Постанова № 35292979, 15.11.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2013 року 810/5752/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Маджар О.М., за участю:

представника позивача - Мар`яненка П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства «ФМ Ложістік Дніпро» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

25 жовтня 2013 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось дочірнє підприємство «ФМ Ложістік Дніпро» (ДП «ФМ Ложістік Дніпро», підприємство) із позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (ДПІ, Інспекція) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 червня 2013 року №0007042210 та №0007052210.

Зазначали, що твердження податкового органу про нікчемність правочинів не відповідають дійсності і товарності операцій. Стверджували наявність у підприємства усіх необхідних первинних документів, які супроводжують відповідний вид договорів, підкреслювали відсутність у податкового органу права визнавати угоди недійсними. Вказували, що платник податку не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства його контрагентом.

Посилаючись на невідповідність висновків Акта перевірки дійсним обставинам проведення позивачем господарської діяльності, у відповідності з вимогами чинного законодавства, у тому числі Податкового кодексу України, просили визнати оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати їх.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, просив розглянути справу без його участі та відмовити у задоволенні позову. У поданих письмових запереченнях наголошував, що ДП «ФМ Ложістік Дніпро» укладено правочини із ТОВ «МАТАДОР» без мети настання реальних наслідків, у зв'язку із чим безпідставно сформовано об'єкт оподаткування із податку на додану вартість по операціям із придбання товарів у такого контрагента та валові витрати. Вказав, що у ТОВ «МАТАДОР» відсутні об'єкти оподаткування у зв'язку із не підтвердженням податкового кредиту та валових витрат.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши інші докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову і необхідність його задоволення у повному обсязі, виходячи із такого.

Як вбачається з Акта №293/22-1/20071893 від 24 травня 2013 року, на підприємстві у період з 16 травня по 21 травня 2013 року проведено позапланову невиїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «МАТАДОР» за період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року.

За висновками цього Акта, на переконання посадових осіб ДПІ, ДП «ФМ Ложістік Дніпро» порушено вимоги п.п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 4310 грн.; п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, через що занижено податок на прибуток на 4525,50 грн.

Такі висновки зроблені у зв'язку із констатацією недійсності правочинів позивача із ТОВ «МАТАДОР».

На підставі Акта перевірки 12 червня 2013 року Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби прийняті податкові повідомлення-рішення №0007042210 із визначенням грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 4310 грн. і штрафних санкцій у сумі 1077,50 грн., податкове повідомлення-рішення №0007052210 та визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем - 4525,50 грн. і штрафні санкції у сумі 1131,38 грн.

Правонаступником Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (у зв'язку із реорганізацією) є Бориспільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Київській області.

Згідно статутних документів, дочірнє підприємство «ФМ Ложістік Дніпро» є юридичною особою, зареєстроване Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області 26 липня 1996 року (а.с.61), перебуває на податковому обліку Бориспільської ДПІ Київської області та є платником податку на додану вартість (а.с.63). Тобто є суб'єктом господарської діяльності.

Основними видами діяльності підприємства є: складське господарство; технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; неспеціалізована оптова торгівля; інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у; вантажний автомобільний транспорт; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (а.с.62).

У ході судового розгляду встановлено, що у період з січня по грудень 2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю «МАТАДОР», на підставі усних договорів із позивачем, останньому надавались послуги та поставлялось перераховане нижче обладнання.

