Постанова № 35289041, 06.11.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2013 р. Справа № 918/349/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Гудак А.В.

суддів Розізнана І.В.

при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Фізичної особи - підприємця Галата Віталія Васильовича на рішення господарського суду Рівненської області від 23.05.13 р.

у справі № 918/349/13 (суддя Гудзенко Я.О. )

позивач Публічне акціонерне товариство "Великобурлуцький сироробний завод"

відповідач Фізична особа - підприємець Галат Віталій Васильович

про стягнення 142 074 грн. 45 коп.

та за зустрічним позовом фізичної особи - підприємця Галата Віталія Васильовича

до Публічного акціонерного товариства "Великобурлуцький сироробний завод"

про визнання недійсним договору № 86-10 від 20.12.10р. та додаткової угоди № 1 від 20.12.10 р.

за участю представників сторін:

позивача - Келеберда Н.Б. представника, довіреність в справі

відповідача - не з'явився

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 02 вересня 2013 року у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності судді Сініциної Л.М., та перебуванням у відпустці судді Гудак А.В., внесені зміни до складу колегії і визначено колегію суддів у складі : головуюча суддя Олексюк Г.Є., суддя Бучинська Г.Б., суддя Огороднік К.М. .

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 01 жовтня 2013 року у зв'язку із перебуванням у відпустці суддів Бучинської Г.Б., Огородніка К.М., та відповідно до затверджених складів колегій, внесені зміни до складу колегії і визначено колегію суддів у складі : головуюча суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Розізнана І.В. .

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 23 травня 2013 року у справі № 918/349/13 ( суддя Гудзенко Я.О.) задоволено частково позов публічного акціонерного товариства "Великобурлуцький сироробний завод" та стягнуто на його користь з фізичної особи-підприємця Галата Віталія Васильовича заборгованість в сумі 91148,56 гривень та 1822,97 гривень судового збору. У задоволенні зустрічного позову фізичної особи-підприємця Галата Віталія Васильовича про визнання недійсним договору поставки відмовлено.

Частково задовольняючи позов з огляду на ст.173-175, 193,202,265 Господарського кодексу України, ст.11, 509,525,526,530,655,691,692,712 Цивільного кодексу України, положення договору поставки № 86-10 від 20.12.2010 року місцевий господарський суд вважав обґрунтованою та доведеною заборгованість фізичної особи-підприємця Галата Віталія Васильовича перед публічним акціонерним товариством "Великобурлуцький сироробний завод" за отриману продукцію по договору поставки № 86-10 від 20.12.2010 року у розмірі 91148,56 гривень, яку вважав за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача.

На підставі ст.203,215, 237,239,241 Цивільного кодексу України суд першої інстанції не вбачав підстав для визнання недійсним договору поставки № 86-10 від 20.12.2010 року, оскільки оспорюваний договір підписаний з боку позивача уповноваженою особою ,а ФОП Галат В.В. прийняв договір до виконання шляхом отримання товару та частково провів розрахунки за цей товар.

Фізичною особою-підприємцем Галатом Віталієм Васильовичем подано апеляційну скаргу, якою вважає оскаржуване рішення ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що місцевий господарський суд не повідомив апелянта про прийняття зустрічної позовної заяви до провадження та про час, місце судового засідання, що позбавило ФОП Галата В.В. можливості бути присутнім у судовому засіданні 10.04.2013 року.

З покликанням на пункт 2.3 договору поставки від 20.12.2010 року, яким передбачено, що готова продукція вивозиться зі складу Постачальника : Харківська область, Великобурлуцький район, смт. Великий Бурлук, вул. Терешкова, д.2 - апелянт зазначає, що місцевий господарський суд, прийнявши до розгляду зустрічну позовну заяву, порушив правила територіальної підсудності, передбачені ч.2 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України.

На думку апелянта, відповідно до ч. 1 ст. 17 ГПК України справа № 918/349/13 повинна бути передана в господарський суд Харківської області - за місцезнаходженням ПАТ "Великобурлуцький сироробний завод".

Вважає необґрунтованим відхилення судом першої інстанції поданих відповідачем доказів, які вказують на відсутність заборгованості за договором - накладних на повернення товарів позивачу та платіжних доручень на перерахування коштів на суму 100000 гривень у період з жовтня 2012 року по березень 2013 року.

Також зауважує, що господарським судом безпідставно не призначено почеркознавчу експертизу в порядку ст. 41 ГПК України.

Просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 23 травня 2013 року у даній справі.

В письмових поясненнях на апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Великобурлуцький сироробний завод" зазначає, що доводи апелянта є безпідставними та надуманими.

Вказує, що в період з 20.12.2010 року по 31.12.2011 року включно, між ПАТ "Великобурлуцький сироробний завод" та ФОП Галатом В.В. господарські відносини відбувалися лише в рамках договору поставки молочної продукції №86-10 від 20.12.2010р., які відповідач оплатив частково в сумі 1 617 501 грн. 56 коп.

Крім того, зауважує, що в період з 03.01.2012 року по 11.03.2013 року між сторонами також діяли взаємовідносини в межах договору поставки молочної продукції № 19-12 від 03.01.2012 року, які відповідач частково погасив в сумі 147000, 00 грн.

Вказує, що в кожному платіжному дорученні розділ "призначення платежу" міститься посилання на конкретний період поставки молочної продукції, за який здійснювався платіж: згідно договору № 86-10 від 20.12.2010р. - це дата накладної, за якою отримувалася продукція, а згідно договору № 19-12 від 03.01.2012р., це зазначення календарного місяця, в якому була отримана продукція.

Зазначає, що договір № 19-12 від 03.01.2012 р. не був предметом розгляду в суді першої інстанції.

Просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

В судове засідання апелянт не з'явився , про час та місце апеляційного перегляду справи повідомлений належним чином та заздалегідь ,про що свідчить повідомлення відділення поштового зв'язку про вручення ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 02 жовтня 2013 року про відкладення судового розгляду на 06 листопада 2013 року (т.3 ,а.с.92)

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Судова колегія не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та визнала за можливе розглянути справу у відсутність апелянта.

У судовому засіданні представник ПАТ "Великобурлуцький сироробний завод" проти апеляційної скарги заперечувала, вказавши на законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у даній справі, яке просила залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Додатково вказала, що між сторонами було укладено два договори поставки і 100 000 грн. сплачені платіжними дорученнями ,сплачені на виконання договору № 19-12 від 03.01.2012р.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення представника ПАТ "Великобурлуцький сироробний завод" , обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ФОП Галата В.В. не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції , 20 грудня 2010 року між публічним акціонерним товариством "Великобурлуцький сироробний завод" (далі-позивач за первісним позовом, постачальник) та фізичною особою-підприємцем Галат Віталієм Васильовичем (далі-відповідач за первісним позовом, покупець) було укладено договір поставки № 86-10 (т.1 ,а.с 118-119). Також, сторонами була підписана додаткова угода № 1 до вищезазначеного договору (т.1 ,а.с. 120-121).

Відповідно до п. п. 1.1. договору постачальник зобов'язується виготовити або поставити покупцю продукцію (молоко, молочні та інші продукти харчування) в асортименті, об'ємі і цінам відповідно до заявок покупця, що узгоджуються сторонами та які зазначені у товарно-транспортних накладних, а покупець зобов'язується прийняти продукцію та оплатити його вартість на умовах, що зазначаються у вищевказаних накладних не пізніше ніж за 7 календарних днів до дати зміни ціни.

Згідно п. 1.2 договору право власності на продукцію у відповідача виникає з моменту прийому продукції та підписання ним товарно-транспортних накладних.

Пунктом 1.3 договору сторони дійшли згоди про прийняття продукції в більшому розмірі або асортименті, ніж це було передбачено заявкою покупця або без його заявки.

Відповідно до п. 5.1 договору сторони дійшли згоди про порядок розрахунків щодо отриманої продукції, зокрема покупець здійснює оплату протягом 10-ти календарних днів з моменту поставки товару. Фактом оплати продукції є надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

В пункті 7.8 договору сторонами було узгоджено, що будь-які додатки, акти та додаткові угоди до даного договору отримані факсимільним зв'язком з печатками та підписами уповноважених осіб є належним доказом укладення угоди.

Згідно п. 8.1 строк дії договору встановлюється з моменту підписання, тобто з 20.12.10 р., та діє до 31.12.11 р.

