Постанова № 35270283, 11.11.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2013 року 17:39 810/4076/13-а

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Маслакова І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі-позивач) з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі-відповідач, податковий орган) про: зобов'язання відповідача у встановленому порядку визнати подану позивачем податкову декларацію з ПДВ за лютий 2013 року такою, що подана; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.06.2013 №11/0003261704/150, виданого відповідачем та зобов'язання відповідача у встановленому порядку вирішити питання щодо бюджетного відшкодування суми ПДВ відповідно до декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року у розмірі 130223 грн (з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем надіслано до податкового органу декларації з податку на додану вартість за лютий і березень 2013 року, де визначено суму податкового кредиту та суму бюджетного відшкодування ПДВ, які підтверджено належними первинними документами. Зазначає, що податковим органом безпідставно не визнано цю подану звітність, у зв'язку з чим у подальшому винесено податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ. Вказав, що про рішення податкового органу про невизнання цієї податкової звітності позивачу відомо не було.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у його задоволені відмовити. В обґрунтування заперечень представник відповідача зазначив, що позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2013 року, якій присвоєно статус "не визнано як податкова звітність" у зв'язку з тим, що у ній не відображено висновки акту камеральної перевірки від 31.01.2013 та відсутня звітність за січень 2013 р. З цих причин позивачем завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за лютий 2013 року у розмірі 130223 грн, що в свою чергу, призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2013 року у розмірі 130223 грн. У судовому засіданні представник відповідача спростував твердження позивача, що податковим органом не здійснено надіслання позивачу обов'язкового повідомлення про невизнання звітності як поданої, надавши відповідного листа та докази його отримання позивачем.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, зареєстрованою 20.05.1997 виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість видано 30.09.1997.

20 березня 2013 р. позивач направив електронною формою звітності до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2013 року з додатками. Цю податкову звітність відправлено позивачем та прийнято податковим органом, про що свідчить квитанції про відправку податкової звітності та її отримання.

На підтвердження заявлених сум в податкові декларації за лютий 2013 року позивачем до суду надано документи, які підтверджують реальність господарських операцій, укладених між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Асоціацією міжнародних автомобільних перевізників України, ТОВ «Золотий екватор», ТОВ фірма «Журавлина», ТОВ «Альянс Ойл Україна» та інші, зокрема, податкові накладні, платіжні доручення, акти надання послуг, рахунки на оплату, акти виконаних робіт, видаткові накладні, митні декларації (т.1 а.с.82-207).

Крім того, на підтвердження придбання причепа фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 для використання його у господарський діяльності позивачем надано: копію свідоцтва про реєстрацію цього транспортного засобу, згідно з яким цей напівпричіп зареєстрований на ФОП ОСОБА_1; договір купівлі-продажу напівпричепу, укладений між позивачем та фірмою Шмитц Каргобулл Аг, з додатками, із зазначенням технічних характеристик товару; митна декларація стосовно отримання напівпричепу на ім'я ФОП ОСОБА_1, яка підтверджує суму, яку покупцем сплачено у тому числі і ПДВ; заява на транспортно-експедиційне обслуговування, що підтверджує факт використання вказаного напівпричепу у власній господарській діяльності позивача; міжнародна товарно-транспортна накладна, що підтверджує факт здійснення перевезення відповідно до цієї заяви; акт приймання-передачі основних засобів; інвентарна картка обліку основних засобів (т.1 а.с.215-229, т.2 а.с.15-17).

Відповідно до п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України податковим органом проведено камеральну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо правомірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2012 р. За результатами перевірки податковим органом складено акт від 31.01.2013 №478/171/НОМЕР_1, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог пп.4.6.4 та пп.4.6.6 п.4.6 п.4 розділу V Порядку №1492 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», в результаті чого позивачем безпідставно завищено суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2012 року в розмірі 393972 грн.

На адресу позивача засобом поштового зв'язку податковий орган надіслав лист від 25.03.2013, в якому повідомлялось, що податковій декларації з ПДВ з відповідними додатками за лютий 2013 року присвоєно статус «не визнано як податкова звітність» у зв'язку з тим, що звітність заповнена всупереч правилам, зазначеним у порядку її заповнення. Подана податкова звітність заповнена всупереч порядку заповнення відповідної звітності, а саме: 24 рядок (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту) задекларовано у податковій декларації за лютий 2013 року не вірно (не відображено результати акту камеральної перевірки від 31.01.2013 року №478/171/НОМЕР_1 податкової декларації з ПДВ за грудень 2012 року, та відсутня податкова звітність за січень 2013 року). У зв'язку з цим позивачу запропоновано подати податкову звітність з ПДВ за січень та лютий 2013 року з урахуванням виявлених порушень.

Цей лист отримано позивачем 24.04.2013 року, що підтверджується поштовим повідомлення та не заперечувалось представником позивача у судовому засіданні.

Податковим органом у червні 2013 р. проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2013 року у розмірі 130223 грн, відображеній у деклараціях вх. №9021960375 від 19.04.2013, заявленої до відшкодування на рахунок платника у банку відповідно до п.п.200.11 ст.200 ПК України. За результатами перевірки податковим органом складено акт від 11.06.2013 №2418/17-4/1831102853/01, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог п.200.1. 200.3, 200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого позивачем безпідставно завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за березень 2013 року у розмірі 130223 грн та безпідставно завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою зобов'язання і сумою податкового кредиту за лютий 2013 року у розмірі 130223 грн. В основу цих висновків перевірки покладено відсутність декларації з ПДВ за лютий 2013 р., яку податковим органом не було визнано податковою звітністю.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 20.06.2013 №11/0003261704/150, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування в сумі 130223 грн.

11 вересня 2013 р. позивач повторно направив електронною формою до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2013 року з додатками, про що свідчить квитанції про відправку податкової звітності та її отримання.

Позивач у зв'язку з невизнанням звітності за лютий 2013 р. та винесенням вказаного податкового повідомлення-рішення звернувся до суду про захист свої прав у червні 2013 року. Ухвалою від 22.07.2013 Київського окружного адміністративного суду цю позовну заяву залишено без розгляду через її відкликання позивачем.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з таких положень законодавчих актів.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Приписами ст. 48 ПК України визначено вимоги до податкової декларації, її форми, обов'язкових реквізитів тощо. При цьому згідно з п.48.7 цієї статті податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією.

Порядок і способи подання податкової декларації, наслідки порушення вимог щодо її заповнення та подання передбачено у ст. 49 ПК України. Згідно з п.49.3 цієї статті податкова декларація подається до органу державної податкової служби за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. За приписами п.49.8 цієї ж статті прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. При прийманні податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. Відповідно до п.49.9 цієї статті за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація надана платником також вважається прийнятою: пп.49.9.1. за наявності на всіх аркушах, з яких вона складається та, за бажанням платника податків, на його копії податкової декларації відмітки (штампу) органу державної податкової служби, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації, у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення органу державної податкової служби, у разі надсилання податкової декларації поштою. пп.49.9.2. у разі, коли орган державної податкової служби із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті, не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або, у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Суд бере до уваги, що обов'язкові реквізити податкової декларації визначено у п.48.3 і п.48.4 ст.48 ПК України, згідно з якими декларація повинна містити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності). У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Як вказано в листі відповідача від 25.03.2013 податковий орган присвоїв статус «Не визнано як податкова звітність» поданій позивачем декларації з ПДВ за лютий 2013 р. у зв'язку з тим, що в ній не відображено результати акту камеральної перевірки від 31.01.2013 податкової декларації з ПДВ за грудень 2012 року та відсутня податкова звітність за січень 2013 року.

Суд зазначає, що в поданій позивачем декларації з податку на додану вартість за лютий 2013 р. та у відповідних додатках вказано всі обов'язкові реквізити. З урахуванням наведеного суд визнає, що зазначена відповідачем підстава для невизнання вищевказаної податкової звітності (не відображено результати акту камеральної перевірки від 31.01.2013 податкової декларації з ПДВ за грудень 2012 року та відсутня податкова звітність за січень 2013 року) фактично містить вимоги до формування тих чи інших показників цієї декларації, що суперечить вимогам до обов'язкових реквізитів податкової декларації, визначених у п.48.3 і п.48.4 ст.48 ПК України, а також приписам п.49.9 і п.49.10 ст.49 ПК України, згідно з якими інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають, а відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин не визначених цією статтею, в тому числі, висунення будь-яких, не визначених цією статтею, передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Це означає, що дії відповідача щодо відмови у визнанні поданої позивачем податкової декларації з ПДВ за лютий 2013 р., як такої, що подана, суперечать вимогам п.49.8-п.49.11 ст.49 ПК України та є протиправними.

Що стосується твердження податкового органу про пропуск позивачем строку звернення до суду для оскарження дій відповідача щодо невизнання податкової декларації податковою звітністю, то суд зазначає, що згідно з приписами ч.2 ст.99 КАС України цей строк є шестимісячним і обчислюється він з дня, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Як встановлено судом, повідомлення про відмову у визнанні податкової декларації податковою звітністю податковим органом направлено позивачу 25.03.2013, отримано позивачем це повідомлення лише у квітні 2013 р., а до суду позивач звернувся 31.07.2013, тобто в межах визначеного КАС України шестимісячного строку.

Як вбачається з матеріалів справи позивач неодноразово змінював свої позовні вимоги, проте він спочатку зазначав у них такий спосіб захисту як зобов'язання відповідача визнати вказану звітність такою що подана.

З урахуванням наведеного суд керується ч.2 ст.11 КАС України і вважає необхідним вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просять, та застосувати приписи п.49.13 ст.49 ПК України, згідно з якими у разі коли, в установленому законодавством порядку, буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Оскільки відповідачем вказувалося в листі саме на непогодження із показниками декларації, то суд зазначає, що податковий орган повинен був діяти відповідно до вимог п.200.11 ст.200 ПК України, згідно з якими за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Відтак, суд дійшов висновку, що податковим органом протиправно присвоєно податковій звітності позивача статус «не визнано як податкову звітність», а застосований судом спосіб захисту прав позивача передбачає визнання цієї декларації прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби. Оскільки спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується виключно на твердженні податкового органу про відсутність декларації з ПДВ за лютий 2013 р., то це рішення також є протиправним і з наведених підстав підлягає скасуванню. Це свідчить про те, що податковий орган діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, що передбачений законодавством.

При цьому для захисту порушених прав позивача суд вважає необхідним зобов'язати Білоцерківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Київській області у встановленому порядку вирішити питання щодо бюджетного відшкодування суми ПДВ відповідно до декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року у розмірі 130223 грн.

Ураховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Зобов'язати Білоцерківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Київській області у встановленому порядку визнати податкову декларацію з ПДВ фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за лютий 2013 року такою, що подана.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.06.2013 №11/0003261704/150, видане Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби.

Зобов'язати Білоцерківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Київській області у встановленому порядку вирішити питання щодо бюджетного відшкодування суми ПДВ відповідно до декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року у розмірі 130223 (сто тридцять тисяч двісті двадцять три) грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1336 (одна тисяча триста тридцять шість) грн 64 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 15 листопада 2013 р.