Постанова № 35267871, 28.10.2013, Залізничний районний суд м. Сімферополя

Справа № 122/16713/13-а

Провадження по справі 2-а/122/253/13

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2013 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Гоцкалюка В.Д.,

при секретарі - Рассомакіні А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сімферополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду Желєзнодорожного району м. Сімферополя про визнання дій противоправними та спонукання до виконання певних дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до УПФУ Желєзнодорожного району м. Сімферополя про: визнання дії щодо невключення до трудового стажу періодів з 11 вересня 1995 року по 13 січня 1998 року, з 29 квітня 1998 року по 05 травня 2002 року та розрахунок суми пенсії без урахування довідки про заробітну плату за Науково - виробничим кооперативом «Аіст» неправомірним; зобов'язання включити в розрахунок трудового стажу періоди роботи з 03 січня 1992 року по 15 червня 1995 року, 11 вересня 1995 року по 13 січня 1998 року, 29 квітня 1998 року по 05 грудня 2002 року; зобов'язання здійснити розрахунок пенсії з урахуванням довідки про зарплату за Науково - виробничим кооперативом «Аіст»; зобов'язання провести перерахунок пенсії з урахуванням ненарахованих періодів; зобов'язання провести перерахунок коефіцієнта по заробітній платі за листопад 1987 року.

ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволені з мотивів викладених в позовній заяві.

Представник Головного управління ПФУ в АР Крим - Соболєва Н.С. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, надала письмові заперечення.

Заслухавши пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, разом з письмовими запереченнями відповідачів, проаналізувавши усі наявні по справі докази та матеріалі справи у їх сукупності, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з пунктом 1 статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно - правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) рішень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 КАС України з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 28 грудня 2013 року виповнилось 60 років та він є пенсіонером за віком. Для оформлення пенсії позивачем відповідачу були здані необхідні документи, термін перевірки яких було встановлено до 25 березня 2013 року.

Під час перевірки, у працівників УПФУ, виникли сумніви щодо роботи ОСОБА_1 в Науково - виробничому кооперативі «Аіст», за період з 01 квітня 1989 року по 02 січня 1992 року (запис в трудовій книжці № 24-25).

Згідно історичної довідки № 27 від 30 жовтня 2012 року, встановлено, що 25 лютого 1987 року було зареєстровано Молодіжний житлово-будівельний кооператив «Аіст», 13 червня 1989 року Молодіжний житлово-будівельний кооператив «Аіст», було реорганізовано в дві юридичні особи - суспільну МКК «Аіст» і Проектно-будівельний кооператив «Аіст», правонаступником якого є з 28 травня 1991 року Науково - виробниче будівельне об'єднання «Аіст». У зв'язку зі зміною діючого законодавства, рішенням загальних зборів Науково - виробничого будівельного об'єднання «Аіст» 25 серпня 2004 року, підприємство перейменовано в Виробничий кооператив «Аіст».

Виробничий кооператив «Аіст» є діючою організацією.

Згідно Акту № 20 від 13 березня 2013 року, перевірки Виробничого кооперативу «Аіст», вході перевірки з виходом на місце за адресою реєстрації підприємства встановлено, що дане підприємство діяльність не веде, за місцем реєстрації не знаходиться, згідно даних єдиного державного реєстру підприємств та фізичних осіб підприємців, встановлено, що Виробничий кооператив «Аіст» зареєстрований з 20 березня 1992 року в Київському районі м. Сімферополя, державну реєстрацію підприємство не припиняло, на ліквідацію документів не подавало.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців» в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Згідно п. 2 ч.12 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців» у разі надходження державному реєстратору від органу доходів і зборів повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

Якщо державному реєстратору повернуто рекомендованого листа, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Таким чином, на підставі наведеного єдиним законним підтвердженням відсутності юридичної особи за її місцем реєстрації є витяг з державного реєстру щодо юридичної особи в якому зазначається ї місце знаходження.

Згідно ч. 1 ст. 18. Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

В своїй відмові щодо включення трудового стажу ОСОБА_1 в Науково - виробничому кооперативі «Аіст», за період з 01 квітня 1989 року по 02 січня 1992 року та довідки щодо доходів в Науково - виробничому кооперативі «Аіст», відповідач посилається на Акт перевірки, проте суд не може погодить з доводами відповідача щодо проведення належної перевірки.

Таким чином, за для захисту прав особи. суд вважає можливим вийти за межі заявлених позовних вимог та зобов'язати Управління Пенсійного фонду Желєзнодорожного району м. Сімферополя провести належну перевірку трудового стажу ОСОБА_1 в Науково - виробничому кооперативі «Аіст», за період з 01 квітня 1989 року по 02 січня 1992 року та довідки щодо доходів в Науково - виробничому кооперативі «Аіст».

Крім того, ОСОБА_1 просить визнати дії відповідача щодо не включення до трудового стажу періодів з 11 вересня 1995 року по 13 січня 1998 року та з 29 квітня 1998 року по 05 травня 2002 року неправомірними.

Відповідно до п. 3 Постанови від 12.08.1993 року № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або міститися неправильні або неточні записи або є неправильні або неточні записи в ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих в оригіналах за місцем роботи, а також архівними документами. Про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки з наказів, особові рахунки та відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відміткою про їх виконання та інші документи, що містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 2.14 Порядку ведення трудових книжок працівників, затвердженого Міністерством Праці України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України від 17.08.1993 № 110 в розділі «Відомості про роботу» пишеться повне найменування підприємства . У розрахунок трудового стажу позивача не включені наступні періоди роботи:

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що документально підтвердити запис в трудовій книжці № 29-30 (період роботи з 11 вересня 1995 року по 13 січня 1998 року), та запис № 31-32 (період роботи 29 квітня 1998 року по 05 грудня 2002 року) архівними довідками не може.

Крім того, в своєму позові ОСОБА_1 просить включити в трудовий стаж, час роботи його в кооперативі «Промтехсервіс», з 03 січня 1992 року по 15 червня 1995 року (запис в трудовій книжці № 26-28 ).

ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що кооператив «Промтехсервіс», не діє. Документів до державного архіву він не здавав, та офіційною довідкою державного архіву, підтвердити наявність такого стажу не може.

Зважаючи нате, що є розбіжності в датах наказу про звільнення, печатка не відповідає назві організації, немає ОКПО, друк УРСР, немає підпису посадової особи, який зробив запис про прийом і звільнення, відсутні відомості з державного архіву щодо вказаних розбіжностей, суд вважає, що в задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

Крім того, зважаючи на те, що суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання дій відповідача щодо не включення до трудового стажу періодів з 11 вересня 1995 року по 13 січня 1998 року та з 29 квітня 1998 року по 05 травня 2002 року неправомірними, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про зобов'язання включити в розрахунок трудового стажу періоди роботи з 03 січня 1992 року по 15 червня 1995 року, 11 вересня 1995 року по 13 січня 1998 року, 29 квітня 1998 року по 05 грудня 2002 року.

Зважаючи на те, що відповідачем не проведено належної перевірки наявності трудового стажу ОСОБА_1 в Науково - виробничому кооперативі «Аіст», за період з 01 квітня 1989 року по 02 січня 1992 року та довідки щодо доходів в Науково - виробничому кооперативі «Аіст», суд вважає передчасними вимоги позивача про зобов'язання здійснити розрахунок пенсії з урахуванням довідки про зарплату за Науково - виробничим кооперативом «Аіст».

Крім того, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання провести перерахунок коефіцієнта по заробітній платі за листопад 1987 року, оскільки згідно з матеріалами справи та нормами діючого законодавства, позивачу проведено нарахування коефіцієнту по заробітній платі у відповідності до підтвердженого трудового стажу.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 6, 7, 9-11, 17-18, 158-161, 185-186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду в Желєзнодорожному районі м. Сімферополя провести перевірку трудового стажу ОСОБА_1 в Науково - виробничому кооперативі «Аіст», за період з 01 квітня 1989 року по 02 січня 1992 року та відомостей щодо доходів ОСОБА_1 в Науково - виробничому кооперативі «Аіст».

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя