Постанова № 35268918, 12.11.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2013 року 810/5554/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовом

Військової частини А 2923

до

Києво-Святошинської об’єднаної державної фінансової інспекції

про

визнання частково протиправною та скасування вимоги,

в с т а н о в и в:

Військова частина А 2923 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Києво-Святошинської об’єднаної державної фінансової інспекції про визнання протиправними та скасування вимоги від 25.09.2013 №22-16/1768 в частині абз.1 п.п.2 п.2 щодо зобов’язання перерахування відповідно до ст. 240 Господарського кодексу України доходи, отримані від неліцензійної діяльності в сумі 45388,30 грн. до державного бюджету (по коду платежу 21080500 "Інші надходження" на розподільчий рахунок 31117090700007 УДК в м. Ірпінь) та абз.1 п.п.3 п.2 щодо зобов’язання вжити заходи згідно з чинним законодавством щодо відшкодування коштів за рахунок яких відбулося покриття видатків загального фонду бюджету (заробітної плати та нарахувань) працівникам, що надавали платні послуги, які мали б здійснюватися за рахунок спеціального фонду на загальну суму 3296977,51 грн., в тому числі: 1123236,18 грн. - 2011 рік, 1383927,60 грн. - 2012 рік та 789813,73 грн. - І півріччя 2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані пункти вимоги про усунення порушень є протиправними та підлягають скасуванню. Так, в обґрунтування позову позивач зазначив, що він не є суб’єктом господарювання, який надає послуги з центрального водопостачання, а відтак, не зобов’язаний отримувати ліцензію на право надання таких послуг. Крім того, позивачем зазначено, що видатки на заробітну плату працівників утримуються за рахунок коштів загального фонду і надають в межах норм робочого часу платні послуги, не можуть плануватись і проводитись за рахунок коштів спеціального фонду. Оскільки працівниками позивача, які надавали платні послуги, покладені на них функції виконано в повному обсязі, заробітна плата виплачувалась їм в повному обсязі за рахунок загального фонду Державного бюджету. З цих підстав позивач просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнала, надала суду письмові заперечення, в яких просила суд у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що заявлені вимоги є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам у справі, зазначивши при цьому про правомірність дій відповідача та достовірність встановлених фактів при проведені ревізії позивача.

До початку розгляду справи по суті від представників сторін надійшли до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції в Київській області на ІІ квартал 2013 року Києво-Святошинською об’єднаною державною фінансовою інспекцією проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Військової частини А 2923, що належить до Міністерства оборони України з метою перевірки дотримання законодавства щодо витрачання, ефективного використання і збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів за період з 01.01.2011 по 01.07.2013, результати якої відображено в Акті ревізії від 23.08.2013 №22-31/125.

На підставі складеного акту та за наслідками проведеної ревізії, а також виявлених ревізорами порушень, Військовій частині А 2923 було направлено вимогу від 25.09.2013 №22-16/1768 "Про усунення порушень і недоліків, виявлених ревізією".

Проте, не погоджуючись з частиною виявлених під час ревізії порушень, а відповідно і з направленою вимогою про усунення виявлених порушень, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Абзацом першим підпункту другого пункту другого оскаржуваної вимоги передбачено перерахувати відповідно до ст. 240 Господарського кодексу України доходи, отримані від неліцензійної діяльності в сумі 45388,30 грн. до державного бюджету (по коду платежу 21080500 "Інші надходження" на розподільчий рахунок 31117090700007 УДК в м. Ірпінь).

Вказана вище вимога Києво-Святошинської ОДФІ ґрунтується на наступних висновках ревізорів, викладених в акті ревізії.

Так, в Акті ревізії зазначено, що Військова частина А 2923 забезпечує повністю водою військове містечко та надає послуги, пов’язані з подачею води юридичним (в/ч А 1200, клініка шкірно-венерологічних хвороб ГВМ КЦ) та фізичним особам (населення військового містечка № 210) за допомогою комплексу об’єктів, споруд, водопровідних мереж, пов’язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування води.

Відповідно до наданої Військовою частиною довідки про відпуск води за ревізійний період надано послуг з централізованого водопостачання в кількості 13859,0 м3 на суму 45388,3 гривень.

Такий вид діяльності, як централізоване водопостачання, підлягає ліцензуванню. До ревізії ліцензії не надано.

У зв’язку з зазначеним відповідач вважає, що позивачем в порушення вимог п.17 ст.9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" на протязі ревізійного періоду від послуг з водопостачання населенню отримано доходи в сумі 45388,30 грн. без ліцензії на право надання цих послуг.

Проте суд не погоджується із висновками Інспекції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 55 Господарського кодексу України суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Так, з матеріалів справи вбачається, що у власності та на балансі Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України знаходиться відокремлене майно у вигляді комплексу об’єктів, пов’язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування води, які зазначені в Акті ревізії.

В той же час, з наявних в матеріалах справи документів, а саме: телеграми Міністра оборони України від 16.04.2011 №303/2/7-166, спільної вказівки Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 03.04.2012 №284/2/4/235 та Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 03.04.2012 №305/5/18/221, спільного Інструктивного листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 12.06.2013 №248/2/4/542 та Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 11.06.2013 №303/5/19/469, вбачається, що Військова частина А 2923 має право тільки утримувати кошти за комунальні послуги.

При цьому, в п.4-8 розділу І, п. 4-8 розділу ІІ Додатку 1 (схема №1) вищезазначеного порядку Спільного Інструктивного листа зазначено, що військові частини зобов’язані утримувати і перераховувати кошти за комунальні послуги (у тому числі водопостачання) опосередковано через департамент фінансів Міністерства оборони України на рахунки територіальних квартирно-експлуатаційних управлінь (у тому числі Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України).

Отже, з наведеного слідує, що вимога відповідача щодо зобов’язання позивача перерахувати до Державного бюджету кошти в сумі 45388,30 грн. є неправомірно, оскільки суб’єктом господарювання в частині надання послуг з централізованого водопостачання є Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України, а не, як зазначає відповідач, Військова частина А 2923.

Щодо абзацу першого підпункту третього пункту 2 оскаржуваної вимоги про зобов’язання позивача вжити заходи згідно з чинним законодавством щодо відшкодування коштів за рахунок яких відбулося покриття видатків загального фонду бюджету (заробітної плати та нарахувань) працівникам, що надавали платні послуги, які мали б здійснюватися за рахунок спеціального фонду на загальну суму 3296977,51 грн., в тому числі: 1123236,18 грн. - 2011 рік, 1383927,60 грн. - 2012 рік та 789813,73 грн. - І півріччя 2013 року, слід зазначити наступне.

Так, в Акті ревізії зазначено, що працівники Військової частини (лікарі, середній та молодший медичний персонал, завідувачі відділень, старші медсестри, медреєстратори, адмінуправління, бухгалтери, економісти, господарчий персонал, юрист) утримуються за рахунок загального фонду бюджету і заробітна плата їм була нарахована та виплачена за рахунок загального фонду, тоді як ними надавалися платні послуги, кошти за виконання яких надходили на рахунок спеціального фонду бюджету. Тобто, надання платних послуг здійснювалося працівниками, які утримуються за рахунок загального фонду бюджету.

Відшкодування касових видатків загального фонду коштами спеціального фонду в ревізійному періоді не проводилося.

Заробітна плата працівників для надання платних послуг в кошторисах по спеціальному фонду бюджету Військовою частиною не передбачалася та відповідно не виплачувалася.

Так, в Акті ревізії зазначено, що позивачем в порушення вимог ст. 13 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 №2456-VІ, пунктів 5, 20, 23 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, на протязі всього ревізійного періоду здійснювалося покриття за рахунок загального фонду бюджету видатків (заробітної плати та нарахувань), які мають здійснюватися за рахунок спеціального фонду в сумі 3296977,51 грн. та як наслідок, на вказану суму завищено потребу в асигнуваннях загального фонду бюджету.

Проте вказані висновки Інспекції суд вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Статтею 13 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.

Складовими частинами спеціального фонду бюджету є: 1) доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування; 2) видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі власних надходжень бюджетних установ); 3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з визначенням цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету); 4) фінансування спеціального фонду бюджету.

Власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету.

Частиною 4 статті 23 Бюджетного кодексу України визначено, що витрати спеціального фонду бюджету мають постійне бюджетне призначення, яке дає право провадити їх виключно в межах і за рахунок фактичних надходжень спеціального фонду бюджету (з дотриманням вимог частини другої статті 57 цього Кодексу), якщо цим Кодексом та/або законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше.

Згідно з ч. 1 ст. 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Згідно п. 23 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плануються у такій послідовності: за встановленими напрямами використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фондом кошторису та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.

При цьому розпорядник бюджетних коштів здійснює коригування обсягів узятих бюджетних зобов'язань за загальним фондом кошторису для проведення видатків з цих зобов'язань із спеціального фонду кошторису відповідно до бюджетного законодавства.

Позивачем використання коштів спеціального фонду, які надійшли як плата за послуги здійснювались відповідно до п. 23 вказаного Порядку, за встановленими напрямками використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фондом та на проведення заходів пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені видатками загального фонду.

