Ухвала суду № 35270930, 29.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 року Справа № 32481/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року у справі за позовом Дочірнього підприємства «Оптіма-770-Р» Товариства з обмеженою відповідальністю «Севен Севенті-Петроліум» до Державної податкової інспекції в місті Рівне про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ДП «Оптіма-770-Р» ТзОВ «Севен Севенті-Петроліум» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Рівне, яким з врахуванням уточнення позовних вимог просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 24 лютого 2010 року № 0005682342/1, від 12 травня 2010 року № 0005682342/2 та від 13 липня 2010 року № 0005682342/3 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 1076404,75 грн. основного платежу та 295592,73 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року позов задоволено повністю. Постанова мотивована тим, що висновок відповідача про те, що у правовідносинах ДП «Оптіма-770-Р» (комісіонер) з ТзОВ «Славія», ТзОВ «Вест-Траст», ТзОВ «Оптіма Трейд», ТзОВ «Пафіс», ТзОВ «Севен Севенті Петроліум», ТзОВ «Рейнбоу ЛТД» (комітенти) мало місце надання позивачу поворотної фінансової допомоги є безпідставним, оскільки істотними умовами для договору про надання поворотної фінансової допомоги є сума такої допомоги та строк її повернення, чого немає у спірних правовідносинах. Посилання відповідача на те, що отримані за договорами комісії кошти позивачем витрачені на інші цілі ніж передбачено договором безпідставні, оскільки грошові кошти є речами, які характеризуються родовими ознаками, а тому є замінними. За таких обставин неможливо достовірно визначити, що саме зараховані на виконання умов договору комісії кошти витрачені позивачем для своїх господарських потреб. А використання тимчасово вільних грошових коштів для господарських потреб підприємства не свідчить про отримання кредитних коштів для поповнення оборотних коштів. Крім того, згідно з ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Також, на думку суду, позивачем правомірно у декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2009 року в додатку К1/1 проведено коригування запасів, використаних не в господарській діяльності, шляхом їх зменшення на суму 111788 грн. Такі дії позивача відповідають вимогам п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким передбачено, що якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. За наведених обставин висновок відповідача про порушення позивачем в даному випадку вимог пп. 5.3.2 п. 5.3 та п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та завищення валових витрат на суму 111788 грн. не ґрунтується на фактичних обставинах справи, підтверджених належними доказами.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також не з'ясував всіх обставин, що мають значення для справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що отримані кошти на виконання договорів комісії позивачем були витрачені на власні господарські потреби. Будь-яку діяльність на виконання умов договорів комісії товариство не проводило. Тому дані кошти є поворотною фінансовою допомогою і до складу валових доходів повинні включатись умовно нараховані відсотки на суму поворотної фінансової допомоги, що залишилась неповернутою на кінець звітного періоду. Крім того, у перевіреному періоді позивачем завищено валові витрати на 111788 грн., оскільки при визначенні убутку балансової вартості запасів не враховані запаси, використані не в господарській діяльності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Як встановив суд, в період з 16 листопада до 04 грудня 2009 року посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Рівне було проведено планову виїзну документальну перевірку ДП «Оптіма-770-Р» ТзОВ «Севен Севенті-Петроліум» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року до 30.09.2009 року, за результатами якої був складений акт від 09 грудня 2009 року № 1615/23-100/30460899.

В акті перевірки податковий орган зазначає про порушення позивачем вимог абз. 5 пп. 1.22.1, пп. 122.2 п. 1.22 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено скоригований валовий дохід за перевірений період на 4217773 грн. ДП «Оптіма-770-Р» ТОВ «Севен Севенті Петроліум» не включено до складу валового доходу умовні відсотки нараховані на суму: за користування коштами по договорах комісії, в сумі 4193831 грн.; поворотної фінансової допомоги, що залишалась неповернутою на кінець звітного періоду в розмірі 23942 грн.

