Ухвала суду № 35295408, 25.02.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2009 р.справа № 3/56/07-АП Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Мірошниченка М.В. Туркіної Л.П.

при секретарі судового засідання: Резнікові Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-промислової фірми «ГТСС-Інвест»

на постанову господарського суду Запорізької області від 18.09.2007 року у справі №3/56/07-АП

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-промислової фірми «ГТСС-Інвест»

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя

за участі прокурора Запорізької області

про визнання протиправним і нечинним податкового повідомлення-рішення,

встановила:

У листопаді 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-промислова фірма «ГТСС-Інвест»звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним і нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Запоріжжя №0000242301/0 (335) від 10.03.2006 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на ст.ст. 11-1, 14 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», пп.7.2.1, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Позивач зазначав, що не згоден з висновками акту перевірки та винесеним на підставі нього податковим повідомленням-рішенням. Вважає, що перевірка проведена з порушенням чинного законодавства України, а податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає визнанню нечинним. Позивач вказував на те, що жодного з документів, зазначених у ст.11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», які б надавали право податковому органу проводити позапланову перевірку, суду не надано. У зв'язку з цим позивач вважає, що висновки, зроблені під час такої перевірки є безпідставними.

Постановою від 18.09.2007 року у справі №3/56/07-АП господарський суд Запорізької області відмовив в задоволенні позову. При цьому судом зазначеоно, що перевірку проведено з дотриманням вимог ст.11-1 Закону України Про державну податкову службу в Україні». Суд погодився з відповідачем з приводу того, що податкові накладні позивача за липень 2005р. оформлені неналежно, тому не підтверджують витрати позивача. В постанові зазначається, що позивач не був позбавлений можливості надати під час перевірки або до суду пошкоджені податкові накладні за липень-серпень 2005р., які містили всі необхідні реквізити.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, позивач оскаржує дану постанову в апеляційному порядку, просить її скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що при винесені постанови судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права. В обґрунтування апеляційних вимог позивач зазначає, що відповідач не довів відповідно до ст.71.КАС України обставини, на підставі яких зроблено нарахування за липень та вересень 2005 року. Звертає увагу колегії на те, що судом першої інстанції неналежно оцінені докази у справі, тому висновки суду вважає необ'єктивними.

Відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги; зазначає, що оскаржувана позивачем постанова суду першої інстанції є законною, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а вимоги апелянта -необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-промислової фірми «ГТСС-Інвест»не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що Державною податковою інспекцією у Заводському районі м.Запоріжжя за результатами позапланової виїзної перевірки дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-промисловою фірмою «ГТСС-Інвест» вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ПП «ААА», ПП ОСОБА_1, ПП ОСОБА_2 за період з 01.01.2003 року по 31.12.2005 року складено акт від 27.02.2006 року №3/237/31189887, яким встановлено порушення з боку позивача пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення, а саме: підприємством віднесено до складу податкового кредиту 953416,54грн., у тому числі: у липні 2005 року -3323109,97грн., у серпні 2005 року -621306,57грн. Зокрема в акті перевірки зазначено, що ТОВ НПФ «ГТСС-Інвест»віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних постачальником -Приватним підприємцем ОСОБА_1, які не відповідають Порядку заповнення податкової накладної, а саме не містять підпису особи, уповноваженої платником податку здійснювати продаж товарів. На підставі вказаного акту прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.03.2006 року №0000242301/0 (335), яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1430124,82грн., з яких основний платіж складає 953416,54грн. та 476708,28грн. -штрафні (фінансові) санкції.

За результатами адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-промислової фірми «ГТСС-Інвест»залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні відносини, показав наступне. За приписами пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Крім того, відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037, затверджений «Порядок заповнення податкової накладної». Згідно з пп.12-14 зазначеного Порядку до розділу 1 податкової накладної вносяться дані в розрізі номенклатури поставки товарів (робіт, послуг), серед яких:

12.2. графа 3 - номенклатура поставки товарів (послуг);

- у податковій накладній, виписаній на суму перевищення звичайної ціни над фактичною, у цій графі також указується "перевищення звичайної ціни над фактичною за товарами, послугами, указаними в податковій накладній N __" (зазначається номер податкової накладної, виписаної на суму поставки цих товарів (послуг), визначену виходячи з їх договірної (контрактної) вартості);

- у податковій накладній, виписаній на суму перевищення звичайної ціни, збільшеної на суму процентів нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу процентного векселя над фактичною ціною, у цій графі, крім тексту "перевищення звичайної ціни над фактичною за товарами, послугами, указаними в податковій накладній N __", також указується текст "сума процентів нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу процентного векселя;

12.3. графа 4 - одиниця виміру товарів (послуг) - грн., шт., кг, м, см, куб.м, куб.см, л тощо;

12.4. графа 5 - кількість (об'єм, обсяг) поставки товарів, послуг;

У разі, якщо послуги не мають таких показників, а вимірюються лише у вартісному вираженні, у графі 5 указується: послуга/проценти тощо;

12.5. графа 6 - ціна поставки одиниці продукції без урахування податку на додану вартість;

12.6. графа 7 - база оподаткування товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 20%;

12.7. графа 8 - база оподаткування при здійсненні операцій на митній території України з поставки товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за нульовою ставкою (згідно із Законом та іншими нормативно-правовими актами);

12.8. графа 9 - база оподаткування при здійсненні експортних операцій, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за нульовою ставкою (пункт 6.2 статті 6 Закону);

12.9. графа 10 - база оподаткування товарів (послуг), які звільнені від оподаткування відповідно до статті 5 Закону;

12.10. графа 11 - загальна сума коштів, що підлягає оплаті.

13. До розділу II податкової накладної вносяться всі дані по товаротранспортних витратах продавця згідно з договором, які не входять до договірної (контрактної) вартості товарів.

14. До розділу III податкової накладної вносяться дані по зворотній (заставній) тарі. Вартість тари визначається в контракті, як зворотна (заставна) і не включається до бази оподаткування, а зазначається в графі 11 як загальна сума коштів, що підлягають сплаті.

Пунктом 18 вищевказаного Порядку передбачено, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем податкові накладні оформлені з порушенням вищевказаних вимог, а тому згідно з нормами Закону України «Про податок на додану вартість»не можуть підтверджувати витрати платника податку щодо сплати податку на додану вартість, а відповідно не дають йому права на віднесення податку до складу податкового кредиту.

Крім того, за правилами пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків. Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV:

бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;

господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства;

первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення;

фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Статтею 3 вказаного Закону визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. В силу ст.4 цього ж Закону Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах:

обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

послідовність - постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

безперервність - оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі;

нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці;

періодичність - можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

За правилами ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до ч.2 цієї статті первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом п.2.1 ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 2.1 передбачено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Пунктом 2.4 цього Положення встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

З матеріалів справи вбачається, що всі первинні документи -податкові накладні, виписані приватним підприємцем ОСОБА_1 на адресу ТОВ НПФ «ГТСС-Інвест»у період липень, серпень 2005 року не відповідають зазначеним вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», Закону України «Про податок на додану вартість»та Порядку заповнення податкової накладної, оскільки не містять такого реквізиту як підпис продавця.

Відповідно до пп.7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. За визначенням пп.7.2.6. Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Позивачем не надано доказів, які свідчили б про його звернення до відповідача з відповідною заявою у зв'язку з наявністю податкових накладних ПП ОСОБА_1 на адресу ТОВ НПФ «ГТСС-Інвест»за період липень, серпень 2005 року з відсутнім підписом продавця.

Відповідно до підпункту «б»пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. За правилами пп.17.1.3. вказаного Закону, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно з п.2.8 Інструкції «Про порядок застосування штрафних фінансових санкцій органами держаної податкової служби», затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 року №110 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001 року за №268/5459 термін недоплата -це заниження суми податкового зобов'язання за відповідні базові податкові періоди.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення №0000242301/0 (335) від 10.03.2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1430124,82грн відповідає вказаним вимогам закону та інструкції. Разом з тим, колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача, що перевірку проведено з порушенням вимог чинного законодавства, а також, що позивачу не надано наказу та направлення на проведення перевірки, оскільки, відповідно до ч.6 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:

1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

2) платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

4) платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки;

5) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

6) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства;

7) стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків;

8) у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу;

9) платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Згідно з ч.8 вказаної статті позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Як вбачається з матеріалів справи, такий наказ №80 від 21.02.2006 року з посиланням на п.3 ч.6 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», як на підставу проведення позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-промислової фірми «ГТСС-Інвест», було видано головою ДПА у Запорізькій області. Копію вказаного наказу отримано головним бухгалтером позивача ОСОБА_3 21.02.2006 року, про що свідчить копія розписки про отримання.