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками їх печаток.

Як свідчать матеріали справи, на виконання договору позивачем була поставлена продукція у період з 02.01.11 р. по 30.12.11 р. згідно видаткових накладних: № 9 від 02.01.11 р. на суму 13 737, 60 грн., № 11 від 02.01.11 р. на суму 17 172, 00 грн., № 115 від 12.01.11 р. на суму 17 317, 80 грн., № 117 від 12.01.11 р. на суму 17 317, 80 грн., № 263 від 22.01.11 р. на суму 20 606, 40 грн., № 265 від 22.01.11 р. на суму 20 606, 40 грн., № 317 від 25.01.11 р. на суму 31 055, 40 грн., № 319 від 25.01.11 р. на суму 31 055, 40 грн., № 503 від 05.02.11 р. на суму 41 212, 80 грн., № 505 від 05.02.11 р. на суму 41 212, 80 грн., № 636 від 11.02.11 р. на суму 41 796, 00 грн., № 638 від 11.02.11 р. на суму 41 796, 00 грн., № 809 від 19.02.11 р. на суму 27 766, 80 грн., № 811 від 19.02.11 р. на суму 14 320, 80 грн., № 959 від 26.02.11 р. на суму 34 927, 20 грн., № 961 від 26.02.11 р. на суму 48 810, 60 грн., № 1112 від 07.03.11 р. на суму 54 504, 90 грн., № 1114 від 07.03.11 р. на суму 38 588, 40 грн., № 1214 від 12.03.11 р. на суму 38 588, 40 грн., № 1216 від 12.03.11 р. на суму 54 286, 20 грн., № 1435 від 28.03.11 р. на суму 42 403, 50 грн., № 1437 від 28.03.11 р. на суму 50 252, 40 грн., № 1587 від 31.03.11 р. на суму 526, 08 грн., № 1586 від 31.03.11 р. на суму 1 052, 16 грн., № 1751 від 09.04.11 р. на суму 43 455, 66 грн., № 1761 від 09.04.11 р. на суму 52 049, 34 грн., № 2018 від 20.04.11 р. на суму 48 234, 24 грн., № 2020 від 20.04.11 р. на суму 46 656, 00 грн., № 2184 від 28.04.11 р. на суму 70 817, 46 грн., № 2186 від 28.04.11 р. на суму 24 598, 86 грн., № 1503 від 14.05.11 р. на суму 42 491, 52 грн., № 1504 від 14.05.11 р. на суму 64 608, 60 грн., № 1667 від 25.05.11 р. на суму 29 110, 26 грн., № 1668 від 25.05.11 р. на суму 29 110, 28 грн., № 1715 від 29.05.11 р. на суму 30 623, 58 грн., № 1716 від 29.05.11 р. на суму 58 090, 68 грн., № 2268 від 16.07.11 р. на суму 23 048, 70 грн., № 2269 від 16.07.11 р. на суму 19 590, 00 грн., № 2331 від 23.07.11 р. на суму 18 953, 76 грн., № 2333 від 23.07.11 р. на суму 18 953, 76 грн., № 2459 від 06.08.11 р. на суму 15 741, 66 грн., № 2461 від 06.08.11 р. на суму 17 679, 84 грн., № 2525 від 14.08.11 р. на суму 8 002, 80 грн., № 2526 від 14.08.11 р. на суму 16 313, 40 грн., № 2600 від 20.08.11 р. на суму 13 449, 90 грн., № 2601 від 20.08.11 р. на суму 14 209, 20 грн., № 2684 від 31.08.11 р. на суму 14 118, 00 грн., № 2714 від 04.09.11 р. на суму 18 228, 54 грн., № 2715 від 04.09.11 р. на суму 22 537, 74 грн., № 2802 від 11.09.11 р. на суму 18 816, 00 грн., № 2803 від 11.09.11 р. на суму 13 911, 60 грн., № 2874 від 17.09.11 р. на суму 13 316, 40 грн., № 2875 від 17.09.11 р. на суму 13 316, 40 грн., № 2999 від 30.09.11 р. на суму 91 862, 00 грн., № 3004 від 01.10.11 р. на суму 14 855, 40 грн., № 3006 від 01.10.11 р. на суму 19 626, 30 грн., № 3068 від 08.10.11 р. на суму 14 855, 40 грн., № 3069 від 08.10.11 р. на суму 19 626, 30 грн., № 3155 від 18.10.11 р. на суму 73 020, 00 грн., № 3184 від 22.10.11 р. на суму 21 846, 60 грн., № 3186 від 22.10.11 р. на суму 18 362, 70 грн., № 3262 від 29.10.11 р. на суму 18 362, 70 грн., № 3263 від 29.10.11 р. на суму 8 958, 60 грн., № 3369 від 12.11.11 р. на суму 9 404, 10 грн., № 3372 від 12.11.11 р. на суму 18 362, 70 грн., № 3421 від 19.11.11 р. на суму 4 479, 30 грн., № 3422 від 19.11.11 р. на суму 8 958, 60 грн., № 3485 від 26.11.11 р. на суму 9 404, 10 грн., № 3486 від 26.11.11 р. на суму 13 883, 40 грн., № 3523 від 30.11.11 р. на суму 13 883, 40 грн., № 3599 від 10.12.11 р. на суму 13 437, 90 грн., № 3649 від 18.12.11 р. на суму 15 874, 20 грн., № 3651 від 18.12.11 р. на суму 20 851, 20 грн., № 3770 від 30.12.11 р. на суму 13 883, 40 грн., № 3771 від 30.12.11 р. на суму 13 437, 90 грн. (т.1, а.с.9-69). ,а всього на суму 2 018 184,2 грн.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи міститься накладна № 2020 від 20.04.11р., на суму 46 656,00 грн. з якої вбачається, що вона підписана обома сторонами, однак скріплена лише печаткою позивача. Відбиток печатки відповідача у вищезазначеній накладній відсутній (т.1а.с.55). Відтак, суд першої інстанції правомірно не прийняв зазначену накладну в якості належного доказу отримання товару відповідачем.

Таким чином накладні, які підписані уповноваженими особами та скріплені печатками сторін, підтверджують здійснення позивачем господарської операції (передачі товару) та відповідачем - отримання товару, що викликає певні зміни у структурі зобов'язань та є належними доказами факту поставки та отримання відповідачем товару на загальну суму 1 971 528, 20 грн.

Колегія суддів зазначає, що відповідачу було надано знижку в загальній сумі 221 379, 57 грн., що підтверджується листами вих. № 96/1 від 31.01.11 р. на суму 23 117, 40 грн., № 180/2 від 28.02.11 р. на суму 38 661, 30 грн., № 302 від 31.03.11 р. на суму 34 018, 56 грн., № 496 від 31.05.11 р. на суму 36 153, 81 грн. (з урахуванням розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (том 2, а.с. 3), № 615/2 від 30.06.11 р. на суму 32 675, 40 грн., № 950/1 від 13.09.11 р. на суму 9 618, 66 грн., № 1118 від 13.10.11 р. на суму 10 136, 34 грн., № 1224 від 08.11.11 р. на суму 12 101, 40 грн., № 1295 від 05.12.11 р. на суму 17 080, 20 грн., № 14/1 від 10.01.12 р. на суму 7 816, 50 грн. (том 2, а.с. 4-6).

Відповідно до угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.10.2011 року сторони дійшли згоди щодо проведення заліку взаємних зустрічних вимог на суму 7 526,76 грн., що призводить до зменшення суми основної заборгованості (т.1 ,а.с. 132).

В матеріалах справи містяться видаткові накладні на повернення позивачем молочної продукції відповідачу : № 004480 від 05.05.11 р. на суму 9 940, 60 грн., № 004440 від 05.05.11 р. на суму 2 824, 59 грн., № 004481 від 05.05.11 р. на суму 1 721, 56 грн., № 004438 від 05.05.11 р. на суму 19 305, 72 грн., № 004439 від 05.05.11 р. на суму 179, 28 грн. разом на загальну суму 33 971, 75 грн.

Факт поставки позивачем відповідачу продукції згідно умов Договору підтверджується видатковими накладними на поставку продукції за спірні періоди та не заперечується відповідачем. Зазначені видаткові накладні за спірний період узгоджені сторонами та підтверджують факт прийняття відповідачем продукції, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на кожній з вказаних видаткових накладних, скріплених відбитком штампу ФОП Галата В.В.

ФОП Галат В.В., в порушення вимог п.5.1 Договору, за період з 17.01.11 р. по 15.02.12 р. здійснив часткову оплату за отриманий товар на загальну суму 1 617 501, 56 грн., що підтверджується банківськими виписками, долученими до матеріалів справи позивачем (том 1 а.с. 70-117), в зв'язку з чим ПАТ "Великобурлуцький сироробний завод" звернувся до місцевого господарського суду з позовом про стягнення з відповідача на його користь заборгованість в розмірі 142 074, 45 грн.

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, умови якого, в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Цивільний кодекс у ч. 1 ст. 509 ЦК України також визначає зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України господарсько-договірними зобов'язаннями є майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів.

Статтями 174, 193 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать та повинні виконуватися суб'єктами господарювання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, відповідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду щодо стягнення грошових коштів на суму 91 148, 56 грн. з ФОП Галата В.В. у зв'язку з невиконанням останнім договору поставки № 86-10 продукції (молоко, молочні та інші продукти харчування) від 20.12.10 р.

Крім того, колегія суддів зауважує, що платіжні доручення № 3957 від 31.10.2012 року, № 3982 від 02.11.2012 року, № 4022 від 12.11.2012 року, № 4034 від 13.11.2012 року, № 4057 від 16.11.2012 року, № 4082 від 20.11.2012 року, № 4093 від 21.11.2012 року, № 3997 від 28.11.2012 року, № 4130 від 29.11.2012 року, № 4154 від 04.12.2012 року, № 4164 від 05.12.2012 року, № 4169 від 07.12.2012 року, № 4181 від 13.12.2012 року, № 4205 від 18.12.2012 року, № 4245 від 26.12.2012 року, № 4375 від 29.01.2013 року, № 4412 від 08.02.2013 року № 4434 від 22.02.2013 року, № 4476 від 27.02.2013 року, № 4530 від 11.03.2013 року подані апелянтом, як докази виконання ним умов договору поставки №86-10 від 20.12.2010 року не беруться до уваги, оскільки з матеріалів справи вбачається, що проплата по вищевказаних платіжних дорученнях здійснювалася на підставі договору поставки №19-12 від 03.01.2012р. (т.3 а.с.95-96).

Рівненський апеляційний господарський суд погоджується і з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічного позову фізичної особи-підприємця Галата Віталія Васильовича до публічного акціонерного товариства "Великобурлуцький сироробний завод" про визнання недійсним договору № 86-10 від 20.12.10 р. та додаткової угоди № 1 від 20.12.10 р.

Підстави недійсності правочину встановлені статтями 203 та 215 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Для визнання правочину недійсним необхідним є встановлення умислу в діях представника, а саме: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю (аналогічна правова позиція викладена також Верховним Судом України, зазначаючи у п. 22 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (далі-Постанова).

Пленум Верховного Суду України в п. 7 Постанови роз'яснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

В обґрунтування підстав визнання недійсними договору № 86-10 від 20.12.10 р. та додаткового договору № 1 від 20.12.10 р. ФОП Галат В.В.вказува на їх невідповідність вимогам ст. 65 ГК України, ч. 1 ст. 241 ЦК України, ч. 1 ст. 215 ЦК України та ст. 203 ЦК України.

Як правильно вказав суд перешої інстанції ,інститут укладення договору та його недійсності є різними за правовою природою інститутами цивільного права та регулюються різними нормами ЦК України і є взаємовиключними щодо їх застосування, оскільки неукладений договір не може бути визнаний недійсним.

Наведені ФОП Галатом В.В. обґрунтування недійсності правочину (генеральний директор Ситников М.М. не мав права підписувати станом на 20.12.10 р. договір № 86-10 та додатковий договір до нього, оскільки останній перевищив свої повноваження) не заслуговують на увагу ,оскільки відповідно до підпункту 6 пункту 8.4 розділа 8 статуту передбачено, що генеральний директор вправі без довіреності діяти від імені товариства, в тому числі представляти його інтереси, вчиняти договори від імені товариства у розмірах, що не перевищують 3 000 000, 00 грн.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду та зазначає, що доводи апелянта про безпідставність відмови судом першої інстанції в задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи не заслуговують на увагу з підстав, наведених нижче.

Так, відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає експертизу.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять саме до предмету доказування, тобто у разі, коли висновки експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Разом з тим, в силу ч.5 ст.42, ч.2 ст.43 ГПК України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

При цьому, оцінка доказів за внутрішнім переконанням полягає у тому, що їх достовірність та доказову силу встановлює безпосередньо суд, який розглядає справу. Господарський суд оцінює кожний доказ окремо та всі докази в їх сукупності, що відображається в судовому рішенні. При оцінці доказів суд зобов'язаний керуватися законодавством, яке регулює спірні відносини.

Крім того, судова колегія не може погодитися із доводами апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляду справи без дотримання правил підсудності та без належного повідомлення ФОП Галата В.В. про час та місце судового засідання у даній справі.

Так, відповідно до ст. ст. 13, 15 ГПК України, підсудність справ визначається за предметними і територіальними ознаками. Виняток з цього правила становить виключна підсудність справ (ст. 16 ГПК України).

За ч. 1, 3 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи. Справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Апелянт вважає, що місцевий господарський суд в силу означеної норми процесуального закону був зобов'язаний надіслати матеріали справи до господарського суду Харківської області, оскільки публічне акціонерне товариство "Великобурлуцький сироробний завод" зареєстровано за адресою: 62602, Харківська область, Великобурлуцький район, селище міського типу Великий Бурлук, вул. Терешкової, буд. 2, (т.1 а.с. 138).

За змістом ст. 55 Конституції України, ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. При цьому, право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.

Пленум Вищого господарського суду України у пункті 1.2 постанови № 11 від 29.05.2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" звертає увагу, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 15 ГПК , територіальна підсудність господарським судам справ у спорах про визнання договорів недійсними визначається за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Якщо зобов'язаною за договором є кожна із сторін, справа розглядається господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

За наявності двох чи кількох відповідачів, які є зобов'язаними за договором, справа розглядається за місцезнаходженням одного з них за вибором позивача.

Відповідно до умов договору поставки продукції (молоко, молочні та інші продукти харчування) № 86-10 та ст.712 ЦК України, ПАТ "Великобурлуцький сироробний завод" (адреса: 62602, Харківська область, Великобурлуцький район, селище міського типу Великий Бурлук, вул. Терешкової, буд. 2), як продавець (постачальник), та ФОП Галат В.В. (33016, м. Рівне, вул. О. Дундича, буд. 9/69), як покупець, наділені певними правами та обов'язками, тобто, являються зобов'язаними за договором, тому у позивача наявне право пред'явити даний позов на власний вибір до відповідного господарського суду за місцезнаходженням одного із відповідачів.

З огляду на викладене колегія суддів не вбачає порушення правил територіальної підсудності при розгляді даного спору та вважає необґрунтованим твердження скаржника про порушення судом першої інстанції ст.17 ГПК України.

Судова колегія також, зазначає, що твердження апелянта про те, що він не був повідомлений про прийняття зустрічної позовної заяви до провадження (про час, місце судового засідання), що позбавило ФОП Галата В.В. можливості бути присутнім на засіданні 10.04.2013 року, не заслуговує на увагу з огляду на наступне.

Пунктом 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 року (із змінами та доповненнями) роз'яснено про те, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в ЄДРПУО), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала господарського суду Рівненської області від 27 березня 2013 року, якою призначено справу до розгляду на 10 квітня 2013 року, була надіслана учасникам провадження 28 березня 2013 року, що підтверджується відтиском штампа вихідної кореспонденції господарського суду Рівненської області на звороті ухвали (т1 а.с. 172-173) з дотриманням строків поштового обігу.

Факт належного повідомлення скаржника підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим конвертом з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (т.1 а.с.176).Таким чином ,своєчасне отримання поштової кореспонденції є суто організаційною проблемою самого скаржника.

В силу ст.ст. 33, 38, 43,47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни рішення господарського суду Рівненської області від 23 травня 2013 року у справі № 918/349/13.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України в зв'язку з відмовою в її задоволенні покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 23 травня 2013 року у справі № 918/349/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу ФОП Галата Віталія Васильовича залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Розізнана І.В.