Постанова № 35276771, 06.11.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/3466/13-а

06 листопада 2013 року 15год. 10хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В. В. за участю секретаря судового засідання Таргоній А.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представники Дергунов О.Ю., Демчишина О.В.,

відповідача: представник Білик М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріада"

до Здолбунівська об'єднана державна податкова інспекція Головного Управління Міндоходів у Рівненській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріада" звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000342200 від 27.09.2013 року.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі висновків проведеної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Басмер ЛТД» за період з 01.03.2013 року по 31.03.2013 року, відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення №0000342200, яким донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 12249,00 грн., в т. ч. 8166,00 грн. - основний платіж, 4083,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивач не погоджується з даними висновками акта, складеного за результатами проведення перевірки, щодо встановленого порушення ст. 198 Податкового кодексу України (далі по тексту судової постанови - ПК України), оскільки вказує, що реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Басмер ЛТД» за період з 01.03.2013 року по 31.03.2013 року підтверджується первинними бухгалтерськими документами. Вказує, що зазначені документи відповідають нормам чинного законодавства. Вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення винесене без належного правового аналізу господарських операцій підприємства, суперечить достовірним даним бухгалтерського обліку, діючому законодавству, прийняте не на основі об'єктивних даних, а на помилкових висновках та припущеннях контролюючого органу.

Представник відповідача подав письмові заперечення проти позову, позовні вимоги не визнав. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування поданих заперечень зазначив, що у позивача була проведена позапланова виїзна перевірка по взаєморозрахунках з ТОВ «Басмер ЛТД» за період з 01.03.2013 року по 31.03.2013 року. За результатами проведеної перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит за березень 2013 року у сумі 8165,90 грн. та, відповідно, занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на вказану суму.

Крім того, вказав, що Здолбунівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного Управління Міндоходів у Рівненській області від ДПІ у Печерському районі м. Києва отримано акт від 16.04.2013 року №1379/22.8/38290555 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Басмер ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.10.2012 року по 31.03.2013 року. Зі змісту даного акта перевірки вбачалося, що господарські операції ТОВ «Басмер ЛТД» не мають реального товарного характеру, так як перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків між ТОВ «Басмер ЛТД» та його контрагентами, а також відсутність у ТОВ «Басмер ЛТД» адміністративно-господарської можливості на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам. У зв'язку з чим, податковим органом було зроблено висновок, що операції з поставки, по ланцюгу, не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів і не спричиняють реального настання правових наслідків. Тобто, укладений позивачем з ТОВ «Басмер ЛТД» правочин суперечить моральним засадам суспільства та відповідно до ст. 228 ЦК України порушує публічний порядок, оскільки спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, є нікчемним. Вважає оспорюване податкове повідомлення-рішення обґрунтованими і такими, що не підлягає скасуванню.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що позов належить задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 24.11.1995 року державним реєстратором Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області ТОВ "Тріада" було зареєстровано юридичною особою, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи №037814 (а. с. 30) та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій №600222 (а. с. 31). Позивач перебуває на обліку в Здолбунівській ОДПІ з 24.11.1995 року за №202 та є платником податку на додану вартість, яким зареєстрований відповідно до свідоцтва №24585884 від 18.07.1997 року (а. с. 32).

Згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій, видами діяльності ТОВ "Тріада" за КВЕД-2010 є покрівельні роботи, штукатурні роботи, малярні роботи та скління, будівництво житлових і нежитлових будівель.

Як вбачається із матеріалів справи з 09.09.2013 року по 10.09.2013 року відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Басмер ЛТД» за період з 01.03.2013 року по 31.03.2013 року. За результатами проведеної перевірки складено акт №170/22-22558642 від 17.09.2013 року (а. с. 6-22) в якому встановлено, що в порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України ТОВ "Тріада" завищено податковий кредит за березень 2013 року на суму 8165,90 грн. по безтоварним операціям з ТОВ «Басмер ЛТД» та, відповідно, занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на вказану суму.

На підставі акту перевірки №170/22-22558642 від 17.09.2013 року відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення №0000342200, яким донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 12249,00 грн., в т. ч. 8166,00 грн. - основний платіж, 4083,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Висновок про неможливість фактичного здійснення господарських операцій між ТОВ "Тріада" та його контрагентом - ТОВ «Басмер ЛТД» податковим органом зроблено на підставі даних, отриманих від ДПІ у Печерському районі м. Києва, зазначених в акті від 16.04.2013 року №1379/22.8/38290555 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Басмер ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.10.2012 року по 31.03.2013 року. Згідно з вказаним актом по ТОВ «Басмер ЛТД» відсутні факти реального вчинення господарських операцій за вказаний період.

З урахуванням предмету спору, дослідженню підлягає реальність здійснення господарських операцій, вчинених ТОВ «Тріада» з ТОВ «Басмер ЛТД», що є підставою для виникнення права на податковий кредит та визначення податкових зобов'язань.

Суд вважає, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0000342200 від 27.09.2013 року є протиправним та підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що згідно з усною домовленістю ТОВ «Тріада» з ТОВ «Басмер ЛТД», останнє поставило позивачу мастику бітумну та бикроеласт ХПП, що підтверджується: актом приймання-передачі майна від 25.03.2013 року (а. с. 34), видатковою накладною №БМ000001108 від 25.03.2013 року на загальну суму 48995,40 грн., в т.ч. ПДВ на суму 8165,90 грн., податковою накладною №90 від 25.036.2013 року на загальну суму 48995,40 грн., в т.ч. ПДВ на суму 8165,90 грн. (а. с. 36).

Оплата за поставлені товарно-матеріальні цінності здійснювалася в безготівковій формі, що підтверджується рахунком на оплату №5/03 від 25.03.2013 року (а. с. 33) та випискою по рахунку за 25.03.2013 року (а. с. 37).

Одночасно, надані позивачем до матеріалів справи документи, а саме: договори підряду від 01.04.2013 року №22, від 15.04.2013 року, від 13.05.2013 року, №32 від 13.05.2013 року, , №5 від 27.02.2013 року, акти приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2013 року, травень 2013 року, довідки про вартість виконаних будівельних робіт/витрати за квітень 2013 року, травень 2013 року, відомості ресурсів до актів виконаних робіт, акти списання матеріалів, оборотно-сальдова відомість (а. с. 48-86), свідчать про використання позивачем придбаних у ТОВ «Басмер ЛТД» матеріалів у власній господарській діяльності.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Вичерпний перелік операцій, що не є об'єктом оподаткування, визначений ст. 196 Податкового кодексу України. Серед даного переліку операції з придбання товарно-матеріальних цінностей (мастики бітумної, бикроеласту ХПП) відсутні. Суд вважає, що підстави для виключення зі складу податкового кредиту товариства сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару , відсутні, оскільки отримання такого товару за договорами купівлі-продажу не суперечить чинному законодавству, та є такими, що спрямовані на отримання доходів, а тому належать до господарської діяльності позивача в розумінні податкового законодавства.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.4 ст.198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податковий кредит по отриманих позивачем від ТОВ «Басмер ЛТД» товарно-матеріальних цінностях повністю підтверджено відповідними податковими накладними, що не заперечується відповідачем.

Зауважень до форми та змісту податкових накладних, виписаних ТОВ «Басмер ЛТД» для ТОВ «Тріада», в акті перевірки податковим органом не зазначено.

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ «Басмер ЛТД» для ТОВ «Тріада» містять всі необхідні обов'язкові реквізити. Крім того, зобов'язання за договором поставки були виконані сторонами в повному обсязі, розрахунок проведений у відповідності до умов договору, заборгованість ТОВ «Тріада» перед ТОВ «Басмер ЛТД» - відсутня.

Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

З огляду на реальний характер операцій, можливі порушення ТОВ «Басмер ЛТД» податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності (відсутність за місцезнаходження, відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, тощо) не можуть бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків ТОВ «Тріада» права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Судом встановлено достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум, а отже і правомірність віднесення позивачем сум податку, сплаченого ТОВ «Басмер ЛТД» у зв'язку з придбанням товару до складу податкового кредиту.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відтак, результати перевірки контрагента позивача, контрагентів контрагента, наявність та/або відсутність контрагента за зареєстрованим місцезнаходженням, відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, наявність або відсутність порушених кримінальних справ, пояснення осіб не можуть впливати на право позивача щодо формування складу витрат операційної діяльності та податкового кредиту, оскільки наявними у справі доказами підтверджуються обставини щодо фактичного виконання спірних господарських операцій.

За таких обставин, суд вважає, висновок відповідача про порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України безпідставним, а податкове повідомлення-рішення №0000342200 від 27.09.2013 року - протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Суд критично оцінює висновки податкового органу про те, що договір, укладений між ТОВ "Тріада" та ТОВ «Басмер ЛТД» є нікчемним, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Згідно з ч. 2 цієї ж статті правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Верховним Судом України в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" констатовано, що правочинами, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Крім того, постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на те, що "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Аналогічну позицію викладено Вищим адміністративним судом України в постанові від 14.11.2012 року (http://reyestr.court.gov.ua/Review/27477204).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення №0000342200 від 27.09.2013 року діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а тому вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним, таким, що прийняте без урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішень і підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення №0000342200 від 27.09.2013 року.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Здолбунівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Рівненській області №0000342200 від 27.09.2013 року.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріада" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 122,49 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Щербаков В. В.