Постанова № 35272411, 06.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9048/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Борисюк Л.П.,

Петрика І.Й.

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Юнекс Банк" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Юнекс Банк" до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0001242230 від 06.03.2013, -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ "Юнекс Банк" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДПІ у Подільському районі міста Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0001242230 від 06.03.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ПАТ "Юнекс Банк" подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2013 року та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо судом не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що господарські операції по укладеним між позивачем та ТОВ "Фенікс Капітал" договорам фактично не відбулись.

Не погоджуючись з таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 31.01.2013 по 13.02.2013 відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ "Юнекс Банк" з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток підприємства по фінансово - господарським взаємовідносинам з ТОВ "Фенікс Капітал" за період з 01.01.2010 по 31.03.2011.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 510 560,00 грн.

За результатами перевірки складено акт № 503/22-3-10/20023569 від 20.02.2013.

Публічним акціонерним товариством "Юнекс Банк" до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби подані заперечення на акт перевірки № 503/22-3-10/20023569 від 20.02.2013 за результатами розгляду яких листом № 2518/10/22-308 від 04.03.2013 повідомлено про те, що висновки акту залишено без змін.

06.03.2013 на підставі акта перевірки № 503/22-3-10/20023569 від 20.02.2013 прийнято податкове повідомлення - рішення №0001242230, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток банківських організацій на загальну суму 1 574 430,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 63 870,00 грн.

14.03.2013 Публічним акціонерним товариством "Юнекс Банк" до Державної податкової служби у місті Києві була подана скарга на податкове повідомлення - рішення №0001242230 від 06.03.2013, яка рішенням про результати розгляду первинної скарги № 4078/10/12-1-03 від 25.04.2013 залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

17.05.2013 Публічним акціонерним товариством "Юнекс Банк" до Міністерства доходів і зборів України була подана скарга на податкове повідомлення - рішення №0001242230 від 06.03.2013, яка рішенням про результати розгляду первинної скарги № 3969/6/99-99-10-01-15 від 01.06.2013 залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

Даючи правову оцінку діям відповідача та обставинам справи, колегія суддів апеляційного адміністративного суду виходить з наступного.

Як вбачається, з матеріалів справи, згідно договору купівлі - продажу цінних паперів № 01/11-Д;174353ДР від 10.03.2011 ТОВ "Фенікс Капітал" передало у власність ПАТ "Юнекс Банк" акції прості імені, Емітентом яких є ВАТ "Мотор Січ" в кількості 1625 шт. на загальну суму 4 987 125,00 грн. (договірна вартість одного ЦП 3069,00 грн.).

Виконання договору підтверджується актом прийомки - передачі цінних паперів № 01/11-Д;174353 ДР від 10.03.2011, та грошові кошти в сумі 4 987 125,00 грн. по даній операції купівлі - продажу цінних паперів перераховано на рахунок ТОВ "Фенікс Капітал" 10.03.2011.

Згідно договору купівлі - продажу цінних паперів № 16/10-Д;36349 ДР від 26.10.2010 ТОВ "Фенікс Капітал" передало у власність ПАТ "Юнекс Банк" акції прості імені, Емітентом яких є ВАТ "Єнакіївський металургійний завод" в кількості 7740 шт. на загальну суму 1 000 008,00 грн. (договірна вартість одного ЦП 129,20 грн.).

Виконання договору підтверджується актом прийомки - передачі цінних паперів № 16/10-Д;36349 від 26.10.2011, та грошові кошти в сумі 1 000 008,00 грн. по даній операції купівлі - продажу цінних паперів перераховано на рахунок ТОВ "Фенікс Капітал" 26.10.2011.

Згідно договору купівлі - продажу цінних паперів № 02/11-Д;174354 ДП від 10.03.2011 ПАТ "Юнекс Банк" передало у власність ТОВ "Фенікс Капітал" акції прості імені, Емітентом яких є ВАТ "Мотор Січ" в кількості 1625 шт. на загальну суму 5 020 326,96 грн. (договірна вартість одного ЦП 3089,43 грн.).

Виконання договору підтверджується актом прийомки - передачі цінних паперів № 02/11-Д;174354 ДП від 10.03.2011, та грошові кошти в сумі 5 020 326,96 грн. по даній операції купівлі - продажу цінних паперів перераховано на рахунок ПАТ "Юнекс Банк" 28.03.2011.

Згідно договору купівлі - продажу цінних паперів № 17/10-Д;36350ДП від 26.10.2010 ПАТ "Юнекс Банк" передало у власність ТОВ "Фенікс Капітал" акції прості імені, Емітентом яких є ВАТ "Єнакіївський металургійний завод" в кількості 7740 шт. на загальну суму 1 021 912,20 грн. (договірна вартість одного ЦП 132,03 грн.).

Виконання договору підтверджується актом прийомки - передачі цінних паперів № 17/10-Д;36350ДП від 26.10.2010, та грошові кошти по даній операції купівлі - продажу цінних паперів перераховано на рахунок ПАТ "Юнекс Банк" 09.11.2010 в сумі 550 000,00 грн. та 18.11.2010 в сумі 471 912,20 грн.

Водночас, з акту перевірки від 20.02.2013 № 503/22-3-10/20023569 вбачається, що отриманні цінні папери від ТОВ «Фенікс Капітал» та отримані грошові кошти від ТОВ «Фенікс Капітал» за продаж цінних паперів повинні включатись до складу валових доходів ПАТ "Юнекс Банк", оскільки всі первинні фінансово-господарські документи по взаємовідносинах між позивачем та ТОВ «Фенікс Капітал» підписані нелегітимно призначеним директором останнього.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування висновків акту перевірки, відповідач посилався на лист ДПС у м. Києві від 26.11.2012 р., відповідно до якого у провадженні СУ ПМ ДПС у м. Києві знаходиться кримінальна справа № 50-6270, порушена за ознаками злочину, передбаченого ч.1, ч. 4 ст. 358 КК України, за фактом виготовлення підробних документів від імені підприємства-нерезидента «Окленд Холдінг Лімітед», республіка Кіпр та подальшого їх використання при створенні ТОВ «Фенікс Капітал», засновником якого і була вищезазначена кіпрська компанія.

З урахуванням вищезазначеного, податковим органом зроблено висновок про нелегітимність призначення ОСОБА_3 на посаду генерального директора ТОВ «Фенікс Капітал» та підписання ним договорів, укладених з позивачем, оскільки останній був призначений на посаду особами, щодо яких порушена кримінальна справа за фактом підробки статутних документів ТОВ «Фенікс Капітал».

В розумінні кримінально-процесуального законодавства України, належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти (зокрема, вину службових осіб ТОВ «Фенікс Капітал» у фальсифікації бухгалтерських чи інших документів), є відповідні судові рішення, що набрали законної сили, зокрема, вирок суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Під час розгляду справи ДПІ не надано: рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочину, тобто щодо вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином; рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України; рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом апеляційної інстанції під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

В контексті наведеного слід також зазначити, що не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 551 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»), яким би встановлювалась реєстрація та діяльність контрагента позивача без відома засновника, його реєстрація на підроблені, втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, реєстрації/ перереєстрації цього підприємства на підставних осіб.

Оскільки, відповідачем під час розгляду справи не надано вироку або іншого рішення суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств, зокрема, з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями або реєстрації/перереєстрації підприємства - контрагента позивача на підставних осіб.

Також, суд звертає увагу на той факт, що акт перевірки на підставі якого було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, ґрунтується виключно на листі ДПС у м. Києві від 26.11.2012 р. як єдиному та основному доказі порушення вимог податкового законодавства з боку позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Фенікс Капітал».

При цьому, інших додаткових доказів представником відповідача у судових засіданнях надано не було.

Крім того, податковий орган в акті перевірки від 20.02.2013 № 503/22-3-10/20023569 встановив, що реалізовані ТОВ «Фенікс Капітал» цінні папери було попередньо придбано у компанії - нерезидента «Окленд Холдінгз Лімітед», однак доказів, що саме ці акції були предметом договорів купівлі/продажу з позивачем - відповідачем не надано.

Суд апеляційної інстанції критично ставиться до посилань представника відповідача на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2013 року по справі № 16217/12/2670 та ухвалою ВАС України від 05.0-9.2013р. за позовом ТОВ «Фенікс Капітал» до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, за участю третьої особи ПрАТ «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якою у задоволенні позовних вимог позивача відмовлено повністю.

З досліджених судових рішень, апеляційним судом встановлено, що предметом оскарження є податкові повідомлення-рішення, прийнятті на підставі акту перевірки взаємовідносин ТОВ «Фенікс Капітал» з компанією-нерезидентом «Окленд Холдінг Лімітед», які ніяким чином не стосуються взаємовідносин позивача з ТОВ «Фенікс Капітал», зокрема щодо суті виявлених порушень та періоду, що перевірявся, які є різними.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, укладаючи угоди позивачу були надані усі необхідні документи для ідентифікації контрагента: Статут ТОВ «Фенікс Капітал», Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, Свідоцтво про включення до державного реєстру фінансових установ ТОВ «Фенікс Капітал», Ліцензія Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про здійснення діяльності торговця цінними паперами (дилерська діяльність, брокерська діяльність), Довідка АГ №239910 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), де керівником вказаний саме ОСОБА_3, Протокол зборів товариства про призначення генеральним директором ОСОБА_3, копії сторінок його паспорту, ідентифікаційного номеру, довідки з банків про поточні рахунки товариства, які містяться в матеріалах справи.

Посилання відповідача на пояснення відповідних осіб про їх непричетність до діяльності ТОВ «Фенікс капітал» також не можна брати до уваги, оскільки на час укладення та виконання позивачем угод з ТОВ «Фенікс капітал» (жовтень-листопад 2010р. та березень 2011р.) такі особи не були ні учасниками ні засновниками ТОВ «Фенікс капітал», відповідно до Статуту цієї юридичної особи в редакції від 22.07.2010р.

Більш того, жодні із фізичних осіб, на пояснення яких посилається відповідач в акті перевірки та суд першої інстанції, як на підставу правомірності дій податкового органу, в судовому засіданні в порядку встановленому КАС України судом першої інстанції безпосередньо в якості свідків допитані не були, у зв»язку з чим їх пояснення (включаючи і пояснення ОСОБА_3.) не є належними і допустимими доказами, на підставі яких суд може встановити та покласти в основу судового рішення відповідні фактичні обставини.

Апеляційний суд зазначає, що відомості, які внесені до ЄДР, в силу приписів ч. 1 ст. 16 та ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», є достовірними. Відтак, відомості щодо директора підприємства-контрагента позивача, які були внесені на час вчинення спірних операцій в ЄДР, є достовірними в силу Закону та не спростовані податковим органом станом на час вчинення спірних операцій та розгляду справи, у зв'язку з чим підписання зазначеною особою документів за спірними операціями є правомірним.

При цьому, виходячи з характеру спірних операцій, їх здійснення відповідає звичайній господарській діяльності позивача, отримані цінні папери, використовувалися у його господарській діяльності, що вказує на зв'язок витрат за спірними операціями з господарською діяльністю позивача.

Сукупність досліджених апеляційним адміністративним судом під час розгляду справи первинних, платіжних, облікових та звітних документів, інших відомостей та документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, не дає підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій та про порушення позивачем податкового законодавства.

Зокрема, в даному випадку ДПІ не спростовується та не заперечується належність випуску та власне наявність акцій, що були предметом купівлі-продажу. Перехід права власності підтверджується випискою про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах.

Не встановлено і обставин, які б вказували, що акції за спірними операціями втратили свій правовий статус цінних паперів та своє економічне значення.

Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Крім того, колегія суддів апеляційного адміністративного суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Як визначено частиною другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню.

Аналогічні висновки Європейський Суд з прав людини виклав у справі «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії».

Вказані рішення встановлюють принцип персональної відповідальності платника податків, у зв'язку із чим суд приходить до переконання про те, що будь-які порушення вимог податкового законодавства з боку ТОВ «Фенікс Капітал» ніяким чином не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності позивача та визначення йому додаткових зобов'язань за умови відсутності його обізнаності щодо порушення такого законодавства.

