Ухвала суду № 35295488, 31.03.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2009 р.справа № 23/452/07-АП

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Туркіної Л.П. Коршуна А.О.

при секретарі судового засідання: Красоті А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі

на постанову господарського суду Запорізької області від 21.09.2007 року у справі №23/452/07-АП,

за позовом Казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2007 року Казенним підприємством «Запорізький титано-магнієвий комбінат»подано до господарського суду Запорізької області адміністративний позов (з урахуванням уточнення) про скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі №0000020801/2 від 31.05.2007 року та №0000020801/3 від 02.08.2007р. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про те, що висновки податкового органу щодо порушення п.п.4.2.15 п.4.2, п.п.4.3.2 п. 4.3 ст.4, п.9.10 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є необґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню як такі, що суперечать чинному законодавству.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 21.09.2007 року у справі №23/452/07-АП позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача №0000020801/2 від 31.05.2007р. та №0000020801/3 від 02.08.2007 року в частині нарахування суми 1433,10грн., в тому числі 477,70грн. -основного платежу та 955,40грн. -штрафних (фінансових) санкцій. При цьому суд зазначив, що відповідачем неправомірно нараховано податок у сумі 477,70грн., а також застосовано штрафні санкції у сумі 955,40грн., оскільки позивачем документально підтверджені витрати по оплаті за мешкання під-час відрядження його працівників в готелях, про що свідчать авансові звіти, відпоівдні квітанції, оформленні належним чином, в яких містяться всі необхідні реквізити: порядковий номер, назва готелю, вартість проживання; крім того на підтвердження витрат, пов'язаних зі службовим відрядженням, працівниками підприємства надано до авансового звіту квитанції форми №4г та рахунки гарантованого бронювання.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції відповідач у справі, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі оскаржує рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, вважає постанову від 21.09.2007 року такою, що прийнята з невірним застосуванням норм матеріального права, а саме: пп.9.10.4 п.9.10 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»; п.1.6 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998р. №59 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 31.03.1998р. за №218/2658; ст.1. п.1 ст.3, п.5 та п.6 ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; Положення «Про форму та зміст розрахункових документів», затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000р. №614 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.02.2001р. за №105/5296. Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги. Вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Просить постанову господарського суду Запорізької області від 21.09.2007р. залишити без змін, а апеляційну скаргу СДПІ -без задоволення.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та надані заперечення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами виїзної планової перевірки Казеного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»(КП «Запорізький ТМК») з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2005р. по 30.06.2006р. складено акт №232/08-06/00194731 від 26.12.2006р. Як зазначено в акті, перевіркою дотримання вимог п.2.11 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637 в частині звітування з одержані під звіт готівкові кошти підзвітними особами КП «Запорізький ТМК»встановлено порушення вимог законодавства України, а саме: відсутність розрахункових документів встановленої форми. До авансових звітів підзвітними особами були надані квитанції, розрахунки, видаткові накладні, копії чеків на загальну суму 14590,41грн., які надавались СГД - юридичними особами при розрахунках за готівку, але ці документи не є підтверджуючими, оскільки при здійсненні операції виконавчем не були надані чеки РРО.

На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомленн-рішення №0000020801/0 від 16.01.2007р. 29.01.2007р. позивач розпочав апеляційне оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення відповідно до вимог пп.5.2.2 п.5.2. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Згідно з Рішенням відповідача від 29.03.2007р. №3087/10/25-016 податкове повідомлення-рішення від 16.01.2007р. №0000020801/0 залишено без змін. Дане Рішення також було оскаржено позивачем до Державної податкової адміністрації Запорізької області. В результаті розгляду скарг позивача Державна податкова адміністрація у Запорізькій області скасувала податкове повідомлення-рішення СДПІ по РВПП від 16 січня 2007 року №0000020801/0 в частині 11,56грн. зайво нарахованого податку з доходів фізичних осіб та 23,12грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції. 31.05.2007р. позивачем отримано податкове повідомлення-рішення №0000020801/2 від 31.05.2007р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб усього на суму 5690,28грн., з яких: за основним платежем -1896,76грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3793,52грн.

