Ухвала суду № 35272597, 11.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

lass="fs95">——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2013 р.

Справа № 814/930/13-а

Категорія: 8.2.1

Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача – судді Турецької І.О.

суддів – Стас Л.В., Косцової І.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Первомайської об’єднаної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кривоозерська харчосмакова фабрика» до Первомайської об’єднаної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправною та недійсною вимогу, -

У лютому 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кривоозерська харчосмакова фабрика» (надалі - позивач, ТОВ «Кривоозерська харчосмакова фабрика») звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправною та недійсною податкову вимогу Первомайської об’єднаної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (надалі – Первомайська ОДПІ, відповідач) від 15 лютого 2013 року № 130/14, якою позивача зобов’язано сплатити суму податкового боргу за узгодженими грошовими зобов’язаннями з податку на додану вартість в сумі 468 686,27 грн.

В обґрунтування позивач зазначив, що ТОВ «Кривоозерська харчосмакова фабрика» не була самостійно обчислена сума податкового зобов’язання у податковій декларації, уточнюючий розрахунок до відповідача, не надавався, а тому, відсутнє узгоджене грошове зобов’язання та податковий борг.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року адміністративний позов – задоволено.

Суд визнав протиправною та недійсною податкову вимогу Первомайської ОДПІ від 15 лютого 2013 року № 130/14.

В апеляційній скарзі Первомайської ОДПІ ставиться питання про скасування судового рішення у зв’язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування апелянт зазначив, що податковий борг позивача з податку на додану вартість виник в результаті самостійно узгоджених податкових зобов’язань з ПДВ, а саме, поданих уточнюючих розрахунків податкових зобов’язань у зв’язку із виправленням самостійно виявлених помилок за березень-вересень 2012 року включно. У зв’язку з цим, та враховуючи приписи ст. 56 Податкового кодексу України (надалі – ПК України), грошове зобов’язання, яке самостійно визначене платником податків, не підлягає оскарженню.

У зв’язку з неявкою сторін у судове засідання суду апеляційної інстанції та наданих клопотань про розгляд справи за їх відсутності, розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, згідно зі ст.197 КАС України.

З’ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що 04 січня 2013 року відповідачем було проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на додану вартість за листопад 2012 року, за результатами якої було складено акт від 04 січня 2013 року №1/1600/05467783 (надалі – Акт).

У висновках Акту зазначено про порушення пункту 200.3 статті 200 розділу V ПК України, пункту 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492, при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Кривоозерська харчосмакова фабрика» за листопад 2012 року.

На підставі вказаних висновків Акту, відповідачем прийнято податкову вимогу від 15 лютого 2013 року № 130/14, відповідно до якої сума податкового боргу відповідача за погодженими грошовими зобов’язаннями становить 468 686,27 грн. (основний платіж).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем оскаржувану вимогу прийнято неправомірно, оскільки податковий борг у позивача – відсутній.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що при постановленні рішення, судом першої інстанції було дотримано вимоги ст. 159 КАС України у зв’язку з наступним.

Відповідно до п. 200.3. статті 200 ПК України - при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 4.6 розділу V «Порядок заповнення податкової декларації» «Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492, зареєстрованого Міністерством юстиції України 20 грудня 2011 року № 1490/20228 (зі змінами та доповненнями) визначено, що якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від’ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19 декларації), така сума враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу (що значиться на особовому рахунку платника на перше число звітного (податкового) періоду (відображається у рядку 20.1 декларації)), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Так, з матеріалів справи вбачається, що 12 грудня 2012 року позивачем було подано уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, в яких виявлено факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових (звітних) періодів з березня 2012 року по вересень 2012 року включно.

Загальна сума задекларованих податкових зобов’язань минулих податкових (звітних) періодів з березня 2012 року по вересень 2012 року складає 579 200,00 грн. (а.с. 25-45).

В грудні 2012 року позивач подав декларацію з податку на додану вартість за листопад 2012 року (а.с 9-11).

14 грудня 2012 року позивач здійснив сплату узгоджених податків, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 14-16).

Окрім того, згідно платіжного доручення №894 від 19 грудня 2012 року, позивач сплатив штраф 3%, нарахований за самостійно виправлені помилки, згідно уточнюючих розрахунків за березень-вересень 2012 року в сумі 17 376 грн.

22 січня 2013 року ТОВ «Кривоозерська харчосмакова фабрика», отримано від відповідача довідку від 22 січня 2013 року № 116/10/19-006, про відсутність заборгованості до бюджету зі сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) (а.с. 8).

Відповідно до 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не надано доказів подання позивачем, ТОВ «Кривоозерська харчосмакова фабрика», у період січень-лютий 2013 року будь якої податкової декларації з податку на додану вартість, а відтак, оскаржувана вимога є безпідставною, оскільки її обґрунтованість спростовується матеріалами справи.

Зважаючи на зазначене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Первомайської об’єднаної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби – залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кривоозерська харчосмакова фабрика» до Первомайської об’єднаної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправною та недійсною вимогу – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня отримання її сторонами.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова