Ухвала суду № 35273398, 26.09.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2013 р.Справа № 2-а-6200/11/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Мавродієва М.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Романішина В.Л.

за участю секретаря судового засідання - Тулби О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Алгар» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2011 року, ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Алгар» звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0012042340 від 10 серпня 2011 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 569.728,00 грн. за основним платежем та 142.432,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що висновок акту перевірки № 954/23-400/20918131 від 28 липня 2011 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Алгар» щодо перевірки правових відносин з платниками податків - контрагентами за 4 квартал 2010 року» є помилковими, в діях підприємства відсутні порушення податкового законодавства. Висновок податкового органу щодо нікчемності договорів між ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Алгар» та ТОВ «Софіта» і ТОВ «Адекс-Пром» суперечить вимогам закону.

Відповідач позов не визнав, надав письмові заперечення де зазначив, що перевірку було проведено на підставі положень пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України. Угоди укладені між ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Алгар» та ТОВ «Софіта» і ТОВ «Адекс-Пром» є такими, що порушують публічний порядок, та є нікчемними в силу закону.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2011 року, адміністративний позов ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Алгар» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0012042340 від 10 серпня 2011 року в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Алгар» відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неправомірність визнання податковим органом правочинів між ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Алгар» та ТОВ «Софіта» і ТОВ «Адекс-Пром» нікчемним. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та послуг, безтоварність фінансово-господарських відносин між ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Алгар» та ТОВ «Софіта» і ТОВ «Адекс-Пром», відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в період з 15 липня 2011 року по 21 липня 2011 року, Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Алгар», щодо перевірки правових відносин з платниками податків - контрагентами за 4 квартал 2010 року.

За наслідками перевірки було складено акт № 954/23-400/20918131 від 28 липня 2011 року, яким встановлені порушення ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Алгар» вимог пп. 7.2.6 п. 7.2, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 569.728,00 грн., у тому числі за жовтень 2010 року на сумі 361.728,00 грн., листопад 2010 року на суму 208.000,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки, Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0012042340 від 10 серпня 2011 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 569.728,00 грн. за основним платежем та 142.432,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом встановлено, що на формування показників сум податкового кредиту за 4 квартал 2010 року мали вплив суми, сформовані по операціях з контрагентом ТОВ «Софита» (жовтень 2010 року - сума ПДВ 189.784,17 грн., листопад 2010 року - сума ПДВ 120.916,61 грн.) та ТОВ «Адекс-Пром» (жовтень 2010 року - сума ПДВ 171.944,15 грн., листопад 2010 року - сума ПДВ 87.800,00 грн.).

В перевіряемому періоді ТОВ «Алгар» здійснювало господарські операції на підставі договорів постачання товару з ТОВ «Софита» - договір № 01-06/10 від 01.06.2010 року та з ТОВ «Адекс-Пром» - договори № 05-05/10 від 05.05.2010 року та № 15-09/10 від 15.09.2010 року.

Згідно пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 4 ЗУ «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

В силу пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З аналізу вищенаведених норм випливає, що отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунку з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як правильно встановив суд першої інстанції, господарські операції з поставки товару від ТОВ «Софита» та ТОВ «Адекс-Пром» мали реальний характер, були спрямовані на досягнення певної господарської мети та їх виконання підтверджується договорами, первинними бухгалтерськими документами: видатковими, податковими та товарно-транспортними накладними, витягом з книги обліку виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, витягами з книги обліку придбання товарів за жовтень 2010 року, доказами оплати поставленого товару, а також доказами на подальше використання придбаного товару при здійсненні підрядних робіт на підставі договору з ВАТ «Преображенська база тралового флоту».

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем в апеляційній скарзі, ТОВ «Софита» та ТОВ «Адекс-Пром» задекларували свої податкові зобов'язання за жовтень та листопад 2010 року по контрагенту ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Алгар».

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що перевірка ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Алгар» в частині взаємовідносин з ТОВ «Софита» та ТОВ «Адекс-Пром» була проведена на підставі пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України, згідно з яким документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у випадку отримання постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесеної ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

При цьому, п. 86.9 ст.86 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент перевірки позивача) передбачено, що у разі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Положення п.86.9 ст.86 Податкового кодексу України не передбачає будь-яких винятків для прийняття податкового повідомлення-рішення до дня набрання законної сили відповідним судовим рішенням в залежності від характеру чи кваліфікації розслідуваного суспільно небезпечного діяння.

Враховуючи те, що перевірка позивача в межах спірних правовідносин була фактично призначена на підставі постанови слідчого відповідно до кримінально-процесуального закону, колегія суддів вважає, що Державна податкова інспекція в Центральному районі м. Миколаєва не мала підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду в межах кримінальної справи.

Що стосується висновку податкового органу щодо нікчемності правочинів, необхідно зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Положення ст.ст. 207, 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.09р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів, фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання правочинів позивачем та ПП "Планета Послуг».

З урахуванням вище значеного та вимог ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст. 228 ЦК України, ст. 207 ГК України ст. 14 Конституції України, положень Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні», якими не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача про ознаки нікчемності укладеної угоди ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні посиланнями на будь-які первинні документи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, п.1 ч.1 ст. 200, ст. 206, ст. 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Алгар» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва про скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя /підпис/ Єщенко О.В.

суддя /підпис/ Димерлій О.О.

суддя /підпис/ Романішин В.Л.