Рішення № 35288833, 12.11.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.11.2013Справа № 901/3351/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер»

до відповідача Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим» (в/ч А0360)

про стягнення 684847,58 грн

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача - Сокол А.Ф., довіреність № 35 від 24.07.2013, представник;

від відповідача - Міряйкін М.П., довіреність № 1088 від 18.10.2013, представник;

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Партнер» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим» (в/ч А0360) про стягнення основного боргу в сумі 684847,58 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем належним чином своїх обов'язків за договором №231 від 02.07.2013 в частині повної та своєчасної оплати вартості виконаних підрядних робіт, у зв'язку з чим заборгованість Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим» (в/ч А0360) перед Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер» складає 684847,58 грн, яка до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 жовтня 2013 року порушено провадження у справі.

22.10.2013 представником Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим» (в/ч А0360) надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач зазначає, що відповідно до договору про виконання будівельних робіт відповідачем було підготовлено та надано до Управління Державної казначейської служби України в м. Алушта платіжні доручення для оплати вказаної у договорі суми, але Управління Державної казначейської служби України в м. Алушта перерахування грошових коштів до цього часу не здійснило.

Розглянувши матеріали справи, заслухав пояснення учасників процесу, суд

ВСТАНОВИВ:

02 липня 2013 року між Центром медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим» (в/ч А0360) (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер» (виконавець) укладений договір №231.

Відповідно до пункту 1.1. договору виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату наступні роботи: ДБН Д.1.1-1-2000, КЕКВ-3132. Капітальний ремонт приміщень №123-128, 133-138, козирка спального корпусу №3 Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим», а замовник зобов'язується оплачувати виконані роботи.

Відповідно до пункту 2.1. договору позивач повинен був виконати вказані роботи в строк не пізніше 60 днів з дня отримання завдання.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору позивачем в липні 2013 року були виконані підрядні роботи на загальну суму 684847,58 грн, що підтверджується актами №1 та №2 приймання виконаних будівельних робіт та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт.

Відповідно до пункту 2.3 договору відповідач зобов'язаний оплатити виконані роботи.

Сторонами був підписаний та скріплений печатками акт звірки розрахунків станом на 03.09.2013.

Відповідачу був направлений лист-вимога від 17.09.2013 № 83 про необхідність оплати боргу, однак на день подання позову оплата не проведена, в своєму листі-відповіді від 27.09.2013 №982 відповідач затримку оплати пояснює затримкою оплати держказначейством.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 статті 854 ЦК України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості в розмірі 684847,58 грн, у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем своїх обов'язків за договором №231 від 02.07.2013 в частині повної та своєчасної оплати вартості виконаних підрядних робіт, у зв'язку з чим вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер» про примусове стягнення з відповідача заборгованості в сумі 684847,58 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата судового збору покладається на відповідача.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 18 листопада 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим» (в/ч А0360) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер» основного боргу в сумі 684847,58 грн.

3.Стягнути з Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим» (в/ч А0360) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер» 13696,95 грн судового збору.

4.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.А. Калініченко