Рішення № 35288734, 14.11.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.11.2013Справа № 901/3117/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Промзахист - 1»

( 1) вул. Білоруська, 36, офіс 4, м. Київ, 04119; 2) вул. Раскової, 11, офіс 201, м. Київ, 02160, ідентифікаційний код 33055465)

до Військової частини А 4474

(с. Машино, Бахчисарайський район, АР Крим, 98461, ідентифікаційний код 24292467)

про припинення зобов'язання по виконанню умов договору про закупівлю товарів за державні кошти від 14.06.2013 № 1, шляхом розірвання договору

За зустрічним позовом: Військової частини А 4474

(с. Машино, Бахчисарайський район, АР Крим, 98461, ідентифікаційний код 24292467)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промзахист - 1»

( 1) вул. Білоруська, 36, офіс 4, м. Київ, 04119; 2) вул. Раскової, 11, офіс 201, м. Київ, 02160, ідентифікаційний код 33055465)

про визнання договору про закупівлю товарів за державні кошти від 14.06.2013 № 1 дійсним, та зобов'язання ТОВ «Промзахист - 1» виконати зобов'язання передбачені п. 1.1 Договору від 14.06.2013 № 1

Суддя Шаратов Ю.А.

Представники:

Від ТОВ «Промзахист - 1» - Дриженко Л.І., ордер АК № 0002158;

Від Військової частини А 4474 - Сьома А.В., довіреність від 04.10.2013 № 581, дійсна до 31.12.2013;

За участю прокурора - Попов М.В.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промзахист - 1» (далі - Позивач), звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до Військової частини А 4474 (далі - Відповідач) про припинення зобов'язання по виконанню умов Договору про закупівлю товарів за державні кошти від 14.06.2013 № 1, шляхом розірвання договору.

Ухвалою суду від 20.09.2013 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 15.10.2013.

07.10.2013 Військовою частиною А 4474 подано зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промзахист - 1» про визнання договору про закупівлю товарів за державні кошти від 14.06.2013 № 1 дійсним, та зобов'язання ТОВ «Промзахист - 1» виконати зобов'язання передбачені п. 1.1 Договору від 14.06.2013 № 1.

Ухвалою суду від 08.10.2013 зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

14.10.2013 про вступ у справу повідомив заступник Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері.

У судовому засіданні оголошувалась перерви 15.10.2013 до 22.10.2013, 22.10.2013 до 14.11.2013.

08.11.2013 Позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог від 07.11.2013, у якій він фактично змінив предмет позову, та просить змінити умови Договору про закупівлю товарів за держані кошти від 14.06.2013 № 1, укладеного між військовою частиною А 4474 та ТОВ «Промзахист - 1» в частині кількості товару - 526 одиниць на суму 2 040 000,00 грн. та строків поставки /а.с. 140-142/. З огляду на те, що вказану заяву подано після початку розгляду справи по суті, який відповідно до протоколу судового засідання розпочався 22.10.2013 (а.с. 132), суд, керуючись частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України, залишив її без розгляду.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Позовні вимоги, із посиланням на частину першу статті 509, статті 525, 530, 626, 629 Цивільного кодексу України, частину першу статті 173, частину першу статті 175, частину першу статті 193, статтю 205 Господарського кодексу України, обґрунтовані невиконанням Відповідачем умов Договору про закупівлю товарів за державні кошти від 14.06.2013 №1 щодо оплати за товар, а також збільшеннями ціни заводу-виробника, та відсутністю у позивача коштів на закупівлю партії товару.

