Ухвала суду № 35295259, 06.05.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2009 р.справа № А37/13-07 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Туркіної Л.П. Мірошниченка М.В.

при секретарі судового засідання: Галоян О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську

постанову господарського суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2007 року у справі №А37/13-07

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплосервіс»

до: Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинськ

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и л а:

В грудні 2006 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплосервіс»заявлено позов про скасування рішення державної податкової інспекції м.Дніпродзержинська від 29.11.2006 року №0015622301/0/36235, яким позивачу донараховано зобов'язання з податку на прибуток у сумі 121257,38грн., з яких: за основним платежем - 86221 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 35036,38грн.

В обґрунтування позовних вимог з урахуванням наданих уточнень до позову позивач зазначав, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем з порушенням чинного законодавства. Позивач вважає, що висновки, зазначені в акті перевірки, безпідставні і не підтверджені, оскільки при складанні акут відповідачем були порушені п.4.2 та 4.3 наказу ДПА України «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових і позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», а саме: був порушений термін складання акту і підприємство не мало можливості надати інформацію щодо порушень, зазначених в акті до його підписання і скористатися правами, наданими законодавцем для захисту своїх прав. Позивач стверджував, що в ході перевірки не були враховані пояснення головного бухгалтера Зайченко Оксани Юріївни щодо того, що при складанні декларації про прибуток підприємство не відновило на валові витрати вартість ремонтних робіт, зазначених в акту перевірки, а лише відносило витрати на придбання матеріалів, виплату заробітної плати, оплату податків.

Постановою від 08.11.2007 року господарський суд Дніпропетровської області задовольнив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплосервіс». При цьому суд зазначив, що обґрунтованість донарахування відповідачем за спірним рішенням податку на прибуток у сумі 86221грн та застосування штрафних санкцій в розмірі 35036,38грн. не доведені матеріалами справи.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує дану постанову в апеляційному порядку, просить її скасувати та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що при винесені постанови судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального і процесуального права. Апелянт стверджує, що при порівнянні обсягів доходів від продажу товарів (робіт, послуг) декларації про прибуток підприємства (без урахування ПДВ) з обсягом продажу Декларації по податку на додану вартість за період з 01.04.2005 року по 31.12.2005 року встановлені розбіжності за 1 півріччя 2005 року в сумі 139,5тис. грн., які виникли внаслідок того, що підприємством не включено до складу валових доходів грошові кошти, які надійшли від споживачів за теплову енергію. Так, згідно з бухгалтерським та податковим обліком валовий дохід від реалізації теплової енергії складає 2681000грн., в декларації про прибуток підприємства від 08.08.2005 року №49030 валовий дохід зазначено в розмірі 2541500грн. При цьому апелянт вказує, що наведені в акті перевірки обставини не заперечуються позивачем, а зазначається, що у 1 кварталі 2005 року у підприємства не приймали декларацію з податку на прибуток з від'ємним значенням податку, тому за цей податковий період позивач завищив дохід, а наприкінці року його вирівняв. Апелянт звертає увагу колегії на те, що під час судового розгляду позивач заявив, що не може довести вищезазначені обставини; перевірка позивача проводилась за період з 01.04.2005 року по 30.06.2006 року; акт перевірки складено в листопаді 2006 року і на той час підприємством не надано податкового органу уточнюючі розрахунки по податку на прибуток за 1 квартал 2005 року. Крім того, зазначає апелянт, в ході перевірки 1 квартал 2005 року не перевірявся, оскільки був перевірений раніше (період перевірки: з 01.04.2004 року по 31.03.2005 року; акт перевірки №169/23-32540420 від 25.07.2005 року) і відповідно до цього акту розбіжностей між даними платника податку та даними перевірки по податку на прибуток за 1 квартал 2005 року не було.

Апелянт зазначає, що за період з 01.04.2005 року по 30.06.2006 року приватним підприємцем ОСОБА_2 виконано для ТОВ «Теплосервіс»на загальну суму 210842,33грн. ремонтні, ізоляційні роботи орендованих основних засобів, орендованих у КП «Дніпродзержинськтепломережа», що підтверджено первинними документами. Але, стверджує апелянт, в порушення пп.8.7.1 п.8.7. ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ТОВ «Теплосервіс»вся сплачена ПП ОСОБА_2 сума за виконані ремонтні, ізоляційні роботи віднесена до складу валових витрат в повному обсязі, що перевищує 10% від сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. На думку апелянта, основною підставою для задоволення позову є висновок судово-економічної експертизи №538 від 27.06.2007 року. Але, вважає апелянт, в дослідницькій частині висновку експерта, що згідно з актом перевірки, встановлено завищення загальної суми валових витрат за період з 01.04.2005 року по 30.06.2006 року на суму 205382грн. Апелянт вказує, що судом першої інстанції не застосовані норми ч.3 ст.7 КАС України, прийняті до уваги тільки докази позивача, а докази, надані податковою інспекцією, не враховані.

Крім того, апелянтом зроблено доповнення до апеляційної скарги, в якому останній висловлює сумнів щодо того, що під час перевірки позивачем було надано повний обсяг документів, оскільки, як вважає апелянт, перелік документів, які подавались експерту, ширший, ніж ті, які надавалися на дослідження під час перевірки.

