Ухвала суду № 35281287, 07.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5063/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

07 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя : Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Київської міжрегіональної митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.13р. у справі №826/5063/13-а за позовом Приватного підприємства «Елпіс-Україна» до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про скасування рішення про коригування митної вартості товарів, стягнення надмірно сплачених коштів

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 22.02.2013 №100270000/2013/300191/2 та стягнення суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 30 549,25 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.13р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги те, що під час проведення перевірки документів, поданих декларантом на підтвердження заявленої ним митної вартості товару, було виявлено розбіжності у деяких документах. Декларанта було повідомлено та запропоновано надати додаткові документи в підтвердження заявленої митної вартості, однак у зв'язку з наданням позивачем частково документів, митним органом було прийнято рішення про застосування резервного методу.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач-2 подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт-2 мотивує тим, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги те, що чинним законодавством України чітко визначений механізм повернення коштів, з урахуванням таких чинників як наявність факту повернення надмірної сплати коштів, звернення платника до відповідного органу та висновок митного органу про повернення коштів.

В судове засідання учасники процесу не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи, у зв'язку з чим розгляд апеляційної скарги було проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без здійснення фіксування судового процесу у відповідності до ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційні скарги відповідачів, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач згідно вантажно-митної декларації від 21.02.13р. №100270000/2013/152649 подав Київській регіональній митниці до митного оформлення товар «чорнослив 50/60 без кісточки (Dried pitted prunes 50/60), сушений, без додавання цукру, дата випуску 09.11.2012…» виробник «Nevada Argentina S.A.», країна виробництва Аргентина. Митна вартість товару була задекларована позивачем із застосуванням першого методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну (за ціною договору), в розмірі 2,54 долари США за кг.

Митна вартість товару позивачем була визначена виходячи з ціни контракту, тобто за основним методом, який встановлений ст. 58 Митного кодексу України.

В підтвердження митної вартості товару позивач надав митному органу необхідні для митного оформлення товару документи, зокрема: зовнішньоекономічний контракт від 05.07.2004 №01/10 та доповнення до нього; інвойс від 27.11.2012 №0006-00000103; страховий поліс від 27.09.2012 №FZYWC1141; коносамент від 22.12.2013 №AR1319626; сертифікат відповідності від 23.11.2012 №140021; накладну CMR від 12.02.2013 №7008; митну декларацію країни відправлення від 27.11.2012 №12078ЕС01001393N; розрахунок ціни (калькуляцію) від 20.11.2012; прайс-лист виробника товару від 27.11.2012; рахунок про здійснення платежів третіми особами на користь продавця від 27.11.2012 №0006-00000103.

Київською регіональною митницею було винесене рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 22.02.2013 №100270000/2013/300191/2, яким було скориговано митну вартість товару «чорнослив 50/60 без кісточки (Dried pitted prunes 50/60), сушений, без додавання цукру, дата випуску 09.11.2012…» виробник «Nevada Argentina S.A.», країна виробництва Аргентина, з 2,54 доларів США за кг до 3,45 доларів США за кг товару.

Митницею було визначено митну вартість товару за резервним методом визначення митної вартості товару, який ґрунтується на раніше визначених митними органами митних вартостях.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що митним органом необґрунтовано витребувано від позивача додаткові документи в підтвердження заявленої ним митної вартості товару за основним методом, оскільки подані підприємством документи розкривали повний зміст та обсяг ввезеного товару. Окрім того, митним органом не зазначено, які саме сумніви виникли при вирішенні питання невідповідності заявленої позивачем митної вартості, які послугували для витребування додаткових документів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 49-50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 2 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 «Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування» Митного кодексу України.

За правилами ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частини 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин 2-7 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3).

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (ч. 5).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6).

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7).

За правилами частин 1 - 2 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини 5 ст. 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Частинами 7 та 8 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

З аналізу наведених норм законодавства з питань митної справи вбачається, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, за наслідками подання позивачем 21.02.13р. вантажної митної декларації №100270000/2013/152649 Київською регіональною митницею витребувано у позивача додаткові документи для підтвердження митної вартості ввезеного товару.

Так, органом митної служби витребувано від позивача: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару виписки з бухгалтерської документації, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товар, договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України, довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам, розрахунок ціни (калькуляцію).

Представник позивача із вимогами митного органу був ознайомлений, про що свідчать матеріали справи, зокрема, відмітка декларанта ПП «Елпіс-Україна» в протоколі обробки електронного документу до митної декларації, а також запис останнього, що додаткові документи надати не має можливості, процедуру консультацій проведено.

Разом з тим, надання додаткових документів є необхідним у разі потреби в підтвердженні задекларованої декларантом митної вартості товару за першим методом, викликаної обґрунтованими сумнівами митного органу в достовірності відомостей, які містяться в поданих до митного оформлення товару документах.

Окрім того, митним органом не враховано, що частину додатково витребуваних ним документів декларант подавав з основним пакетом документів разом із вантажною митною декларацією від 21.02.13р. №100270000/2013/152649.

