Ухвала суду № 35295277, 03.02.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2009 р.справа № 14/172 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Мірошниченка М.В. Туркіної Л.П.

при секретарі судового засідання: Красоті А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді

на постанову господарського суду Кіровоградської області від 11.09.2007 року у справі №14/172

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранекс-Сервіс»

до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді

про визнання нечинним рішення,

встановила:

У червні 2007 року до господарського суду Дніпропетровської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранекс-Сервіс»з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Кіровограді та, з урахуванням уточнень до позову, просив суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення №0000632300/0 від 21.05.2007 року та №0000632300/1 від 12.06.2007 року про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 4111,00грн., з яких основний платіж складає 2516грн. та застосована штрафна санкція в сумі 1595грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем з порушенням чинного законодавства. На думку позивача відповідач безпідставно дійшов висновку про порушення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: завищення валових витрат на 31208грн., чим занижено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток на 3380грн. Позивач стверджує, що висновки акту перевірки від 08.05.2007 року №47/23-00/32504487, на підставі якого винесені спірні податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам. Сумніви відповідача стосовно того, що витрати не підтверджені належним чином оформленими документами - необґрунтовані та не можуть бути підставою для донарахування суми податкового зобов'язання. Позивач вважає помилковим висновок відповідача щодо недійсності договорів оренди №3 від 01.04.2003 року, №970 від 01.09.2003 року, №5/08 від 01.08.2001 року. Зазначає, що оскільки на момент перевірки договори оренди не були визнані недійсними в установленому законом порядку, то відсутні правові підстави не приймати ці договори до уваги та не визнавати валові витрати, понесені Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранекс-Сервіс» в зв'язку із сплатою орендної плати.

Постановою від 11.09.2007 року у справі №14/172 господарський суд Кіровоградської області задовольнив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранекс-Сервіс»та визнав нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Кіровограді №0000632300/0 від 21.05.2007 року та №0000632300/1 від 12.06.2007 року. При цьому су вказав, що відповідач не надав доказів визнання недійсними в установленому законом порядку договорів оренди №3 від 01.04.2003 року, №970 від 01.09.2003 року, №5/08 від 01.08.2001 року та будь-яких доказів непідтвердження позивачем відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами використання в господарської діяльності платника податків орендованих ним приміщень та сплату за їх користування орендної плати. Крім того, суд зазначив, що висновок податкової служби щодо недійсності договорів оренди, укладених до набрання чинності Цивільного кодексу України, в зв'язку з не посвідченням їх в нотаріальному порядку не ґрунтується на нормах права.

Не погодившись з висновками господарського суду Кіровоградської області, відповідач оскаржує дану постанову в апеляційному порядку, просить скасувати постанову суду першої інстанції від 11.09.2007 року та постановити нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Гранекс-Сервіс»у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального права. Апелянт вказує, що в порушення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок завищення валових витрат на суму 31208,00грн., позивачем неправомірно віднесено вказану суму на рахунок оренди за недійсними договорами №3 від 01.04.2003 року, №970 від 01.09.2003 року, №5/08 від 01.08.2001 року, які всупереч ст.ст.793, 794 Цивільного кодексу України не посвідчені нотаріально. Посилаючись на ст.220 ЦК України відповідач вважає вказані договори нікчемними.

В порядку заперечення проти задоволення апеляційної скарги позивач зазначає, що оскаржувана позивачем постанова суду першої інстанції від 11.09.2007 року є законною, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а вимоги апелянта -необґрунтованими, а відтак, не можуть бути задоволеними.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у м. Кіровограді не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що за результатами виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранекс-Сервіс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 року по 31.12.2006 року Державною податковою інспекцією у м. Кіровограді складено акт від 08.05.2007 року №47/23-00/32504487, яким встановлено порушення позивачем пп.5.3.9 пр.5.3 ст.5 Закону України «про оподаткування прибутку підприємств», а саме завищення валових витрат на 31208,00грн. На підставі вказаного акту прийнято податкове повідомлення-рішення №0000632300/0 від 21.05.2007 року про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 4111,00грн. з яких основний платіж складає 2516,00грн. та застосована штрафна санкція в розмірі 1595,00грн.

