Рішення № 35291062, 07.11.2013, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/7746/13-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

07.11.2013 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Дубас Т.В.

при секретарі Дідур М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 05 лютого 2008 року між ОСОБА_2 та ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є АТ «ОТП Банк», був укладений кредитний договір № ML-006/1892/2008. Кредитний договір складається із двох частини, які нероздільно повязані між собою, згідно з п. 1 частини № 1 кредитного договору.

За умовами кредитного договору банк надав позичальнику кредит в розмірі 50 000,00 доларів США зі сплатою плаваючої процентної ставки, яка складається з фіксованого відсотка у розмірі 5,99 % річних та FIDR (процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розмічені в банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору.

Кредитні кошти надавались Банком на підставі кредитної заявки позичальника від 05 лютого 2008 року шляхом перерахування кредитних коштів в повній сумі з кредитного рахунку на поточний рахунок позичальника, відкритий у банку.

В свою чергу позичальник зобовязався прийняти, належним чином використати та повернути банку зазначені кредитні кошти у строки, передбачені кредитним договором, а також сплатити відповідну плату за користування кредитними коштами і виконати всі інші зобовязання, визначені кредитним договором.

За умовами кредитного договору та додаткового договору позичальника зобовязався своєчасно та повністю сплатити кредит, проценти за користування кредитом, але порушує умови відповідних договорів.

За порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом, позичальник зобовязався сплатити банку пеню в розмірі 1 % від суми несвоєчасно виконаних боргових зобовязань за кожний день прострочки, що передбачено п. 4.1.1. частини № 2 кредитного договору.

Станом на 24.07.2013 року у позичальника за кредитним договором № ML-006/1892/2008 від 05 лютого 2008 року існує заборгованість перед банком в сумі 59 128,64 доларів США, що еквівалентно 472 615,21 гривень за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості, та 1 631 894,20 гривень, що складається з залишку заборгованості за кредитом у сумі 45 764,20 доларів США; суми несплачених відсотків за користування кредитом - 13 364,44 доларів США; пені за прострочення виконання зобовязань розмірі 1 631 894,20 гривень.

В звязку з тим що позивальником не було дотримано умов кредитного договору, позивачем на підставі п. 1.9. частини № 2 кредитного договору було здійснено вимогу дострокового виконання позичальником його зобовязань за кредитним договором в повному обсязі. Позичальнику 11.06.2013 року було направлено досудову вимогу № 925 від 07.06.2013 року про погашення заборгованості за кредитним договором. Однак зазначена вимога, позичальником не виконана.

З метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором 05 лютого 2008 року було укладено договір поруки № SR-006/1892/2008 між банком та ОСОБА_3.

За умовами Договору поруки, а саме п. 1.1. поручитель зобовязався відповідати в повному обсязі по борговим зобовязанням ОСОБА_2, що виникають з умов кредитного договору.

У випадку невиконання позичальником боргових зобовязань перед банком за кредитним договором, відповідно до п. 3.2. Договору поруки поручитель приймає на себе зобовязання здійснити виконання боргових зобовязань в повному обсязі, заявленому Банком, протягом 3-х банківських днів з дати отримання відповідно письмової вимоги банку.

На адресу ОСОБА_3 11.06.2013 року було відправлено поштою рекомендованим листом з описом вкладення досудову вимогу № 926 від 07.06.2013 року. На сьогоднішній день зазначена вимога поручителем не виконана та відповідну суми банку не сплачені.

Позовна заява подається ТОВ «ОТП Факторинг Україна», що є новим кредитором за кредитним договором № ML-006/1892/2008 від 05 лютого 2008 року.

Згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 25 листопада 2011 року ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг» Україна прийняло право вимоги за кредитним договором № ML-006/1892/2008 від 05 лютого 2008 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_2, та договору поруки № SR-006/1892/2008 від 05 лютого 2008 року, укладеним між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3

Позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за кредитним договором № ML-006/1892/2008 від 05 лютого 2008 року в розмірі суми 59 128,64 доларів США, що еквівалентно 472 615,21 гривень за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості та неустойку в розмірі 1 631 894,20 гривень, що разом складає 2 104 509,41 гривень. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» витрати на оплату судового збору в розмірі 3 441,00 гривень.

В подальшому представник позивача учто нив позовні вимоги та просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за кредитним договором № ML-006/1892/2008 від 05 лютого 2008 року в розмірі суми 59 128,64 доларів США, що еквівалентно 472 615,21 гривень за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості та пеню в розмірі 1 631 894,20 гривень, що разом складає 2 104 509,41 гривень.

В судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити.

Представник відповідачів проти задоволення позову заперечував, при цьому заперечував суму пені та просив її зменшити.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розляді справи, перевіривши матеріали справи, та зібранні в ній докази, знаходить, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково виходячи за наступного.

Згідно ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 553 ЦК України визначає що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Стаття 554 ЦК України передбачає, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як встановлено в судовому засіданні, 05 лютого 2008 року між ОСОБА_2 та ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є АТ «ОТП Банк», був укладений кредитний договір № ML-006/1892/2008. Кредитний договір складається із двох частини, які нероздільно повязані між собою, згідно з п. 1 частини № 1 кредитного договору.

За умовами кредитного договору банк надав позичальнику кредит в розмірі 50 000,00 доларів США зі сплатою плаваючої процентної ставки, яка складається з фіксованого відсотка у розмірі 5,99 % річних та FIDR (процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розмічені в банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору.

Кредитні кошти надавались Банком на підставі кредитної заявки позичальника від 05 лютого 2008 року шляхом перерахування кредитних коштів в повній сумі з кредитного рахунку на поточний рахунок позичальника, відкритий у банку.

В свою чергу позичальник зобовязався прийняти, належним чином використати та повернути банку зазначені кредитні кошти у строки, передбачені кредитним договором, а також сплатити відповідну плату за користування кредитними коштами і виконати всі інші зобовязання, визначені кредитним договором.

За умовами кредитного договору та додаткового договору позичальника зобовязався своєчасно та повністю сплатити кредит, проценти за користування кредитом, але порушує умови відповідних договорів.

За порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом, позичальник зобовязався сплатити банку пеню в розмірі 1 % від суми несвоєчасно виконаних боргових зобовязань за кожний день прострочки, що передбачено п. 4.1.1. частини № 2 кредитного договору.

З метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором 05 лютого 2008 року було укладено договір поруки № SR-006/1892/2008 між банком та ОСОБА_3.

За умовами Договору поруки, а саме п. 1.1. поручитель зобовязався відповідати в повному обсязі по борговим зобовязанням ОСОБА_2, що виникають з умов кредитного договору.

У випадку невиконання позичальником боргових зобовязань перед банком за кредитним договором, відповідно до п. 3.2. Договору поруки поручитель приймає на себе зобовязання здійснити виконання боргових зобовязань в повному обсязі, заявленому Банком, протягом 3-х банківських днів з дати отримання відповідно письмової вимоги банку.

Згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 25 листопада 2011 року ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг» Україна прийняло право вимоги за кредитним договором № ML-006/1892/2008 від 05 лютого 2008 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_2, та договору поруки № SR-006/1892/2008 від 05 лютого 2008 року, укладеним між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3

В звязку з тим що позивальником не було дотримано умов кредитного договору, позивачем на підставі п. 1.9. частини № 2 кредитного договору було здійснено вимогу дострокового виконання позичальником його зобовязань за кредитним договором в повному обсязі. Позичальнику 11.06.2013 року було направлено досудову вимогу № 925 від 07.06.2013 року про погашення заборгованості за кредитним договором. Однак зазначена вимога, позичальником не виконана.

На адресу ОСОБА_3 11.06.2013 року було відправлено поштою рекомендованим листом з описом вкладення досудову вимогу № 926 від 07.06.2013 року. На сьогоднішній день зазначена вимога поручителем не виконана та відповідну суми банку не сплачені.

Згідно розрахунків наданих позивачем станом на 24.07.2013 року у позичальника за кредитним договором № ML-006/1892/2008 від 05 лютого 2008 року існує заборгованість перед банком по кредиту та відсоткам в сумі 59 128,64 доларів США, що еквівалентно 472 615,21 гривень за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості, та заборгованість по пені в сумі 204165,42 дол. США, що еквівалентно 1 631 894,20 гривень за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості.

Стаття 549 ЦК України визначає що, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Суд, приходить до висновку що, відповідач ОСОБА_2 не виконує передбачених кредитним договором обовязків по поверненню кредиту шляхом внесення щомісячних платежів, має прострочену заборгованість, що у свою чергу порушує права ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», які забезпечені порукою відповідача ОСОБА_3, і які підлягають до захисту, шляхом солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 59 128,64 дол. США, що еквівалентно 472615,21 грн. згідно офіційного курсу НБУ.

Однак, суд не може погодитись з позовними вимогами в частині стягнення з відповідачів пені в сумі 1 631 894,20 грн., оскільки дана сума значно перевищує саму заборгованість по кредиту, тим самим значно перевищує розмір збитків, при тому що представником відповідачів подано до суду заява про зменшення розміру пені.

Отже, суд, знаходить за доцільне зменшити розмір неустойки у вигляді пені до 473 000,00 грн. (чотириста сімдесят три тисячі гривень).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 та ст. 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову частково.

В силу ст. 88 ЦПК України судові витрати, суд покладає солідарно на відповідачів.

Відповідно до ст.ст. 15, 16, 525, 526, 530, 549, 551, 553, 554, 572, 575, 589, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» та керуючись ст.ст. 3, 10, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серія СМ № 035741, виданий Центральним СВМ ГУ МВС України в Київській області 22.12.1998 року, дата народження 04.04.1972 року) та ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, паспорт серія АЕ № 133933, виданий Красногвардійським РВ УМВС України в Дніпропетровській області, 21.11.1995 року, дата народження 24.09.1976 року) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором в сумі 59128,64 (пятдесят девять тисяч сто двадцять вісім доларів та шістдесят чотири центи) доларів США, що еквівалентно 472615,21 грн. (чотириста сімдесят дві тисячі шістсот п'ятнадцять гривень та двадцять одна копійка) за офіційним курсом НБУ та пеню в розмірі 473000,00 грн. (чотириста сімдесят три тисячі гривень) та судовий збір в сумі 3441,00 грн., а всього 949056,21 грн. (девятсот сорок девять тисяч пятдесят шість гривень та двадцять одна копійка).

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області протягом десяти днів з дня оголошення.

Суддя: Дубас Т.В.