Ухвала суду № 35290662, 05.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 року Справа № 876/5296/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я.,

з участю секретаря судового засідання Шуптар Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Сихів-Сервіс" до державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби, Державної казначейської служби України, управління Державної казначейської служби у Сихівському районі м. Львова Львівської області про стягнення суми бюджетного відшкодування, -

В С Т А Н О В И В :

22 червня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Сихів-Сервіс" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просило стягнути з Державного бюджету України через управління Державної казначейської служби України у Сихівському районі міста Львова Львівської області та через Державну казначейську службу України на його користь 1 851 666, 00 грн. суми бюджетного відшкодування, яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось в період: червня 2008 - 2009 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Сихівському районі м. Львова подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на доводи податкового органу про те, що статтею 25 Закону України ,,Про Державний бюджет України на 2010 рік" передбачено здійснення відшкодування податку на додану вартість платникам, у яких суми податку задекларовані до відшкодування до 1 травня 2010 року, підтверджені перевірками та не відшкодовані на дату набуття чинності цим Законом, шляхом оформлення облігаціями внутрішньої державної позики понад обсяги, встановлені додатком № 2 до цього Закону, з відповідним коригуванням граничного обсягу державного боргу, визначеного статтею 10 цього Закону, з терміном обігу п'ять років.

Згідно Порядку випуску облігацій внутрішньої державної позики для відшкодування сум податку на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2010 року №368, відшкодування сум податку на додану вартість здійснюється на підставі: поданої не пізніше 25 червня 2010 р. платником податку до органу державної податкової служби за місцем його реєстрації заяви про оформлення відшкодування податку на додану вартість облігаціями, що складена за формою згідно з додатком 2; даних декларацій з податку на додану вартість; матеріалів за результатами перевірки органів державної податкової служби за місцем реєстрі платника податку або рішення суду, прийнятого після 1 травня 2010 року.

На думку податкового органу, даним Законом передбачено лише один механізм повернення сум податку на додану вартість, а саме, шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики зі строком обігу п'ять років. Однак, ні вказаним Законом, ні Порядком не передбачено такого способу відшкодування ПДВ як зобов'язання за рішенням суду органів Державного казначейства стягнути з Державного бюджету суми бюджетної заборгованості.

За таких обставин податковий орган просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник податкового органу в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи суд вбачає, що ТзОВ ,,Сихів-Сервіс" зареєстроване як платник податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ від 08.05.2008 року № 100114767.

21.05.2008 року ТзОВ ,,Євроготель" та ТзОВ ,,Сихів-Сервіс" уклали нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу № 1028, відповідно до якого ТзОВ ,,Євроготель" передало у власність, а ТзОВ ,,Сихів-Сервіс" прийняло будівлю готелю загальною площею 3358,5 кв.м., яка знаходиться за адресою м. Львів, вул. Морозна, 14, що підтверджується актом приймання-передачі від 21.05.2008 року. Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №18922113 від 22.05.2008 року договір купівлі-продажу зареєстрований обласним комунальним підприємством Львівської міської Ради ,,Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" під № 449236.

ТзОВ ,,Євроготель" надав ТзОВ ,,Сихів-Сервіс" податкову накладну № 94 від 31.05.2008 року на загальну суму 11110000,00 грн., в тому числі ПДВ 1851666,67 грн., а підприємство позивача провело повний розрахунок відповідно до платіжного доручення від 06.05.2009 року № 154 загальну суму 11110000,00 грн..

01.07.2009 року ТзОВ ,,Сихів-Сервіс" подало до ДПІ у Сихівському районі м. Львова податкову декларацію з податку на додану вартість, розрахунки суми бюджетного відшкодування ПДВ (додаток 3 до декларацій) та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1851666,67 грн..

ДПІ у Сихівському районі м. Львова підтвердила правомірність заявленого відшкодування у сумі 1851666,00 грн., про що склала акт про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість від 03.07.2009 року № 1795/23-408/35898276.

Однак, податковий орган не надав в Головне управління Державного казначейства у Львівській області та його структурний підрозділ без права юридичної особи - управління Державного казначейства у Сихівському районі міста Львова висновків про відшкодування позивачу податку на додану вартість за червень 2009 року в сумі 1 851 666, 00 грн., не включив позивача до реєстру юридичних осіб, на підставі якого казначейство проводить бюджетне відшкодування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має безспірне право на бюджетне відшкодування суми ПДВ в розмірі 1851666,67 грн., а тому вказана сума підлягає стягненню з державного бюджету.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Так, Пунктом 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997року № 168/97-ВР ,,Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення даних спірних правовідносин) визначено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

За змістом підпункту 7.7.1 ст.7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (підпункт 7.7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України ,,Про податок на додану вартість" в разі, коли за результатами звітного періоду різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, які виникли у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом цього періоду, та сумою податкового кредиту має від'ємне значення, ця сума підлягає (як надміру сплачена) відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України.

Згідно приписів підпункту 7.7.5 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Підпунктом 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Підпунктом 7.7.11 пункту 7.7 ст. 7 цього ж Закону встановлено, що не мають права на отримання бюджетного відшкодування: а) особа, яка: була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України); мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців; б) особа, яка є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати.

Аналогічні приписи містять відповідні пункти статті 200 Податкового кодексу України.

Оскільки позивач на час звернення до податкового органу із заявою про бюджетне відшкодування суми ПДВ був зареєстрований як платник цього податку більш ніж 12 календарних місяців, провадив діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців до місяця, за наслідками якого подав заяву на бюджетне відшкодування, заявлена до бюджетного відшкодування сума ПДВ підтверджена перевіркою податкового органу, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність у позивача права на бюджетне відшкодування узгоджених сум ПДВ.

За таких обставин податковий орган повинен був подати відповідні висновки до органу державного казначейства із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету, а на підставі отриманого висновку орган державного казначейства повинен був перерахувати кошти з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Таким чином, позивач виконав всі необхідні дії, передбачені Закону № 168/97-ВР, а податковий орган в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довів наявності підстав для відмови в здійсненні бюджетного відшкодування, позовні вимоги про стягнення бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Право на відшкодування суми ПДВ у позивача виникло з часу проведення податковим органом перевірки та підтвердження цієї суми, тобто, з 03 липня 2009 року. До суду з позовом товариство звернулось 22 червня 2012 року, тобто, в межах визначених Податковим кодексом України строків давності. Тому відсутні підстави для відмови в позові з підстав втрати позивачем права на бюжетне відшкодування із-за перебігу строків давності.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів визнає безпідставними, оскільки приписи ст. 25 Закону України ,,Про Державний бюджет України на 2010 рік" не позбавляють позивача права на бюджетне відшкодування сум ПДВ.

Таким чином, апеляційна скарга не містить доказів на спростування висновків суду першої інстанції, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для її задоволення.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року у справі № 2а-5570/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 11 листопада 2013 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

Л.Я. Гудим