Постанова № 35276778, 13.11.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2292/13-а

13 листопада 2013 року 14год. 50хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В. В. за участю секретаря судового засідання Таргоній А.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Прищепа О.С.

відповідача: представник Березна Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Моделпак" до Нововолинська об'єднана державна податкова інспекція Волинської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Моделпак» (далі по тексту постанови - ТОВ «Моделпак») звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі по тексту постанови - Нововолинська ОДПІ) (з урахуванням заяви про зміну підстав позову від 06.09.2013) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

від 15.06.2012 форми «В-4» №0000142201 про зменшення суми завищення від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 621 858,00 грн.;

від 15.06.2012 форми «В-1» №0000152201/167 про завищення суми бюджетного відшкодування в розмірі 93 501,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 23 375,00 грн.;

від 15.06.2012 форми «Р» №0000132201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 175 000,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 140 000,00 грнт, за штрафними (фінансовими) санкціями - 35 000,00 грн.

На підставі ст.55 КАС України, суд здійснив процесуальне правонаступництво, а саме: замінив первинного відповідача - Нововолинську об'єднану державну податкову інпекцію Волинської області Державної податкової служби на належного - Нововолинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Волинській області.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що в силу вимог пункту 198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (в редакції чинній на момент виникнення спіних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, умовами формування податкового кредиту є фактичне придбання платником товарів (робіт, послуг) з господарською метою та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, чинне податкове законодавство не обмежує право платника на реалізацію права на податковий кредит в залежності від джерела отримання коштів, використаних для розрахунків за отримані товари (роботи, послуги). Зараховані ж кошти Фонду у вигляді капітального трансферту на рахунок платника податку є його власністю. Платник податку несе відповідальність лише за їх цільове використання, але вільний у виборі інших умов їх використання (контрагента, умов оплати, ціни тощо).

Отже, формування позивачем податкового кредиту за наслідками придбання товарів (робіт, послуг) за рахунок цільових бюджетних коштів здійснюється за загальними правилами, наведеними у статті 198 Податкового кодексу України.

Оскільки фактичне виконання операцій з придбання позивачем основних фондів (за наслідками яких ТОВ «Моделпак» сформовано податковий кредит в оспорюваній сумі) податковим органом не заперечується, то у даному разі підстави для визнання оспорюваної податкової вигоди необґрунтованою відсутні.

Позивач також покликається на наявність податкової консультації (податкового розяснення) №11275/7/16-1517 від 29.05.2009 ДПА України, з урахуванням п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого, у разі придбання за рахунок бюджетних коштів (дотацій, субсидій, трансфертів) товарів (послуг) чи основних фондів суми ПДВ, сплачені при їх придбанні, можуть бути включені до складу податкового кредиту за умови дотримання інших вимог Закону щодо формування податкового кредиту.

Вказує, що відповідно до пп.14.1.172 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (в редакції чинній на момент виникнення спіних правовідносин) податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Згідно з п.53.1 ст.53 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (в редакції чинній на момент виникнення спіних правовідносин), не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Таким чином, ТОВ «Моделпак» вважає, що ним правомірно включено до складу податкового кредиту протягом 2011 року сум ПДВ по придбанні послуг та основних засобів за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування в Україні на випадок безробіття, а тому податкові повідомлення-рішення Нововолинської ОДПІ від 15 червня 2012 року форми «В-1» №0000152201/167 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 93501 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 23375 грн., форми «В-4» №0000142201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 621859 грн., форми «Р» №0000142201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 175000 грн. (в тому числі: за основним платежем - 140000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 35000 грн. є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити повністю.

Відповідач позов не визнав про що подав письмові заперечення. В обгрунтування заперечень покликається на те, що актом документальної позапланової перевірки №257/18/22/37598260 від 28.05.2012 встановлено заниження податку на додану вартість за 2011 рік в сумі 7684 грн.; за серпень 2011 року завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту в сумі 132 316 грн.; завищення заявленого до відшкодування податку на додану вартість за грудень 2011 року на суму 93 501 грн.; завищення залишку відємного значення податку на додану вартість за березень 2012 року в розмірі 621 859 грн.