Такі висновки відповідач обґрунтовує тим, що між «Оптіма-770-Р» (комісіонер) та ТзОВ «Славія», ТзОВ «Вест-Траст», ТзОВ «Оптіма Трейд», ТзОВ «Пафіс», ТзОВ «Севен Севенті Петроліум», ТзОВ «Рейнбоу ЛТД» (комітенти) були укладені договори комісії, за умовами яких комісіонер зобов'язаний за дорученням комітента за винагороду здійснити за рахунок комітента від свого імені правочини щодо придбання нафтопродуктів за асортиментом та цінами, вказаними в договорах. Комітенти зобов'язані перерахувати комісіонеру грошові кошти для виконання умов договорів. В ході проведення документальної перевірки встановлено, що на виконання умов договорів на розрахунковий рахунок позивача надходили грошові кошти від комітентів. Кошти, які були отримані позивачем за договорами комісії на комісійну купівлю товару, витрачалися на цілі, не пов'язані з виконанням договорів комісії, зокрема з купівлею нафтопродуктів, а використовувалися підприємством для здійснення власної господарської діяльності. На протязі перевіреного періоду позивач відповідно до наданих до перевірки документів не проводив поставку нафтопродуктів комітентам, а також не здійснював купівлю чи продаж паливно-мастильних матеріалів іншим постачальникам чи покупцям. Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Отже, на думку податкового органу, кошти одержані позивачем від комітентів відповідно до договорів комісії на придбання нафтопродуктів, використані для господарських потреб позивача і виконували функцію кредитних коштів (поповнення оборотних коштів). Тому за користування коштами підприємству нараховані умовні відсотки, які включаються до складу валових доходів.

Також відповідач зазначав, що в порушення вимог пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем при визначенні убутку балансової вартості за півріччя 2009 року та 3 квартали 2009 року не враховані запаси, використані не у господарській діяльності підприємства в сумі 111788 грн. за 1 квартал 2009 року, що призвело до завищення валових витрат на цю суму.

Крім того, в акті перевірки відповідач зазначав, що в порушення пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивач у 3 кварталі 2009 року завищив норму амортизації 3 групи основних фондів на суму 370 грн.

Позивач порушення податкового законодавства в частині не включення до валового доходу поворотної фінансової допомоги, що залишилась неповернутою на кінець звітного періоду в сумі 23942 грн. та в частині завищення норм амортизації на суму 370 грн. не оспорює.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією в м. Рівне було прийняте податкове повідомлення-рішення від 22 грудня 2009 року № 0005682342/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 1380879,70 грн., в тому числі 1082483,00 грн. за основним платежем та 298396,70 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами апеляційного оскарження первинного податкового повідомлення-рішення рішенням Державної податкової інспекції в м. Рівне дане податкове повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1070 грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 364,90 грн. скасоване, в решті залишене без змін. За результатами розгляду вищестоячими органами державної податкової служби повторних скарг позивача Державна податкова інспекція у м. Рівне 24 лютого 2010 року прийняла податкове повідомлення-рішення № 0005682342/1, 12 травня 2010 року № 0005682342/2 та 13 липня 2010 року № 0005682342/3, якими ДП «Оптіма-770-Р» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1379444,80 грн., в тому числі 1081413,00 грн. за основним платежем та 298031,80 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як зазначено вище, ДП «Оптіма-770-Р» оскаржило в судовому порядку податкові повідомлення-рішення відповідача від 24 лютого 2010 року № 0005682342/1, від 12 травня 2010 року № 0005682342/2 та від 13 липня 2010 року № 0005682342/3 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 1076404,75 грн. основного платежу та 295592,73 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з таких підстав.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до абз. 6 пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 цього Закону безповоротна допомога - це сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Згідно з пп. 1.22.2 цього пункту поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Як встановив суд, в періоді, що перевірявся, між ДП «Оптіма-770-Р» ТОВ «Севен Севенті Петроліум» (комісіонер) та ТзОВ «Славія» 14 жовтня 2008 року, ТзОВ «Вест-Траст» 22 грудня 2008 року, ТзОВ «Оптіма Трейд» 19 лютого 2009 року, ТзОВ «Пафіс» 19 грудня 2005 року, ТзОВ «Севен Севенті Петроліум» 03 січня 2007, ТзОВ «Рейнбоу ЛТД» 03 січня 2007 року, (комітенти) були укладені договори комісії, відповідно до умов яких комісіонер зобов'язаний за дорученням Комітента за винагороду здійснити за рахунок Комітента від свого імені правочини щодо придбання нафтопродуктів за асортиментом та цінами, вказаними в договорах. Комітенти зобов'язані перерахувати комісіонеру авансові платежі для виконання умов договорів комісії.

На момент закінчення терміну перевірки частина договорів була розірвана за згодою сторін і авансові платежі повернуті комітентам, один договір комісії не виконаний. Наведене підтверджується наявними в матеріалах справи копіями зазначених договорів комісії, платіжних доручень на перерахування авансових платежів для виконання договорів комісії та про повернення цих платежів, додаткових угод про розірвання договорів комісії та листів про повернення авансових платежів.

Також суд встановив, що на виконання умов зазначених договорів ДП «Оптіма-770-Р» вживало заходи для закупівлі нафтопродуктів шляхом запитів до постачальників цих продуктів ТзОВ «Рівне-Петроль», ТзОВ ВТФ «Авіс», філії № 23 «Рівненська НК «Альфа Нафта», ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття», ТзОВ «Захід-Ресурси», однак запропоновані нафтопродукти за ціною не відповідали рівню цін, зазначених у договорах комісії, що підтверджується відповідями даних підприємств.

Згідно з п. 2.13 договорів комісії, які є ідентичними, комісіонер зобов'язаний в термін дії договору не виконувати замовлення комітентів, якщо в процесі дії договорів виникли зміни кон'юнктури ринку, або виникли обставини, незалежні від комісіонера, що роблять виконання замовлення неможливим. За таких обставин невідповідність рівня запропонованих цін рівню цін, передбачених умовами договорів комісії унеможливлювало виконання позивачем обов'язків комісіонера за даними договорами.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновок податкового органу, що в даних випадках мало місце надання поворотної фінансової допомоги, є безпідставними.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, істотними умовами для договору про надання поворотної фінансової допомоги є сума такої допомоги та строк її повернення, чого немає у спірних правовідносинах. Посилання відповідача на те, що отримані за договорами комісії кошти позивачем витрачені на інші цілі ніж передбачено договором безпідставні, оскільки грошові кошти є речами, які характеризуються родовими ознаками, а тому є замінними. За таких обставин неможливо достовірно визначити, що саме зараховані на виконання умов договору комісії кошти витрачені позивачем для своїх господарських потреб. А використання тимчасово вільних грошових коштів для господарських потреб підприємства не свідчить про отримання кредитних коштів для поповнення оборотних коштів.

Також відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсність договорів комісії прямо не встановлена законом і договори комісії недійсними у судовому порядку не визнані, тому висновок відповідача про заниження позивачем валового доходу у зв'язку з порушенням вимог п. 4.1 ст. 4, пп. пп. 1.22.1, 1.22.2 п. 1. 22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на суму 4193831 грн. є безпідставним.

Також суд встановив, що наказом по ДП «Оптіма-770-Р» ТОВ «Севен Севенті Петроліум» від 03 січня 2009 року № 1б «Про облікову політику підприємства» визначено вважати матеріальні активи з терміном корисного використання понад один рік первинною вартістю менше 1000 грн. іншими необоротними матеріальними активами. Амортизацію малоцінних необоротних активів нараховувати в першому місяці їх використання в розмірі 100% їх вартості.

Відповідно до наказу по ДП «Оптіма-770-Р» ТОВ «Севен Севенті Петроліум» від 01 лютого 2009 року № 4/2 було введено в експлуатацію протягом 1 кварталу 2009 року інші необоротні матеріальні активи та основні засоби, що рахуються по рахунках 153 та 152. Протягом першого кварталу 2009 року ці матеріальні активи вартістю 111788 грн. були введені в експлуатацію згідно актів ОЗ-1 «Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів», затвердженого наказом Мінстату від 29.12.1995 року № 352, що підтверджується наданими позивачем копіями цих актів.

Такі дії позивача відповідають вимогам п. п. 27 та 28 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 року за № 288/4509, згідно з якими амортизація об'єктів, зазначених у пп. 5.2 п. 5 цього Положення (стандарту), нараховується за методами, що наведені в пп. пп. 1 і 5 п. 26 цього Положення (стандарту) 7.

Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 відсотків його вартості, яка амортизується, та решта 50 відсотків вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першому місяці використання об'єкта 100 відсотків його вартості. Метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. За наведених обставин до декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал до додатку К1/1 позивачем безпідставно було включено запаси, використані не в господарській діяльності в сумі 111788 грн.

Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач правомірно у декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2009 року в додатку К1/1 провів коригування запасів, використаних не в господарській діяльності, шляхом їх зменшення на суму 111788 грн.

Такі дії позивача не суперечать вимогам п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Враховуючи наведені вище обставини та положення правових норм, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що висновок відповідача про порушення позивачем в даному випадку вимог пп. 5.3.2 п. 5.3 та п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та завищення валових витрат на суму 111788 грн. є безпідставним.

Враховуючи наведені вище обставини та оцінюючи зібрані докази, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення (в частині, що оскаржується в судовому порядку) є протиправними, прийнятими без урахування усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, а відповідачем не надано доказів їх правомірності.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Рівне залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року у справі № 2а-3572/10/1770 за позовом Дочірнього підприємства «Оптіма-770-Р» Товариства з обмеженою відповідальністю «Севен Севенті-Петроліум» до Державної податкової інспекції в місті Рівне про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький