Ухвала суду № 35295057, 12.05.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2009 р.справа № А23/344 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Туркіної Л.П. Сафронової С.В.

при секретарі судового засідання: Дубовій К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2007 року у справі №А23/344,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство»«Агро-Союз»

до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000102342/0 від 16.04.07, №0000102342/1 від 22.06.07,

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство»«Агро-Союз»звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області №0000102342/ від 16.04.2007 року та №0000102342/1 від 22.06.2007 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем з порушенням чинного законодавства. Позивач вважає безпідставним висновок відповідача про порушення пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Постановою від 06 вересня 2007 року господарський суд Дніпропетровської області задовольнив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство»«Агро-Союз». При цьому, суд посилався на п.1.5 ст.1, пп.7.7.1, пп.7.7.2,пп.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. №166. В своєму рішенні суд зазначив, що дійсно при заповненні рядка 3 розрахунку суми бюджетного відшкодування платник податку може враховувати із суми податкового кредиту попереднього податкового періоду (рядок 17 декларації) ті суми податку, які фактично сплачені в такому ж податковому періоді постачальниками таких товарів (послуг)грошовими коштами (в тому числі авансом), включаючи суми податку, фактично сплачені в такому ж попередньому податковому періоді при ввезені на митну територію України товарів (супутніх послуг). Разом з тим, висновок відповідача, щодо рядка 3 розрахунку суми бюджетного відшкодування повинні включатися виключно суми податку на додану вартість по тим товарам (роботам, послугам), податковий кредит по яким виник в одному податковому періоді разом з оплатою, є помилковим та таким, що суперечить положенням Закону України «Про податок на додану вартість», і не відповідає закріпленому в цьому Законі принципу бюджетного відшкодування -повернення платнику податку з бюджету сум податку на додану вартість у зв'язку з надмірною їх сплатою.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує дану постанову в апеляційному порядку, просить її скасувати та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що при винесені постанови судом першої інстанції порушено норми процесуального та невірно застосовані норми матеріального права. Відповідач зазначає, що в порушення процесуальних норм Кодексу адміністративного судочинства України в частині, що стосується обґрунтованості судового рішення та дослідження всіх обставин справи не були досліджені первинні банківські документи, а саме: платіжні доручення, щодо сплати позивачем постачальникам вартості товарів, в тому числі податку на додану вартість у розмірі 166719,70грн. Апелянт вважає, що на підставі наданих позивачем до суду лише копій банківських виписок, без дослідження факту сплати позивачем постачальникам сум за товар, тобто, первинних банківських документів (платіжних доручень), судове рішення першої інстанції не ґрунтується на належних доказах.

Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає судове рішення законним та таким, що відповідає матеріалам справи і нормам чинного законодавства.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, 10.04.2007 року відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ ВП «Агро-Союз»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2007 року, за результатами якої складено акт №66/23-4/31682313. В акті зазначалось, що перевіркою встановлено порушення підприємством позивача пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2007 року на суму 166719,70грн. На підставі вищевказаного акту Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000102342/0 від 16.04.2007 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 166719,70грн. за січень 2007 року. Вищезазначене податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в порядку ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». За результатами розгляду скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство»«Агро-Союз»залишено без задоволення та прийняте, відповідно, податкове повідомлення-рішення №0000102342/1 від 22.06.2007 року.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

Перевірка відповідачем проведена у відповідності до вимог ст.111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», згідно з пунктом 9 частини 6 якої позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться, зокрема, якщо платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. За приписами п.8 ч.6 ст.111 цього Закону позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Як свідчать матеріали справи, перевірка проведена відповідно до наказу від 20.03.07 № 99 на підставі направлення від 20.03.07 № 000273, виданого старшому державному податковому ревізору-інспектору Малишевій О.В. Умови допуску посадової особи відповідача до проведення позапланової перевірки, визначені ст.112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», в даному випадку дотримані. З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність порушень боку відповідача при проведені даної перевірки та складанні акту перевірки № 66/23-4/31682313 від 10.04.07р.

Суд обґрунтовано погодився з висновком відповідача щодо порядку заповнення рядка 3 розрахунку суми бюджетного відшкодування. Так, при заповненні рядка 3 розрахунку суми бюджетного відшкодування платник податку може врахувати із суми податкового кредиту попереднього податкового періоду (рядок 17 декларації) ті суми податку, які фактично сплачені в такому ж податковому періоді постачальниками таких товарів (послуг) грошовими коштами (в тому числі авансом), включаючи суми податку, фактично сплачені в такому ж попередньому податковому періоді при ввезені на митну територію України товарів (супутніх послуг).

