Ухвала суду № 35283672, 12.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 року Справа № 3137/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Клюби В.В., Попка Я.С.,

з участю секретаря судового засідання Микитин І.В.,

представника позивача Цімка П.О.,

представника відповідача Рождественської Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Опрон Україна» до державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

У січні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Опрон Україна» (далі - ТОВ «Опрон Україна») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому після уточнення своїх вимог просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області (далі - ДПІ) від 07.07.2009 року:

№ 0006532301/0 (0006532301/1, 0006532301/2) про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1032793,10 грн., з яких 516276,10 грн. за основним платежем та 516519,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0006542301/0 (0006542301/1, 0006542301/2) про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 107943,00 грн., з яких 71962,00 грн. за основним платежем та 35981,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

рішення ДПІ від 07 липня 2009 року № 0006552300 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 199945,50 грн. згідно з ч. 1 п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року № 436/95.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року у справі № 2а-693/10/1370 позов було задоволено частково. Визнано протиправними податкові повідомлення рішення ДПІ від 07 липня 2009 року № 0006532301/0 (№ 0006532301/1, № 0006532301/2) та від 07 липня 2009 року № 0006542301/0 (№0006542301/1, № 0006542301/2).

Визнано частково протиправним рішення про застосування штрафних (фінансових санкцій) ДПІ від 07 липня 2009 року № 0006552300 в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій на суму 79855,50 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач просив зазначене судове рішення в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти нове про відмову у задоволені позовних вимог ТОВ «Опрон Україна» у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи.

Так, податкові накладні, виписані позивачу постачальниками придбаних ним товарів (робіт, послуг), складені не у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення» від 30.05.1997 року № 165.

Окрім того, у товарно-транспортних накладних вантажовідправника ПП

«Мегаторг» відсутні відбитки штампу підприємства вантажовідправника, підписи осіб, які

здають-приймають вантаж, а також інші реквізити визначені наказом Мінтрансу та Мінстату

від 29.12.1995 року № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи

вантажного автомобіля».

Відповідно до акту перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій

у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності позивачем порушені вимоги п. 3.5 п. З Положення пре ведення касових операцій у національній валюті в Україні, що затверджене постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року №40/10320, (далі - Положення).

Так, перевіркою встановлено, зокрема, перевищення встановленого ліміту готівки в

касі на суму 99972,75 грн. (перевіркою виявлені видаткові касові ордери від 7 квітня 2008 року № 33 на суму 267,75 грн., одержувач ОСОБА_3, від 25 червня 2008 року №78 на суму 40000,00 грн., одержувач ОСОБА_4, від 15 серпня 2008 року № 103 на суму 60000,00 грн., одержувач ОСОБА_5, від 17 грудня 2008 року № 161 на суму 385,00 грн., одержувач ОСОБА_4.), видача готівки в яких не підтверджена підписом одержувача.

Підприємством на 2008 рік встановлено ліміт каси у сумі 170,0 грн. (наказ від 22.06.2007 року №24 «Про встановлення ліміту готівки в касі підприємства»).

При цьому апелянт наполягає на тому, що оскільки акт перевірки № 612/2301/34105438 датований 23.06.2009 року, то застосування штрафних санкцій по епізоду виявленого порушення щодо видаткового касового ордеру від 25 червня 2008 року № 78 на суму 40000,00 грн., (одержувач ОСОБА_4.) проведено правомірно у встановлений ст. 250 ГК України строк.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційного суду заперечив обґрунтованість поданої апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення.

Представник відповідача підтримала подану апеляційну скаргу, просила постанову суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог ТОВ «Опрон Україна» скасувати та відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.

Частково задовольняючи позову, суд першої інстанції виходив із того, що ДПІ було проведено планову перевірку ТОВ «Опрон Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року, результати якої оформлено актом № 612/2301/34105438 від 23.06.2009 року.