Прокурор та представник Відповідача у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні первісного позову у повному обсязі, та задовольнити зустрічний позов. Зустрічний позов, та заперечення проти первісного позову, із посиланням на статті 525, 526, 630 Цивільного кодексу України, статті 175, 193 Господарського кодексу України, обґрунтовані невиконанням ТОВ «Промзахист - 1» умов Договору про закупівлю товарів за державні кошти від 14.06.2013 №1 щодо поставки товару у встановлений термін, а також недопустимістю односторонньої відмови від зобов'язання. Окрім того, Відповідач за первісним позовом зазначає, що підвищення ціни на товар на заводі - виробнику не є обставиною непереборної сили, та не може бути підставою для розірвання договору.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши прокурора, представників Позивача та Відповідача, суд,

ВСТАНОВИВ:

14.06.2013 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір про закупівлю товарів за державні кошти № 1 (далі - Договір від 14.06.2013) /а.с.11-13/.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 3.1 Договору від 14.06.2013 продавець (ТОВ «Промзахист - 1») зобов'язався у 2013 році поставити покупцю (Військова частина А4474) товар: новий та виготовлений у 2013 році регенеративний патрон типу РП-6 до ізолюючого протигазу ІП-6, у кількості 816 одиниць (I партія - 400 одиниць, II партія - 200 одиниць, III партія - 216 одиниць), якість (технічні характеристики) яких відповідає ТУ 6-16-2102-76. Ціна договору становить 2 040 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 340 000,00 грн.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, які передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами першою та третьою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Пунктом 4.1 Договору від 14.06.2013 встановлено, що розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем товарів протягом 60 банківських днів після надходження з Державного бюджету України на реєстраційний рахунок покупця коштів і підписання сторонами Акту приймання та здавання товару, і пред'явлення продавцем рахунка на оплату товару. Тобто, виникнення у Відповідача обов'язку з оплати товару пов'язане, по-перше, з його отриманням від Позивача, а, по-друге, з фактом надходження Військовій частині А4474 коштів з Державного бюджету України.

Терміни поставки товару встановлені у пункті 5.1 Договору від 14.06.2013, а саме: I партія (400 одиниць) - до 26.07.2013, II партія (200 одиниць) - до 26.08.2013, III партія (216 одиниць) до 26.09.2013.

Згідно із статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивачем за первісним позовом не надано суду жодних доказів які б свідчили про часткову чи повну поставку товару за Договором від 14.06.2013, зокрема, актів прийму-передачі товару, а також отримання коштів Відповідачем з державного бюджету із цільовим призначенням на оплату поставленого товару. Факт невиконання у повному обсязі обов'язку з поставки товару у строки, встановлені у пункті 5.1 Договору від 14.06.2013 не заперечується й представником ТОВ «Промзахист - 1».

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що обов'язок у військової частини А4474 щодо оплати товару за Договором від 14.06.2013 не виник. А відтак, довід первісного Позивача про невиконання Відповідачем цього обов'язку є безпідставним.

Суд не приймає доводи Позивача щодо наявності підстав для розірвання Договору від 14.06.2013 через збільшення ціни заводу-виробника та відсутністю у Позивача коштів на закупівлю партії товару, з огляду на наступне.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У пункті 8.4 Договору від 14.06.2013 встановлено право сторін на розірвання договору у разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 30 днів. При цьому, у пункті 8.1 цього вказаного договору передбачено, що обставинами непереборної сили є обставини, що виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо). Тобто, підставою для розірвання договору може бути надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила).

Частиною другою статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, збільшення ціни заводу-виробника та відсутність у Позивача коштів на закупівлю партії товару не є обставинами непереборної сили. А відтак, відсутні підстави для розірвання Договору від 14.06.2013 через наявність вказаних обставин.

З огляду на викладене, суд вважає такими, що необґрунтовані та не підлягають задоволенню у повному обсязі позовні вимоги первісного позивача про припинення зобов'язання по виконанню умов Договору про закупівлю товарів за державні кошти від 14.06.2013 № 1, шляхом розірвання договору.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Тобто, правомірність правочину презюмується, але може бути спростована у двох випадках. По-перше, коли правочин є нікчемним, тобто якщо його недійсність встановлена законом і визнання недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України). По-друге, за наявності рішення суду за позовом заінтересованої особи про визнання правочину недійсним з підстав та випадках встановлених законом (оспорюваний правочин). Отже, за відсутності ознак нікчемності та судового рішення про недійсність правочину, Договір від 14.06.2013 є дійсним. Слід зазначити, що дійсність вказаного договору Позивачем взагалі не оспорюється.

