Ухвала суду № 35295050, 17.02.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2009 р.справа № 3/404/07-Ап Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Коршуна А.О. Туркіної Л.П.

при секретарі судового засідання: Красоті А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі

на постанову господарського суду Запорізької області від 24.09.2007р. у справі №3/404/07-АП,

за позовом Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

за участю прокурора

про: скасування податкового повідомлення-рішення №0000200803/0 від 30.07.2007р.,

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2007 року Запорізьке державне підприємство «Кремнійполімер»звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя №0000200803/0 від 30.07.2007р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 66211грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно та неправомірно зменшив йому податковий кредит за квітень 2007 року з ПДВ. На думку позивача висновки акту перевірки №63/08-03/00203625 від 20.07.2007р., на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення №0000200803/0 від 30.07.2007р., не відповідають фактичним обставинам та суперечать нормам чинного податкового законодавства, а тому позивач вважає спірне податкове повідомлення-рішення неправомірним і таким, що має бути скасованим.

Постановою від 24 вересня 2007 року господарський суд Запорізької області задовольнив адміністративний. При цьому суд першої інстанції посилався на норми пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.3.6 п.7.3, пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність порушення з боку позивача. Стверджує, що позивач не мав права відносити суми ПДВ до складу податкового кредиту у розмірі 107039,00грн., в зв'язку з чим було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 66211,00грн.

Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги з посиланням на пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", згідно з якою спочатку здійснюється невиїзна камеральна перевірка, а потім виїзна документальна. Відповідачем був порушений такий порядок. Позивач вважає, що відповідачем невірно застосовуються норми податкового законодавства. З врахуванням наведеного, позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, доводи відповідача вважає безпідставними, а судове рішення -законним.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем -Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя -проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2007р. За результатами перевірки складено акт №63/08-03/00203625 від 20.07.2007р., де зазначено про завищення позивачем суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у травні 2007р. На підставі акту було винесене податкове повідомлення-рішення від 30.07.2007р. №0000200803/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 66211,00грн. При дослідженні декларації за травень 2007р. були враховані дані попередньої виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування від'ємного значення суми ПДВ за квітень 2007р. та нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2007р., в результаті чого було виявлено завищення суми податкового кредиту за квітень 2007р. на загальну суму 107039грн., яка не підлягає включенню до податкового кредиту у зв'язку з подальшим використанням придбаних товарів не в межах господарської діяльності платника податків.

Як зазначено в акті перевірки, підприємством безпідставно включено до податкового кредиту за квітень 2007 року суми ПДВ у розмірі 107039,00грн. у зв'язку з тим, що продаж продукції за окремими операціями відбувався за цінами, які є нижчими ціни собівартості.

Згідно із пп.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне. Згідно з вимогами п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Діяльність по придбанню товарів, матеріалів та виробництву продукції з цих товарів, матеріалів обов'язково та завжди супроводжується витратами підприємства. На цих стадіях, при здійсненні окремих господарських операцій придбання товарів, матеріалів платник ніяких доходів не отримує, натомість - лише витрати. При цьому, законодавець не встановлює прямої залежності формування податкового кредиту відповідного звітного періоду лише за тими господарськими операціями внаслідок яких позивач отримав доход, законодавцем не встановлено.

За визначенням ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Відповідно до ч.2 ст.3 даного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно з ч.1 ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції вірно визначився, що господарська діяльність це - сукупність господарських операцій, за підсумками яких господарюючий суб'єкт отримує доход, оподаткуванню підлягає сукупність господарських операцій, здійснених за певний-податковий (звітний) період, встановлений податковим законодавством.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 даного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).

Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

За приписами пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, думка відповідача про те, що операція по придбанню сировини та наступному продажу товару не є господарською діяльністю позивача, оскільки проведена операція не є прибутковою -помилкова.

Щодо посилання відповідача на продаж продукції за ціною нижче собівартості суд першої інстанції вірно визначився, що норми Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість" не містять вимоги щодо порівняння в цілях оподаткування ціни продажу та собівартості, в тому числі за окремими операціями.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду про недоведеність порушення з боку позивача вимог пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону „Про податок на додану вартість" щодо завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 66211,00гр.

На думку колегії суддів господарський суд, з`ясувавши всі обставини, які були доведені належними доказами, вірно застосував норми матеріального та процесуального права, прийняв законне рішення. Апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а постанову господарського суду -без змін.

Керуючись статями 195, 196, 198, 205, 206 КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на постанову господарського суду Запорізької області від 24.09.2007р. у справі №3/404/07-АП, залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 24.09.2007р. у справі №3/404/07-АП залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А.Проценко

Судді: А.О. Коршун

Л.П. Туркіна