Ухвала суду № 35273306, 12.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 року Справа № 9104/12820/12 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.12.2011 року у справі №2а-7710/11/1370 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Клінгспор» до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 31.03.2011 року №0002322301, від 31.03.2011 року №0002332301 та від 19.04.2011 року №0002762301,-

В С Т А Н О В И В:

ТзОВ «Клінгспор» звернулося з позовом у Львівський окружний адміністративний суд до Державної податкової інспекції у Сокальському районі про скасування податкових повідомлень-рішень від 31.03.2011 року №0002322301 про визначення податкових зобов»язань по податку на прибуток в сумі 6712,5 грн. (у т.ч. 5370,00 грн. основного платежу та 1342,5 грн. штрафних санкцій), від 31.03.2011 року №0002332301 про визначення податкових зобов»язань по податку на додану вартість у сумі 15017,61 грн., штрафних санкцій у сумі 3754 грн., зменшення бюджетного відшкодування в сумі 225796 грн., та податкове повідомлення рішення від 19.04.2011 року №0002762301 про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в сумі 5138 грн. Позов обґрунтовує тим, що висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної позапланової невиїзної перевірки про нікчемність фінансового-господарських операцій є безпідставні, ґрунтуються на припущеннях, спростовується первинними документами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.12.2011 року адміністративний позов задоволено повністю, скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області від 31.03.2011 року №0002322301, від 31.03.2011 року №0002332301 та від 19.04.2011 року №0002762301.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ДПІ у Сокальському районі Львівської області оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що постанова суду від 19.12.2011 року прийнята без врахування фактичних обставин справи та постановлена з порушенням норм матеріального права. Апелянт покликається на те, що взаємовідносини ТзОВ «Клінгспор» з його контрагентами ПП «Фірма «Юкос» та з ТзОВ «Західбудпром» є нікчемними, а тому не створюють жодних податкових наслідків, а інший контрагент, ТзОВ «АСС Буд Груп», не подавав за період здійснення господарських операцій податкової звітності і не сплачував податків до бюджету, а тому позивач як покупець не має права на бюджетне відшкодування. Просить задовільнити його вимоги апеляційної скарги та відмовити ТзОВ «Клінгспор» в задоволенні позовних вимог.

Судом апеляційної інстанції допущено заміну первинного відповідача - Державну податкову інспекцію у Сокальському районі Львівської області належним відповідачем Сокальською об»єднанню державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з 08.02.2011 року по 09.03.2011 року працівниками ДПА у Львівській області та ДПІ у Сокальському районі Львівської області проводилась планова виїзна документальна перевірка ТзОВ «Клінгспор». За результатами перевірки було складено акт перевірки від 15.03.2011 року №36/23-9/35749131. На підставі вказаного акта ДПІ у Сокальському районі Львівської області було прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.03.2011 року №0002322301, яким визначено податкове зобов»язання по податку на прибуток в сумі 6712,5 грн. (у т.ч. 5370 грн. основного платежу та 1342,5 грн. штрафних санкцій), та від 31.03.2011 року №0002332301, яким визначено податкове зобов»язання по податку на додану вартість у сумі 15017,61 грн., штрафних санкцій у сумі 3754 грн., зменшення бюджетного відшкодування в сумі 225796 грн. (а.с. 16-60, 62, 61).

Відповідачем також проводилася позапланова документальна перевірка ТзОВ «Клінгспор» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2011 року. За результатами перевірки складено акт від 12.04.2011 року №264/2301/35749131, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 19.04.2011 року №0002762301, яким зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в сумі 5138 грн. (а.с. 64-77, 78).

