Рішення № 35288790, 18.11.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.11.2013Справа № 901/3095/13

Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі судді Гризодубової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, в особі Квартирно - експлуатаційного відділу м. Одеси

до відповідача Приватного підприємства «Артек - Союз», м. Сімферополь

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної фінансової інспекції в Одеській області

про стягнення 276 451,77 грн. заборгованості

За участю представників:

від прокуратури - Попов М.В., прокурор Сімферопольської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, посвідчення № 012236 від 01.11.2012 року.

від позивача Міністерства оборони України - не з'явився.

від позивача Квартирно - експлуатаційного відділу м. Одеси - не з'явився

від відповідача - не з'явився

іід третьої особи - не з'явився.

Суть спору: Одеський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, в особі Квартирно - експлуатаційного відділу м. Одеси звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Приватного підприємства «Артек - Союз» про стягнення заборгованості з оплати послуг з теплопостачання в сумі 276 451,77 грн.

Ухвалою господарського суду від 18.09.2013 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 10.10.2013 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в ході ревізії Державної фінансової інспекції в Одеській області встановлено незаконне покриття КЕВ м. Одеси видатків ПП «Артек-Союз» за спожиту теплову енергію в сумі 276 451, 77 грн.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, проте письмового відзиву не надав.

У судовому засіданні 05.11.2013 року представник відповідача надав клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи.

У задоволенні вказаного клопотання судом відмовлено, про що зазначено в мотивувальній частині рішення в порядку статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

15.11.2013 року до господарського суду Автономної Республіки Крим від КЕВ м. Одеса надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке також задоволенню не підлягає, обґрунтування чого також знайшло своє відображення у мотивувальній частині рішення.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

11.03.2010 року між КЕВ м. Одеси ( позивач) (одержувач, та Приватним акціонерним товариством «Артек-Союз» (відповідач) ( замовник) укладені договори про надання послуг з теплопостачання № № 1,2,3,4,5,6,7,8,9,15,16,17,18,19, 20 ( а.с. 14 -77).

Предметом даних договорів виступають послуги по передачі замовникові теплової енергії в приміщення та на об'єкти, які вказуються замовником.

Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Пунктом 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Окремими дорученням Міністра оборони України встановлено здійснення оплат теплопостачання, що споживаються суб'єктами господарювання для надання послуг з харчування особового складу, за рахунок бюджетних коштів у другому - четвертому кварталах 2011 року та у 2012 році ( а.с. 90 - 93).

Так, в обґрунтування своїх вимог прокурор покладає результати перевірок фінансової інспекції в Одеській області, відповідно до якої встановлено, що КЕВ м. Одеси в період з 01.04.2011 року по 01.03.2012 року провів покриття видатків ПП «Артек-Союз» за спожиті комунальні послуги за рахунок бюджетних коштів в загальній сумі 2 657 038, 91 грн. , в тому числі за спожиту теплову енергію в сумі 276 451, 77 грн.

Як вбачається з акту Державної фінансової інспекції в Одеській області № 08-19/232 від 10.05.2012 року, який прокурор покладає в обґрунтування вимог ( а.с. 78-81), ревізією встановлено, що відповідно до окремих доручень Міністра оборони України, починаючи з 01.04.2011 року по 01.03.2012 року оплата, зокрема, теплопостачання здійснюється за рахунок бюджетних коштів, отже при наявності діючих договорів укладених ПП «Артек-Союз» рахунки не виставлялись.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено: що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її завершення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Так, у відповідності до погоджених в добровільному порядку умов договорів, Замовник здійснює 100% оплату за спожите тепло протягом 15 банківських днів після одержання рахунків.

Як зазначено вище, факт невиставлення рахунків КЕВ м. Одеса встановлений безпосередньо в акті Державної фінансової інспекції м. Одеса.

Посилання прокурора на неоплату відповідачем виставленого рахунку є неспроможним, оскільки, як вбачається з рахунку № 1694 від 31.07.2013 року ( а.с. 87), найменуванням платежу зазначено теплову енергію по Акту КРУ, тоді як Акт КРУ жодним чином не зобов'язував відповідача на здійснення будь-яких платежів, проте фіксував незаконні дії співробітників КЕВ м. Одеса.

Взаємовідносини сторін врегульовані підписаними договорами, тоді як Акт КРУ встановлює порушення пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України, порядку № 288 та , найважливіше для розгляду даної справи, умов діючих договорів саме КЕВ м. Одеса, що не надає можливості ототожнити вказаний акт із документом зобов'язувального характеру для відповідача.

Крім того, як вбачається з розрахунків позивача, ним в однобічному порядку застосовувались інші, ніж закріплені умовами договору, тарифи послуг з теплопостачання (а.с.119-139), тоді як у відповідності до пункту 2.2 договорів, тарифи на теплову енергію затверджуються органами місцевого самоврядування і можуть бути змінені протягом дії договору, про що Одержувач повинен повідомити замовника.

Більш того, певна кількість договорів, якими прокурор обґрунтовує виниклі між сторонами правовідносини, зокрема договори №1,№2,№3,№4 №5 №6 №7 №8 №9 №10 №11 №12 від 11.03.2010р., взагалі містять деталізацію порядку зміни та затвердження тарифів шляхом оформлення додаткових угод (п.3.7. договорів).

Проте доказів зміни тарифів у встановленому договорами порядку прокурором не надано.

Стаття 15 Цивільного кодексу України твердить, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Проте, в даному випадку, ані прокурор ані позивач не довів, яким саме чином відповідач порушив право позивача, коли витрати на теплопостачання були покриті бюджетними коштами саме позивачем, та обов'язку оплати відповідача зазначених витрат, до моменту отримання рахунків у порядку, встановленому договором, не настало.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність законних та обґрунтованих підстав для задоволення позову.

Стосовно заявленого відповідачем клопотання про призначення судової економічної експертизи, на вирішення якої поставити питання, чи підтверджується бухгалтерськими документами заборгованість відповідача, та якщо так, то в якій сумі, суд вважає за необхідне зазначити таке:

У відповідності до приписів статті 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Під час розгляду справи, в даному випадку, суд встановив відсутність права звернення стягнення на грошові кошти на підставі, обраній прокурором. Призначення експертизи було б доцільним з метою перевірки правильності нарахування суми у випадку обґрунтованості та доведеності наявності заборгованості в рамках предмету та підстави позову, визначених позивачем.

За таких обставин, у зв'язку із неможливістю задоволення позову по даній справі, визначення суми заборгованості за допомогою експертного дослідження не є необхідним та призведе до затягування судового розгляду, що є неприпустимим для судочинства в правовій та демократичній державі.

Стосовно клопотання позивача про відкладення розгляду справи, суд вважає за необхідне зазначити таке:

Приписи статті 77 Господарського процесуального кодексу України твердять, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

КЕВ м. Одеса не надано жодного доказу на підтвердження обставин, викладених у клопотанні. Так, представник позивача посилається на неможливість явки у судове засідання через участі у розгляді справ у місті Одеса, тоді як не прикладене жодного документу, що б доводив посилання позивача.

У минулому судовому засіданні судом вже було задоволено клопотання КЕВ м. Одеса про відкладення розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка представника КЕВ м. Одеса не перешкоджає вирішенню спору, суд розглянув справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення складене 18.11.2013р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Суддя А.М. Гризодубова