Не погоджуючись з рішенням Державної податкової адміністрації у Запорізькій області 06.06.2007р. позивач, від 25.05.2007р. №2143/10/25-020 про результати розгляду повторної скарги подав до Державної податкової адміністрації України повторну скаргу, за результатами розгляду якої було отримано Рішення №7162/6/25-0315 від 26.07.2007р. про залишення без змін податкового повідомлення - рішення СДПІ від 16 січня 2007р. №0000020801/0. В результаті відпвоідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000020801/3 від 02.08.07р. на таку ж суму податкового зобов'язання.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне. В спірних податкових повідомленнях-рішеннях зазначається про порушення позивачем п.п.4.2.15 п.4.2., п.п.4.3.2. п.4.3. ст. 4, п.9.10 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п.17.1.9. п. 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у зв'язку з чим визначено суму податкового зобов'язання КП «Запорізький ТМК»по податку з доходів фізичних осіб з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій - 5724,96грн.

Враховуючи фактичні обставини справи, підтверджені належними доказами, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про неправомірне нарахування відповідачем податку на суму 477,70грн., та застосування до позивача штрафні санкції у сумі 955,40грн. є законним та обґрунтованим.

Так, відповідно до пп.4.3.2 п.4.3.ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм п.9.10.ст.9 цього Закону, не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу. Нормами пп.4.2.15 п.4.2. ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»передбачено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої розраховується згідно з пунктом 9.10 ст.9 цього Закону.

Згідно з пп.5.4.8 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат відносяться витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найом інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат. При цьому, такі витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо.

Згідно з п.п.1.6, 1.12 п.1 Інструкції «Про службові відрядження в межах України та за кордон»від 13.03.1998р. №59 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 10.06.1999 року № 146, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 31.03.1998р. за №218/2658) підприємство за наявності підтверджуючих документів (в оригіналі) відшкодовує витрати відрядженим працівникам на наймання жилого приміщення. Витрати у зв'язку з відрядженням, що не підтверджені відповідними документами працівникові не відшкодовуються. За приписами зазначеної Інструкції, підтверджуючими документами є розрахункові документи відповідно до Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до ст.2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 01.06.2000р. №1776 розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну. Тобто, розрахунковим документом також вважається будь-який письмовий документ, який видано за встановленою формою та змістом і який не реєструється реєстратором розрахункових операцій та може заповнюватися вручну. Крім того, п.15 ст.3 цього Закону передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції зобов'язані надати покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що підзвітні особи мають право подавати до авансового звіту на підтвердження факту понесення витрат під час службового відрядження не тільки чеки або квитанції до приходних ордерів, але і інші письмові документи, які видано в межах діючого законодавства України. Матеріали справи містять документальне підтвердження витрат по оплаті за мешкання під-час відрядження працівників підприємства позивача в готелях, про що свідчать авансові звіти, відпоівдні квітанції, оформленні належним чином, в яких містяться всі необхідні реквізити: порядковий номер, назва готелю, вартість проживання.

Суд першої інстанції зробив вірний висновок з урахуванням того, що в даному випадку на підтвердження витрат, пов'язаних зі службовим відрядженням працівниками підприємства надано до авансового звіту квитанції форми №4г та рахунки гарантованого бронювання, тобто інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця. Квитанція містить всі необхідні реквізити: порядковий номер, назву готелю, вартість проживання у ньому та вартість інших послуг, тобто всі необхідні реквізити, що підтверджують факт сплати за проживання в готелі.

Надані квитанції про оплату за проживання в готелях і додані до авансового звіту є підставою для відшкодування працівникам підприємства витрат на відрядження.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, зробив висновки, які відповідають фактичним обставинам справи і ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статями 195, 196, п.1ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі на постанову господарського суду Запорізької області від 21.09.2007 року у справі №23/452/07-АП залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 21.09.2007 року у справі №23/452/07-АП залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України і може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України

Головуючий суддя: О.А. Проценко

Судді: А.О. Коршун

Л.П. Туркіна