За посиланням Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України, при перевірці інформації, наведеної в вантажній митній декларації від 21.02.13р. №100270000/2013/152649, відповідачем проаналізовано інформацію, що містилась в товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення та виявлено сумнівну інформацію, зокрема: в інвойсі від 27.11.12р. №0006-00000103 визначено загальну вартість товару без окремого визначення ціни упаковки; в наданих документах не визначено строків оплати поставки.

Разом з тим, посилання митного органу на відсутність визначення в інвойсі 27.11.12р. №0006-00000103 ціни упаковки, а також невизначеність строків оплати поставки жодним чином не спростовує правильність визначення декларантом митної вартості товару за ціною договору, не ставить під сумнів достовірність і точність відомостей про вартість товару, які містяться в передбачених законом і доданих до декларації для митного оформлення товару основних документах.

Як вбачається з товаросупровідних документів, що були додані до вантажної митної декларації від 21.02.13р. №100270000/2013/152649, ціна товару включає в себе вартість власне товару, вартість транспортування та упаковки.

В той же час, жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов'язку сторін контракту зазначати в інвойсах чи інших документах загальну ціну товару із розбивкою на складові, зокрема, окремо зазначати вартість власне товару та вартість упаковки.

Окрім того, відповідачем-1 не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції жодних доказів на підтвердження наявності у митного органу обґрунтованих підстав вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, ані доказів на підтвердження того, що позивач та його постачальник є пов'язаними особами.

Київською регіональною митницею при визначенні митної вартості товару в оскаржуваних позивачем рішеннях було застосовано резервний метод у зв'язку із неможливості послідовного застосування попередніх методів визначення митної вартості, в тому числі другого та третього методів, в зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні товари.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст. 58 МК України.

Так, відповідно до вищевказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Правову позицію з даного питання було викладено в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 року та 11.09.2012 року, зокрема в останніх було зазначено: «за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а витребування цим органом переліку документів, передбачених пунктом 11 Порядку №1766, без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, суд дійшов правильного висновку про протиправність рішення цього органу щодо застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості»; ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Суд залишив в силі рішення судів, яким позовні вимоги задоволені, в тому числі про стягнення з Державного бюджету податку на додану вартість.

Згідно зі статтею 63 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Так, митна вартість була скоригована з врахуванням митної вартості подібних за якісними характеристиками товарів, митне оформлення яких уже здійснено за митною декларацією від 04.02.2013 №500060804/2013/1532.

Разом з тим, відповідач-1 не надав суду зазначеної митної декларації, на основі якої скориговано митну вартість товару за вантажною митною декларацією від 21.02.13р. №100270000/2013/152649 та жодним чином не обґрунтував розмір скоригованої митної вартості товару «чорнослив 50/60 без кісточки (Dried pitted prunes 50/60), сушений, без додавання цукру, дата випуску 09.11.2012…» виробник «Nevada Argentina S.A.», країна виробництва Аргентина.

Окрім того, митним органом жодними чином не обґрунтовано неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів.

В той же час, з витягу з цінової бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України вбачається, що за митною декларацією від 14.02.13р. №100270000/2013/825238 було оформлено товар «чорнослив 50/60 без кісточки (Dried pitted prunes 50/60), сушений, без додавання цукру…» виробник «Nevada Argentina S.A.», країна виробництва Аргентина за ціною 2,54 долари США за кг.

Зазначена інформація дає підстави вважати, що при здійсненні митного оформлення товару за вантажною митною декларацією від 21.02.13р. №100270000/2013/152649 у митного органу була наявна інформація щодо ідентичних товарів, що спростовує доводи Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем-1 безпідставно та необґрунтовано застосовано другорядний метод, а саме резервний метод визначення митної вартості, а тому рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 22.02.2013 №100270000/2013/300191/2 є протиправним.

При цьому, з врахуванням того, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 22.02.2013 №100270000/2013/300191/2- протиправне, колегія суддів приходить до висновку про неправомірне донарахування позивачу податку на додану вартість у розмірі 30 549,25 грн.

Як вбачається з поданої позивачем вантажно-митної декларації, у зв'язку із коригуванням митної вартості ним було сплачено 30 549,25 грн. податку на додану вартість, що підтверджується платіжними дорученнями.

Враховуючи необґрунтованість і протиправність рішення відповідача про коригування митної вартості товару, вказані надміру сплачені позивачем при митному оформленні товару кошти у загальному розмірі 30 549,25 грн. підлягають поверненню, а відтак вимога позивача про повернення цих коштів є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України від 03 липня 2012 р. у справі №21-197а12.

Враховуючи приписи Положення про управління (відділення) Державної казначейської служби України у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського значення, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 12.10.2011 №1280 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 27 жовтня 2011 р. за № 1237/1997, а також беручи до уваги, що відповідачами у даній категорії справ виступають митні органи та органи державного казначейства, які безпосередньо здійснюють повернення коштів з бюджетного рахунку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надміру сплачені позивачем митні платежі підлягають поверненню позивачу шляхом їх стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейської служби України у місті Києві, через яке спірні суми були зараховані до Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.195, 197, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційні скарги Київської міжрегіональної митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.13р. у справі №826/5063/13-а - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.13р. у справі №826/5063/13-а - без змін.

Дана ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особами, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Романчук О.М.

Пилипенко О.Є.

.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.