Ухвала суду № 35283665, 13.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 року Справа № 68844/12

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Багрія В.М., Старунського Д.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Луцької об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12.03.2012р. у справі за позовом ТзОВ "Енергооснова" до Луцької об"єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

17.02.2012р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об"єднаної державної податкової інспекції №0000862302 від 14 квітня 2011 року, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) в розмірі 49 589 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 12.03.2012р. позов задоволено.

Луцька об"єднана державна податкова інспекція оскаржила дану постанову з підстав невірно встановлених обставин справи, порушення норм матеріального права.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що у висновку вищеназваного акта перевірки зазначено, що перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, які попадають під визначення ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено податкові зобов'язання за грудень 2010 року на суму 50733грн. і завищено податковий кредит за грудень 2010 року на суму 49589 грн.

Вказаний висновок ґрунтується на Акті Луцької ОДПІ від 22.03.2011р.№1741/23-3/32475509 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Нова перспектива»», код ЄДРПОУ 32475509, в якому зазначено, що актами ДПІ у Шевченківському районі м.Львова від 01.03.2011р. №158/23-118/36873235 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТзОВ «ВТ-Техбуд», від 28.02.2011р. №155/23-118/37277910 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Галицькі інвестиції» встановлено, що вищеназвані підприємства не отримували товар, то фактично відсутня їх реалізація. Тобто, підприємства ДП «Нововолинський ремонтно-механічний завод» і ТзОВ «Енергооснова» були «вигодонабувачами» товару, отриманого від ТзОВ «ВТ-Техбуд» і ТзОВ «Галицькі інвестиції» через ПП «Нова перспектива».

Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, які попадають під визначення ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено податкові зобов'язання за грудень 2010 року на суму 50733грн. і завищено податковий кредит за грудень 2010 року на суму 49589 грн.

Отже, відповідно до п.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі, визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно п.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно п.19 ст.2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавство України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Згідно ст.9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету класифікуються за таким розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом трансферти.

Згідно ч.2 ст.9 вказаного Кодексу податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язки платежі.

Підпунктом 3.2.1 п.3.2 ст.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платник податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Таким чином, несплачений підприємством податок на додану вартість внаслідок невірного формування податкового зобов'язання та податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Отже, підприємством перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Таким чином, в результаті порушення контрагентами своїх податкових зобов'язань та кредиту, принципів господарювання та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з «Нова перспектива» мають протиправний характер, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту та податкових зобов'язань ТзОВ «Енергооснова». А такий правочин по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно із частиною 2 статті 228 ЦК України є нікчемним.

Згідно із частиною 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

В зв'язку з тим, що договори поставок товарів є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

В ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначений договір відповідно до п.п.1, 2 ст.215, п.п.1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Вважає, що операції купівлі-продажу ТзОВ «Енергооснова» з ПП «Нова перспектива» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу постачання до „вигодонабувача".

Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Луцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Енергооснова» щодо законності декларування сум податкового кредиту в декларації за грудень 2010 року, за результатами якої складено акт від 28 березня 2011 року №1823/23-2/36112316.

Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів за період з 1 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року, які попадають під визначення статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено податкові зобов'язання за грудень 2010 року на суму 50 733 грн. і завищено податковий кредит за грудень 2010 року на суму 49 589 грн.

За наслідками перевірки Луцькою ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення №0000862302 від 14 квітня 2011 року, яким ТзОВ «Енергооснова» зменшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 49 589 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, оскільки позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з ПДВ у грудні 2010 року при придбанні товару у ПП «Нова перспектива» в розмірі 49 589 грн. та правомірно задекларовані податкові зобов'язання з ПДВ на суму 50 733 грн. при продажу такого товару на ДП «Нововолинський РМЗ» у грудні 2010 року, а висновки податкового органу є неправомірними.

01 грудня 2010 року між ПП «Нова перспектива» (постачальник) та ТзОВ «Енергооснова» (покупець) було укладено договір поставки №01/12/1-ЗЧП, згідно умов якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного договору. Згідно з специфікацією №1 від 1 грудня 2010 року, погодженої сторонами договору, предметом поставки були такі товарно-матеріальні цінності (ТМЦ): циліндри, шток та грунбукса на загальну суму 297 532 грн. 16 коп., в тому числі ПДВ 49 588 грн. 69 коп.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані в акті висновки є суто суб»єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатись до суду з позовом про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Відповідачем не доведено, а судом першої та апеляційної інстанції не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов»язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Позивачем надано докази на підтвердження реальності господарських операцій та представлено банківські документи, а також стверджується фактичним перевезенням товару, що купувався, реальними діями ТзОВ «Енергооснова» щодо оплати отриманого товару від ПП «Нова перспектива», його подальшу продаж ДП «Нововолинський РМЗ».

Документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити, як того вимагає чинне законодавство України. Згідно з нормами п.9.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; п.2.4 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95 року, первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити і бути підписані посадовою особою, відповідальною за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» - необхідною умовою для включення податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг). При цьому, наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії або події, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Щодо твердження податкового органу про відсутність об'єктів оподаткування у позивача при придбанні та продажу товарів у грудні 2010 року, з посиланням на акти Луцької ОДПІ від 22 березня 2011 року №1741/23-3/32475509 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Нова перспектива», ДПІ у Шевченківському районі м.Львова №158/23-118/36873235 від 01 березня 2011 року «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТзОВ «ВТ-Техбуд» з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 1 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року» та №155/23-118/37277910 від 28 лютого 2011 року «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Галицькі інвестиції» з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року»., то апеляційним судом залишено без змін постанови суду першої інстанції, якими скасовано прийняті податковим органом податкові повідомлення-рішення на підставі викладених у вказаних актах висновків про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій щодо зазначених вище підприємств.

При цьому, колегія суддів враховує вимоги ч.2 ст.71 КАС України, якою передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.160, 195-197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Луцької об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12.03.2012р. у справі №2а/0370/417/12 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: М.П.Кушнерик

Судді: В.М.Багрій

Д.М.Старунський