Як вбачається з акту ревізії, жодних фактів нецільового використання коштів спеціального фонду кошторису або їх використання з порушенням бюджетних призначень не встановлено.

Відповідно до переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2002 №659 (втратила чинність 09.03.2011, відповідні положення включені до Бюджетного кодексу України), надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх функціональними повноваженнями, тобто пов'язаних з виконанням основних функцій і завдань цих установ, використовуються на покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням цих послуг. Такими витратами перш за все є забезпечення необхідними матеріалами, обладнанням, технікою, інвентарем, виготовленням бланків тощо.

Виходячи із аналізу зазначених норм законодавства, видатки на заробітну плату обчислюються та плануються у складі спеціального фонду залежно від обсягу діяльності, що провадиться за рахунок цих коштів, із застосуванням встановлених законодавством норм.

Тобто у разі коли роботи виконуються госпрозрахунковими структурними підрозділами бюджетної установи або працівниками, зайнятими наданням цих послуг понад норми їх робочого часу, і відповідно підлягають оплаті за відпрацьований час, то за штатним розписом мають бути затверджені відповідні посади, які утримуються за рахунок спеціального фонду.

При виконанні робіт з надання відповідних послуг у межах норм робочого часу штатними працівниками, які утримуються за рахунок загального фонду (в разі неможливості виділити окремі структурні підрозділи для надання відповідних послуг), у спеціальному фонді можуть плануватися лише кошти на встановлення надбавок за складність та напруженість і на преміювання цих працівників.

При цьому при плануванні видатків на преміювання вищезазначених працівників мають бути враховані положення пункту 23 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ № 228, відповідно до яких видатки спеціального фонду плануються у такій послідовності: за встановленими напрямами використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фондом кошторису та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.

Аналогічну позицію висловило і Міністерство фінансів України на запит Головного контрольно-ревізійного управління України щодо проведеної ревізії фінансово-господарської діяльності державного закладу <...> (акт якої підписано із запереченнями), за результатами якої Головним контрольно-ревізійним управлінням встановлене нецільове використання бюджетних коштів, передбачених на виплату заробітної плати працівникам поліклініки (які проводили платні медичні огляди), що здійснювалася за рахунок коштів загального фонду бюджету, у своєму листі "Про надання роз'яснень" №31-07320-16-9/22626 від 14.09.2011.

Таким чином посадовими особами відповідача при проведенні ревізії не було враховано те, що працівниками Військової частини А 2923, виплата заробітної плати яких проводилась за рахунок загального фонду, платні послуги надавались в межах норм робочого часу та у самому Військово-медичному клінічному центрі професійної патології особового складу Збройних Сил України не має відокремлених структурних підрозділів, які надають платні послуги.

За наведених обставин суд приходить до переконання, що при виплаті заробітної плати працівникам позивача за рахунок коштів загального фонду кошторису, Військовою частиною А 2923 не було порушено вимог чинного законодавства, зокрема Бюджетного кодексу України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти дише на підстав в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідачем не надано суду достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження порушень фінансової дисципліни з боку Військової частини А 2923, які викладені в акті ревізії від 23.08.2013 №22-31/125 та зазначених в абз.1 п.п.2 п.2 та в абз.1 п.п.3 п.2 вимоги "Про усунення порушень і недоліків, виявлених ревізією" від 25.09.2013 № 22-16/1768, а судом таких доказів не здобуто.

Враховуючі викладені норми чинного законодавства, всебічно розглянувши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 69-71, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Військової частини А 2923 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати абз.1 п.п.2 п.2 вимоги Києво-Святошинської об’єднаної державної фінансової інспекції "Про усунення порушень і недоліків, виявлених ревізією" від 25.09.2013 №22-16/1768 щодо зобов’язання перерахування відповідно до ст. 240 Господарського кодексу України доходи, отримані від неліцензійної діяльності в сумі 45388,30 грн. до державного бюджету (по коду платежу 21080500 "Інші надходження" на розподільчий рахунок 31117090700007 УДК в м. Ірпінь).

Визнати протиправним та скасувати абз.1 п.п.3 п.2 вимоги Києво-Святошинської об’єднаної державної фінансової інспекції "Про усунення порушень і недоліків, виявлених ревізією" від 25.09.2013 №22-16/1768 щодо зобов’язання вжити заходи згідно з чинним законодавством щодо відшкодування коштів за рахунок яких відбулося покриття видатків загального фонду бюджету (заробітної плати та нарахувань) працівникам, що надавали платні послуги, які мали б здійснюватися за рахунок спеціального фонду на загальну суму 3296977,51 грн., в тому числі: 1123236,18 грн. - 2011 рік, 1383927,60 грн. - 2012 рік та 789813,73 грн. - І півріччя 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.