Ухвала суду № 35273410, 13.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2013 р.Справа № 814/3564/13-а

Категорія: 8.1.5 Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О. А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді-доповідача - Шевчук О.А.,

суддів: Вербицької Н.В., Зуєвої Л.Є.,

при секретарі Берекет Н.В.,

за участю представника апелянта - Федорінського Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Баштанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2013 року по справі за адміністративним позовом Баштанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сеймур» про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2013 року Баштанська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі-позивач) звернулися до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сеймур» (далі-відповідач), в якому просили надати позивачу дозвіл на погашення за рахунок майцна, що знаходиться у податковій заставі суми податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сеймур» в розмірі 1023001,87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не сплачено податковий борг та податок на додану вартість, у зв`язку з чим загальна сума боргу залишається не погашеною та становить 1023001,87 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням по справі, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Сеймур» зареєстровано, як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа Баштанською районною державною адміністрацією 20.12.1995 р. та перебуває на обліку в Баштанській ОДПІ, як платник податків з 13.06.1996 року за № 225 (а. с. 6-8)

Відповідно до декларацій позивача та податкових повідомлень-рішень від 14.09.2012 р. №0000271600 та від 15.03.2013 р. №0000061500 у позивача виник податковий борг на загальну суму 1023001,87 грн. (а.с. 9-10).

З матеріалів справи вбачається, що для стягнення вказаної суми боргу позивач звертався до суду, постановами Миколаївського окружного адміністративного суду, що набрали законної сили, з відповідача стягнуто 1038987, 90 гривень.

На підставі вищезазначених стягнень відкрито виконавче провадження державною виконавчою службою.

25.06.2013 року податковою інспекцією було прийнято рішення про опис майна ТОВ «Сеймур» у податкову заставу. Податковим керуючим 25.06.2013 року складено акт опису майна відповідача, яке перебуває у податковій заставі. Право податкової застави зареєстровано в Єдиному державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

10 липня 2013 року позивач звернувся інкасовими дорученнями до банківських установ про стягнення грошових коштів із банківських рахунків відповідача. Зазначені доручення були повернуті без виконання у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках відповідача (а. с. 15-19).

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом будь-якої оцінки описаного майна не проводилось, як того вимагає ст. 89 ПК України, а тому відсутні правові підстави для надання дозволу позивачу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

За положеннями п. 14.1.175 ст. 14 ПК України податковим боргом вважається сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п. 95.1 ст. 95 ПК України встановлено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 14.1.155 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, зверненню контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі має передувати звернення із позовом про стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника на суму податкового боргу або його частини. А тільки у випадку їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до суду про стягнення з ТОВ «Сеймур» боргу, в матеріалах справи є судові рішення, що набрали законної сили.

Крім того, Баштанська МДПІ зверталась до банківської установи про стягнення грошових коштів із банківських рахунків відповідача, однак, в зв'язку з відсутністю коштів на банківських рахунках, заявлені доручення були повернуті.

Таким чином, податковим органом були здійснені заходи, що передують здійсненню заходів, щодо продажу майна платника податків.

Однак, відповідно до п. 91.3 ст. 91 ПК України податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди органу державної податкової служби (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податного боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.

Пунктом 89.5 ст. 89 ПК України передбачено, що у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Абзацем 2 п.89.5 ст. 89 цього Кодексу визначено, що платник податків зобов'язаний не пізніше робочого дня, наступного за днем набуття права власності на будь-яке майно, повідомити орган державної податкової служби про наявність такого майна. Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання зазначеного повідомлення прийняти рішення щодо включення такого майна до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави та балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, або відмовити платнику податків у включенні такого майна до акта опису.

Як вбачається з наданих доказів по справі, суб'єкт владних повноважень обмежився лише складанням акту опису майна від 25.06.2013 року, при цьому реальних дій, щодо включення майна до опису, прийняття відповідних рішень, як того вимагає закон не вчинив. Податковим керуючим не здійснено розрахунок щодо об'єму та вартості урожаю, такий розрахунок в матеріалах справи відсутній. Відсутні данні про урожай описаного соняшника, чи було його зібрано, в якій кількості і на яку суму.

Виходячи з наведеного, судова колегія приходить до висновку, що податковим органом не в повній мірі проведено заходи, які дають право надати дозвіл на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Миколаївського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Баштанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 15.11.2013 року.

Суддя-доповідач: Шевчук О.А.

Суддя: Вербицька Н.В.

Суддя: Зуєва Л.Є.