На підставі вказаного акту ДПІ було прийнято оспорювані позивачем податкові повідомлення рішення № 0006532301/0 від 07 липня 2009 року, № 0006542301/0 від 07 липня 2009 року та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 000652300 від 07 липня 2009 року.

Висновок відповідача про порушення ТОВ «Опрон Україна» п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94) зроблено на підставі того, що первинними документами не підтверджено придбання товарно-матеріальних цінностей за договорами поставки продукції, укладеними з ПП «Гео Полюс», ПП «Мегаторг» та ПП «Фірма Інтергурт». Крім цього, підприємство віднесло до складу валових витрат відсотки за користування кредитними коштами за договором кредитування № 11-В-08/21/ЮО на суму 65820,26 грн., надаючи в той же час безвідсоткові короткотермінові позики своїм працівникам.

Висновок ДПІ про відсутність підтвердження фактичного отримання та використання в господарській діяльності позивача товару та нікчемність договорів поставки, укладених ТОВ «Опрон Україна» з ПП «Фірма Інтергурт», ПП «МегаТорг» та ПП «Гео Полюс» податковим органом зроблено на підставі пояснень працівників ТОВ «Опрон Україна» ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про те, що їм невідоме місце знаходження вказаних контрагентів, товариство не придбавало у цих підприємств металобрухт та макулатуру, а також на підставі того, що наявним у позивача автомобілем НОМЕР_2 є неможливим перевезення зазначеної в товарно-транспортних та видаткових накладних кількості металоконструкцій.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 спростували вказані доводи податкового органу, ствердивши, що по вул. Дж. Вашингтона, 8 у м. Львові, де розташовувались ПП «Фірма Інтергурт», ПП «МегаТорг»та ПП «Гео Полюс», здійснювалося завантаження вживаних металоконструкцій на належний ТОВ «Опрон Україна» транспорт.

Згідно з висновком інженерно-технічного дослідження № 06с/10 від 05.10.2010 р. навантаження вантажу на автомобіль марки ЗИЛ ММЗ 555, більшого ніж вантажопідйомність 4,5 т, яка встановлена технічною характеристикою заводу виробника, з технічної точки зору можливе.

Оскільки діяльність ТОВ «Опрон Україна» пов'язана із заготівлею, переробкою брухту чорних та кольорових металів, неметалевих відходів та брухту, збиранням і заготівлею окремих видів відходів як вторинної сировини, то придбання позивачем у ПП «Фірма Інтергурт», ПП «МегаТорг»та ПП «Гео Полюс» вживаних металоконструкцій для чорного металобрухту та макулатури та подальша їх реалізація свідчить про те, що витрати по договорам з вказаними постачальниками були пов'язані з господарською діяльністю товариства і правомірно віднесені позивачем до валових витрат.

Окрім того, судом було встановлено, що між ТОВ «Опрон Україна» та ЗАТ «Банк НРБ» 29.05.2008 року був було укладено договір № 11-В-08/21/ЮО про відкриття кредитної лінії, відповідно до якого кредит в розмірі 520 000 євро надається на придбання машин для різки та пресовки металобрухту (прес-ножниць) та для перезавантаження металобрухту; транспортування обладнання; розмитнення та обов'язкових платежів, а також на поповнення оборотних коштів для закупівлі додаткових ресурсів.

Відповідачем не заперечується використання кредитних коштів в сумі 361000 євро на придбання основних засобів (машин для роботи з металобрухтом) та в сумі 159000 євро на поповнення обігових коштів (у тому числі розмитнення та обов'язкові платежі), що відображено в акті перевірки №612/2301/34105438 від 23.06.2009 року, однак заперечує правомірність віднесення позивачем до валових витрат відсотки за користування кредитними коштами з огляду на те, що одночасно з отриманням кредитних коштів товариство надавало споживчі безвідсоткові позики своїм працівникам.