В акті перевірки від 15.03.2011 року №36/23-9/35749131 зазначено, що позивач у І кварталі 2010 року завищив суму валових витрат на суму 21482 грн. У порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат зайво включено витрати на придбання ТМЦ у ПП «Фірма «Юкос», отримання яких не доведено. Між позивачем та ПП «Фірма «Юкос» укладено угоду ДГ 0000012 про поставку товарів. У обліку на підставі накладної від 17.03.2010 року №РН-3-1708 відображено придбання ТМЦ, а саме ручок VP Slim S 14.1+ (1000 шт.), настольних годинників А2002АВК (50 шт.), брелоків металевих 1+0 (100 шт.), чашок еліт білих 2+0 (100 шт.), поліетиленових пакетів білих 30Х40,2+0 (1000 шт.), п»єзо запальничок 1+0 (1000 шт.), блокнотів відривних А6, 2+0 (1000 шт.), макетів (7 шт.). ДПІ у Личаківському районі м. Львова було проведено позапланову невиїзну перевірку ПП «Фірма «Юкос», за результатами якої було складено акт від 07.09.2010 року №473/23-/36500418. Невиїзна перевірка проводилась у зв»язку з недопуском до проведення виїзної документальної перевірки. У цьому акті вказано, що відповідно до системи автоматизованого співставлення податкових зобов»язань та податкового кредиту в розмірі контрагентів встановлено розбіжності між податковими зобовязаннями ПП «Фірма «Юкос» та податковим кредитом ТзОВ «Клінгспор» на суму 24700 грн. Однак, ПП «Фірма «Юкос» згідно його декларацій по податку на прибуток за 2009 рік та І квартал 2010 року не мало власних офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів. Згідно даних 1-ДФ станом на 01.09.2009 року на підприємстві не було найманих працівників, а станом на 31.03.2010 року чисельність працюючих складає одна особа. У періоді, за який проводилась перевірка, встановлено, що відповідно до бази даних ДПА України ПП «Фірма «Юкос» було задіяне в транзитних фінансових потоках з метою надання податкової вигоди контрагентам, які не виконують своїх податкових зобов»язань. Фінансово-господарська діяльність ПП «Фірма «Юкос» є протиправною, а здійснення господарських операцій не має на меті створення реальних правових наслідків. У ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця у зв»язку з непредявленням документів актів приймання-передачі товарів, довіреностей, документів про транспортування та зберігання товарів. Правочини, укладені ПП «Фірма «Юкос» та його контрагентами не спричинили реального настання юридичних наслідків, оскільки перевіркою встановлено проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди третім особам. Витрати на придбання товарів у ПП «Фірма «Юкос» залишаються не підтвердженими, оскільки органи ДПС не мають можливості провести зустрічні перевірки його фінансово господарської діяльності, що не дає можливості визначити та підтвердити суми витрат ТзОВ «Клінгспор» від проведених операцій. Таким чином, господарські операції та документи ТзОВ «Клінгспор» не мають достатньої доказовості факту здійснення господарських операцій. Також в акті зазначено, що в порушення п.п. 7.4.1 та 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем завищено податковий кредит на суму 205506, грн. за результатами господарських операцій з придбання будівельних робіт у ТзОВ «Західбудпром», оскільки на підставі договорів з ТзОВ «Західбудпром» від 28.07.2010 року №08, від 19.08.2010 року №14, від 30.08.2010 року №15, від 07.09.2010 року №19 позивачем було придбано бетонно-будівельні роботи, роботи по спорудженню дощової каналізації зовнішніх гідрантів, напірних водо-та каналізаційних трубопроводів та роботи по облаштуванню доріг, однак, здійснення підрядником будівельних робіт відбувалося до отримання дозволу на виконання будівельних робіт від 22.10.2010 року №25/30-10. Отримання такого дозволу у інспекції державного архітектурно-будівельного контролю передбачено ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій». Здійснення таких робіт без відповідного дозволу є самовільним будівництвом. Оскільки, позивач здійснював будівельні роботи і з залученням підрядника ТзОВ «Західбудпром» не маючи такого дозволу, то правочини щодо придбання будівельних робіт було вчинено з порушенням ст. 203 ЦК України, а саме зміст таких правочинів суперечить Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства, а правочин, який порушує норми ст. 203 ЦК є нікчемним і тому не створює жодних правових наслідків, крім тих, що пов»язані з його нікчемністю. Крім цього, в зазначеному акті вказано, що в порушення п.п. 1.3, 1.7, 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1 та 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та з урахуванням порушень, описаних у п. 3.2 акту перевірки, позивачем завищено податковий кредит на суму 4296,4 грн. за результатами господарських операцій з придбання товарів у ПП «Фірма «Юкос» на підставі податкових накладних від 16.02.2010 року №31000000001 та від 17.03.2010 року №3170000004. Також у цьому акті перевірки зазначено, що право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість виникає лише за умови фактичного надходження коштів до бюджету. Оскільки ПП «Фірма «Юкос» не відобразило суму ПДВ, одержану від позивача у складі ціни продажу товарів, в своїх податкових зобов»язаннях у своїй податковій звітності і не сплатило її до бюджету, то у позивача не має права на податковий кредит. Аналогічно у акті перевірки обґрунтовано висновки про завищення податкового кредиту за результатами господарських операцій з придбання товарів у ТзОВ «АСС Буд Груп» на суму 21131,75 грн., сплачену в складі ціни товарів в якості авансу (виписки банку №БВ-0000300 від 25.10.2010 року та БВ-0000338 від 29.11.2010 року, податкові накладні від 25.10.2010 року №114 та від 29.11.2010 року №133).

В акті перевірки від 12.04.2011 року №264/2301/35749131 з посиланням на акт перевірки від 15.03.2011 року №36/23-9/35749131 вказано, що у грудні 2010 року ТзОВ «Клінгспор» неправомірно включило до податкового кредиту суму ПДВ 5138,07 грн. у зв»язку з сплатою коштів за придбання продукції у ТзОВ «АСС Буд Груп» на підставі податкової накладної №133 від 29.11.2010 року. Згідно з центральною базою даних України ТзОВ «АСС Буд Груп» не подавало податкову звітність з квітня 2010 року і не відобразило суму податку, отриманого у складі ціни придбання продукції, в якості своїх податкових зобов»язань і не сплатило його до бюджету. У січні 2011 року сума 5138,07 грн. була відображена ТзОВ «Клінгспор» у складі суми бюджетного відшкодування.

Щодо господарської діяльності позивача з контрагентом ПП «Фірма «Юкос», суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про необхідність дослідження акта невиїзної перевірки ПП «Фірма «Юкос» від 07.09.2010 року №473/23-/36500418 (а.с. 187-198) . Так, в порушення п.п. 1.5, 1.6 та 1.7 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 10.05.2005 року №327 (який діяв на момент проведення перевірки ПП «Фірма «Юкос») у згаданому акті не викладено усіх суттєвих обставин фінансово-господарської діяльності суб»єкта господарювання. Зокрема, у цьому акті як встановлений факт стверджується неможливість здійснення господарської діяльності цим підприємством у зв»язку з відсутністю у нього економічних ресурсів, необхідних для такої діяльності. При цьому, такий висновок можна зробити обгрунтовано лише у тому випадку, якщо підприємство не володіє і не розпоряджається жодними ресурсами, а не лише якоюсь їх частиною. У акті невиїзної перевірки ПП «Фірма «Юкос» вказано, що станом на 31.06.2010 року у ПП «Фірма «Юкос» відсутні рахунки у банках. Однак, не встановлено, чи були такі рахунки на момент здійснення господарських операцій з позивачем, не було встановлено наявність та рух коштів на таких рахунках та контрагентів, з якими велися грошові безготівкові розрахунки. В матеріалах вказаної перевірки немає жодних даних про те, що проти посадових осіб ПП «Фірма «Юкос» порушено кримінальні справи по факту фіктивного підприємництва чи підроблення документів та доказів їх вини.

Також суд першої інстанції вірно спростував висновки відповідача, зроблені у акті перевірки ТзОВ «Клінгспор» від 15.03.2011 року №36/23-9/35749131 про те, що витрати на придбання товарів у ПП «Фірма «Юкос» залишаються не підтвердженими, оскільки органи ДПС не мають можливості провести зустрічні перевірки його фінансово- господарської діяльності, що не дає можливості визначити та підтвердити суми витрат ТзОВ «Клінгспор» від проведених операцій, вказавши, що п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» наведено вичерпний перелік витрат, які не включаються до складу валових витрат підприємства. Також, у п.п. 5.3.9 п. 5.3 та п. 5.11 ст. 5 цього ж Закону вказано, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов»язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Таким чином, обставина, зазначена відповідачем у акті перевірки ТзОВ «Клінгспор» від 15.03.2011 року не може позбавляти платника податків, покупця, на відображення у податковому обліку сум понесених ним витрат.

Господарська діяльність ТзОВ «Клінгспор» з контрагентом ПП «Фірма «Юкос» підтверджується первинними документами, а саме: копією видаткової накладної РН-3-17008 від 17.03.2010 року (а.с. 93), рахунком фактурою №СФ-0000025 від 04.02.2010 року (а.с. 94), банківськими виписками про перерахування коштів на користь постачальника у сумі 18044,88 грн. від 16.02.2010 року (а.с. 95-97) та на суму 7733,52 грн. від 19.03.2010 року (а.с. 90-92), податковими накладними від 16.02.2010 року №3100000001 (а.с. 99) та від 17.03.2010 року №3170000004 (а.с. 98), витягом з журналу реєстрації довіреностей про реєстрацію довіреності 000024 від 15.03.2010 року на отримання ТМЦ від ПП «Фірма «Юкос» (а.с. 100), подорожнім листом службового легкового автомобіля серії 05-ААХ №12/03 від 17.03.2010 року (а.с. 215), актом списання ТМЦ №СпТ-00092 зб від 31.03.2010 року (а.с. 216).

