Постанова № 35269033, 11.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 листопада 2013 року 11:23 № 826/15734/13-а

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотостар»

до

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

про

визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003802201 від 12.09.2013

Суддя: Кротюк О.В.

Секретар судового засідання: Шевченко Я.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лотостар» (далі – позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (далі – відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003802201 від 12.09.2013.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

6">встановив:/P>

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва ГУ Міндоходів у м.Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Лотостар» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Лотопром», їх реальності та повноти відображення в обліку за липень 2012 року. Представник відповідача пояснив суду, що у назві акту допущена описка в частині назви контрагента, господарські відносини позивача з яким перевірялися – вірна назва ТОВ «Укрлот». За наслідком перевірки було складено акт № 159/1-22-01-36957765 від 30.08.2013 (далі – Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п.п.198.3, 198.6 ст.198 та п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України – завищено податковий кредит з податку на додану вартість, що призвело до завищення залишку від’ємного значення ПДВ на загальну суму 292800 грн. за квітень 2012 року.

На підставі Акту перевірки податковим органом винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0003802201 від 12.09.2013, яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення суми ПДВ у розмірі 292 800 грн.

Позивач не погоджується з висновками Акту перевірки, оскільки стверджує про їх безпідставність та протиправність, а також про реальний характер господарських операцій з ТОВ «Лотостар».

Аналізуючи вищевикладені обставини у сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з урахуванням наступного.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, витрати для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Підтвердженням даних податкового обліку можуть бути лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. (зазначена позиція висловлювалася неодноразово Верховним Судом України, зокрема в Постанові ВСУ від 17 лютого 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР – 7046232 та додатково відображена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11).

Так, на підтвердження власної правової позиції позивачем надано копії первинних документів: договору поставки №07/11 від 07.11.2011, згідно з умовами якого ТОВ «Укрлот» зобов’язується в порядку та на умовах, визначених договором, передати у власність ТОВ «Лотостар», який зобов’язується прийняти та оплатити лотерейні термінали, що зазначені у специфікаціях, які є невід’ємними частинами договору; специфікації від 04.04.2012 №3 до зазначеного договору; видаткових накладних на термінали лотерейні ЛТ-1; податкових накладних на той самий товар. На підтвердження здійснення перевезень лотерейних терміналів від ТОВ «Укрлот» до ТОВ «Лотостар» до матеріалів справи долучено копії товарно-транспортних накладних.

Крім того, виробнику продукції (ТОВ «Лотопром») на термінал лотерейний ЛТ-1, що виготовляється серійно з 11.04.2012 до 10.04.2013 органом сертифікації видано сертифікат відповідності, зареєстрований в Реєстрі за №UA1.007.0056927-12 терміном дії з 13.04.2013 до 10.04.2013. Також позивачем надано копії технічного паспорту на термінал лотерейний ЛТ-1, договору №1 від 31.05.2012, укладеного між ТОВ «Укрлот» та ТОВ «Лотопром» на виготовлення доукомплектованих лотерейних терміналів ЛТ-1 у кількості 180 шт., з додатком та актами приймання-передачі.

В той же час, як вбачається з Акту перевірки, висновку про відсутність реальності операцій між позивачем та ТОВ «Укрлот» податковий орган дійшов на підставі відомостей, зафіксованих у акті перевірки останнього, який, у свою чергу, базується на акті перевірки третьої особи (ПП «Агро-Ойл»).

З приводу зазначених обставин, суд приймає до уваги те, що згідно абзацу 2 пункту 3 розділу І "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" (№984 від 22.12.2010; далі - Порядок), акт – це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно абзацу 3 пп.5.2. п.5. розділу ІІ Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Тобто, акт перевірки відповідного контрагента позивача є лише носієм доказової інформації та сам по собі не свідчить про наявність чи відсутність тих чи інших фактів та обставин. А тому не може бути підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України (зазначена позиція відповідає правовій позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалі від 13.12.2012 №К/9991/32048/12).

Не заслуговують на увагу покликання Акту перевірки на норми Цивільного кодексу України, оскільки зазначене є суб’єктивною думкою перевіряючого та не тягне за собою жодних юридичних наслідків для позивача.

Оцінюючи вказане у сукупності, матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному їх дослідженні, приймаючи до уваги належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що доводи податкової служби щодо відсутності реального характеру операцій позивача є необґрунтованими, а доводи позивача щодо реальності та товарності операцій підтверджуються належним чином оформленими первинними документами. Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню, а оскаржуване повідомлення-рішення – визнанню протиправним і скасуванню.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, заперечуючи позов, в силу положень частини 2 статті 71 КАС України, не спростував покликання позивача і не довів відповідність оскаржуваного рішення вимогам ч.3. ст.2 КАС України належним доказами.

Позивач, в силу положень ч.1 ст.71 КАС України, довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Керуючись ст. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві №0003802201 від 12.09.2013 визнати протиправним і скасувати.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.

Суддя О.В. Кротюк

Повний текст постанови виготовлено та підписано 15.11.2013 р.