В порушення п.185.1 ст.185, п.196.1 ст.196, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (в редакції чинній на момент виникнення спіних правовідносин) позивачем включено до податкового кредиту суми ПДВ, що не є обєктом оподаткування, а саме: придбані основні фонди та послуги за рахунок капітальних трансфертів - цільових бюджетних коштів, що надійшли з Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття через Головне управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи облдержадміністрації.

Відповідач вказує на пп.135.5.10 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (в редакції чинній на момент виникнення спіних правовідносин) згідно якого, суми дотацій, субсидій, капітальних інсвестицій із фондів загальнообовязкового державного соціального страхування або бюджетів, отримані платником податку, включаються до інших доходів такого платника податку. Норми Кодексу не передбачають включення до складу доходів коштів, отриманих з бюджету як капітальні трансферти.

Так зокрема, відповідач покликається на безпідставне включення до податкового кредиту сум ПДВ за використані не в господарській діяльності основні засоби та послуги, які придбані не за власні кошти, а за рахунок коштів Фонду.

Таким чином, право на формування податкового кредиту у ТОВ «Моделпак» виникає лише в тому разі, коли безпосередньо платником податку за власні кошти здійснюється нарахування чи сплата сум ПДВ при придбанні товарів (послуг), в т.ч. основних фондів з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

З огляду на вказані обставини, відповідач вважає, що Новоовлинською ОДПІ правомірно винесено податкові повідомлення-рішення від 15.06.2012 форми «В-4» №0000142201 про зменшення суми завищення відємного значення податку на додану вартість в сумі 621 858,00 грн.; форми «В-1» №0000152201/167 про завищення суми бюджетного відшкодування в розмірі 93 501,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 23 375,00 грн.; форми «Р» №0000132201 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 175 000,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 140 000,00 грнт, за штрафними (фінансовими) санкціями - 35 000,00 грн.

У судовому засіданні представник відповідача адміністраивний позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях. Просив у його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та наявні письмові докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Як свідчать матеріали справи, Нововолинською ОДПІ в період з 07.05.2012 року по 21.05.2012 року було проведено докуметальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Моделпак» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.03.2012 року, за наслідками якої складено акт від 28.05.2012 року №257/18/22/37598260.

За висновків акта перевірки вбачається, що позивачем було порушено вимоги п.185.1 ст.185, п.196.1 ст.196, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено ПДВ за 2011 рік в сумі 7684 грн., в тому числі за серпень 2011 року - 7684 грн., зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за 2011 рік на суму 132316 грн., в тому числі за серпень 2011 року - 132316 грн.; зменшено залишок від'ємного значення ПДВ за березень 2011 року на суму 621859 грн.; зменшено заявлену до відшкодування суму ПДВ за 2011 рік на 93501 грн., в тому числі за грудень 2011 року - 93501 грн.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

від 15.06.2012 форми «В-4» №0000142201 про зменшення суми завищення відємного значення податку на додану вартість в сумі 621 858,00 грн.;

від 15.06.2012 форми «В-1» №0000152201/167 про завищення суми бюджетного відшкодування в розмірі 93 501,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 23 375,00 грн.;

від 15.06.2012 форми «Р» №0000132201 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 175 000,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 140 000,00 грнт, за штрафними (фінансовими) санкціями - 35 000,00 грн.

Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями і оскаржив їх до Рівненського окружного адміністративного суду.

