Ухвала суду № 35295407, 07.04.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2009 р.справа № 14/182 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Туркіної Л.П. Коршуна А.О.

при секретарі судового засідання: Красоті А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді

на постанову господарський суд Кіровоградської області від 03 вересня 2007 року у справі №14/182

за позовом: Державного Кіровоградського сокоекстрактного заводу

до: Державної податкової інспекції у м. Кіровограді

про визнання нечинними рішень,

в с т а н о в и л а:

В липні 2007 року Державним Кіровоградським сокоекстрактним заводом заявлено позов про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м.Кіровограді від 11.10.2006 року №0001542310/0, №0001552310/0, №0001981730/0; від 22.12.2006 року №0001532310/1, №0001542310/1, №0001552310/1, №0001981730/1; від 24.02.2007 року №0001532310/2, №0001542310/2, №0001552310/2, №0001981730/2; №0001532310/3, №0001542310/3, №0001552310/3, №0001981730/3.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем на підставі акту перевірки №83/23-1/00378844 від 02.10.2006 року, висновки якого не відповідають фактичним обставинам. Позивач вважає, що дані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем з порушенням чинного законодавства, оскільки відповідач безпідставно дійшов висновку про порушення позивачем:

- п.2 п.4 Порядку встановлення нормативів забору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №303 від 01.03.1999р. та п.2,п.3,п.6 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього, затвердженої наказом Мінекобезпеки України, ДПА України від 19.07.1999р. №162/379, а саме: занижено збір за забруднення навколишнього середовища за 2005р, у розмірі 246,50грн., в тому числі за ІУ кв. 2005р. -246,50грн.;

- п.5, п.13 Порядку справлення збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою КМУ від 16.08.199 року №1494 та п.6.2 розділу УІ Інструкції про порядок обчислення та справлення збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого наказом Мінфіну України, ДПА України, Мінекономіки України, Мінекобезпеки України від 10.10.1999р. №231/539/118/219, а саме: у вигляді заниження збору за спеціальне використання водних ресурсів за 2005р. в сумі 513,60грн. внаслідок заниження обсягу фактичного використання води;

- пп.6.3.2 п.6.3 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»в частині надання податкової соціальної пільги працівникам, якими не було надано до працедавця заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги за формою, визначеною центральним податковим органом, в результаті чого порушено вимоги податкового законодавства під час утримання та щодо своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету на суму 772,87грн.

В доповненнях до позовної заяви позивач зазначав, що заперечень щодо правильності обчислення податку з власників транспортних засобів не має.

Постановою від 03 вересня 2007 року господарський суд Кіровоградської області частково задовольнив позов, а саме: визнав нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Кіровограді: №0001532310/0 від 11.10.2006р., №0001532310/1 від 22.12.2006р., №0001532310/2 від 05.03.2007р., №0001532310/3 від 22.05.2007р. про нарахування податкового зобовязання по збору за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 417,00грн., в тому числі 247,00грн. основного платежу та 170,00грн. штрафної (фінансової) санкції; №0001542310/0 від 11.10.2006р., №0001542310/1 від 22.12.2006р., №1542310/2 від 05.03.2007р., №0001542310/3 від 22.05.2007 року про нарахування податкового зобовязання по збору за спеціальне використання водних ресурсів в розмірі 719,00рн., в тому числі 514,00грн. основного платежу та 205,00грн. штрафної (фінансової) санкції; 0001981730/0 від 11.10.2006р., №0001981730/1 від 22.12.2006р., №0001981730/2 від 24.02.2007р., №0001981730/3 від 14.05.2007 р. в частині нарахування податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб за основним платежем в розмірі 772,87грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. При цьому суд посилався на Конституцію України, Закони України «Про систему оподаткування», «Про податок з доходів фізичних осіб», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а також Інструкцію про порядок обчислення і справлення збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затверджену наказом Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №231/539/118219 від 01.10.1999 року та Інструкцію про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затверджену наказом Мінекобезпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19.07.1999р. №162/379.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує дану постанову в апеляційному порядку, просить її скасувати в частині задоволених позовних вимог та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що при винесені постанови судом першої інстанції порушено норми матеріального права. Апелянт вважає спірні податкові повідомлення-рішення правомірними і такими, що прийняті на підставі висновків, зазначених в акті перевірки, а також зазначає, що застосування штрафних санкцій згідно з пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за підставами викладеними в п.«б»пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 цього Закону є правомірними, оскільки при проведенні перевірки діяльності позивача порушення підтверджені.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у м.Кіровограді не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 02.10.2006 року за результатами проведення планової перевірку Державного Кіровоградського сокоекстрактного заводу з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 30.06.2006 року відповідачем складено акт №83/23-1/00378844. На підставі вказаного акту відповідачем 11.10.2006 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0001532310/0 про нарахування податкового зобовязання по збору за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 417,00грн., в тому числі 247,00грн. основного платежу та 170,00грн. штрафної (фінансової) санкції; №0001542310/0 про визначення податкового зобовязання по збору за спеціальне використання водних ресурсів в розмірі 719,00грн., в тому числі 514,00грн. основного платежу та 205,00грн. штрафної (фінансової) санкції; №0001552310/0 про нарахування податкового зобовязання по податку з власників транспортних засобів в розмірі 254грн., в тому числі 84грн. основного платежу та 170грн. штрафної (фінансової) санкції; №000198730/0 про призначення податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 2318,61грн., в тому числі 772,87грн. основного платежу та 1545,74грн. штрафної (фінансової) санкції.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, скориставшись правом, наданим пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», позивач розпочав процедуру оскарження спірних рішень. Скарги позивача залишені без задоволення та прийняті відповідні податкові повідомлення-рішення від 22.12.2006 року №0001532310/1, №0001542310/1, №0001552310/1, №0001981730/1; від 24.02.2007 року №0001532310/2, №0001542310/2, №0001552310/2, №0001981730/2; №0001532310/3, №0001542310/3, №0001552310/3, №0001981730/3, якими залишені без змін суми податкових зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається, що під час перевірки встановлено порушення з боку позивача пунктів 2 та 4 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №303 від 01.03.1999 р. та пунктів 2,3,6 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженого наказом Мінекобезпеки України, ДПА України від 19.07.1999 р. №162\379 та зареєстровані в Мін'юсті України 09.08.1999 р. за №544\3837 із змінами та доповненнями, а саме: занижено збір за забруднення навколишнього природного середовища за 2005 р. у розмірі 246,50 грн., в тому числі за 4 квартал 2005р. - 246,50грн., а також встановлено порушення пунктів 5,13 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.1999 р. №1494 та пункту 6.2 розділу 6 Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої наказом Мінфіну України, ДПА України, Мінекономіки України, Мінекобезпеки України від 01.10.1999 р. №231\539\118\219 та зареєстрованої Мін'юсті України 19.10.1999 р. за №711\4004, в результаті чого занижено збір за спеціальне використання водних ресурсів за 2005 р. в сумі 513,60 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 11.10.2006р. №0001532310/0 позивачу нараховано до сплати збір за забруднення навколишнього природного середовища здійснено податковою службою на підставі Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №303 від 01.03.1999 р. та Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженого наказом Мінекобезпеки України, ДПА України від 19.07.1999 р. №162\379 та зареєстрованої в Мін'юсті України 09.08.1999 р. за №544\3837 із змінами та доповненнями.

Податковим повідомленням-рішенням від 11.10.2006 р. №0001542310\0 позивачу нараховано збір за спеціальне використання водних ресурсів здійснено податковою службою на підставі Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.1999 р. №1494 та Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої наказом Мінфіну України, ДПА України, Мінекономіки України, Мінекобезпеки України від 01.10.1999р. №231\539\118\219 та зареєстрованої у Мін'юсті України 19.10.1999 р. за №711\4004.

Разом з тим, аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне. Відповідно до ст.92 Конституції України виключно законами України встановлюється система оподаткування, податки та збори. За приписами ч.4 ст.2 Закону України «Про систему оподаткування»сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування. Відповідно до п.п.13,14 ч.1 ст.14 вказаного Закону України збір за спеціальне використання природних ресурсів та збір за забруднення навколишнього природного середовища віднесено до загальнодержавних податків, зборів (обов'язкових платежів). За правилами ст.1 цього ж Закону ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

З урахуванням зазначеного суд першої інстанції зробив вірний висновок, що Інструкція про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затверджена наказом Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №231\539\118\219 від 01.10.1999р. та Інструкція про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затверджена наказом Мінекобезпеки України, ДПА України від 19.07.1999р. №162\379 та зареєстрована в Мін'юсті України 09.08.1999р. за №544\3837, якими керувався податковий орган при нарахуванні позивачу збору за спеціальне користування водними ресурсами та збору за забруднення навколишнього природного середовища, не є законом про оподаткування.

Крім того, із змісту статей 116, 117 Конституції України вбачається, що Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями встановлювати норматив збору, порядок його обчислення та сплати, що підлягає сплаті суб'єктами, визначеними у спеціальному Законі. Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності дій податкової служби відносно нарахування позивачу за спірними податковими повідомленнями-рішеннями збору за спеціальне користування водними ресурсами та штрафних (фінансових) санкцій по ньому, а також збору за забруднення навколишнього природного середовища та штрафних (фінансових) санкції по ньому.

Перевіркою також встановлено порушення позивачем пп.6.3.2 п.6.3 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»в частині надання податкової соціальної пільги працівникам, якими не було надано до працедавця заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги за формою, визначеною центральним податковим органом, а саме: недоутримано податку з ОСОБА_1 - 275,67грн., ОСОБА_2 - 246,29грн., ОСОБА_3 - 772,87грн., а всього 772,87грн. Враховуючи встановлене, на підставі норм «б»пп.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 цього Закону відповідач податковим повідомленням-рішенням №0001981730\3 від 11.10.2006 р. донарахував позивачу податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмір 772,87 грн. та застосував штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 545,74 грн.

Судом враховано, що позивач не заперечив ненадання його працівниками до працедавця заяви про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги за формою, визначеною центральним податковим органом. При цьому з урахуванням вимог пп.17.1.9 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», які не містять такої умови застосування штрафної санкції, як самостійне донарахування податковим органом суми податкового зобов'язання платника податків на підставах, визначених підпунктом «б»4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, суд вірно визначився щодо безпідставності застосування в даному випадку підпункту «б»4.2.2 п.42 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та донарахування податкового зобов'язання, оскільки дана норма зобов'язує контролюючий орган самостійно визначити податкове зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. В даному випадку платник податків не заявляє податкове зобов'язання у податковій декларації, отже дані перевірки не можуть свідчити про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Судом першої інстанції зроблено аналіз норм пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», які передбачають відповідальність платника податків за таке порушення податкового законодавства, а саме, у разі коли платник податків здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такої виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу), і з урахуванням вимог пп. «б»пп.4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону вірно визначено, що самостійне донарахування податковим органом суми податкового зобовязання на підставах, передбачений даним підпунктом, не містить такої умови, як застосування штрафної санкції на підставі підпункту 17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції. Суд об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Кіровограді на постанову господарського суду Кіровоградської області від 03 вересня 2007 року у справі №14/182 залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Кіровоградської області від 03 вересня 2007 року у справі №14/182 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: О.А. Проценко

Судді: Л.П. Туркіна

А.О. Коршун