Суд першої інстанції вірно визначився щодо правомірності дій відповідача при здійсненні позапланової виїзної перевірки ТОВ НПФ «ГТСС-Інвест», перевірка здійснювалась згідно з вимогами чинного законодавства та на підставі п.3 ч.6 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Оцінюючи доводи позивача про те, що під час огляду 21.02.2006р. оперуповноваженими працівниками Запорізького міського відділу податкової міліції вилучено 2 комплекти податкових накладних ПП ОСОБА_1 на адресу ТОВ НПФ "ГТСС-Інвест" за липень, серпень 2005р., в тому числі пошкоджених, суд встановив, що згідно відповіді старшого слідчого СВ ПМ СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі Лукащука М.В., всі документи фінансово-господарської діяльності ТОВ НПФ "ГТСС-Інвест", вилучені 21.02.2006р. в ході огляду офісного приміщення, за винятком податкових накладних, виданих ОСОБА_1 в серпні 2005р., були повернуті підприємству, про що свідчить розписка головного бухгалтера ОСОБА_3 (т.2, а.с. 119). Крім того, пошкоджених податкових накладних в ході огляду 21.02.2006р. офісного приміщення ТОВ НПФ "ГТСС-Інвест" виявлено та вилучено не було (т.2, а.с.90). Згідно з листом заступника голови Ленінського районного суду м. Запоріжжя, в матеріалах кримінальної справи №1-371/2007 про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.3 ст.212, ч. 1, 3 ст.358 КК України, податкові накладні ПП ОСОБА_1 на адресу ТОВ НПФ "ГТСС-Інвест", які є пошкодженими (залиті кавою, чаєм тощо) відсутні (т.З, а.с.1). Про отримання головним бухгалтером ОСОБА_3 документів фінансово-господарської діяльності ТОВ НПФ "ГТСС-Інвест" за друге півріччя 2005р. свідчать розписки на а.с.52-55, 57 в томі 3 справи №3/56/07-АП. Зазначене також підтверджується свідченнями колишнього головного бухгалтера ТОВ НПФ "ГТСС-Інвест" ОСОБА_3, яка пояснила, що податкові накладні ПП ОСОБА_1 за липень 2005р. та серпень 2005р. були випадково пошкоджені (залиті кавою), тому нею (головним бухгалтером) були підготовлені дублікати цих накладних. Довірена особа ПП ОСОБА_1 поставила на них печатки, але не встигла їх підписати до появи податкової міліції. Всі документи та матеріали, які знаходились в офісі ТОВ НПФ "ГТСС-Інвест" на час проведення перевірки, зокрема по ПП ОСОБА_1, окрім пошкоджених (залитих кавою), були вилучені. Пошкоджені податкові накладні ПП ОСОБА_1 за липень 2005р. та серпень 2005р. залишились в кабінеті головного бухгалтера ТОВ НПФ "ГТСС-Інвест". Відсутність підпису ПП ОСОБА_1 на податкових накладних на адресу ТОВ НПФ "ГТСС-Інвест" за серпень 2005р. підтверджується як додатком №2 до акту перевірки (т.1, а.с.99-103), так і копіями цих податкових накладних (т.З, а.с.2-37).

Таким чином, суд дійшов вірного висновку, що позивач не був позбавлений можливості надати під час його перевірки податковим органом, або до суду пошкоджені податкові накладні ПП ОСОБА_1 за липень 2005р. та серпень 2005р., які містили всі необхідні реквізити, в тому числі і підписи ПП ОСОБА_1, але позивач не скористався такою можливістю.

Колегія суддів вважає обґрунтованим неприйняття до уваги судом першої інстанції посилання позивача на постанову Верховного Суду України від 06.12.2005р. у справі №21-105. У зазначеній справі брали участь інші особи; обставини справи не є аналогічними.

Господарським судом також враховано вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04.06.2007р. по справі №1-371/2007р. (з урахуванням ухвали апеляційного суду Запорізької області від 06.08.2007р.), який в силу ч.4 ст.72 КАС України є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Вказаним вироком встановлено, що в результаті навмисних злочинних дій ОСОБА_1 в липні, серпні 2005 року до бюджету не надійшли грошові кошти в сумі 1 851 865,27 грн. (т.З, а.с.59-61). Тобто, ПП ОСОБА_1 (як продавець) не включила до складу податкових зобов'язань та не сплатила до бюджету суми податку на додану вартість, зазначені у виданих нею на адресу ТОВ НПФ «ГТСС-Інвест»у липні, серпні 2005 року податкових накладних. А відтак, такі суми не можуть бути включені до складу податкового кредиту покупця - ТОВ НПФ «ГТСС-Інвест».

Таким чином, суд об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами. Доводи апелянта не спростовують висновків суду. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-промислової фірми «ГТСС-Інвест»на постанову господарського суду Запорізької області від 18.09.2007 року у справі №3/56/07-АП залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 18.09.2007 року у справі №3/56/07-АП залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: О.А. Проценко

Судді: М.В.Мірошниченко

Л.П. Туркіна