Рішення № 35282486, 13.11.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2013 р.NT > Справа № 911/3386/13

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

s148">за позовом FONT >Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Правекс-Банк", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод декоративної упаковки", с. Луб'янка Бородянського району

про стягнення 785411,89 грн.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання./FONT>

Обставини справи:

Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Правекс-Банк" (надалі позивач) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод декоративної упаковки" (надалі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 785411,89 грн., з яких: 649587,00 грн. заборгованість за кредитом, 135823,93 грн. пеня по кредиту та 0,96 грн. пеня по відсотках за користування кредитом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов’язання за договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 505-001/11 від 28.04.2011 року в частині повернення кредитних коштів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.09.2013 року порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 11.09.2013 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.09.2013 року у зв’язку з неявкою у судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладено на 02.10.2013 року.

27.09.2013 року через канцелярію господарського суду Київської області представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване неможливістю представника з’явитися у судове засідання у зв’язку з його відрядженням до іншого суду та необхідністю часу для збору необхідної доказової бази.

02.10.2013 року через канцелярію господарського суду Київської області представник позивача подав письмові пояснення щодо предмету позову.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.10.2013 року розгляд справи відкладено на 23.10.2013 року.

23.10.2013 року через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача подано відзив на позовну заяву у якому останній борг по кредиту визнає повністю та просить застосувати позовну давність на нараховану позивачем пеню.

23.10.2013 року, задля надання присутнім учасникам судового процесу необхідного часу для укладення мирової угоди, у судовому засіданні оголошено перерву до 06.11.2013 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи підписаним сторонами бланком перерви.

Крім того, ухвалою господарського суду Київської області від 23.10.2013 року було продовжено строк розгляду спору у даній справі у порядку ст. 69 ГПК України.

06.11.2013 року через канцелярію господарського суду Київської області представник позивача подав письмові пояснення щодо нарахування останнім пені.

У судовому засіданні 06.11.2013 року судом оголошено перерву до 13.11.2013року про що сторонами підписано відповідне повідомлення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, суд

встановив:

28 квітня 2011 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Правекс-Банк" (банк, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод декоративної упаковки" (позичальник, відповідач у справі) було укладено договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії за №505-001/11 (надалі договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору, банк має право надати позичальнику відновлювальну мультивалютну кредитну лінію у валюті, обумовленій в цьому договорі, у розмірі 100000,00 доларів США, а позичальник зобов’язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути його банку в повному обсязі в порядку та строки, обумовлені цим договором, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов’язання, передбачені цим договором.FONT>

Кредит надається позичальнику для поповнення обігових коштів (п. 1.3 договору).

Згідно пункту 3.1 договору на перший період за домовленістю сторін процента ставка погоджується у розмірі 12% річних.

Пунктом 4.1 передбачено, що позичальник зобов’язаний повернути кредит в повному обсязі в валюті кредиту в строк до 28 квітня 2012 року.

Відповідно до п. 3.2. договору проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно, виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом. Проценти за користування кредитом нараховуються банком протягом всього строку користування кредитом, вказаного в п. 4.1. цього договору.

"fs207">Проценти за користування кредитом підлягають сплаті щомісячно у строк по останній банківський день місяця (п. 3.3. договору).

У відповідності до пункту 6.1.2 договору позичальник зобов’язаний своєчасно повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом.

05">Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов’язань за цим договором (п. 12.3 договору).

На виконання умов кредитного договору №505-001/11 від 28.04.2011 року позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 900000 доларів США, що підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача з 28.04.2011року по 22.05.2012 року.

fs203">У свою чергу, як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання за договором щодо повернення кредиту виконав не в повному обсязі, у зв’язку з чим станом на дату звернення до суду у ТОВ "Завод декоративної упаковки" наявна заборгованість перед ПбАТ КБ "Правекс-Банк" у розмірі 81300,00 доларів США, що еквівалентно 649587,00грн.

Як зазначено вище, 23.10.2013 року через канцелярію господарського суду Київської області представник відповідача подав відзив на позов у якому останній визнає борг по кредиту у розмірі 649587,00 грн. у повному обсязі.

Відповідно до частини п’ятої ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З огляду на вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання ТОВ "Завод декоративної упаковки" своїх зобов’язань щодо сплати кредиту за договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 28.04.2011 року №505-001/11 на загальну суму 81300,00 доларів США.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною першою ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою та частиною третьою ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Відповідно до частини першої ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У п. 3.4. роз’яснень, наданих Вищим господарським судом України у постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 р. № 18, вказано, що ціна позову про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову (пункт 4 частини першої статті 55 ГПК). При визначенні ціни позову, поданого в іноземній валюті, необхідно виходити з тієї валюти, в якій провадились чи повинні бути проведені розрахунки між сторонами. У разі подання позову про стягнення національної валюти України - еквіваленту іноземної валюти, ціна позову визначається в національній валюті України за офіційним курсом, визначеним Національним банком України, на день подання позову. За змістом згаданого припису пункту 4 частини першої статті 55 ГПК у разі подання до господарського суду позову про стягнення іноземної валюти обов'язковим є зазначення еквіваленту в національній валюті України (гривнях). Виходячи з останнього й визначається сума судового збору, що сплачується з позовної заяви у національній валюті. Однак якщо день подання позову не співпадає з днем сплати судового збору (збір сплачено раніше), то останній визначається з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України саме на день сплати, а не на день подання позову

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір 29.08.2013 року, що підтверджується штампом банкової установи на платіжному дорученню № 314856 від 29.08.2013 року на суму 15708,24 грн.

Відповідно до повідомлення, яке розміщене на офіційному сайті НБУ – http://www.bank.gov.ua, 29.08.2013 року офіційний курс гривні до долару США становить за 100 USD – 799,300 грн. Судом встановлено, що позивач використовував нижчий курс для власних розрахунків, а саме: за 100 USD – 799,000 грн.

В ході розгляду справи позивачем належними та допустимими доказами доведено той факт, що заборгованість відповідача перед ним по кредиту складає суму в розмірі 81300,00 доларів США, що еквівалентно, за розрахунком позивача, 649587,00 грн., відповідачем визнано зазначену заборгованість, відповідно позов щодо стягнення вказаної заборгованості підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім стягнення заборгованості за кредитом, позивач просить стягнути з відповідача 135823,93 грн. (16999,24 доларів США) пені за несвоєчасну сплату кредиту та 0,96 грн. (0,12 доларів США) пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом.

Відповідно до частини першої ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 9.1 договору за порушення строків повернення кредиту та/або внесення процентів за користування кредитом банк нараховує позичальнику пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за весь період прострочення.

Відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З п. 9.1. договору кредиту вбачається, що сторонами продовжено, у порядку встановленому частиною шостою ст. 232 ГК України (у договірному порядку), строк протягом якого може нараховуватися пеня до повного погашення заборгованості по сплаті кредиту та відсотків за користування кредитом.

Ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Зробивши розрахунок пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 29,67 доларів США за період з 28.04.2012 року по 07.05.2012 року та пені по заборгованості за кредит за період з 28.04.2012 року по 28.08.2013 року, з урахуванням часткових сплат здійснених відповідачем, суд встановив, що відповідний розрахунок виконано позивачем вірно.

Як зазначено вище, у відзиві на позовну заяву відповідач просить застосувати наслідки пропуску строків позовної давності щодо вимог про стягнення з останнього пені у розмірі 135824,89 грн.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 259 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, договором кредиту збільшення строку позовної давності щодо стягнення пені не передбачено.

Відповідно до п. 1 частини другої ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог по стягненню неустойки (штрафу, пені).

З огляду на вказані норми законодавства та виходячи з того, що договором кредиту продовжено строк нарахування пені до повного виконання відповідачем зобов’язання щодо сплати кредиту та відсотків за користування кредитом, суд приходиться до висновку, що у позивача збереглося право на стягнення пені нарахованої лише протягом одного року до подання позову, тобто, в даному випадку, з 29.08.2012 року по 29.08.2013 року включно (дата звернення із позовом у даній справі).

З огляду на вищевказане, позовна давність щодо стягнення пені за прострочення сплати кредиту та відсотків за користування кредитом за період з 28.04.2012 року по 28.08.2012 року сплив у період з 28.04.2013 року по 28.08.2013 року, у той час, як позивач звернувся до суду з позовом 29.08.2013 року (аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 10.08.2011 року у справі № 7/23).

За таких обставин, відповідно до частини четвертої ст. 267 ЦК України, суд, з мотивів спливу позовної давності, відмовляє у задоволенні вимог ПбАТ КБ"Правекс-Банк" до ТОВ "Завод декоративної упаковки" щодо стягнення пені за прострочення сплати кредиту та відсотків за користування кредитом, яку нараховано за період з 28.04.2012 року по 28.08.2012 року.

Зробивши розрахунок пені, за період з 29.08.2012 року по 28.08.2013року, включно, судом встановлено, що сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 97865,36 грн. (12248,48 доларів США за курсом, який використовував для розрахунків позивач).

До тверджень відповідача у відзиві щодо того, що строк позовної давності щодо стягнення пені закінчився 29.04.20121 року суд ставиться критично, виходячи з наступного.

У абз. 2 пункту 4.2. роз’яснень, наданих Вищим господарським судом України у постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29 травня 2013року N 10, вказано, що позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

У п. 4.3. вказаних роз’яснень зазначено, що якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

Враховуючи вищевказане, та той факт, що пеня нараховується за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання, строки позовної давності щодо стягнення пені слід обчислювати окремо щодо пені нарахованої за кожен день прострочення окремо.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 649587,00 грн. кредиту та 97865,36 грн. пені, загалом 747452,36грн.

Судові витрати, відповідно до частини п’ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод декоративної упаковки" (07831, Київська область, Бородянський район, с. Луб'янка, вул. Чкалова, буд.3-А; код ЄДРПО України 36965137) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Правекс-Банк" (01021, м. Київ, Печерський район, Кловський Узвіз, буд. 9/2; код ЄДРПО України 14360920) – 649587 (шістсот сорок дев'ять тисяч п’ятсот вісімдесят сім) гривень 00 коп. заборгованості по кредиту, 97865 (дев’яносто сім тисяч вісімсот шістдесят п'ять) гривень 36 коп. пені та 14949 (чотирнадцять тисяч дев’ятсот сорок дев'ять) гривень 05 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.11.2013 року.

Суддя А.В. Лопатін