З матеріалів справи вбачається: позивачем подана податкова деклараціям податку на додану вартість за січень 2007 року, в якій різниця між сумою податкового зобов'язання і податкового кредиту поточного звітного періоду (липень) з податку на додану вартість має від'ємне значення - 589475 грн. та підлягає зараховуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за відсутності у позивача податкового боргу з цього податку.

За приписами п.1.5 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" звітний (податковий) період - це період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунок податку та сплачувати його до бюджету. Згідно з пп.7.8.1 п.7.8. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" - податковий період є один календарний місяць.

Так, в рядку 23 декларації позивачем зазначено залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, тобто грудня 2006 року, що включається до складу податкового кредиту січня 2007 року, - 3690429 грн. Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 25 декларації), визначена позивачем - 1445465 грн. До декларації доданий розрахунок суми бюджетного відшкодування, в рядку 3 якого позивачем зазначено суму податкового кредиту попереднього податкового періоду в розмірі 1445465 грн., фактично оплачену постачальникам в грудні 2006 року.

Під час перевірки порушень щодо визначення позивачем податкових зобов'язань, податкового кредиту за грудень 2006 року не виявлено.

Згідно з матеріалами справи, у грудні 2006 року позивачем здійснені платежі за поставлені товари, в тому числі податок на додану вартість в сумі 2801563,71 грн. Дана сума податку сплачена постачальникам позивача в складі ціни товару (послуг), отриманих позивачем як в грудні 2006 року, так і в податкових періодах, які передували грудню 2006 року. Суми податку на додану вартість віднесені до складу податкового кредиту і відображені в податкових деклараціях з податку на додану вартість відповідних податкових періодів.

Такий висновок суду обгрунтовано наступними нормами:

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При цьому така сума, розрахована згідно з даним порядком, враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 даного Закону встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, за правилами п.5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 №166 (далі по тексту -Порядок), таке від'ємне значення в наступному звітному податковому періоді визначається як різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду.

Підпунктом 7.7.4 п.7.7. ст.7 вищезазначеного Закону передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашення податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Розрахунок встановленої Порядком форми містить в рядку 1 значення залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24 податкової декларації звітного податкового періоду), в рядку 2 - суму податкового кредиту попереднього податкового періоду (рядок 17 податкової декларації попереднього податкового періоду); в рядку 3 - суму податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачену отримувачем товарів (послуг) попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), і в рядку 4 -суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню (сума, вказана в рядку 1, у межах суми, вказаної в рядку 3). Значення цього рядка переноситься до рядка 25 податкової декларації за поточний звітний податковий період.

Суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з відповідачем щодо включення до рядка 3 розрахунку суми бюджетного відшкодування виключно сум податку на додану вартість по тим товарам (роботам, послугам), податковий кредит по яким виник в одному податковому періоді разом з оплатою. Такий висновок відповідача суперечить зазначеним вище положенням Закону України "Про податок на додану вартість", і не відповідає закріпленому в цьому Законі принципу бюджетного відшкодування, а саме: повернення платнику податку з бюджету сум податку на додану вартість у зв'язку з надмірною їх сплатою.

Згідно з пп.7.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість», п.5.12 вищезазначеного Порядку до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду включається окрім суми зазначеній в рядку 17 декларації з податку на додану вартість за поточний звітний (податковий) період, і залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду після бюджетного відшкодування (відображається у рядку 26 податкової декларації поточного звітного податкового періоду та переноситься до рядка 23.2 податкової декларації наступного звітного періоду). Таким чином, до складу податкового кредиту за січень 2007 року включається як сума, зазначена в рядку 17 декларації за січень 2007 року, так і сума, визначена в рядку 23 цієї декларації (залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду - грудня 2006 року). Відповідно, до складу податкового кредиту попереднього звітного (податкового періоду (грудня 2006 року) включається як сума зазначена в рядку 17 декларації за грудень 2006 року, так залишок від'ємного значення листопада 2006 року, зазначений в рядку 23 декларації за грудень 2006 року). Тобто, формування суми податкового кредиту здійснюється за принципом накопичування.

За таких обставин вищезазначеного суд вірно визначився щодо правильного формування позивачем даних в рядку 4 розрахунку суми бюджетного відшкодування (1445465 грн.), з урахуванням розміру залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду (грудня 2006 року) - рядок 24 декларації за січень 2007 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Суд об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2007 року у справі №А23/344 залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2007 року у справі №А23/344 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України з моменту проголошення і може бути оскаржена за ст.212 КАС України протягом місяця в касаційному порядку.

Головуючий суддя: О.А.Проценко

Судді: Л.П. Туркіна

С.В. Софронова