Ухвала суду № 35295397, 20.01.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2009 р.справа № А38/398-06 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Мірошниченка М.В. Туркіної Л.П.

при секретарі судового засідання: Красоті А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2007р. в адміністративній справі №А38/398-06,

за позовом Закритого акціонерного товариства «Промкомплект»

до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2006 року Закрите акціонерне товариство «Промкомплект»звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішення Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції від 25.10.2006 року №000570/2300/3, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 4635грн., №000566/2300/3 -в частині донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 5794грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 1159,20грн., №000567/2300/3 - в частині донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 2234грн. та штрафних санкцій у розмірі 11117грн.

Позовна заява вмотивована тим, що вищевказані податкові повідомлення-рішення у зазначеній частині незаконні, оскільки винесені на підставі висновків відповідача, які не відповідають нормам податкового законодавства, оскільки суперечать фактичним обставинам справи. На думку позивача при формуванні висновків відповідач користувався документами, які не є первинними документами бухгалтерського обліку, разом з тим, не врахував належним чином оформлені податкові накладні, надані під час перевірки, на підтвердження господарських операцій.

Розглянувши позовні матеріали, господарський суд Дніпропетровської області постановою від 06 лютого 2007 року адміністративний позов задовольнив. При цьому суд першої інстанції визначив, що висновки відповідача не ґрунтуються на наданих на перевірку документах первинного бухгалтерського обліку, а тому не відображають фактичні обставини при здійсненні позивачем господарської діяльності.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив дану постанову в апеляційному порядку, зазначивши, що приймаючи рішення, суд невірно застосував норми матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі зазначено наступне:

Стосовно заниження валового доходу за 4 квартал 2005 року на суму 23174грн.

03.01.2005 року ЗАТ „Промкомлект,, (покупець) і ПК НВП „Будкомплект,, (постачальник) уклали договір №28 від 03.01.2005 року на поставку основних фондів на загальну суму150000грн. 15.01.2005р. згідно умов договору ПК НВП „Будкомплект,, поставив основні фонди на загальну суму 150000грн. в т.ч. ПДВ 25000грн. (накладна №ЛНА-000001 від 15.01.2005р. в тому числі лінію електропередач вартістю 63674грн. без ПДВ). 17 січня 2005 року ЗАТ „Промкомплект„ складено акт №ЛНА-0000003 від 17.01.2005р. про списання основних засобів і ліквідовано лінію електропередач вартістю 63674грн. на підставі не можливості використання за призначенням і не рентабельністю.

Для визначення терміну «основні фонди»апелянт керується нормами пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де під даним терміном слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей. Фактично лінію електропередач було ліквідовано в 2-х денний термін, тому під термін „основні фонди" зазначена лінія не підпадає. Від ліквідації лінії загальна сума оприбуткованих матеріалів склала 40500грн. Вартість лінії (згідно накладної №ЛНА-000001 від 15.01.2005р.) - 63674грн. повністю віднесено на валові витрати.

З посиланням на п.1.32 ст.1 та п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств„ апелянт зазначає, що платник податку на прибуток, маючи право розпоряджатися своїм майном в відповідності з законом і статутом, міг відносить на валові витрати по придбанню тільки таких товарів, які придбаваються платником податку на прибуток для використання в власній господарській діяльності, тобто з метою отримання прибутку. 15 числа січня місяця підприємством придбано лінію електропередач, 17 січня її ліквідовано, підприємство одержало від'ємний фінансовий результат - збиток в сумі 23174грн. Апелянт вказує, що позивач не використав обладнання з метою отримання прибутку, а використав його для отримання збитку -23174грн.; що позивачем не надано доказів того, що в силу відповідних обставин (в 2-х денний термін після покупки) був вимушений ліквідувати лінію. Таким чином, визначається апелянт, якщо платник податку придбав товари з метою отримання збитку, то віднесення суми збитку на валові витрати -неправомірно.

Тому апелянт вказує, що, оскільки придбані матеріальні цінності не використані в господарській діяльності, то необхідно було при заповнені розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів за 2005 рік (додаток К-1/1) суму 23174грн. віднести в графу 4 "запаси, використані не у господарській діяльності" та відняти від залишку товарно-матеріальних цінностей на начало звітного періоду. Залишок на начало періоду за даними підприємства 949000- 23174=925826грн., залишок на кінець звітного періоду 1166300грн. Приріст складає 240474грн. (1166300-925826грн. = 240474грн.). Таким чином при виконанні розрахунку приросту (убутку) товарно-матеріальних цінностей (перерахунок по п.5.9 ст.5 Закону про податок на прибуток) підприємством не проведено коригування вартості тих товарно-матеріальних цінностей, які були віднесені: до складу валових витрат, але не брали участі в процесі підготовки, організації і ведення виробництва, продажі продукції (робіт, послуг) в зв'язку з списанням. Визначено по декларації за перший квартал 2005р. приріст в сумі 217300грн., а документальною перевіркою визначено приріст в сумі 240474грн. Різниця складає 23174грн., на яку підприємством занижено валовий дохід. Ця сума приросту 23174грн., не включена до валового доходу і за 2005 рік. В зв'язку з тим, що підприємством в першому кварталі 2005 року допущено помилку при визначенні валового доходу від продажі продукції в сторону завищення на суму 23174грн., а виправлено цю помилку в 4-ому кварталі 2005 року, то сума збільшення валового доходу від неправильного визначення приросту ТМЦ і донарахування податку на прибуток в сумі 5794грн. проводиться за 4-й квартал 2005 року.

Стосовно застосування фінансових санкцій

апелянт зазначає, що відповідно до вимог пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули".

Податкове повідомлення-рішення 000566/2300/0 прийнято 16 травня 2006 р - у 2 кварталі 2006 року. Недоплата припадає на 1 квартал 2006 року (строк сплати податку на прибуток за 4 квартал 2005 року - 19 лютого 2006 року). При складанні розрахунку штрафних санкцій кількість податкових періодів по сумі податку (5794грн.), на яку нараховано фінансову санкцію, визначено - 2.

Стосовно завищення загальної суми податкового кредиту в січні 2005 року на суму 4635грн.

Апелянт наполягає, що документальною перевіркою встановлено, що сума податкового кредиту завищена на 4635грн. В результаті вищезгаданої господарської операції підприємством отримано збиток та вказано, що придбані матеріальні цінності не використані в господарській діяльності, тому суму податкового кредиту, яка приходиться на частину вартості матеріальних цінностей списану повністю в сумі 4635грн. (23174x20%= 4635грн.) необхідно скасувати. Податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку по ставці, встановленій пунктом 6.1 статті 6 і статей 8 даного Закону, протягом такого звітного періоду в зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) і послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника. Апелянт робить висновок, що на основі вищевказаної операції матеріальні цінності придбані не з метою отримання доходу підприємства, не використовувались і не будуть використовуватись (в частині отриманого збитку) в господарській діяльності, тому суму ПДВ 4635грн. підприємством зайво віднесено до складу податкового кредиту. Таким чином, позивачем порушено пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість„ і тому сума відшкодування заявлена за січень 2005 року зменшується на суму 4635грн.

Стосовно заниження податкового зобов'язання по факту безоплатної передачі товару

апелянт стверджує, що перевіркою встановлено випадки безоплатної реалізованої катанки ЗПС д6.5 ЗАТ «Астарта»Мельелеваторстрой». Факт реалізації катанки підтверджується записами в видаткових накладних. Катанка в видатковій накладній вказана в графі товар, вказано одиниці виміру - тони, вказана кількість, а в графі ціна стоїть сума - 0.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України від 16.07.1999року №996-Х1У "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" з послідуючими змінами та доповненнями - "Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення, п.2. ст.3 цього ж Закону встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За твердженням апелянта первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи від імені яких складено документ; назву документа, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції". Надані для перевірки видаткові накладні відповідають всім вищевикладеним вимогам законодавства. Крім того, видаткова накладна скріплена підписом представника ЗАТ „Астарта", який засвідчує факт отримання товару. Таким чином, робить висновок апелянт, вищезазначена видаткова накладна є документом, який засвідчує факт реалізації товару, а залізнична накладна тільки підтверджує факт перевезення.

За лютий 2005 р. згідно видаткової накладної № РН-0000063 від 25.02.2005р. без оплати реалізовано катанку у кількості 0,085т, чим порушено п.4.2 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість", згідно з яким при поставці товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Всього за лютий реалізовано катанки 0,170т. за ціною 2084грн. 63коп. на суму 354грн.38коп. Донараховано ПДВ в сумі 71грн.

Аналогічно за березень 2005р.

накладна №РН -0000088 від 31.03.2005р. катанка -0.085т.,

накладна №РН -0000087 від 31.03.2005р. катанка -0.085т.,

накладна №РН -0000086 від 31.03.2005р. катанка -0.085т.,

Всього за березень реалізовано безоплатно 0,255т. за ціною 2084грн. на суму 531грн.58коп. Донараховано ПДВ в сумі 107грн.

Аналогічно в жовтні 2005р.

накладна №РН -000564 від 31.10.2005р. катанка -0.085т.,

накладна №РН -0000563 від 28.10.2005р. катанка -0.0255т.,

Всього за жовтень реалізовано безоплатно 0,340т. за ціною 2084грн. 63коп. на суму 709грн. Донараховано ПДВ в сумі 142грн.

Аналогічно за листопад 2005р.

накладна №РН -0000592 від 30.11.2005р. катанка -0.085т.,

накладна №РН -000586 від 29.11.2005р. катанка -0.085т.,

накладна №РН -0000572 від 18.11.2005р. катанка -0.085т.,

накладна №РН -0000569 від 18.11.2005р. катанка -0.085т.,

Всього за листопад реалізовано безоплатно 0,340т. за ціною 2084грн. 63коп. на суму 708грн.77коп. Донараховано ПДВ в сумі 142грн.

Аналогічно в грудні 2005р.

накладна №РН -000623 від 22.12.2005р. катанка -0.085т.,

накладна №РН -000611 від 15.12.2005р. катанка -0.085т.,

накладна №РН -0000620 від 19.12.2005р. катанка -0.085т.,

Всього за грудень реалізовано безоплатно 0,255т. за ціною 2084грн. на суму 531грн.42коп. Донараховано ПДВ в сумі 106грн.

Всього донараховано ПДВ від реалізації катанки - 567грн.,

Стосовно завищення загальної суми податкового кредиту в жовтні 2005 року на суму 1666грн.

Перевіркою встановлено, що в жовтні 2005 року підприємством зайво віднесено до складу податкового кредиту та до податкової декларації по податку на додану вартість за жовтень 2005 року суму податку на додану вартість в розмірі 1666грн., згідно податкової накладної, яка оформлено з порушенням вимог, а саме: податкова накладна №100120/100 від 31.10.2005р. видана ДП Придніпровська залізниця ТехПД-1 на послуги з перевезення на загальну суму 10000грн. в тому числі ПДВ-1666 грн. завіреною печаткою підприємства, яка не містить ідентифікаційного коду суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи.

Як визначено підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97р., податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165, встановлено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Кабінетом Міністрів України 29 квітня 1994р. прийнято постанову №276, якою було затверджено „Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності„ Пункт 11 вищевказаного положення зобов'язував всіх суб'єктів підприємницької діяльності вказувати на печатях і штампах свій ідентифікаційний код. Підприємства і інші суб'єкти підприємницької діяльності, які були зареєстровані до набрання сили вищевказаного положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності і які не мали на своїх печатях ідентифікаційного коду, повинні були здійснити заміну таких печаток для приведення їх в відповідність з вимогами прийнятого законодавства. За умовою пункту 15 (абзац 3) Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 року №740, на печатках і штампах повинен зазначатись ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи або ідентифікаційний номер фізичної особи. Підприємство стверджує, що на дату складання акту перевірки вищевказані постанови втратили чинність - не діють, але вони діяли на дату реєстрації постачальника який завіряє податкову накладну. Крім того, подібну норму вміщує і Інструкція "Про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам установам, організаціям господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно -граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів та затвердження умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно - граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів", затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 11 січня 1999р. №17 та зареєстрована в міністерстві юстиції України 28.04.1999р. із мінами та доповненнями, внесеними наказами МВС України від 23.04.2001р. №306,26.06 №615,від 16.07.2004р. №806 від 07.09.2005р. №755. В пункті 3.3.7. вищевказаної інструкції зазначено, що на печатях і штампах повинен зазначатись ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, або ідентифікаційний номер фізичної особи " (пункт 3.3.7 в наказу МВС України від 23.04.2001 року №306).

Апелянт посилається на підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", зазначаючи, що згідно з даними нормами не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг), а у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

На думку апелянта, якщо на печатці немає ідентифікаційного коду то таке положення не відповідає вищевказаним нормам. ЗАТ „Промкомплект" при виявленні порушення постачальником порядку оформлення податкової накладної повинен був на основі п.п.7.2.6 Закону про ПДВ звернутись до кінця поточного періоду до Верхньодніпровської ОДШ (Вільногірське відділення) з заявою , яка являлась би основою для включення суми ПДВ до складу податкового кредиту. Підприємством такої заяви до податкового органу не подавало, в такому разі немає підстав для включення суми ПДВ в розмірі 1666грн. до податкового кредиту, Підприємством порушено пп.7.2.6. п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість„ з урахуванням змін та доповнень.

Враховуючи вищезазначене, апелянт просить скасувати судове рішення і прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що Верхньодніпровською ОДПІ проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ЗАТ "Промкоплект" за період з 01.01.2005р. по 31.12.2005р., за результатами якої складено акт №290/230-30096891 від 04.05.2006р. Винесені за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем згідно з пп.5.2.2. п.5.2. ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181 -III від 21.12.2000р. За результатами процедури адміністративного оскарження скарги позивача залишені податковими органами без задоволення та 25.10.2006р. винесено податкові повідомлення-рішення:

-№000570/2300/3 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 4635грн.

-№000566/2300/3, яким позивачу донараховані зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 10372грн., де: основний платіж - 8902 грн., штрафні санкції -1470грн.

-№000567/2300/3, яким донараховано зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7681грн., де: 5121грн. - основний платіж та 2560грн - штрафні санкції.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

Щодо заниження загальної суми валового доходу у 4 кварталі 2005р. на суму 23174грн. : 03.01.2005р. ЗАТ "Промкомлект" (Покупець) і ПК НВП "Будкомплект" (Постачальник) укладено договір №28 від 03.01.2005р. на поставку основних фондів на загальну суму 150000грн. Відповідно до умов договору 15.01.2005р. ПК НВП "Будкомплект" поставило позивачу основні фонди на загальну суму 150000грн., у т.ч. ПДВ 25000грн. (накладна №ЛНА-00001 від 15.01.2005р.), в тому числі лінію електропередач вартістю 63674грн. без ПДВ. 17.01.2005р. ЗАТ "Промкомплект" складено акт №ЛНА-0000003 про списання основних засобів і демонтаж вищевказаної лінії електропередач у зв'язку з неможливостю використання за призначенням і нерентабельністю. Від ліквідації лінії оприбутковано на склад наступні матеріали: опори СНВ-11- 200шт. на суму 33000грн., металолом 2,5 тони на суму 7500грн. Загальна сума оприбуткованих матеріалів - 40500грн. Вартість лінії 63674грн. повністю віднесено на валові витрати.

Згідно з пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном "основні фонди" №334/94-ВР від 28.12.94р. (зі змінами та доповненнями) (далі по тексту -Закон №334) слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей. За приписами п.5.1 ст.5 Закону №334 валові витрати виробництва і обігу визначається як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній нормах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Пунктом 1.32 ст.1 Закону №334 господарська діяльність визначається як будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п.5.9 ст.5 Закону №334 платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до кладу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції щодо безпідставності висновків відповідача про те, що частина придбаних матеріальних цінностей використана не в господарській діяльності, а списана на збитки, та про необхідність при заповнені розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів за 2005 рік (додаток 1-1/1) віднести суму 23174грн. в графу 4 "запаси, використані не у господарській діяльності" та відняти від залишку товарно-матеріальних цінностей на начало звітного періоду. З матеріалів справи вбачається, що товар, отриманий після розібрання лінії електропередач, на момент перевірки знаходився на складі підприємства і доказів витрачення запасів без фактичного отримання доходу не надано. Факту витрачання запасів не в господарській діяльності під час перевірки не встановлено.

Висновок податківців про збитковість операції по демонтажу лінії електропередачі не є доказом отримання збитку. Демонтаж придбаного товару, в результаті якого утворились нові види товару, не свідчить про збитковість операції, оскільки збиток у підприємства може буди лише при реалізації даного товару нижче ціни придбання, а як вбачається з матеріалів справи і не спростовується відповідачем, вказані опори і металолом до теперішнього часу нереалізовані у повному обсягу.

Щодо нарахування штрафних санкцій за вказане порушення слід зазначити, що з урахуванням пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі по тексту -Закон №2181) у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. А оскільки заниження об'єкту оподаткування зафіксовано в 4 кварталі 2005р., то при розрахунку штрафних санкцій необхідно було керуватись пп.17.1.3. п.17.1. ст.17 Закону №2181. Податковим органом донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток за 4 квартал 2005 р. в сумі 8902грн., тобто така недоплата випадає на 1 квартал 2006р. (строк сплати податку на прибуток за 4 квартал 2005р. - 19 лютого 2006р., тобто у 1 кварталі 2006р.). Як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення одержано позивачем 16 травня 2006р. (у 2-му кварталі 2006р). Таким чином, штрафна санкція повинна була складати 10% від суми донарахованого податкового зобов'язання, а саме 890грн.

Щодо завищення загальної суми податкового кредиту в січні 2005р. на 4635грн. слід зазначити наступне. Документальною перевіркою встановлено, що сума податкового кредиту . за вищевказаною господарською операцією завищена на 4635грн. За приписами пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З урахуванням даної норми, є необґрунтованими висновки відповідача про те, що в результаті вказаної господарської операції позивачем отримано збиток та придбані матеріальні цінності не використані в господарській діяльності, тому суму податкового кредиту, яка приходиться на частину вартості матеріальних цінностей, списану повністю в сумі 4635грн. (23174x20%= 4635 грн.), необхідно сторнувати.

Щодо заниження загальної суми податкового зобов'язання за лютий 2005р. на 71грн. (донараховано податку на додану вартість від реалізації катанки безоплатно - 567грн.):

Як зазначено в акту перевірки, у діяльності підприємства мали місце випадки реалізації товару ЗАТ "Астарта" Мельелеваторстрой» катанки ЗПС д6.5. безоплатно.