Щодо господарської діяльності позивача з контрагентом ТзОВ «Західбудпром» суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким і погоджується колегія суддів, що посилання відповідача на порушення позивачем норм Закону України «Про планування та забудову територій», то такий не містить норм, що визначають правила оподаткування, і не передбачає податкових наслідків порушення його вимог.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв»язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв»язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Господарська діяльність ТзОВ «Клінгспор» з контрагентом ТзОВ «Західбудпром» підтверджується первинними документами, а саме: договором підряду на будівництво (про дощову каналізацію) №08 від 28.07.2010 року (а.с. 101-111), договором підряду на будівництво (про зовнішні гідранти) №14 від 19.08.2010 року (а.с. 112-122), договором підряду на будівництво (про влаштування доріг) №15 від 30.08.2010 року (а.с. 123-133), договором підряду на будівництво (про бетонно-будівельні роботи) №19 від 07.09.2010 року (а.с. 134-144), довідками про вартість виконаних підрядних робіт за вересень, жовтень 2010 року (а.с. 149, 145), актами приймання виконаних підрядних робіт за жовтень, вересень 2010 року (а.с. 146-148, 150-159), податковими накладними (а.с. 160-169).

Стосовно висновків відповідача про те, що правочини укладені ТзОВ «Клінгспор» з контрагентами ПП «Фірма «Юкос», ТзОВ «Західбудпром» є нікчемними, суд зазначає наступне.

Відповідності до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п»ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини другої ст. 215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов»язані з його недійсністю.

Згідно зі ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом з тим, Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз»яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені статтею 228 ЦК України, є правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відтак, правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини спрямовані на відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об»єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучення з обігу об»єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об»єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражатиметься в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 31.03.2011 року №0002332301 та №0002322301 не тільки не містять таких посилань, а й не доводять умислу позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Відтак, судова колегія приходить до переконання, що висновки акту перевірки ґрунтуються лише на припущеннях ревізора-інспектора щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів. Його позиція про те, що ці правочини суперечать інтересам держави не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими.

Стосовно висновків відповідача про завищення податкового кредиту ТзОВ «Клінгспор» за операціями з контрагентами ПП «Фірма «Юкос», ТзОВ «Західбудпром», ТзОВ «АСС Буд Груп», з посиланням на те, що право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість виникає лише за умови фактичного надходження коштів до бюджету, а так як контрагенти не відобразили суму ПДВ, одержану від позивача у складі ціни продажу товарів в своїх податкових зобов»язаннях у своїй податковій звітності і не сплатили її до бюджету, то у ТзОВ «Клінгспор» немає права на податковий кредит, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв»язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Обов»язок по сплаті податку до бюджету відповідно до ст.ст. 2, 3 Закону покладають на продавця, а не на покупця, а право останнього на податковий кредит нормами цього закону не поставлено в залежність від виконання податкових зобов»язань продавцем. Відповідальність за невиконання податкових зобов»язань законодавством покладено на продавця, який здійснює операції, що є об»єктом оподаткування, і у випадку не нарахування і несплати ПДВ до бюджету негативні наслідки настають лише для нього.

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету регулюється п. 7.7 ст.7 згаданого Закону. Згідно з цим пунктом сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов»язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від»ємному значенні цієї суми, вона враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від»ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від»ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, в силу встановленого Законом України «Про податок на додану вартість» механізму обчислення та сплати податку, покупець, який добросовісно виконав свої обов»язки щодо виконання правочину та його документального оформлення і відображення у податковому обліку, не несе ризиків та відповідальності за дії недобросовісного продавця.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ДПІ не надано доказів для встановлення мети вищезгаданих підприємств, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при проведенні зазначених господарських договорів. Податковим органом не подано жодних доказів на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки. При цьому слід зазначити, що одним з основних принципів оцінки податкових спорів є принцип презумпції добросовісності платника, у зв»язку з яким, дії платника податків, який має на меті одержання податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними.

Виходячи з вказаного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що операції ТзОВ «Клінгспор» з контрагентами ПП «Фірма «Юкос», ТзОВ «Західбудпром», ТзОВ «АСС Буд Груп» мали реальний характер.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.12.2011 року у справі №2а-7710/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п»ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Гудим Л.Я.

Судді: Довгополов О.М.

Святецький В.В.