Відповідних доказів, які б доводили такий зв'язок, відповідачем суду не надано.

Окрім цього, відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону № 283/97-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Приписами підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 283/97-ВР встановлено, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

- сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу»;

- сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів;

- сум невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 12.2 цього Закону;

- сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону;

- сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням;

- вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті;

- сум штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду;

- сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду;

- сум акцизного збору, сплачених (нарахованих) покупцями підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного збору, уповноваженого законом вносити його до бюджету, та рентних платежів, а також сум збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію;

- доходів від продажу електричної енергії (включаючи реактивну);

- сум дотацій і субсидій з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 283/97-ВР).

Враховуючи вказані вище норми Закону № 283/97-ВР, суд приходить до висновку, що вказані норми містять перелік доходів, які включаються до валових доходів, отриманих з інших джерел, за порушення включення яких до платника податків застосовується відповідальність, відповідно до вимог податкового законодавства.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснювалися фінансово-господарські операції з купівлі-продажу цінних паперів, порядок та умови оподаткування яких передбачені п. 7.6 ст. 7 Закону № 283/97-ВР.

Правила оподаткування операцій з цінними паперами встановлені п.7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.194 р. № 3348/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (далі - Закон № 283/97-ВР), підпунктом 7.6.1 якого зазначено, що платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Також суд зазначає, що під витратами згідно з п.п.7.6.3 п.7.6 ст. 7 Закону № 283/97-ВР законодавець розуміє суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості чи суму будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Доходами від продажу цінних паперів в силу п.п.7.6.4 п.7.6 ст. 7 Закону № 283/97-ВР є сума коштів або вартість майна, отримана (нарахована) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшена на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням, а також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Аналізуючи положення наведених норм закону, суд доходить висновку, що їх дія поширюється виключно на господарські операції, предметом яких є цінні папери чи деривативи. При цьому і витрати, і доходи виникають з моменту реального виконання правочину з продажу або придбання цінних паперів чи деривативів.

У відповідності до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 283/97-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Підпунктом 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону № 283/97-ВР визначено, що платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій: а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна; б) зазначена затримка в оплаті (наданні інших видів компенсацій) перевищує 90 календарних днів та платник податку - продавець отримує від покупця згоду про визнання раніше надісланої йому претензії в порядку досудового врегулювання спору або не отримує відповіді на таку претензію протягом строків, визначених законодавством; в) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).

Таким чином, з урахуванням того, що під час проведення перевірки позивача податковим органом не було спростовано факт здійснення купівлі-продажу цінних паперів, то витрати та доходи від такої діяльності повинні відображатися ПАТ «Юнекс Банк» відповідно до вимог п. 7.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в окремому обліку, а включення відповідних сум до складу його валових доходів, за рахунок чого відбувається формування об'єкта оподаткування податком на прибуток, є протиправним.

Виходячи зі змісту статей 109-113 Податкового Кодексу України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток банківських операцій на загальну суму 1 574 430 грн. (1 510560 грн. - основний платіж, 63 870 грн. - штрафні (фінансові) санкції) було здійснено відповідачем протиправно, у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення від 06 березня 2013 року № 0001242230 підлягає скасуванню.

З урахуванням наведеного у сукупності, суд не вбачає підстав для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формування витрат, доходів та фінансового результату за спірними операціями, як і підстав вважати, що позивачем за результатами проведення спірних операцій одержано «інші доходи», а відтак і підстав для висновку про заниження позивачем доходу та податку до сплати, що у свою чергу зумовлює висновок суду про безпідставність висновків акту перевірки та протиправність прийнятого на підставі таких висновків оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, не доведено правомірності своїх дій.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2013 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови по справі, якою позов публічного акціонерного товариства "Юнекс Банк" - задовольнити.

Керуючись ст. ст. 160,198, 202, 207, 212, 254 КАС України, суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Юнекс Банк" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2013 року - скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Юнекс Банк" до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби №0001242230 від 06 березня 2013 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови складено та підписано 07.11.2013р.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: Л.П. Борисюк

І.Й. Петрик

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.