За п.4.2 ст.4 Закону України №168 при поставці товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

З матеріалів справи вбачається, що за лютий 2005р. згідно видаткової накладної №РН-0000063 від 25.02.2005р. без оплати реалізовано катанку у кількості 0,085т.; по накладній №РН-0000063 від 25.02.05р. без оплати реалізовано катанки - 0,085т. Всього за лютий реалізовано безоплатно 0,170т. за ціною 2084грн. 63коп. одна тонна на суму 354грн. 38коп. При цьому донараховано податку на додану вартість в сумі 71грн.

Аналогічно: за березень 2005р.: накладна №РН - 0000088 від 31.03.2005р. катанка - 0,085т; накладна №РН - 0000087 від 31.03.2005р. катанка - 0,085т; накладна №РН -0000086 від 31.03.2005р. катанка - 0,085т; Всього за березень 2005р. реалізовано безоплатно 0,255т. за ціною 2084грн. одна тонна на суму 531грн. 58коп. Донараховано податку на додану вартість в сумі 107грн.

- в жовтні 2005р.: накладна №РН -000564 від 31.10.2005р. катанка 0,085т.; накладна №РН-0000563 від 28.10.2005р. катанка 0,255т. Всього за жовтень реалізовано безоплатно 0,340т за ціною 2084,63грн. одна тонна на суму 709грн. Донараховано податку на додану вартість в сумі 142грн.;

- за листопад 2005р.: накладна №РН-0000592 від 30.11.2005 р. катанка - 0,085т; накладна №РН - 000586 від 29.11.2005р. катанка - 0,085т; накладна №РН-0000572 від 18.11.2005р. катанка - 0,085т.; накладна №Рн-й 0000569 від 18.11.2005р. катанка - 0,085т. Всього за листопад реалізовано безоплатно катанка 0,340т. за ціною 2084грн. 63коп. на суму 708грн.77коп. Донараховано податку на додану вартість 142грн., оскільки заявлена сума податку на додану вартість 3422грн. відшкодована шляхом зменшення послідуючих позитивних нарахувань то до нараховується - сума 142грн.;

- в грудні 2005р.: накладна №РН - 000623 від 22.12.2005р. катанка - 0,085т; накладна №РН - 000611 від 15.12.2005р. катанка - 0,085т. ; накладна №РН - 0000620 від 19.12.2005р. катанка - 0,085т. Всього за грудень реалізовано безоплатно катанку 0,255т. за ціною 2084грн. на суму 531грн. 42коп. Донараховано податку на додану вартість 106грн.

Згідно з пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону №168 об'єктом оподаткування є операції платника податку по поставці товарів і послуг. За п.1.4 Закону №168 «поставка товарів»це - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт). У відповідності до п.4.1 ст.4 Закону №168 база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.

За умовами п.2.4 договору №1 від 04.01.2005р. продавець (позивач) поставляє на адресу ЗАТ «Астарта»Мельелеваторстрой»продукцію (залізобетонні вироби) згідно із специфікацією. При поставці залізничним транспортом покупець окремо понад суми договору сплачує продавцю залізнично-дорожній тариф, вартість послуг з подачі і прибиранню вагонів. 10.02.2005р. між сторонами за вказаним договором укладено Додаткову угоду №2, згідно якої договір доповнено п.3.7. наступного змісту: "Згідно технічних умов перевезення залізобетонних виробів залізничним транспортом, при завантаженні кожної партії товару продавцем використовується вантажний реквізит (дерев'яні підпорки і проволока діаметром 6,5мм). Витрати по використанню вантажного реквізиту - за рахунок Продавця.

Відповідно до вимог гл.4 параграфів 1-29 Технічних умов завантаження і кріплення вантажів, виданих у відповідності зі Статутом залізниць Союзу РСР (зі змінами та доповненнями, станом на 01.01.1989р.) залізобетонні вироби, які поставляються залізничним транспортом повинні бути упаковані шляхом обв'язки вагонів катанкою і укріплення крайніх штабелів чотирма розтяжками з проволоки діаметром 6мм. шістьма нитями. Продукція була упакована и закріплена згідно з вищезазначеними вимогами. Облік одноразової тари, якою є обв'язка, окремо не ведеться. При продажу товару вартість такої упаковки вже врахована в вартості товару. У даному випадку катанка не є предметом договору №1 від 04.01.2005р., за яким здійснюється поставка ЗБВ.

Тобто вартість вантажного реквізиту зараховується до вартості проданого товару.

Будь-яких доказів переходу права власності на катанку до покупця матеріали справи не мястять. До того ж, покупець отримує товар на підставі залізничної накладної, до якої додано рахунок-фактуру. Датою поставки товару вважається дата, вказана у відповідному товарно-транспортному документі на умовах договору. Кількістю поставленого товару вважається кількість, вказана у відповідному товарно-транспортному документі. Списання залізобетонних виробів здійснювалось позивачем на підставі витратних накладних. При цьому витратні накладні не є документами, які підтверджують факт реалізації товару, тому вимоги до їх оформлення не чіткі.

Таким чином, збільшення бази оподаткування на вартість пакувального матеріалу, який не є товаром, що поставляється за вищевказаним договором - безпідставне.

Щодо завищення загальної суми податкового кредиту за жовтень 2005р. на 1666грн.:

За висновками перевірки позивачем в жовтні 2005 року зайво віднесено до складу податкового кредиту та до податкової декларації по податку на додану вартість за жовтень 2005 року суму податку на додану вартість в розмірі 1666грн. Підставою такого висновку стало те, що на думку апелянта податкова накладна №100120/100 від 31.10.2005р. видана ДП Придніпровська залізниця ТехПД-1 на послуги з перевезення на загальну суму 10000грн. в тому числі ПДВ- 1666грн. оформлено з порушенням вимог, а саме: податкова накладна завіреною печаткою підприємства, яка не містить ідентифікаційного коду суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи.

Як визначено підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97р., податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №165, встановлено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не дозволяється податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності доказів порушення з боку позивача вищезазначених норм законодавства. Суд правомірно не взяв до уваги доводи апелянта з посиланням на Порядок заповнення податкової накладної, затверджений Наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165, оскільки зазначений Порядок не встановлює форми та вимог до печатки, якою завіряється підпис на податковій накладеній. Крім того, судом було враховано, що в ході перевірки позивач надав дублікат податкової накладної №100120/100 від 31.10.2005р., засвідченої печаткою Державного підприємства «Придніпровська залізниця», із зазначенням на ній ідентифікаційного коду (печатка, що містить ідентифікаційний (код була виготовлена і зареєстрована Придніпровською залізницею у січні 2006р.).

Враховуючи вищенаведене, апеляційні доводи не спростовують висновків суду першої інстанції. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду -без змін.

Керуючись статями 195, 196, п.1ч.1 ст.198, ст.ст. 205, 206 КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2007р. в адміністративній справі №А38/398-06 залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2007р. у адміністративній справі №А38/398-06 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А.Проценко

Судді: М.В. Мірошниченко

Л.П. Туркінааної державної податкової інспекції Дніпропетровської області не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що Верхньодніпровською ОДПІ проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ЗАТ "Промкоплект" за період з 01.01.2005р. по 31.12.2005р., за результатами якої складено акт №290/230-30096891 від 04.05.2006р. Винесені за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем згідно з пп.5.2.2. п.5.2. ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181 -III від 21.12.2000р. За результатами процедури адміністративного оскарження скарги позивача залишені податковими органами без задоволення та 25.10.2006р. винесено податкові повідомлення-рішення:

-№000570/2300/3 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 4635грн.

-№000566/2300/3, яким позивачу донараховані зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 10372грн., де: основний платіж - 8902 грн., штрафні санкції -1470грн.

-№000567/2300/3, яким донараховано зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7681грн., де: 5121грн. - основний платіж та 2560грн - штрафні санкції.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

Щодо заниження загальної суми валового доходу у 4 кварталі 2005р. на суму 23174грн. : 03.01.2005р. ЗАТ "Промкомлект" (Покупець) і ПК НВП "Будкомплект" (Постачальник) укладено договір №28 від 03.01.2005р. на поставку основних фондів на загальну суму 150000грн. Відповідно до умов договору 15.01.2005р. ПК НВП "Будкомплект" поставило позивачу основні фонди на загальну суму 150000грн., у т.ч. ПДВ 25000грн. (накладна №ЛНА-00001 від 15.01.2005р.), в тому числі лінію електропередач вартістю 63674грн. без ПДВ. 17.01.2005р. ЗАТ "Промкомплект" складено акт №ЛНА-0000003 про списання основних засобів і демонтаж вищевказаної лінії електропередач у зв'язку з неможливостю використання за призначенням і нерентабельністю. Від ліквідації лінії оприбутковано на склад наступні матеріали: опори СНВ-11- 200шт. на суму 33000грн., металолом 2,5 тони на суму 7500грн. Загальна сума оприбуткованих матеріалів - 40500грн. Вартість лінії 63674грн. повністю віднесено на валові витрати.

Згідно з пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном "основні фонди" №334/94-ВР від 28.12.94р. (зі змінами та доповненнями) (далі по тексту -Закон №334) слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей. За приписами п.5.1 ст.5 Закону №334 валові витрати виробництва і обігу визначається як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній нормах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Пунктом 1.32 ст.1 Закону №334 господарська діяльність визначається як будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п.5.9 ст.5 Закону №334 платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до кладу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції щодо безпідставності висновків відповідача про те, що частина придбаних матеріальних цінностей використана не в господарській діяльності, а списана на збитки, та про необхідність при заповнені розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів за 2005 рік (додаток 1-1/1) віднести суму 23174грн. в графу 4 "запаси, використані не у господарській діяльності" та відняти від залишку товарно-матеріальних цінностей на начало звітного періоду. З матеріалів справи вбачається, що товар, отриманий після розібрання лінії електропередач, на момент перевірки знаходився на складі підприємства і доказів витрачення запасів без фактичного отримання доходу не надано. Факту витрачання запасів не в господарській діяльності під час перевірки не встановлено.

Висновок податківців про збитковість операції по демонтажу лінії електропередачі не є доказом отримання збитку. Демонтаж придбаного товару, в результаті якого утворились нові види товару, не свідчить про збитковість операції, оскільки збиток у підприємства може буди лише при реалізації даного товару нижче ціни придбання, а як вбачається з матеріалів справи і не спростовується відповідачем, вказані опори і металолом до теперішнього часу нереалізовані у повному обсягу.

Щодо нарахування штрафних санкцій за вказане порушення слід зазначити, що з урахуванням пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі по тексту -Закон №2181) у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. А оскільки заниження об'єкту оподаткування зафіксовано в 4 кварталі 2005р., то при розрахунку штрафних санкцій необхідно було керуватись пп.17.1.3. п.17.1. ст.17 Закону №2181. Податковим органом донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток за 4 квартал 2005 р. в сумі 8902грн., тобто така недоплата випадає на 1 квартал 2006р. (строк сплати податку на прибуток за 4 квартал 2005р. - 19 лютого 2006р., тобто у 1 кварталі 2006р.). Як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення одержано позивачем 16 травня 2006р. (у 2-му кварталі 2006р). Таким чином, штрафна санкція повинна була складати 10% від суми донарахованого податкового зобов'язання, а саме 890грн.

Щодо завищення загальної суми податкового кредиту в січні 2005р. на 4635грн. слід зазначити наступне. Документальною перевіркою встановлено, що сума податкового кредиту . за вищевказаною господарською операцією завищена на 4635грн. За приписами пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З урахуванням даної норми, є необґрунтованими висновки відповідача про те, що в результаті вказаної господарської операції позивачем отримано збиток та придбані матеріальні цінності не використані в господарській діяльності, тому суму податкового кредиту, яка приходиться на частину вартості матеріальних цінностей, списану повністю в сумі 4635грн. (23174x20%= 4635 грн.), необхідно сторнувати.

Щодо заниження загальної суми податкового зобов'язання за лютий 2005р. на 71грн. (донараховано податку на додану вартість від реалізації катанки безоплатно - 567грн.):

Як зазначено в акту перевірки, у діяльності підприємства мали місце випадки реалізації товару ЗАТ "Астарта" Мельелеваторстрой» катанки ЗПС д6.5. безоплатно.

За п.4.2 ст.4 Закону України №168 при поставці товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

З матеріалів справи вбачається, що за лютий 2005р. згідно видаткової накладної №РН-0000063 від 25.02.2005р. без оплати реалізовано катанку у кількості 0,085т.; по накладній №РН-0000063 від 25.02.05р. без оплати реалізовано катанки - 0,085т. Всього за лютий реалізовано безоплатно 0,170т. за ціною 2084грн. 63коп. одна тонна на суму 354грн. 38коп. При цьому донараховано податку на додану вартість в сумі 71грн.

Аналогічно: за березень 2005р.: накладна №РН - 0000088 від 31.03.2005р. катанка - 0,085т; накладна №РН - 0000087 від 31.03.2005р. катанка - 0,085т; накладна №РН -0000086 від 31.03.2005р. катанка - 0,085т; Всього за березень 2005р. реалізовано безоплатно 0,255т. за ціною 2084грн. одна тонна на суму 531грн. 58коп. Донараховано податку на додану вартість в сумі 107грн.

- в жовтні 2005р.: накладна №РН -000564 від 31.10.2005р. катанка 0,085т.; накладна №РН-0000563 від 28.10.2005р. катанка 0,255т. Всього за жовтень реалізовано безоплатно 0,340т за ціною 2084,63грн. одна тонна на суму 709грн. Донараховано податку на додану вартість в сумі 142грн.;

- за листопад 2005р.: накладна №РН-0000592 від 30.11.2005 р. катанка - 0,085т; накладна №РН - 000586 від 29.11.2005р. катанка - 0,085т; накладна №РН-0000572 від 18.11.2005р. катанка - 0,085т.; накладна №Рн-й 0000569 від 18.11.2005р. катанка - 0,085т. Всього за листопад реалізовано безоплатно катанка 0,340т. за ціною 2084грн. 63коп. на суму 708грн.77коп. Донараховано податку на додану вартість 142грн., оскільки заявлена сума податку на додану вартість 3422грн. відшкодована шляхом зменшення послідуючих позитивних нарахувань то до нараховується - сума 142грн.;

- в грудні 2005р.: накладна №РН - 000623 від 22.12.2005р. катанка - 0,085т; накладна №РН - 000611 від 15.12.2005р. катанка - 0,085т. ; накладна №РН - 0000620 від 19.12.2005р. катанка - 0,085т. Всього за грудень реалізовано безоплатно катанку 0,255т. за ціною 2084грн. на суму 531грн. 42коп. Донараховано податку на додану вартість 106грн.

