Постанова № 35290629, 05.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3408/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А.

Суддя-доповідач: Горбань Н.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Горбань Н.І.,

суддів: Земляної Г. В., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Алдановій К. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2013 року у справі за його адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної Державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

ПАТ «Укртелеком» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Вінницької об'єднаної Державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.10.2012 року №0001971501, яким нараховано 17271,57 грн. орендної плати з юридичних осіб.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2013 року в задоволенні подання відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ПАТ «Укртелеком» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову. В своїй апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення. Вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, які мають істотне значення для справи, а встановлені судом висновки не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з'явились в засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК на підставі наказу №2203/15 від 14.09.2012 року відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПАТ "Укртелеком" з питань правомірності та повноти сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за період 01.01.2011 року по 31.07.2012 року, висновки якої оформлено актом №10/15/21560766 від 04.10.2012 року.

Як зазначено в акті, ПАТ "Укртелеком" задекларовано суму орендної плати за земельні ділянки, що знаходяться у підпорядкуванні Тиврівської селищної ради, за 2011р. - 451,92 грн. (декларація вх. №9000034901 від 21.01.2011) та 2012р. - 263,62 грн. (декларація № 9003407410 від 03.02.2012).

Між Тиврівською селищною радою та позивачем було укладено договір оренди земельної ділянки від 07.11.2007 № 423-28 загальною площею 2189 кв. м за адресою: смт. Тиврів, вул. Леніна, 55, яка відноситься до земель несільськогосподарського призначення, зокрема є землями зв'язку і телекомунікацій.

За наслідками перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК і заниження орендної плати (Тиврівська селищна рада) за 2011р. - на 9004,56 грн., за січень-липень 2012р. - на 5712,35 грн., а разом на 14716,91 грн.

На підставі даного акта відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 18.10.2012 №0001971501, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з орендної плати на 17271,57 грн. (у т.ч.: 14716,91 грн. - основний платіж, 2554,66 грн. - штраф).

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем порушено вимоги ст. 288 ПК України і занижено розмір орендної плати за землю.

Проте апеляційна інстанція не погоджується з такою позицією з огляду на наступне.

Відповідно до п. 288.1. Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди земельної ділянки, який згідно з приписами ст. 18 Закону України «Про оренду землі» набуває чинності після його державної реєстрації.

Отже, відносини, пов'язані з орендою землі регулюються не тільки Податковим кодексом України, а й Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди (ст. 2 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про оренду землі» об'єктами оренди, строкове платне користування якими регулюються цим законом, є і земельні ділянки, що перебувають у комунальній або державній власності, орендодавцями яких є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно із ст. 21 зазначеного закону орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України) встановлюється у договорі оренди за згодою сторін і згідно з нормативними приписами ст. 15 цього Закону є однією з істотних умов договору оренди землі. Зміна умов договору, відповідно до ст. 30 Закону України «Про оренду землі», здійснюється за взаємною згодою сторін.

Податковий кодекс України також встановлює, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди (п. 288.4, п. 288.5 ст. 288). При цьому Податковий кодекс встановлює випадки (правила обчислення), коли річна ума платежу не може бути меншою мінімальних розмірів та може бути більшою за граничні розміри орендної плати, встановлені ним.

Таким чином, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, однак законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору, у порядку передбаченому Законом України «Про оренду землі».

На підставі викладеного, підхід суду першої інстанції, за яким орендна плата за землі державної та комунальної власності має режим обов'язкового платежу в частині її розрахунку є хибним, оскільки таким чином спотворюється природа орендних відносин як договірних, що повинні ґрунтуватися на засадах юридичної рівності сторін.

Оскільки за юридичною природою договір оренди землі є різновидом договору майнового найму, до відносин оренди землі застосовуються норми Цивільного кодексу України з урахуванням спеціальних правил, встановлених земельним законодавством.

Права та обов'язки сторін у договорі оренди землі визначаються у договорі оренди землі відповідно до норм Закону України «Про оренду землі». Відповідно до ст. 24 цього закону орендодавець має право вимагати, а орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату, розмір якої передбачений у договорі. Виходячи з цього, орендар не зобов'язаний вносити плату у розмірі, більшому, ніж передбачений договором.

Прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, а саме запровадження зміни розрахунку орендної плати, якою сторони керувалися при укладанні договору, не може розцінюватися як підстава для незастосування законодавчих гарантій стабільності умов орендного договору і в контексті положень ч. 2 ст. 22 Конституції України, якими встановлений загальний принцип, згідно якого прийняття нових або внесення змін до діючих законів не повинно мати наслідком звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Відповідно до ст. 8 Конституції України її норми мають вищу юридичну силу та є нормами прямої дії. Згідно із ч. 1 ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки, як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. В цьому аспекті, є всі підстави стверджувати, що будь-які подальші зміни у порядку розрахунків орендних платежів, за відсутності спеціального законодавчого застереження, не можуть призводити до звуження змісту і обсягу, а тим більше, до скасування вже існуючих на момент таких змін прав господарюючих суб'єктів, зокрема позивача.

Крім того, відповідно до положень пп. 275.3.1. п. 275.3 ст. 275 Податкового кодексу України ставки податку на землю (за винятком сільськогосподарських угідь та земель лісогосподарського призначення) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські, ради виходячи із ставок податку, встановлених п.п. 275.1 цієї статті, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не менше трикратного розміру ставок податку, з урахуванням коефіцієнтів, установлених п. 275.2 цієї статті і такі рішення згідно з п. 271.2 ст. 271 повинні бути офіційно оприлюднені до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується їх застосування. В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. У зв'язку з цим повноваження щодо визначення розміру орендної плати за землю та податку на землю, який є складовою частиною орендної плати за землю, не можуть належати до повноважень (обов'язків) позивача.

Таким чином, перерахування орендної плати в розмірі більшому, ніж передбачено договором до укладення додаткової угоди до договору оренди землі, яка підлягає державній реєстрації, тобто зміна умов договору в односторонньому порядку, суперечить нормам ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України та ст. 30 Закону України «Про оренду землі», призводить до зміни обсягів обов'язків позивача, у зв'язку з чим порушує його права.

Суми нарахованих податків та зборів, установлених податковим кодексом України, відносяться до складу інших витрат звітного податкового періоду платника, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податку на прибуток.

Відповідно до п. 9.1 ст. 9 та пп. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України ПАТ «Укртелеком» має право віднести орендну плату за землю до складу інших витрат. При цьому, витрати, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються такими тільки на підставі первинних документів, які підтверджують здійснення платником податків та зборів цих витрат.

Отже, підставою для нарахування та сплати орендної плати ;и земельну ділянку є договір оренди цієї земельної ділянки, істотною умовою якого є розмір орендної плати.

Таким чином, у разі сплати ПАТ «Укртелеком» орендної плати у розмірі більшому, ніж передбачено договором оренди, існує ризик невизнання органами державної податкової служби податкових витрат на суму такого перевищення, оскільки будуть відсутні правові підстави для такого нарахування.

Крім того, Податковий кодекс України не містить норм, які б прямо зобов'язували учасників цивільних правовідносин внести зміни до діючого договору у зв'язку із встановленням мінімального розміру орендної плати відповідно до підпункту 288.5.1. пункту 288.5. статті 288 Податкового кодексу України.

Таким чином судова колегія приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва підлягає скасуванню, так як судом першої інстанції неповно з'ясовано фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, не проведено належної оцінки взаємозв'язку доказів у їх сукупності.

Згідно ст. ст. 198, 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 196, 197, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2013 року - скасувати.

Постановити нову постанову, якою позов Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» до Вінницької об'єднаної Державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної Державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби від 18.10.2012 року № 0001971501 - скасувати.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Н.І.Горбань

Судді: Г.В. Земляна

Є.О. Сорочко

Повний текст постанови виготовлено 08.11.2013 року

Головуючий суддя Горбань Н.І.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.