В порядку заперечення проти задоволення апеляційної скарги позивач зазначає, що оскаржувана позивачем постанова суду першої інстанції від 08.11.2007 року є законною, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а вимоги апелянта необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 15.11.2006 року за результатами виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплосервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 30.06.2006 року відповідачем складено акт №166/23-32540420. На підставі вказаного акту прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.11.2006року №0015622301/0/36235, яким позивачу донараховано податок на прибуток на суму 86221 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 35036,38 грн. Як зазначено в акту, перевірною правильності визначення валового доходу встановлено заниження скоригованого валового доходу за І півріччя 2005 року в сумі 139,5тис.грн., внаслідок того, що підприємством не включено до складу валових доходів грошові кошти, які надійшли від споживачів за теплову енергію. Наведене є порушенням з боку позивача пп.4.1.1 п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Позивач не заперечує наведені в акті перевірки обставини. З пояснень позивача вбачається, що у І кварталі 2005 року у підприємства не приймали декларацію з податку на прибуток з від'ємним значенням податку, тому за цей податковий період позивач завищив дохід, а наприкінці року його вирівняв. Разом з тим, під час судового розгляду позивач не довів зазначене.

В акті перевірки також вказано, що на балансі ТОВ «Теплосервіс» обліковуються наступні власні основні засоби: комп'ютерна техніка та меблі станом на 01.01.2005року - на загальну суму 17,1 тис.грн., станом 01.01.2006року - на загальну суму 37,5 тис.грн. За період з 01.04.2005року по 30.06.2006року приватним підприємцем ОСОБА_2 виконано на користь ТОВ «Теплосервіс»ремонтні, ізоляційні роботи основних засобів на загальну суму 210842,33грн., що підтверджено первинними документами за період 01.04.2005 року по 31.12.2005 року на суму 71342,33грн. згідно актів виконаних робіт та за період з 01.01.2006р. по 30.06.2006р. на суму 139500,0грн. згідно актів виконаних робіт.

В акті перевірки також зазначено, що в порушення пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»товариством усі витрати за виконані ремонтні, ізоляційні роботи, віднесені до складу валових витрат в повному обсязі, що перевищує 10% від сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. При цьому позивач не підтверджує отримання вказаних робіт від підприємця ОСОБА_2 на вказані у акті перевірки суми, однак заперечує віднесення цих сум до валових витрат.

Оцінивши матеріали справи і висновки суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає будь яких порушень з боку суду першої інстанції норм процесуального права або невірного застосування судом норм матеріального права при винесенні рішення. Так, з метою об'єктивного розгляду спору судом було призначено судово-економічну експертизу, на вирішення якої ставилися питання щодо документального підтвердження висновків акту перевірки, а саме: наявності заниження підприємством податку на прибуток за 2005, 2006 роки на загальну суму 86221,00грн. Згідно з висновком експертизи від 27.06.2007р. №538 заниження підприємством позивача податку на прибуток за 2005, 2006рокм на загальну суму 86221,00грн. документально не підтверджено. За умови заниження ТОВ «Теплосервіс»в 1 півріччі 2005 року валового доходу на 139500 грн. об'єкт оподаткування податком на прибуток за 2005 рік (податкові періоди - півріччя 3 місяці, рік) та за 1 квартал 2006року, півріччя 2006 року за висновком експерта має від'ємне значення.

Зауваження апелянта про те, що в дослідницькій частині експертного висновку зазначено про підтвердження завищення валових витрат за період з 01.04.2005р. по 30.06.2006р. в сумі 205382грн. за рахунок віднесення до складу валових витрат вартості виконаних ремонтних та ізоляційних робіт, що перевищує 10% балансової вартості всіх груп основних фондів, - колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки в дослідницькій частині експертного висновку (арк.6) вказано про причини розбіжностей між даними акту перевірки, де зазначалось про завищення валових витрат даним платником податку за вищевказаний період у сумі 205382грн., але експертами в об'ємі наданих первинних документів встановлено заниження платником валових витрат за період з 01.04.2005р. по 30.06.2006р. в сумі 354084грн. При цьому експерт зазначає, що в відомостях податкового обліку валових витрат ТОВ «Тепло сервіс»не зазначені витрати на проведення ремонтних та ізоляційних робіт.

Колегія суддів вважає помилковими доводи апелянта про те, що неспівпадання висновків експерта з висновками відповідача за результатами перевірки є беззаперечним доказом того, що експерту було надано більший обсяг документів, ніж під час податкової перевірки. Пункт 2.10 акту перевірки містить запис про те, які саме документи і в якому обсязі були надані на дослідження і використані під час перевірки, про що також зроблено примітку в розділі акту 4 «Висновок». У висновку експертизи міститься докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки та обґрунтована відповідь на поставлене судом питання. Таким чином, суд першої інстанції зробив вірний висновок щодо необґрунтованості донарахування позивачу податку на прибуток у сумі 86221,00грн. та застосування до нього штрафних санкцій в розмірі 35036,38грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Суд об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську постанову господарського суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2007 року у справі №А37/13-07 залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2007 року у справі №А37/13-07 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: О.А. Проценко

Судді: Л.П. Туркіна

М.В. Мірошниченко