Наслідком процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення №0000632300/0 від 21.05.2007 року скарга позивача залишена без задоволення та прийнято податкове повідомлення-рішення №0000632300/1 від 12.06.2007 року.

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранекс-Сервіс»укладено:

договір оренди №3 від 01.04.2003 року строком на 10 років, відповідно до якого ЗАТ «Кіровоградграніт»надає в оренду позивачу нежиле приміщення загальною площею 310кв.м. за адресою вул. Новозаводська, 2а, кімн.12;

договір оренди №970 від 01.09.2003 року строком на 5 років, відповідно до якого ЗАТ «Радій»надає в оренду офісне приміщення площею 98кв.м. і складське приміщення площею 212кв.м. за адресою вул. Г.Сталінграда, 29;

договір оренди №5/08 від 01.08.2001 року строком на 5 років, відповідно до якого АТОТ «ЖБВ та Конструкції»надає в оренду приміщення загальною площею 576кв.м. та земельну ділянку площею 24кв.м.

З моменту укладення зазначені договори не змінювалися та не розривалися.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме; завищення валових витрат на 31208,00грн. в зв'язку з віднесенням на валові витрати орендну плату за оренду приміщень по договорах оренди №3 від 01.04.2003 року, №970 від 01.09.2003 року, №5/08 від 01.08.2001 року, які всупереч статтям 793, 794 Цивільного кодексу України, не посвідчені нотаріально.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до частин 1 і 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду будь-яких доказів не підтвердження позивачем відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами використання в господарської діяльності платника податків орендованих ним приміщень та сплату за їх користування орендної плати.

Не представлені суду докази визнання недійсними в установленому законом порядку договорів оренди №3 від 01.04.2003 року, №970 від 01.09.2003 року, №5/08 від 01.08.2001 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що не ґрунтується на нормах права висновок податкової служби щодо недійсності договорів оренди, укладених до набрання чинності Цивільного кодексу України, в зв'язку з не посвідченням їх в нотаріальному порядку. Відповідач посилається на норми ст.ст. 793, 794 Цивільного кодексу України. Так, відповідно до ст.793 Цивільного кодексу України, який набрав чинності 01.01.2004 року, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Разом з тим, згідно з п.1 ст.44 ЦК УРСР від 18.07.1963 року, який діяв на момент укладання договорів оренди, угоди державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою і громадянами, винятком угод, для яких інше не передбачено законодавством Союзу РСР і Української РСР, повинні укладатися у письмовій формі. Обов'язковість нотаріальної форми укладення договорів передбачалося тільки при укладенні договорів купівлі-продажу жилого будинку (ст.227 ЦК УРСР).

За приписами п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2004р. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

В той же час згідно з п.9 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу до договорів, що були укладені до 01.01.2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення. Умови вищезазначених договорів оренди не змінювались, не ставилося питання про їх розірвання, тому підстав для застосування статті 793 Цивільного кодексу України не виникло.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і також вважає неправомірними висновки державного податкового органу щодо безпідставного віднесення позивачем до валових витрат орендної плати по договорам оренди №3 від 01.04.2003 року, №970 від 01.09.2003 року, №5/08 від 01.08.2001 року.

Таким чином, суд першої інстанції об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи; рішення суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому постанову суду від 11.09.2007 року у даній адміністративній справі слід залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими по справі доказами та фактичними обставинами справи, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1ч.1 ст.198, ст.ст.205, 206 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Кіровограді на постанову господарського суду Кіровоградської області від 11.09.2007 року у справі №14/172 залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Кіровоградської області від 11.09.2007 року у справі №14/172 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.

Головуючий: О.А. Проценко

Судді: Л.П. Туркіна

М.В. Мірошниченко