Згідно з пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону №168 об'єктом оподаткування є операції платника податку по поставці товарів і послуг. За п.1.4 Закону №168 «поставка товарів»це - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт). У відповідності до п.4.1 ст.4 Закону №168 база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.

За умовами п.2.4 договору №1 від 04.01.2005р. продавець (позивач) поставляє на адресу ЗАТ «Астарта»Мельелеваторстрой»продукцію (залізобетонні вироби) згідно із специфікацією. При поставці залізничним транспортом покупець окремо понад суми договору сплачує продавцю залізнично-дорожній тариф, вартість послуг з подачі і прибиранню вагонів. 10.02.2005р. між сторонами за вказаним договором укладено Додаткову угоду №2, згідно якої договір доповнено п.3.7. наступного змісту: "Згідно технічних умов перевезення залізобетонних виробів залізничним транспортом, при завантаженні кожної партії товару продавцем використовується вантажний реквізит (дерев'яні підпорки і проволока діаметром 6,5мм). Витрати по використанню вантажного реквізиту - за рахунок Продавця.

Відповідно до вимог гл.4 параграфів 1-29 Технічних умов завантаження і кріплення вантажів, виданих у відповідності зі Статутом залізниць Союзу РСР (зі змінами та доповненнями, станом на 01.01.1989р.) залізобетонні вироби, які поставляються залізничним транспортом повинні бути упаковані шляхом обв'язки вагонів катанкою і укріплення крайніх штабелів чотирма розтяжками з проволоки діаметром 6мм. шістьма нитями. Продукція була упакована и закріплена згідно з вищезазначеними вимогами. Облік одноразової тари, якою є обв'язка, окремо не ведеться. При продажу товару вартість такої упаковки вже врахована в вартості товару. У даному випадку катанка не є предметом договору №1 від 04.01.2005р., за яким здійснюється поставка ЗБВ.

Тобто вартість вантажного реквізиту зараховується до вартості проданого товару.

Будь-яких доказів переходу права власності на катанку до покупця матеріали справи не мястять. До того ж, покупець отримує товар на підставі залізничної накладної, до якої додано рахунок-фактуру. Датою поставки товару вважається дата, вказана у відповідному товарно-транспортному документі на умовах договору. Кількістю поставленого товару вважається кількість, вказана у відповідному товарно-транспортному документі. Списання залізобетонних виробів здійснювалось позивачем на підставі витратних накладних. При цьому витратні накладні не є документами, які підтверджують факт реалізації товару, тому вимоги до їх оформлення не чіткі.

Таким чином, збільшення бази оподаткування на вартість пакувального матеріалу, який не є товаром, що поставляється за вищевказаним договором - безпідставне.

Щодо завищення загальної суми податкового кредиту за жовтень 2005р. на 1666грн.:

За висновками перевірки позивачем в жовтні 2005 року зайво віднесено до складу податкового кредиту та до податкової декларації по податку на додану вартість за жовтень 2005 року суму податку на додану вартість в розмірі 1666грн. Підставою такого висновку стало те, що на думку апелянта податкова накладна №100120/100 від 31.10.2005р. видана ДП Придніпровська залізниця ТехПД-1 на послуги з перевезення на загальну суму 10000грн. в тому числі ПДВ- 1666грн. оформлено з порушенням вимог, а саме: податкова накладна завіреною печаткою підприємства, яка не містить ідентифікаційного коду суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи.

Як визначено підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97р., податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №165, встановлено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не дозволяється податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності доказів порушення з боку позивача вищезазначених норм законодавства. Суд правомірно не взяв до уваги доводи апелянта з посиланням на Порядок заповнення податкової накладної, затверджений Наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165, оскільки зазначений Порядок не встановлює форми та вимог до печатки, якою завіряється підпис на податковій накладеній. Крім того, судом було враховано, що в ході перевірки позивач надав дублікат податкової накладної №100120/100 від 31.10.2005р., засвідченої печаткою Державного підприємства «Придніпровська залізниця», із зазначенням на ній ідентифікаційного коду (печатка, що містить ідентифікаційний (код була виготовлена і зареєстрована Придніпровською залізницею у січні 2006р.).

Враховуючи вищенаведене, апеляційні доводи не спростовують висновків суду першої інстанції. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду -без змін.

Керуючись статями 195, 196, п.1ч.1 ст.198, ст.ст. 205, 206 КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2007р. в адміністративній справі №А38/398-06 залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2007р. у адміністративній справі №А38/398-06 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А.Проценко

Судді: М.В. Мірошниченко

Л.П. Туркіна