Ухвала суду № 35272478, 06.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3846/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Іщук ІО. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

06 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Борисюк Л.П.,

Петрика І.Й.

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, треті особи - Міністерство юстиції України, Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії , -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2013 року у позові ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа 1- Міністерство юстиції України, третя особа 2 - Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено, 14 березня 2013 р. в газеті «Урядовий кур'єр» Міністерством економічного розвитку та торгівлі України (далі-Міністерство) було опубліковано повідомлення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі (далі - МКМТ) про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну легкових автомобілів незалежно від країни походження та експорту.

В повідомленні йшлося проте, що МКМТ прийняла рішення від 28.04.2012 № СП-275/2012/4423-08, відповідно до якого застосувала спеціальні заходи щодо імпорту товару в Україну незалежно від країни походження та експорту, що має такий опис: автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені переважно для перевезення людей (категорія М1-транспортні засоби, що мають не менше ніж 4 колеса, які використовуються для перевезення пасажирів та мають не більше 8 місць для сидіння, крім сидіння водія), з двигуном внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням та кривошипно-шатунним механізмом з робочим об'ємом циліндрів двигуна понад 1000 см3 , нові, які класифікуються згідно з УКТЗЕД за кодами 8703221000 та 8703231910.

В повідомленні зазначалось, що рішення комісії набирає чинності через 30 днів з дня опублікування цього повідомлення.

Позивачі, вважаючи дії МКМТ протиправними, звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва за захистом своїх порушених прав.

Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» МКМТ здійснює державне оперативне регулювання зовнішньоекономічної діяльності відповідно до законодавства України.

Порядок здійснення такої функції встановлений спеціальними законами, а саме: Законом України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» щодо застосування антидемпінгового мита, Законом України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» щодо проведення спеціальних заходів.

Порядок створення та роботи МКМТ визначається Законом України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» щодо застосування спеціального мита.

Статтею 3 Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» передбачено, що проведення антидемпінгового розслідування в Україні здійснюється на засадах, визначених цим Законом, уповноваженими на це центральними органами виконавчої влади - Міністерством, Державною митною службою України, а також Комісією.

Частинами 3 та 6 ст. 5 Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», встановлено, що формою роботи Комісії є засідання, на яких, зокрема, приймаються рішення про застосування антидемпінгових заходів.

Статтею. 37 Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» передбачено, що Комісія, Міністерство та Служба у зв'язку із проведенням розслідувань відповідно до цього Закону можуть у межах своїх повноважень приймати відповідні акти.

Такі акти набирають чинності у строки, зазначені в них, якщо інше не передбачено цим Законом, але не раніше дня їх опублікування в газеті або доведення до відома заінтересованих осіб у інший спосіб, і є обов'язковими для виконання.

Відповідно до частини 11 статті 16 Закону України "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україні" про рішення Комісії, прийняте відповідно до цієї статті, Міністерство за дорученням Комісії публікує в газеті відповідне повідомлення та інформує Кабінет Міністрів України та Службу або відповідний орган виконавчої влади.

Згідно з положеннями частини третьої статті 8 Закону України "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україні" Міністерство публікує про це відповідне повідомлення в друкованому органі Кабінету Міністрів України.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Комісія, розглянувши звіт та матеріали про результати спеціального розслідування щодо імпорту в Україну легкових автомобілів незалежно від країни походження та експорту, керуючись положеннями Закону України "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україні" прийняла Рішення та доручила опублікувати повідомлення про прийняте рішення Мінекономрозвитку.

Міністерством, у відповідності до чинного законодавства та на виконання доручення Комісії було опубліковано повідомлення про Рішення в газеті "Урядовий кур'єр" № 48 від 14.03.2013, також листом від 15.03.2013 р. № 4423-07/9100-13, нотами МЗС України від 25.03.2013 проінформувало заінтересованих сторін та органи країн-експорту, що зареєстровані у спеціальних заходах.

З огляду на встановлене, колегія суддів апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачами не було допущено порушень законодавства при прийнятті та опублікуванні повідомлення про Рішення.

На думку колегії апеляційного адміністративного суду доводи апелянта, що рішення Комісії за своєю правовою природою являється нормативно правовим актом тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, що складає частину митного регулювання України з огляду на наступне.

По-перше, відповідно до Указу Президента України від 03.10.1992 № 493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" нормативно-правові акти міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю підлягають обов'язковій державній реєстрації у Міністерстві юстиції України.

По-друге, відповідно до статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторним актом є:

прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого, спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання;

прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Регуляторним органом є Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти.

До регуляторних органів також належать територіальні органи центральних органів виконавчої влади, державні спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Комісія не належить до кола органів, акти яких підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та не належить до кола регуляторних органів, визначених Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Разом з тим, Митним кодексом України та Законом України "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну" визначено коло осіб, яких стосуються рішення Комісії щодо застосування спеціальних заходів. Це, зокрема, платники спеціального мита (стаття 276 Митного кодексу України) та заінтересовані особи, які брали участь у спеціальному розслідуванні.

Вірно зазначено судом першої інстанції, що Рішення Комісії стосується обмеженого кола осіб, так як породжує права чи обов'язки лише для осіб, на яких покладається обов'язок із сплати митних платежів під час імпорту в Україну легкових автомобілів з об'ємом двигуна від 1 л. до 2.2 л. (бензин).

Крім того, Рішення Комісії:

- не установлює, не змінює та не скасовує норми права, а лише застосовує спеціальні заходи у порядку та на підставі Закону України "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну";

- має тимчасовий характер (спеціальні заходи застосовуються терміном на три роки);

А отже висновок суду першої інстанції, що Рішення Комісії не є нормативно-правовим та регуляторним актом, є індивідуальним актом, що стосується обмеженого кола осіб, яким воно адресоване, не установлює, не змінює та не скасовує норми права, має обмежений у часі характер, використовується лише у визначених спеціальними законами випадках та не підлягає державній реєстрації, а отже не підлягає обов'язковому оприлюдненню - є вірним.

Необґрунтованими є і доводи апелянтів щодо того, що Повідомлення призвело до порушення їх прав та інтересів, так як не зазначено, які саме права та інтереси було порушено Комісією та/або Мінекономрозвитку, не наведено, яким чином задоволення позовних вимог захистить та відновить права та інтереси, які, на думку апелянтів, порушені відповідачами.

Судом першої інстанції правильно застосовано норми процесуального права, а саме вимоги статей 2, 3, 6, 11, 71 КАС України, виходячи з положень яких, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача було порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, при цьому, обставину щодо порушення прав та/або інтересів повинен довести позивач належними та допустимими доказами.

Виходячи з договорів, укладених позивачами 06 березня 2013 року та 12 березня 2013 року з TOB "Арма Моторс", предметом яких є купівля-продаж товару - автомобілів, митний збір, спеціальні мита, акцизний збір та податок на додану вартість включаються у вартість товару та є показниками, що зумовлюють ціну товару.

Тобто, саме TOB "Арма Моторс" формуватимете ціну товару з урахуванням змінених та/або збільшених платежів. В свою чергу ціна товару не формується виключно зі суми сплачених транспортних, податкових або митних платежів, а включає також відпускну ціну виробника/експортера автомобіля, маржу дилера, розміру прибутку. А тому, при формуванні кінцевої вартості товару враховуватимуться всі фактори.

Отже, суб'єктом, на якого розповсюджується дія спеціальних заходів є або TOB "Арма Моторс" або інша особа, на яку буде покладено обов'язок із сплати спеціального мита під час імпорту в Україну легкових автомобілів з об'ємом двигуна від 1 л. до 2.2 л. (бензин), але в будь-якому разі це не будуть позивачі.

При цьому відповідно до статей 6, 627 та 628 ЦК України сторони є вільними у визначенні умов договору і самі визначають їх зміст.

Таким чином, укладання Позивачами договорів купівлі-продажу автомобілів з TOB "Арма Моторс" свідчить про те, що

- встановлення та формування договірної ціни є вільним волевиявленням суб'єктів господарювання, які укладають договір, та у які суб'єкти владних повноважень, зокрема, Комісія та Мінекономрозвитку, не втручаються;

- позивачі знали про можливість застосування спеціальних заходів і не заперечували проти їх застосування на момент укладення договору, про що свідчать їх підписи на цих договорах;

- позивачі свідомо погодились з можливістю настання у майбутньому обставин, передбачених п 3.3. цих договорів, та погодилися з наслідками настання таких обставин, а отже, не вбачається підстав завдання істотної шкоди їх інтересам.

Тому вірним є висновок суду, що позивачі не є суб'єктами правовідносин, з приводу яких подано позов, а тому їх права, свободи та інтереси не порушені.

Крім того, на думку колегії суддів необґрунтованими є доводи апелянтів, що Рішення Комісії являється нормативно-правовим актом, а відтак - воно повинно було бути доведено до відома, оскільки, по-перше. Рішення Комісії не є нормативно-правовим актом, а тому вимога щодо обов'язкового доведення до відома населення на Рішення Комісії не поширюється; по-друге, оприлюдненню можуть підлягати як рішення Комісії так і повідомлення про такі рішення; по-третє, на виконання доручення Комісії, 14.03.2013 в газеті "Урядовий кур'єр" № 48 було опубліковано повідомлення про Рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачі, як суб'єкти владних повноважень діяли в межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією України та законами.

Позивач, в порушення вимог ч.1 ст. 71 КАС України, не довів законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідача в даній справі було виконано.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 07.11.2013 р.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: Л.П. Борисюк

І.Й. Петрик

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.