Як встановлено судом, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 30.06.2010 року №527 «Про створення нових робочих місць для забезпечення зайнятості населення вугледобувних регіонів» та розпорядження Волинської обласної державної адміністрації від 22.04.2011 року №178 «Про затвердження Програми створення нових робочих місць для забезпечення зайнятості населення Волинської області як вугледобувної на 2011 рік» ТОВ «Моделпак» отримало з Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття через Головне управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи облдержадміністрації кошти в сумі 5400000 грн. на створення нових робочих місць для працевлаштування незайнятого населення регіону. Дані кошти надійшли чотирма траншами: 30.05.2011 року на суму 1620000 грн., 01.07.2011 року на суму 1258000 грн., 01.08.2011 року на суму 1258000 грн., 05.09.2011 року на суму 1264000 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку за 30.05.2011, 01.07.2011, 01.08.2011, 05.09.2011.

Судом також встановлено, що 27.07.2011 року між ТОВ «Енергомонтажвентиляція» та ТОВ «Моделпак» укладено договір №27/07 підряду на виконання будівельних робіт. Згідно даного договору ТОВ «Енергомонтажвентиляція» виписало на адресу позивача наступні податкові накладні: №14 від 05.08.2011 року на суму 590000 грн., в тому числі ПДВ - 98333,34 грн. як аванс за виготовлення та монтаж металоконструкцій; №11 від 07.09.2011 року на суму 590000 грн., в тому числі ПДВ - 98333,34 грн. за влаштування фундаменту; №2 від 04.10.2011 року на суму 590000 грн., в тому числі ПДВ - 98333,34 грн. за загальні будівельні роботи виробничих приміщень; №16 від 08.12.2011 року на суму 65000 грн., в тому числі ПДВ - 10833,33 грн. за виготовлення та монтаж металоконструкцій та обшивка каркасу профнастилом; №21 від 13.12.2011 року на суму 150000 грн., в тому числі ПДВ - 25000 грн. за виготовлення та монтаж металоконструкцій та обшивка каркасу профнастилом.

Відповідно до укладеного між ТОВ «СІМ» та ТОВ «Моделпак» договору №27/07 підряду на виконання проектних робіт від 27.07.2011 року на адресу позивача від його контрагента були виписані наступні податкові накладні: №1 від 08.12.2011 року на суму 65000 грн., в тому числі ПДВ 10833,33 грн. за виготовлення проектної документації по виробництву складських приміщень; №3 від 22.12.2011 року на суму 84 грн., в тому числі ПДВ - 14 грн. за виготовлення проектної документації.

На виконання укладеного між ТОВ «Моделпак» та ТОВ «Волинська фабрика гофротари» договору купівлі-продажу №22-05 від 19.05.2011 року на адресу позивача від його контрагента була виписана податкова накладна №222 від 04.08.2011 року на суму 250000 грн., в тому числі ПДВ - 41666,67 грн. як аванс за лінію для виробництва нартонних коробок «MARTIN 800».

Крім того, згідно зовнішньоекономічного контракту №01/05 від 17.05.2011 року, укладеного між ТОВ «Моделпак» та іноземною компанією «Capital Industrial Machinery», при імпорті товарів, а саме: машин для виробництва картонних коробок, пристрою для обв'язування піддонів пластиковою стрічкою, позивачем сплачено на митниці ПДВ в сумі 244969,73 грн. згідно ВМД №6701 від 02.11.2011 року на суму поставки 1202506,68 грн. та в сумі 303884,70 грн. згідно ВМД №7693 від 08.12.2011 року на суму поставки 1496332,46 грн.

Вказані обставини відповідачем не заперечуються. Проте, на думку відповідача, позивач не мав права на віднесення до складу податкового кредиту сум, сплачених за вказаними договорами, оскільки вказані товари (роботи, послуги) придбавалося не за рахунок власних коштів позивача, а за рахунок сум, отриманих з бюджету на виконання державної програми створення нових робочих місць, тобто, за рахунок бюджетного трансферту.

Суд не погоджується з такими доводами відповідача зважаючи на таке.

Згідно пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 30.06.2010 року №527 «Про створення нових робочих місць для забезпечення зайнятості населення вугледобувних регіонів» кошти, спрямовані на виконання програм, класифікуються як капітальні трансферти.