Так, на підтвердження придбання позивачем у вказаного контрагента монітору 19 «LG W1943C (PF) LCD glossy black, TN, 5ms, 250кд/м2 30000:1 170/160 D-sub; монітору 19 «DELL E190S; Bleck; Energy-Efficient Monitor; 4:3; 5 мс; 1280х1024; 250кд/м2; у/о 160/16; Office 2010 HomeBusiness Rus DVD BOX (T5D-00412); миші Genius NS 100 black/silver PS/2 (31010863101/006108); накопичувача 2.5 « SSD OCZ Agillity 3 SATAIII 60Gb; витої пари RG-45, UTР5Е (1 метр), надано засвідчені копії наступних документів:

- рахунок-фактура №1479 від 22 травня 2012 року на суму 14732,33 грн. (ПДВ 2455,39 грн., а.с.74);

- видаткова накладна №3434 від 22 травня 2012 року (а.с.75);

- податкова накладна №528 від 22 травня 2012 року на суму 14732,33 грн. (ПДВ 2455,39 грн., а.с.76);

- платіжне доручення №30320 від 25 травня 2012 року (а.с.77).

Щодо надання товариством «МАТАДОР» послуг із монтажу комп'ютерної мережі, електропроводки, налаштування апаратно-програмного забезпечення, ремонту стелі, подано засвідчені копії таких документів:

- рахунок-фактура №1480 від 30 травня 2012 року на суму 5745 грн. (ПДВ 957,60 грн., а.с.78);

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №3435 від 30 травня 2012року (а.с.79);

- податкова накладна №529 від 30 травня 2012 року на суму 5745 грн. (ПДВ 957,60 грн., а.с.80);

- платіжне доручення №30582 від 31 травня 2012 року (а.с.81).

Також позивачем було придбано у ТОВ «МАТАДОР» жорсткий накопичувач 320.0 Gb; WD SATA III; 5400 rpm; 32 Mb, Office 2010 HomeBusiness Rus DVD BOX (T5D-00412); монітор LG Flatron W1943 CE-PF, на підтвердження чого підприємством подано:

- рахунок-фактура №1523 від 13 червня 2012 року на суму 1920 грн. (ПДВ 320 грн., а.с.82);

- видаткова накладна №3701 від 13 червня 2012 року (а.с.83);

- податкова накладна №54 від 13 червня 202 року на суму 1920 грн. (ПДВ 320 грн., а.с.84);

- платіжне доручення №31302 від 14 червня 2012 року (а.с.85);

- рахунок-фактура №1524 від 17 липня 2012 року на суму 2580 грн. (ПДВ 430 грн., а.с. 86);

- видаткова накладна №4651 віл 17 липня 2012 року (а.с.87);

- податкова накладна №233 від 17 липня 2012 року на суму 2580 грн. (ПДВ 430 грн., а.с. 88);

- платіжне доручення №33415 від 20 липня 2012 року (а.с.89).

Крім того, на засвідчення надання ТОВ «МАТАДОР» послуг із ремонту комп'ютера, налаштування принтера, налаштування модему і WIFI принтера, ДП «ФМ Ложістік Дніпро» подано копії таких документів:

- рахунок-фактура №1525 від 17 липня 2012 року на суму 880 грн. (ПДВ 146,67 грн., а.с.90);

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №4652 від 17 липня 2012 року (а.с.91);

- податкова накладна №234 від 17 липня 2012 року на суму 880 грн. (ПДВ 146,67 грн., а.с.92);

- платіжне доручення №33416 від 20 липня 2012 року (а.с.93).

У судовому засіданні було оглянуто оригінали вказаних вище документів, встановлено відповідність їм залучених до матеріалів справи копій.

Стосовно використання придбаної продукції у господарській діяльності й відображення її на балансі підприємства, позивачем надано акти введення в господарський оборот об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів №ФМ-00000003 від 31 липня 2012 року та №ФМ-00000008 від 31 жовтня 2012 року (а.с.94-95), акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (а.с.96-111), фотокопії придбаного у ТОВ «МАТАДОР» товару із інвентарними номерами (а.с.112-120).

На підтвердження відображення операцій із ТОВ «МАТАДОР» у бухгалтерському обліку підприємства «ФМ Ложістік Дніпро» - подано оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 та картку рахунку 631 за 2012 рік (а.с.131, 132-137).

