Ухвала суду № 35281313, 22.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2013 р.Справа № 1570/1013/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Лук'янчук О.В.,

Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства «Автотрейдінг-Одеса» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

07.02.2012 року дочірнє підприємство «Автотрейдінг-Одеса» (далі - ДП «Автотрейдінг Одеса») звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - ДПІ), в якому з урахуванням доповнень просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.08.2011р. № 0004112301 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 518 763 грн., № 0004152301 про зменшення від'ємного значення суми ПДВ за березень 2011р. на 104 526 грн. та від 27.10.2011р. № 0005412301 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2010р. на 147 431 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що зазначені рішення ДПІ прийняті на підставі акту ДПІ від 20.07.2011 року № 213/23-213/31976605, висновки якого про заниження податкових зобов'язань є необґрунтованими та недоведеними.

Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на законність та правомірній дій органу ДПІ при складанні акту перевірки від 20.07.2011р. та прийнятті оскаржуваних повідомлень-рішень. На підставі викладеного, просив у позові відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2013 року позовні вимоги задоволені. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ від 02.08.2011р. № 0004112301, № 0004152301 та від 27.10.2011р. № 0005412301.

В апеляційній скарзі ДПІ ставить питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

В зв'язку із неявкою сторін, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно п.2 ч. 1 ст. 197 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи наступне.

ДП «Автотрейдінг-Одеса» зареєстроване 15.04.2002р. виконкомом Одеської міської

ради та з того ж часу взято на податковий облік в органах державної податкової служби. Станом на дату перевірки перебуває на обліку ДПІ у Малиновському районі м.Одеси. Фактично у періоді, що перевірявся позивач здійснював операції з реалізації автомобілів та надання послуг з технічного обслуговування автомобілів (стор.2-4 акту перевірки).

В період з 30 травня по 13 липня 2011р. працівниками ДПІ проведена планова виїзна перевірка ДП «Автотрейдінг-Одеса» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року, за наслідками якої 20.07.2011 року складений акт № 213/23-213/31976605.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем в тому числі:

- пп. 7.2.3, 7.2.6 п.7.2 , пп.7.4.1, 7.4.4 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.9 Бюджетного кодексу України, в результаті чого:

1) занижено податок на додану вартість на суму 418 496 грн., в т.ч. за червень 2010р. - на 92 407 грн., липень 2010р. - на 122 025 грн., серпень 2010р . - на 15 682 грн., жовтень 2010р. - на 96 140 грн., листопад 2010р. - на 26 131 грн., грудень 2010р. - на 48 679 грн., січень 2011р. - на 17 432 грн.;

2) завищений залишок від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту квітня 2011р. на 104 526 грн.;

3) завищена сума бюджетного відшкодування за квітень 2010р. на 147 431 грн.

До таких висновків відповідач прийшов внаслідок встановлення в ході перевірки фактів включення ДП «Автотрейдінг-Одеса» до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціям з отримання додаткових послуг, спрямованих на забезпечення продажу товару, на загальну суму 496 278 грн. Оскільки витрати по таким господарським операціям не включаються до складу вартості товару, то не можна вважати ці послуги такими, що приймають участь в оподатковуваних операціях, в зв'язку з чим суми ПДВ в складі вартості таких послуг не повинні включатися до складу податкового кредиту. Також ДПІ вважала, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту за період, що перевірявся, суми ПДВ на загальну суму 13 243 грн. по податковим накладним, які виписані постачальниками товарів (послуг) до 01.01.2010р. При цьому доводи платника податків щодо неможливості включення сум ПДВ по таким податковим накладним раніше, в зв'язку з їх несвоєчасною видачею постачальниками товарі (робіт,послуг) ДПІ не прийняла до уваги, оскільки не встановлено факту звернення ДП «Автотрейдінг-Одеса» до податкового органу з відповідною заявою про включення до складу податкового кредиту цих податкових накладних.

ДПІ також не врахувала господарські операції позивача з ПП «Рембуд» та ПП «Рейсмет-Юг», які не мали реального товарного характеру, оскільки контрагенти позивача не мали трудових ресурсів, виробничих приміщень та іншого майна, економічно необхідного для здійснення таких господарських операцій. Вважаючи, що зазначені операції є нікчемними, ДПІ встановила факт безпідставного віднесення позивачем до складу валових витрат цих операцій на загальну суму 14 824,86 грн., в т.ч. ПДВ - 2 470,81 грн.

Неправомірним є включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по господарській операції з ПП «Нобл Ресорсіз Україна» на суму 20 187 грн. з придбання послуг перевалки, транспортування і навантаження, а також операції з іншими контрагентами на суму ПДВ - 17 037 грн., які не узгоджуються з видом господарської діяльності позивача.

Перевіркою встановлена відсутність податкових накладних на загальну суму ПДВ 9 031 грн. по постачальникам: ТОВ «Інфокс», ТОВ «Роліссма», ТОВ «Чорноморський видавничий дім», ТОВ «БАТ Електронікс», ПАТ «Концерн «Галнафтогаз», що не давало позивачу право включати зазначені суми ПДВ до податкового кредиту.

02.08.2011 року ДПІ винесла податкові повідомлення-рішення:

- № 0004112301 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 518 763 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 418 496 грн. та штрафними санкціями - на 100 267 грн.,

- № 0004152301 про зменшення від'ємного значення суми ПДВ за березень 2011р. на 104 526 грн.,

- № 0004122301 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2010р. на 147 431 грн. та стягнення штрафних санкцій в розмірі 36 857 грн.

За результатами адміністративного оскарження позивачем прийнятих рішень податкове повідомлення-рішення № 0004122301 від 02.08.2011р. скасоване, 27.10.2011р. прийняте нове - № 0005412301, яким зменшена сума бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2010р. на 147 431 грн. без застосування штрафних санкцій.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач не довів, що витрати, які поніс позивач по придбанню послуг на загальну суму ПДВ 496 278 грн., не приймали участь та не використовувались в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності позивача. Вказуючи про завищення позивачем податкового кредиту, ДПІ не зазначено, які саме господарські операції здійснювались позивачем та які додаткові послуги не включені підприємством до складу продажної вартості товару.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон N 168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Матеріали справи містять пояснення податкового органу щодо обґрунтування своїх висновків згідно акту перевірки щодо завищення ДП «Автотрейдінг-Одеса» податкового кредиту на суму 496 278 грн. У додатку № 2 до акту перевірки відповідачем зазначені певні контрагенти, з якими позивач мав господарські операції у періоді, що перевірявся (т.4 а.с. 81-90).

Заперечуючи проти віднесення сум ПДВ по зазначеним господарським операціям до податкового кредиту, ДПІ посилається на те, що надані позивачу послуги та товар є супутніми (додатковими), спрямованими на забезпечення продажу автомобілів, що є основним видом діяльності позивача. Оскільки витрати, понесені позивачем у зв'язку з отриманням таких послуг при продажу товару до складу його продажної вартості не включались, тому не можна вважати ці послуги такими, що приймають участь в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності позивача, а суми ПДВ, нараховані у складі вартості таких послуг, до складу податкового кредиту не повинні включатися. При цьому ДПІ не зазначає про порушення позивачем порядку підтвердження сум податкового кредиту на підставі первинних документів.

Спростовуючи доводи податкового органу, представник позивача зазначав, що ДП «Автотрейдійнг-Одеса» є авторизованим дилером автомобільних марок Skoda і Hyundai та здійснює продаж автомобілів за фіксованою ціною.

За умовами дилерських договорів, відповідно від 31.12.2010р. та 01.11.2010р., із дистриб'юторами, відповідно з ТОВ «Єврокар» та ТОВ «Хюндай Мотор Україна», позивач здійснює продаж автомобілів зазначених марок та гарантійне сервісне обслуговування.

Розділи 5 зазначених договорів передбачають, що ціна на продукцію встановлюється дистриб'ютором, ціни на продукцію встановлюються сторонами в окремих договорах, з метою реалізації умов дилерських договорів.

Таким чином, позивач обмежений у праві визначати ціну товару, в т.ч. за рахунок включення до продажної ціни вартості додаткових (супутніх) послуг.

Тому висновок ДПІ про завищення позивачем податкового кредиту є таким, що спростовується обставинами справи.

Правильним є також висновок суду першої інстанції про правомірне віднесення позивачем сум ПДВ - 13 242 грн. по господарським операціям з ТОВ «Базис Авто», ПП «Конкорд-Енергія», ТОВ «Сатера», ПІК «ААЗ Трейдінг-Ко», ТОВ «Союз», ТОВ «Інтернаціональні комунікації», ТОВ «Нова Пошта», ТОВ «Автосоюз», ТОВ «МАХА», ТОВ «Раф-Плюс», ТОВ «Пост Експрес Одеса», ТОВ «Сфінкс - Плюс», ПП «Трансвіт» (додаток № 3 до акту перевірки - т.4 а.с.91), по яким податкові накладні отримані позивачем від постачальників товарів (робіт,послуг) із запізненням, оскільки він ґрунтується на вимогах закону.

Як встановлено судом першої інстанції, податкові накладні, зазначені ДПІ в додатку № 3 до акту перевірки, які виписані контрагентами позивача у період з 11.09.2008р. по 29.12.2009р., відображені позивачем у податкових деклараціях з ПДВ за січень, лютий, березень і квітень 2010 року (т.2 а.с.149-184).

Такі дії позивача узгоджуються з пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону N 168/97-ВР, відповідно до якого датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до офіційних роз'яснень, наданих ДПА України, у межах наданих Законом повноважень, у листі N 6936/6/15-2415-9 від 11.08.2003 р. "Щодо відновлення податкового кредиту по податковій накладній, яка на момент перевірки податковим органом не була оформлена постачальником належним чином" у разі коли платник податку отримує належним чином оформлену податкову накладну із запізненням, то він відповідно до зазначених законодавчих норм, але з урахуванням граничного строку давності визначення сум податкових зобов'язань, встановленого ст. 15 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації звітного періоду), не позбавляється права на включення вказаної в ній суми ПДВ до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому вона була отримана.

За таких підстав, необхідно враховувати, що період виникнення права на податковий кредит та дата виписування податкової накладної можуть не збігатися, що в свою чергу спростовує позицію відповідача у даній справі про неправомірність формування податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому була отримана податкова накладна.

Подання позивачем скарг на постачальників щодо відмови виписувати податкові накладні, згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону N 168/97-ВР, є правом платника, а не обов'язком. Крім того, подання таких скарг передбачено у випадках відмови контрагента виписувати податкову накладну. В даному випадку податкові накладні були виписані контрагентами позивача, але отримані останнім із запізненням, що не зумовлює необхідність звернення платника до податкового органу з відповідними скаргами.

Згідно правової позиції Верховного суду України, викладеної в постанові від 26.03.2012р. № 21-268а11, яка відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України є обов'язковою для врахування в судовій практиці, у разі коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, у яких фактично відбулися господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Оцінюючи викладене, беручі до уваги, що зазначені податкові накладні враховані позивачем у податковій звітності в межах строку давності, ДП «Автотрейдінг-Одеса» правомірно задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість в тому періоді, коли ним отримано податкові накладні від постачальників.

Обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про неправомірність зменшення податковим органом податкового кредиту на суми ПДВ по господарськім операціям у травні 2010р. з ПП «Рейсмет-Юг» (ПДВ - 833грн.) та у січні 2011р. з ПП «Рембуд» (ПДВ - 1 637 грн.).

Судом першої інстанції на підставі первинних документів визначено, що предметом господарської операції з ПП «Рембуд» є роботи по встановленню металопластикових конструкцій в приміщенні ДП «Автотрейдінг-Одеса». Факт виконання таких робіт контрагентом позивача підтверджується копією договору підряду № 01/2011- П від 12.01.2011р., довідкою про вартість виконаних робіт форми КБ-3 від 31.01.2011р., актом прийняття виконаних робіт від 31.01.2011р., обставинами оплати виконаних робіт у безготівковій формі (т.4 а.с.55-71). Необхідність виконання таких робіт викликана наявністю у позивача власної нежитлової будівлі по вул.Овідіопольській дорозі,10/2, в якій існувала потреба у встановленні таких конструкцій (т.1 а.с.74-77).

ДПІ, зазначаючи про нереальність цієї господарської операції, посилається на акт перевірки ДПІ у Малиновському районі м.Одеси від 22.02.2011р. № 51/23-214/30353570, яким виявлена відсутність у вказаного контрагента складських, виробничих приміщень та транспортних засобів, фактичних трудових ресурсів, а господарські операції цього контрагента мають ознаки безтоварності.

При вирішенні даного спору колегія суддів враховує, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, накладні, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, про що вірно було зазначено судом першої інстанції.

В той же час, з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларована позивачем операція з отримання послуг по встановленню металопластикових конструкцій у власному приміщенні фактично не виконувалась, а мало місце лише документування цієї операції з метою завищення валових витрат та податкового кредиту без фактичного отримання послуг. Але такі дії тягнуть за собою кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України для тих, хто їх вчиняє.

У даній справі ДПІ не посилається на факти вчинення представниками позивача таких дій, і не надає докази притягнення їх до відповідальності за такі дії.

Колегія суддів зазначає, що встановлені податковим органом будь-які факти незаконної діяльності контрагента платника податків повинні оцінюватися судом з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин, або наявної у позивача реальної можливості з'ясувати їх.

Наведені у вказаному акті перевірки результати перевірочної роботи по контрагентам позивача, з якими ДПІ пов'язує безтоварність операцій із позивачем, були виявлені податковим органом вже після проведених позивачем з ними операцій.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний або мав реальну можливість бути обізнаним про обставини діяльності свого контрагента на момент проведення з ним господарської операції, в матеріалах справи відсутні.

Аналіз наведеного дає підстав для висновку, що позиція податкового органу про нереальність господарської операції між позивачем та ПП «Рембуд» у січні 2011р. ґрунтуються на припущеннях, що є недостатнім для прийняття рішення про зменшення податкового кредиту за рахунок сум ПДВ по господарській операції з ПП «Рембуд».

Питання оцінки господарської операції позивача з ПП «Рейсмет-Юг» у травні 2010р. були предметом дослідження ДПІ під час проведення 25.08.2010р. документальної позапланової перевірки податкової декларації ДП «Автотрейдінг-Одеса» за травень 2010р. За результатами перевірки складений акт № 5969/15-218 про порушення позивачем ппп. «в» пп.4.2.2 п.п.2 ст.4, пп.17.1.4 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в зв'язку з чим позивачем завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 833,33 грн. за рахунок сум ПДВ по господарській операції з ПП «Рейсмет-Юг», яка є нікчемною (т.4 а.с.7-8).

Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, підприємство погодилось з актом перевірки та прийнятим на його основі податковим повідомленням-рішенням від 10.09.2010р. № 0013121502/0 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 875 грн., в т.ч. за основним платежем на 833,33 грн. та штрафними санкціями 41,66 грн., та сплатило нараховані зобов'язання, що підтверджується випискою з банківського рахунку (т.7 а.с.155-159).

Судом першої інстанції вірно спростовані доводи податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту за рахунок сум ПДВ - 20 187 грн. з контрагентом ТОВ «Нобл Рессорсіз Україна» по наданню послуг з перевалки, транспортування і навантаження харчових та аграрних матеріалів, нібито з підстав неможливості використання їх в господарській діяльності позивача, оскільки вчинення зазначеної господарської операції не передбачено діяльністю ДП «Автотредінг-Одеса».

За даними довідки з Єдиного державного реєстру серед переліку видів діяльності ДП «Автотрейдінг-Одеса» є посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами (КВЕД 51.11.0), оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин (КВЕД 51.21.0), оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами (КВЕД 51.33.0) (т.4 а.с.31-32).

Наведені дані спростовують висновки ДПІ про порушення позивачем пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону N 168/97-ВР.

ДПІ також встановило завищення податкового кредиту по господарським операціям позивача з :

- ТОВ «Єврокар» - інформаційні послуги,

- ЗАТ «Атолл Холдінг» - обслуговування програмно-інформаційної системи на базі «ІС»,