Інструкцією щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженою наказом Державного казначейства України від 25.11.2008 року №495, встановлено, що капітальні трансферти - це невідплатні односторонні платежі органів управління, які не ведуть до виникнення або погашення фінансових вимог. Вони передбачені на придбання капітальних активів, компенсацію втрат, пов'язаних з пошкодженням основного капіталу, або збільшення капіталу одержувачів бюджетних коштів. До цієї категорії включаються також трансфертні платежі підприємствам для покриття збитків, акумульованих ними протягом ряду років або такі, які виникли в результаті надзвичайних обставин. Капітальними трансфертами вважаються невідплатні, безповоротні платежі, які мають одноразовий і нерегулярний характер як для надавача (донора), так і для їх отримувача (бенефіціара). Кошти, що виділяються з бюджету як капітальні трансферти, мають цільове призначення.

Відповідно до абзацу «а» п.п. 14.1.81 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (в редакції чинній на момент виникнення спіних правовідносин) капітальні трансферти - господарські операції, що передбачають придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Бюджетного Кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), трансферти - кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

Підпунктом 137.2.1 пункту 137.2 статті 137 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (в редакції чинній на момент виникнення спіних правовідносин) встановлено, що доходом у разі отримання коштів цільового фінансування з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів визнається сума коштів, що дорівнює частині амортизації об'єкта інвестування (основних засобів, нематеріальних активів), пропорційній долі отриманого платником податку з бюджету або за рахунок кредитів, залучених Кабінетом Міністрів України, цільового фінансування капітальних інвестицій у загальній вартості таких інвестицій в об'єкт.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробітті, проведення збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій відповідно цьому закону та Статуту Фонду.

Згідно до ч. 5 ст. 8 зазначеного закону, кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України.

Згідно до ч. 2 ст. 8 цього Закону, Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом.

З системного аналізу наведених норм вбачається, що кошти Фонду, спрямовані на створення нових робочих місць для забезпечення зайнятості населення вугледобувних регіонів, не є коштами бюджету, надаються на безоплатній та безповоротній основі, та є доходами, що не враховуються для визначення об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємства, мають цільове призначення відповідно до цілей Фонду тому і визначені як капітальні трансферти та не включаються до складу валових доходів.

Судом встановлено, що у відповідності до бізнес - плану створення нових робочих місць провадиться не тільки за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, але й з урахуванням власних коштів позивача. Однак зважаючи на те, що на момент проведення перевірки мета договору ще не була досягнута, амортизація буде проведена після введення до експлуатації об'єктів інвестування. Амортизація буде проведена з урахуванням пропорційності долі отриманих за договором коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, з урахуванням вимог Податкового кодексу України.

Капітальні трансферти, які надаються суб'єктам підприємницької діяльності в інших, ніж державне регулювання цілях, зокрема на фінансування невиробничого (об'єктів культурного призначення) та виробничого будівництва, кошти, що передаються з бюджетів розвитку в зазначених цілях, не включаються до валового доходу платників податків.

Кошти Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття позивач спрямував на придбання основних засобів, що безпосередньо пов'язані із його господарською діяльністю і які використовуються у господарських операціях позивача, що відповідає вимогам та положенням Податкового Кодексу України.

Відповідно до статті 185.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (в редакції чинній на момент виникнення спіних правовідносин) об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України, ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт), вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт), постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (в редакції чинній на момент виникнення спіних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (в редакції чинній на момент виникнення спіних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу вимог пункту 198.3 цієї ж статті Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (в редакції чинній на момент виникнення спіних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами формування податкового кредиту є фактичне придбання платником товарів (робіт, послуг) з господарською метою та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Суд спростовує твердження відповідача про те, що право на формування податкового кредиту виникає лише тому разі, коли платником податку безпосередньо за власні кошти здійснюється нарахування чи сплата суд ПДВ при придбанні товарів (послуг), в тому числі основних фондів з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності, оскільки Податковим кодексом України передбачено право платника податків на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених у ціні товару на підставі податкової накладної, також нормою пункту 198.6 визначено, що не відносять до податкового кредиту суми ПДВ не підтверджені податковими накладними, втім, не існує норми яка б передбачала обмеження щодо реалізації права на включення сум до податкового кредиту у разі участі підприємства в державній програмі та отримання державних коштів у вигляді бюджетних трансферів.

