що єдиною підставою для визнання укладеної позивачем угоди недійсною є посилання відповідача те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Аркум» не надано доказів на використання придбаного товару у власній господарській діяльності, проте дане твердження відповідача та суду першої інстанції спростовуються наданими позивачем доказами.

Відповідно до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркум» та Довідки АА № 617098 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій Українни (ЄДРПОУ) основними видами діяльності за КВЕД - 2010 є:

- 16.29 - виробництво інших виробів з деревини, виготовлення виробів з корока, соломки та рослинних матеріалів для плетіння;

- 46.73 - оптова торгівля деревиною, будівельними матеріали та санітарно - технічним обладнанням;

- 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля;

- 58.19 - інші види видавничої діяльності.

На підтвердження використання отриманого товару у власній господарській діяльності позивачем було надано суду апеляційної інстанції: копія рахунку-фактури №СФО-000005 від 01 червня 2011 року; копія видаткової накладної №РНО-000003 від 03 червня 2011 року; копія довіреності №130 від 31 травня 2011 року; копія податкової накладної №2 від 02 червня 2011 року; копія рахунку-фактури №СФО-000001 від 01 червня 2011 року; копія видаткової накладної №2 від 02 червня 2011 року; копія довіреності №0206/4 від 02 червня 2011 року; копія податкової накладної №3 від 02 червня 2011 року; копія рахунку-фактури №СФО-000008 від 06 червня 2011 року; копія видаткової накладної №РНО-000005 від 06 червня 2011 року; копія довіреності №354 від 06 червня 2011 року; копія податкової накладної №5 від 06 червня 2011 року; копія рахунку-фактури №СФО-000006 від 02 червня 2011 року; копія видаткової накладної №РНО-000004 від 03 червня 2011 року; копія довіреності №172 від 02 червня 2011 року; копія податкової накладної №4 від 02 червня 2011 року; копія рахунку на оплату №11 від 07 червня 2011 року; копія видаткової накладної №13 від 14 червня 2011 року; копія довіреності №322 від 14 червня 2011 року; копія податкової накладної №8 від 07 червня 2011 року; копія рахунку на оплату №7 від 03 червня 2011 року; копія видаткової накладної №8 від 09 червня 2011 року; копія довіреності №734854/467 від 08 червня 2011 року; копія податкової накладної №10 від 08 червня 2011 року; копія рахунку на оплату №13 від 09 червня 2011 року; копія видаткової накладної №10 від 09 червня 2011 року; копія довіреності №94 від 09 червня 2011 року; копія податкової накладної №11 від 09 червня 2011 року; копія рахунку на оплату №14 від 09 червня 2011 року; копія видаткової накладної №11 від 09 червня 2011 року; копія довіреності №61 від 09 червня 2011 року; копія податкової накладної №12 від 09 червня 2011 року; копія рахунку на оплату №12 від 08 червня 2011 року; копія видаткової накладної №14 від 16 червня 2011 року; копія довіреності №3106ТЛ від 14 червня 2011 року; копія податкової накладної №14 від 16 червня 2011 року; копія рахунку на оплату №17 від 16 червня 2011 року; копія видаткової накладної №15 від 17 червня 2011 року; копія довіреності №1048 від 16 червня 2011 року; копія податкової накладної №15 від 16 червня 2011 року; копія рахунку на оплату №16 від 14 червня 2011 року тощо.

З наведених видаткових та податкових накладних, рахунків - фактур вбачається, що позивачем - ТОВ «Аркум» укладалися договори купівлі - продажу прокладок коркових склозахисних іншим підприємствам, в тому числі: ТОВ «Єврогласс - Захід», ТОВ «Єврогласс - Південь», ТОВ «Альтіс - Гласс», ТОВ «Еврогласс -

Полтава», ТОВ «Модерн - ХХІ», ТОВ «Алюгласс», ПП «ЮГ ГЛАСС», ТОВ «Идеал», ТОВ «Єврогласс Україна» тощо.

Окрім того, позивачем надано технологічну карту виготовлення коркових виробів прокладок для склопакетів, з якої вбачається, що для виготовлення прокладок коркових склозахисних (які були предметом договорів купівлі - продажу, укладених між позивачем та його контрагентами: ТОВ «Єврогласс - Захід», ТОВ «Єврогласс - Південь», ТОВ «Альтіс - Гласс», ТОВ «Еврогласс - Полтава», ТОВ «Модерн - ХХІ», ТОВ «Алюгласс», ПП «ЮГ ГЛАСС», ТОВ «Идеал», ТОВ «Єврогласс Україна») необхідно використання паперу селіконізованого та клею акрилового (які були предметом договору поставку, укладеного між ТОВ "Аркум" (покупець) та ТОВ "Еліт Консалт").

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, судам для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість необхідно з'ясувати наступні факти та їх документальне підтвердження:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Дана правова позиція відображена також в Листі Вищого адміністративного суду від 02.2011 року № 742/11/13-11.

Враховуючи те, що колегією суддів встановлено та підтверджено матеріалами справи факт здійснення господарської операції, наявність у позивача та його контрагента податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлено зв'язок між укладеним договором та господарською діяльністю платника податку, усі витрати підтверджені належним чином оформленими первинними документами, підстави для винесення оскаржуваних повідомлень - рішень у посадових осіб контролюючого органу були відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було не вірно встановлено фактичні обставини справи, надано невірну оцінку дослідженим доказам та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркум" - задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2013 року - скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркум" - задовольнити.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркум" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2013 року - скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркум" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 28 лютого 2013 року № 0000661530.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

О.М. Романчук

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 05.11.2013 року.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Романчук О.М