- ТОВ «Кредитне брокерське агентство» - оцінка нежитлових будівель,

- КП «Одеспроект» - висновок по відводу земельної ділянки,

- ОСОБА_5 - виконання робіт по погодженню з уповноваженими органами,

- ПП «Собр груп» - консультативні послуги з питань безпеки,

- ПП «Рейсмет-Юг» - роботи по миттю металоконструкції,

- Юридична фірма «Імператор» - юридичні послуги,

- ПП «Співдружність-Кентавр» - послуги по прийманню погоджених документів,

- ПП «Рембуд» - будівельні роботи,

- ПП «Геостар» - роботи з розроблення технічної документації по землеустрою,

- ТОВ «Екосол-проект» - підготовка пакету документів для отримання дозволу,

- СПД ОСОБА_6 - інформаційно-консультативне обслуговування,

- ОСОБА_7 - послуги з підбору кадрів на вакантні посади «спеціаліст по роботі з клієнтами», зазначаючи, що такі витрати не пов'язані із використанням у власній господарській діяльності. Всього сума ПДВ по таким операціям склала - 52 613 грн.

В акті перевірки зазначено, що дані порушення позивача податкового законодавства встановлені актом перевірки ДП «Автотрейдінг-Одеса» від 04.10.2010р. № 71/23-310/31976605 з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2010р. (стор.33 акту перевірки).

Проте, як встановлено судом першої інстанції, позивачем оскаржене до суду рішення відповідача про зменшення йому суми бюджетного відшкодування з ПДВ, в т.ч. за червень 2010р. на суму 52 613 грн. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2012р., залишеної без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 квітня 2013р., визнано що ДП «Автотрейдінг-Одеса» обґрунтовано віднесло до складу податкового кредиту за червень 2010р. 52 613 грн., в зв'язку з чим в тому числі і в цій частині скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.10.2010р. № 0000542350/0 (т.3 а.с.107-111, т.7 а.с.160-164).

Викладені обставини спростовують доводи ДПІ про завищення позивачем податкового кредиту на 52 613 грн.

Судова колегія погоджується також з висновком суду першої інстанції про неправомірність висновку ДПІ про завищення позивачем податкового кредиту на 9 031 грн. в зв'язку із відсутністю податкових накладних: від ТОВ «Інфокс» за березень 2010р., ТОВ «Роліссма» за квітень 2010р., ТОВ «Чорноморський видавничий дім» за січень 2011р., ТОВ «БАТ Електронікс» та ПАТ «Концерн «Галнафтогаз» за березень 2011р., оскільки, як встановлено в ході розгляду справи, позивач у триденних строк з дня отримання акту перевірки (п.44.7 ст.44 ПК України) подав до ДПІ певні документі, в т.ч. зазначені податкові накладні, які в акті перевірки рахувались як відсутні (т.1 а.с.144-147).

Не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду висновки податкового органу про заниження зобов'язання з ПДВ за липень 2010р. по контрагенту-покупцю ТОВ «Селена» в розмірі 559 грн. та контрагенту-покупцю ТОВ «Мотор Сервіс» в розмірі 1365 грн., всього на 1924 грн., внаслідок невідображення позивачем у власній податковій звітності зобов'язань на зазначену суму.

З наданих позивачем документів вбачається, що позивачем самостійно, до проведення перевірки, а саме в серпні 2010р. виправлені помилки у податковій декларації з ПДВ по контрагенту ТОВ «Мотор Сервіс», що підтверджується уточнюючим розрахунком та розшифровкою податкових зобов'язань (т.1 а.с.78-79).

Також позивачем надана розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту за липень 2010р. (додаток № 5 до податкової декларації з ПДВ), який підтверджує відображення позивачем операції з ТОВ «Селена» (т.3 а.с.13). Доводи позивача про те, що ТОВ «Селена» двічі використало податкову накладну, видану позивачем, а також без урахування знижки в розмірі 223 грн. не спростовані податковим органом.

Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість дій позивача при формування податкового кредиту та зобов'язань з ПДВ за період з 01.01.2010р. по 31.03.2011р.

Оскільки висновки ДПІ про завищення позивачем бюджетного відшкодування сум ПДВ за квітень 2010р. в розмірі 147 431 грн., а також завищення залишку від'ємного значення ПДВ за березень 2010р. в розмірі 104 526 грн. є наслідком непідтверджених та необґрунтованих висновків податкового органу про неправомірне заниження позивачем суми ПДВ, прийняті податкові повідомлення-рішення є незаконними та правильно скасовані судом першої інстанції.

Суд першої інстанції у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206,254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства «Автотрейдінг-Одеса» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Лукянчук

Суддя: К.В.Кравченко