При цьому, суд зазначає, що чинне податкове законодавство не обмежує право платника на реалізацію права на податковий кредит в залежності від джерела отримання коштів, використаних для розрахунків за отримані товари (роботи, послуги). Зараховані ж кошти Фонду у вигляді капітального трансферту на рахунок платника податку є його власністю. Платник податку несе відповідальність лише за їх цільове використання, але вільний у виборі інших умов їх використання (контрагента, умов оплати, ціни тощо).

Таким чином, формування платником податкового кредиту за наслідками придбання товарів (робіт, послуг) за рахунок цільових бюджетних коштів здійснюється за загальними правилами, наведеними у статті 198 Податкового кодексу України.

При цьому слід зазначити, що аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.07.2013 року № К/800/3811/13 та постанові Вищого адміністративного суду від 21.02.2013 року №К/9991/86658/11, в яких колегія суддів дійшла висновку, що формування платником податкового кредиту за наслідками придбання товарів (робіт, послуг) за рахунок цільових бюджетних коштів здійснюється за загальними правилами, наведеними у статті 198 Податкового кодексу України.

Також суд погоджується з доводами позивача та бере до уваги наявність податкової консультації (податкового розяснення) №11275/7/16-1517 від 29.05.2009 ДПА України, з урахуванням п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого, у разі придбання за рахунок бюджетних коштів (дотацій, субсидій, трансфертів) товарів (послуг) чи основних фондів суми ПДВ, сплачені при їх придбанні, можуть бути включені до складу податкового кредиту за умови дотримання інших вимог Закону щодо формування податкового кредиту.

Відповідно до пп.14.1.172 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідноси) податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Згідно п. «г» п.4.4.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-ІІІ податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Податкове роз'яснення, надане контролюючим органом вищого рівня, має пріоритет над податковими роз'ясненнями підпорядкованих йому контролюючих органів. Податкове роз'яснення центрального податкового органу має пріоритет над податковими роз'ясненнями, виданими іншими контролюючими органами. Податкове роз'яснення не має сили нормативно-правового акта.

У відповідності до п. «д» п.4.4.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано). При цьому при оцінці доказів судом, наданих органом стягнення, податкові роз'яснення не мають пріоритету над іншими доказами або іншими експертними оцінками.

Вказане положення також кореспондується з п.53.1 ст.53 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Таким чином, притягнення ТОВ «Моделпак» до відповідальності при наявності податкових консультацій суперечить приписам п.53.1 ст.53 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, а отже є необґрунтованим та незаконним.

Оскільки судом встановлено фактичне виконання операцій з придбання позивачем основних фондів (за наслідками яких ТОВ «Моделпак» сформовано податковий кредит в оспорюваній сумі), а податковим органом вказане не заперечується, то у даному разі підстави для визнання оспорюваної податкової вигоди необґрунтованою відсутні.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

З урахування встановлених у судовому засіданні обставин справи та перелічених норм права, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених частиною другою статті 162 КАС України, тому адміністративний позов слід задовольнити повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Нововолинської ОДПІ від 15 червня 2012 року форми «В-1» №0000152201/167 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 93501 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 23375 грн., форми «В-4» №0000142201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 621859 грн., форми «Р» №0000142201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 175000 грн. (в тому числі: за основним платежем - 140000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 35000 грн.

Згідно з частиною першою статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області №0000142201 від 15.06.2012 року; №0000152201/167 від 15.06.2012 року та №0000132201 від 15.06.2012 року.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Моделпак" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2294,00 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Щербаков В. В.