Крім того, у судовому засіданні представник позивача зазначив, що повідомлення про проведення перевірки та наказ щодо її проведення підприємством отримано не було. У свою чергу, судом ухвалою про відкриття провадження у справі від 28 жовтня 2013 року, у податкового органу було витребувано засвідчені копії наказу і повідомлення про проведення перевірки із доказами їх вручення позивачу. Однак така вимога суду залишена відповідачем без виконання.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд констатує, що в силу положень статей 185, 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та формування податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Платники податку на прибуток, об'єкт, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються розділом 3 Податкового кодексу України.

За правилами статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

За визначенням підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати у розумінні цього кодексу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником).

До складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

За нормами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції судом з'ясовувалися, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; зв'язок між фактом придбання товарів, отриманням послуг, виконанням робіт, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Суд звертає увагу, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення податкового законодавства є персоніфікованими. Визначення податкових зобов'язань платнику податків не може ставитись у пряму залежність від виконання податкових обов'язків його контрагентом. Тобто саме по собі порушення податкового законодавства контрагентом підприємства, у разі дотримання останнім його вимог, не тягне негативних наслідків для такого платника податку.

Крім того, суд наголошує, що факт визнання правочину нікчемним (недійсним) має наслідком застосування негативних наслідків за цивільним законодавством, а не донарахування податкових зобов'язань.

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції та навпаки.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість; податковий кредит та валові витрати вважаються сформованими правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на такі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З дослідженого Акта перевірки позивача убачається, що посадові особи Інспекції відобразили в такому акті лише суб'єктивні думки посадових осіб іншого податкового органу щодо контрагента позивача. При цьому, недоліків у оформленні первинних документів та податкових накладних виявлено не було.

Суд враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Також з'ясовано, що ДП «ФМ Ложістік Дніпро», з метою запобігання укладенню правочину із недобросовісним суб'єктом господарювання, учинило низку дій щодо перевірки правосуб'єктності та добросовісності свого контрагента, а саме: одержали копії свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість, довідки про взяття на облік платником податку на додану вартість; перевірили наявність державної реєстрації та стан ТОВ «МАТАДОР» у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.127-130).

До того ж, за правилами пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. При цьому, суд підкреслює, що надіслання рекомендованим листом відповідного наказу вимагає доказів (повідомлення) про його вручення адресату.

Однак, як вже зазначалося вище, доказів на підтвердження вручення позивачу наказу та повідомлення щодо проведення перевірки - представником відповідача надано не було.

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт поставки товару (продукції), виконання робіт, надання послуг, використання їх у власній господарській діяльності підтверджується документально; надані позивачем докази є переконливими для твердження про реальність господарських операцій.

За таких обставин вбачається, що твердження про нереальність операцій ґрунтуються на припущеннях, відповідачем не доведено того, що товари контрагентом не постачались, послуги не надавалися, роботи не виконувалися, а доводи позивача про дійсність правочинів залишаються неспростованими. При цьому, податковий орган не довів і правомірності проведення перевірки.

Суд враховує положення частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України про те, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та вважає, що у цьому випадку Інспекцією його дотримано не було.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

За таких обставин суд резюмує необхідність задоволення позову.

Як встановлює частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 57,35 грн. згідно платіжного доручення №14466 від 24 жовтня 2013 року та 114,70 грн. згідно платіжного доручення №14102 від 16 жовтня 2013 року, доказів понесення інших судових витрат не надано.

Тому судові витрати щодо сплати судового збору у вказаній сумі підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 12 червня 2013 року №0007042210.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 12 червня 2013 року №0007052210.

Стягнути з Державного бюджету України на користь дочірнього підприємства «ФМ Ложістік Дніпро» судовий збір у сумі 57 (п'ятдесят сім) грн. 35 коп. згідно платіжного доручення №14466 від 24 жовтня 2013 року та 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп. згідно платіжного доручення №14102 від 16 жовтня 2013 року

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 18 листопада 2013 р.