При цьому судом було встановлено, що загальними зборами трудового колективу ТОВ «Опрон Україна» від 12.06.2007 року було внесено ряд змін до колективного договору на 2006-2008 роки. Він був доповнений розділом VІІ «Соціальні гарантії», згідно з яким «Сторона власника вправі видавати безпроцентну позику своїм працівникам за умови її своєчасного повернення». Вказані зміни були зареєстровані розпорядженням голови Сокальської РДА від 24.07.07 року № 365.

Згідно з умовами колективного договору ТОВ «Опрон Україна» надавало безпроцентні позики своїм працівникам, починаючи з липня 2007 року, що підтверджується наявними в справі копіями договорів позики.

Оскільки надання безпроцентних позик розпочалося майже за рік до укладення договору про відкриття кредитної лінії № 11-В-08/21/ЮО від 29.05.2008 року, то суд вважає висновок податкового органу про неправомірність включення позивачем до валових витрат відсотків за користування кредитними коштами помилковим.

Висновок податкового органу про порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97) та завищення податкового кредиту по ПДВ на загальну суму 71962,00 грн. ґрунтується на тому, що товариство включило до податкового кредиту придбані у ПП «Гео Полюс», ПП «Мегаторг»та ПП «Фірма Інтергурт» товарно-матеріальні цінності, витрати по доставці яких не підтверджено відповідними первинними документами, які б засвідчували зв'язок понесених витрат по таких операціях із господарською діяльністю підприємства.

На підставі системного аналізу приписів пп. 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону № 168/97 суд першої інстанції дійшов висновку про те, що податкова накладна, як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем в податковому обліку до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник ПДВ у порядку, встановленому статтею 9 Закону № 168/97.

Контрагенти позивача ПП «Фірма Інтергурт», ПП «МегаТорг» та ПП «Гео Полюс» на момент укладення з ним договору були зареєстровані платниками ПДВ, а тому мали право на виписку податкових накладних.

Представлені позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій та його право на включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), які підлягають використанню в його господарській діяльності, що дає підстави для висновку про правомірність віднесення ТОВ «Опрон Україна» до валових витрат та включення до податкового кредиту ПДВ за липень - грудень 2007 року сум ПДВ за господарськими операціями з ПП «Фірма Інтергурт», ПП «МегаТорг» та ПП «Гео Полюс».

Окрім того, надані відповідачем розрахунки фінансових санкцій (штрафів), застосованих податковим органом на підставі ст. 17 Закону ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон № 2181) за порушення податкового законодавства по податку на прибуток свідчать, що такі застосовані до позивача у розмірі 100%, що суперечить вимогам пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 цього Закону.

Висновок податкового органу про порушення ТОВ «Опрон Україна» п. 2.8., п. 3.5. Положення ґрунтується на тому, що перевіркою виявлено видаткові касові ордери на видачу готівки під звіт з каси підприємства без підтвердження отриманої суми розписом одержувача коштів, а саме: ВКО № 33 від 07.04.2008 року на суму 267,75 грн., одержувач ОСОБА_3; ВКО № 78 від 25.06.2008 р. на суму 40000,00 грн., одержувач ОСОБА_4; ВКО № 103 від 15.08.2008 р. на суму 60000,00 грн., одержувач ОСОБА_5; ВКО № 161 від 17.12.2008 р. на суму 385,00 грн., одержувач ОСОБА_4 Оскільки Положення № 637 не містить такого поняття як «чернетка видаткового касового ордеру», судом не взято до уваги доводи позивача щодо їх наявності. Встановлені судом фактичні обставини свідчать про те, що ТОВ «Опрон Україна» порушило п. 2.8, п. 3.5 Положення, а тому ДПІ правомірно прийнято рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

У той же час суд дійшов висновку, що застосовані податковим органом за рішенням від 07 липня 2009 року № 0006552300 штрафні (фінансові) санкції у розмірі 199945,50 грн. не відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на те , що відповідно до розрахунку фінансових санкцій спірним рішенням від 07 липня 2009 року № 0006552300 відповідач застосував такі за чотири порушення, два з яких були вчинені більше ніж за один рік до їх застосування, а саме 07.04.2008 року та 25.06.2008 року.

Тому, виходячи з положень статей 238, 239, 250 Господарського кодексу України (далі - ГК) застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій у вигляді штрафу за порушення норм регулювання обігу готівки після закінчення одного року з дня його вчинення рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 07 липня 2009 року №0006552300 в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій на суму 79855 грн. 50 коп. є неправомірним.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права та є правильними.

Згідно з приписами п. 5.1. ст. 5 Закону № 334/94, що був чинний на час виникнення спірних правовідносин, валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положеннями пп. 5.2.1. п.5.2. цієї ж статті передбачено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94 до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до встановлених судом першої інстанції обставин, ТОВ «Опрон Україна» уклало договори купівлі продажу товарів № 58 від 02.07.2007 року з ПП «Фірма Інтергурт», від 20.10.2007 року з ПП «Гео Полюс», від 18.12.2007 року з ПП «МегаТорг». За умовами вказаних договорів позивачем придбавалися вживані металоконструкції для чорного металобрухту та макулатуру.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів ТОВ «Опрон Україна» надано належними чином оформлені податкові накладні, прибуткові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні; виписки по банку; акти звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2008 року з ПП «Фірма Інтергурт», ПП «МегаТорг» та ПП «Гео Полюс», якими підтверджується придбання товарно-матеріальні цінності у ПП «Фірма Інтергурт» на суму 1752656,21 грн., в т.ч. ПДВ 292109,37 грн.; у ПП «Гео Полюс» на суму 1446377,70 грн., в т.ч. ПДВ 241062,95 грн.; у ПП «МегаТорг» на суму 1822983,35 грн., в т.ч. ПДВ 303831,56 грн.

Актами звірки взаємних розрахунків підтверджується завершення розрахунків позивача з ПП «Фірма Інтергурт» 18.12.2007 року, з ПП «МегаТорг» - 01.10.2008 року. Окрім того, відповідно до оборотно-сальдових відомостей станом на 31.12.2008 року відсутня кредиторська заборгованість ТОВ «Опрон Україна» перед ПП «Фірма Інтергурт», ПП «МегаТорг» та ПП «Гео Полюс», що не заперечується відповідачем.

Придбану у вказаних контрагентів продукцію ТОВ «Опрон Україна» реалізувало ВАТ МК «Азовсталь», ВАТ «Алчевський металургійний комбінат», ЗАТ «Макіївський металургійний завод», що підтверджується квитанціями про приймання вантажу з відмітками станції відправлення (ст. Сокаль Львівської залізниці).

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 підтвердили факт навантаження вживаних металоконструкцій по вул. Дж. Вашингтона, 8 у м. Львові за місцем розташування ПП «Фірма Інтергурт», ПП «МегаТорг» та ПП «Гео Полюс», а висновком інженерно-технічного дослідження № 06с/10 від 05.10.2010 року підтверджується фактична можливість з технічної точки зору навантаження вантажу на автомобіль марки ЗИЛ ММЗ 555 більшої кількості вантажу, ніж вантажопідйомність у 4,5 т, яка встановлена технічною характеристикою заводу виробника.

При цьому суд апеляційної інстанції погоджується із доводами представника позивача про те, що покликання відповідача на недоліки первинних документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, а саме відсутність у податкових накладних печатки ПП «ГеоПолюс», відсутність на копії видаткової накладної ПП «ГеоПолюс» підпису особи, відповідальної за дозвіл та здійснення господарської операції, відсутність на товарно-транспортних накладних ПП «Мегаторг» відбитку штампу підприємства вантажовідправника, підписів осіб, які здають-приймають вантаж, були викликані неналежною якістю самих копій вказаних документів і були спростовані судом першої інстанції під час огляду їх оригіналів. Вказана обставина представником відповідача спростована не була.

Виходячи з наведеного, а також враховуючи те, що діяльність ТОВ «Опрон Україна» пов'язана із заготівлею, переробкою брухту чорних та кольорових металів, неметалевих відходів та брухту, збиранням і заготівлею окремих видів відходів, як вторинної сировини, суд апеляційної інстанції погоджується із думкою суду першої інстанції про те, що зазначені господарські операції позивача з ПП «Фірма Інтергурт», ПП «МегаТорг» та ПП «Гео Полюс» були пов'язані з господарською діяльністю товариства і правомірно віднесені позивачем до валових витрат.

Із аналогічних підстав суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність у контролюючого органу підстав для висновку про порушення ТОВ «Опрон Україна» пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 та завищення податкового кредиту по ПДВ на загальну суму 71962,00 грн., який було зроблено з огляду на включило до податкового кредиту придбаних у ПП «Гео Полюс», ПП «Мегаторг» та ПП «Фірма Інтергурт» товарно-матеріальні цінностей, витрати по доставці яких, на переконання податкового органу, не підтверджено відповідними первинними документами.

При цьому суд апеляційної інстанції додатково звертає увагу на те, що на час укладення та виконання зазначених договорів контрагенти позивача ПП «Фірма Інтергурт», ПП «МегаТорг» та ПП «Гео Полюс» були зареєстровані платниками ПДВ, а отже мали право на виписку податкових накладних.

Щодо правомірність включення позивачем до валових витрат відсотків за користування кредитними коштами, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що між ТОВ «Опрон Україна» та ЗАТ «Банк НРБ» 29.05.2008 року був було укладено договір № 11-В-08/21/ЮО про відкриття кредитної лінії, відповідно до якого кредит в розмірі 520 000 євро надається на придбання машин для різки та пресовки металобрухту (прес-ножниць) та для перезавантаження металобрухту; транспортування обладнання; розмитнення та обов'язкових платежів, а також на поповнення оборотних коштів для закупівлі додаткових ресурсів.

При цьому податковим органом не заперечується використання позивачем кредитних коштів в сумі 361000 євро на придбання основних засобів (машин для роботи з металобрухтом) та в сумі 159000 євро на поповнення обігових коштів, що відображено в акті перевірки №612/2301/34105438 від 23.06.2009 року.

Відтак, оскільки надання безпроцентних позик працівникам позивачем було здійснено починаючи з липня 2007 року на підставі рішення загальних зборів трудового колективу ТОВ «Опрон Україна» від 12.06.2007 року, яким було внесено зміни до колективного договору на 2006-2008 роки товариства з доповненням розділом VІІ «Соціальні гарантії», то суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про недоведеність податковим органом свого твердження про неправомірність використання позивачем кредитних коштів.

Одночасно апеляційний суд погоджується із думкою суду першої інстанції про те, що застосування відповідачем до позивача фінансових санкцій (штрафів) у розмірі 100 % суперечить вимогам пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181.

Окрім того, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними покликання апелянта на те, що оскільки акт перевірки позивача № 612/2301/34105438 датовано 23.06.2009 року, то застосування штрафних санкцій по епізоду виявленого перевищення ТОВ «Опрон Україна» встановленого ліміту готівки в касі щодо видаткового касового ордеру від 25 червня 2008 року № 78 на суму 40000,00 грн., (одержувач ОСОБА_4.) було проведено правомірно у встановлений ст. 250 ГК строк та погоджується із думкою суду першої інстанції про те, що виходячи з положень статей 238, 239, 250 ГК застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій у вигляді штрафу за порушення норм регулювання обігу готівки рішенням від 07 липня 2009 року № 0006552300 після закінчення одного року з дня його вчинення є неправомірним.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року у справі № 2а-693/10/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Ухвала у повному обсязі складена 15 листопада 2013 року.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді Я.С.Попко

В.В.Клюба