Правочини можуть визнаватися дійсними виключно з підстав, визначених частиною другою статті 219 і частиною другою статті 220 ЦК України. Вимоги про визнання дійсними правочинів з інших підстав задоволенню не підлягають з огляду на невідповідність таких вимог установленим законом способам захисту прав та законних інтересів (частина друга статті 16 ЦК України, частина друга статті 20 ГК України) (пункт 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 №11).

На підставі викладеного суд вважає необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню позовну вимогу за зустрічним позовом про визнання дійсним Договору про закупівлю товарів за державні кошти від 14.06.2013 № 1.

Згідно із частиною першою, пунктом 5 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі. Аналогічні норми містить частина друга статті 20 Господарського кодексу України.

Оскільки терміни поставки товару, встановлені у пункті 5.1 Договору від 14.06.2013, сплили 26.09.2013, а обов'язок з поставки товару ТОВ «Промзахист - 1» не виконаний у повному обсязі, суд вважає такою, що підлягає задоволенню позовну вимогу за зустрічним позовом про зобов'язання ТОВ «Промзахист - 1» виконати зобов'язання за Договором про закупівлю товарів за державні кошти від 14.06.2013 № 1, щодо здійснення поставки Військовій частині А 4474 регенеративних патронів типу РП-6 до ізолюючого протигазу ІП-6, у кількості 816 (вісімсот шістнадцять) одиниць на суму 2 040 000,00 грн. у тому числі ПДВ 340 000,00 грн.

Витрати Позивача по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові в первісному позові покладаються на Позивача.

У разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход Державного бюджету України (пункт 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 № 7). Отже, судовий збір за подання Відповідачем зустрічної позовної заяви у розмірі 1 147,00 грн., підлягає стягненню з Позивача у доход Державного бюджету України.

Повне рішення складено відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 18.11.2013.

Керуючись частиною першою статті 11, частиною першою, пунктом 5 частини другої статті 16, статтею 204, частиною другою статті 215, статями 525, 526, 655, частинами першою, третьою статті 692, частинами першою, другою статті 712, частиною другою статті 20, статтею 193, частиною другою статті 218 Господарського кодексу України, статтями 33, 34, 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Промзахист - 1» до Військової частини А 4474 про припинення зобов'язання по виконанню умов договору про закупівлю товарів за державні кошти від 14.06.2013 № 1, шляхом розірвання договору, відмовити у повному обсязі.

2. Задовольнити частково зустрічний позов Військової частини А 4474 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промзахист - 1» про визнання договору про закупівлю товарів за державні кошти від 14.06.2013 № 1 дійсним, та зобов'язання ТОВ «Промзахист - 1» виконати зобов'язання передбачені п. 1.1 Договору від 14.06.2013 № 1.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Промзахист - 1» ( 1) вул. Білоруська, 36, офіс 4, м. Київ, 04119; 2) вул. Раскової, 11, офіс 201, м. Київ, 02160, ідентифікаційний код 33055465) виконати зобов'язання за договором про закупівлю товарів за державні кошти від 14.06.2013 № 1, здійснити поставку Військовій частині А 4474 регенеративних патронів типу РП-6 до ізолюючого протигазу ІП-6, у кількості 816 (вісімсот шістнадцять) одиниць на суму 2 040 000,00 грн. у тому числі ПДВ 340 000,00 грн.

4. Відмовити в задоволені іншої частини зустрічного позову.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промзахист - 1» ( 1) вул. Білоруська, 36, офіс 4, м. Київ, 04119; 2) вул. Раскової, 11, офіс 201, м. Київ, 02160, ідентифікаційний код 33055465) в дохід державного бюджету судовий збір у розмірі 1 147,00 грн. (одна тисяча сто сорок сім гривень).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.А. Шаратов