Рішення № 35267739, 16.09.2013, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 2-977/12

Провадження № 2/752/102/13

РІШЕННЯ

Іменем України

16.09.2013 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого - судді Калініченко Л.С.

при секретарі Кузьміній К.П., Коркіній М.М., Руденко М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Універсал банк» про визнання договору недійсним, здійснення перерахунку заборгованості, розірвання договору, -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» та ОСОБА_1 06.09.2007 р. укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг № BL131, відповідно до якого Банк зобов'язався надавати позичальнику кредитні послуги в межах ліміту кредитування. Умови та порядок надання таких послуг встановлюються додатковими договорами, що є невід»ємними частинами Генерального договору.

Відповідно до умов Додаткової угоди № BL131-КL+/1 до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL 131 від 06.09.2007 р., позичальник отримала у Банку кредит в сумі 20 000,00 дол. США строком до 31.08.2008 року із сплатою 22,5% річних за користування кредитом.

Відповідно до умов Кредитного Договору про надання кредитних послуг № BL 8750 від 01.09.2008 року Позичальник отримала у ВАТ «Універсал Банк» кредит у сумі 75 000 гривень строком до 31.08.2009 року зі сплатою 31,95 % річних за користування кредитом.

Згідно з п.п. 1.1 Генерального договору Позивач був зобов»язаний встановити Позичальнику ліміт кредитної лінії на умовах, передбачених договором.

Позивач виконав свої зобов»язання у повному обсязі, а саме: в порядку, передбаченому Кредитними договорами перерахував на рахунок Позичальника № НОМЕР_2 кредитні кошти в сумі 20 000, 00 доларів США та відповідно на рахунок Позичальника № НОМЕР_3 кредитні кошти в сумі 75 000 грн., що підтверджується виписками по рахунках.

В свою чергу, позичальник, зобов'язався своєчасно повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки і в порядку встановлені Кредитними договорами.

Позичальник зобов'язання за кредитними договорами не виконує, в результаті чого станом на 12.05.2010 р. утворилася заборгованість щодо повернення кредиту та нарахованих процентів за Генеральним договором про надання кредитних послуг № BL131 та Додатковою угодою № BL131-КL+/1 від 06.09.2007 року в сумі 25 888, 26 доларів США, а також за Кредитним договором № BL 8750 від 01.09.2008 року в сумі 95 992, 72 гривень.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитними договорами, а також судові витрати.

У подальшому позивач у зв»язку з фактичним збільшенням заборгованості за кредитними договорами, збільшив позовні вимоги. Остаточно позивач, надавши відповідні розрахунки, просив стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість, загальна сума якої складає 772 388, 74 грн.

В свою чергу відповідач ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Універсал Банк» про розірвання кредитного договору та перерахунок заборгованості, посилаючись на істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

В подальшому позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги про визнання договорів недійсними, в обґрунтування яких, крім іншого, зазначила, що під впливом світової фінансової кризи її фінансовий стан значно погіршився, крім того, положення кредитних договорів, в частині права банка фактично в односторонньому збільшити проценту ставку, суперечать вимогам діючого законодавства.

Сторони в судове засідання не з»явилися.

Представник позивача про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву щодо розгляду справи за його відсутності, зазначивши, що підтримує первісний позов з урахування заяви про збільшення позовних вимог в повному обсязі та просить врахувати пояснення, надані ним під час судових засідань 15.11.2012 р. та 18.03.2013 р.

Представник Відповідача про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд, з урахуванням заяви представника позивача та враховуючи ту обставину, що позивач та його представник будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи повторно не з»явилися в судове засідання, при цьому, в судових засіданнях, які відбулися 15.11.2012 р. та 18.03.2013 р. представник позивача вказав, що не визнає первісний позов та підтримує зустрічну позовну заяву, а також надав пояснення щодо вказаних позовів, вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Дослідивши матеріали справи, а також враховуючи пояснення сторін, надані в судових засіданнях 15.11.2012 р. та 18.03.2013 р., суд вважає, що позов ПАТ «Універсал Банк» підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06 вересня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг № BL 131 та Додаткову угоду № BL131-КL+/1 до Генерального договору про надання кредитних послуг, відповідно до якого відповідач отримала кредит в сумі 20 000, 00 доларів США строком до 31.08.2008 року зі сплатою 22,5% річних за користування кредитом.

Крім того, Відповідно до умов Кредитного Договору про надання кредитних послуг № BL 8750 від 01.09.2008 року Позивач отримала у ВАТ «Універсал Банк» кредит у сумі 75 000 гривень строком до 31.08.2009 року зі сплатою 31,95 % річних за користування кредитом.

Згідно з п.п. 1.1 Генерального договору Позивач був зобов»язаний встановити Позичальнику ліміт кредитної лінії на умовах, передбачених договором.

Відповідно до виписок по особовим рахункам, відповідачу надано кредит у розмірі 20 000,00 Дол. США та 75 000 гривень, тобто позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином.

Разом з тим, відповідач свої зобов'язання за вищевказаними договорами не виконав у зв'язку з чим утворилася заборгованість перед позивачем.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановленому договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Крім того, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 4.1 Генерального договору про надання кредитних послуг № BL 131 від 06.09.2007 р., за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань, передбачених цим Договором та/або індивідуальними угодами, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісій, Банк може вимагати від Позичальника додатково сплатити Банку пеню, якщо це прямо передбачено умовами відповідних Індивідуальних угод, укладених між сторонами.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу, а саме: позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Як вбачається з п.6.1, п.7.1 Генерального Договору про надання кредитних послуг № BL 131 від 06.09.2007 р., якщо позичальник порушує терміни платежів, що встановлені Кредитним договором, Банк має право вимагати дострокового погашення заборгованості по кредиту, сплати процентів та штрафних санкцій, що передбачені даним Договором, а також відшкодування збитків, завданих Банку внаслідок невиконання або неналежного виконання Позичальником умов даного договору, а позичальник зобов»язаний повернути Банку суму заборгованості по кредиту, що залишилась, сплатити проценти та штрафи, а також відшкодувати збитки, завдані Банку.

Згідно з п. 6.1 Кредитного Договору № BL 8750 від 01.09.2008 року Банк має право вимагати від Позичальника дострокового повернення всієї наданої йому суми кредиту та сплати плати за користування кредитною лінією, змінивши при цьому терміни погашення та/або термін повернення кредиту у разі порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов»язань за цим Договором.

Крім того, відповідно до п.1.5.2 Кредитного Договору № BL 8750 від 01.09.2008 року за користування кредитними коштами понад строк кредитування та/або терміни погашення, встановлені цим Договором, процентна ставка встановлюється в розмірі 66% («підвищена процентна ставка»).

Розмір такої підвищеної процентної ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу Позичальника. Нарахування та облік таких процентів Банк здійснює відповідно до умов цього Договору, Додатків до нього та вимог чинного законодавства України, зокрема нормативних актів НБУ.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

07.10.2009 р. позивачем на адресу відповідача направлено вимогу - попередження про необхідність сплатити борг.

Проте, відповідачем не виконані вимоги щодо сплати заборгованості ПАТ «Універсал Банк».

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого представником позивача до заяви про збільшення позовних вимог, станом на 23.01.2013 року заборгованість за Генеральним договором про надання кредитних послуг № BL131 та Додатковою угодою № BL131-КL+/1 від 06.09.2007 року по сумі кредиту, несплачених відсотках та штрафних санкціях складає 60 405,62 Дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 482 822,10 грн., з яких: заборгованість по сумі кредиту - 19 463,10 дол. США - еквівалент 155 568,56 грн.; заборгованість за відсотками - 19 231,90 дол. США - еквівалент 153 720,58 грн.; пеня - 21 710,62 дол. США - еквівалент 173 532,97 грн.

Також, представником позивача надано розрахунок заборгованості відповідача станом на 01.08.2012 р. за Кредитним Договором про надання кредитних послуг № BL 8750 від 01.09.2008 року, згідно з яким заборгованість по сумі кредиту, несплачених відсотках та штрафних санкціях складає 289 566,64 гривень, з яких: заборгованість по сумі кредиту - 73 028,06 грн.; заборгованість за відсотками - 75 592,25 грн.; підвищені відсотки - 140 946,33 грн.

Суд не бере до уваги твердження представника відповідача з приводу того, що надані представником позивача розрахунки мають суперечності і не відповідають фактичній заборгованості відповідача, оскільки належними доказами вказані доводи не підтверджуються.

Крім того, на вимогу суду представником позивача надано уточнені розрахунки з детальними поясненнями до них.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 в розмірі 772 388,74 грн., є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Універсал банк» про визнання договору недійсним, здійснення перерахунку заборгованості, розірвання договору, суд зазначає наступне.

Як вказано вище 06 вересня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг № BL 131 та Додаткову угоду № BL131-КL+/1 до Генерального договору про надання кредитних послуг, відповідно до якого відповідач отримала кредит в сумі 20 000, 00 доларів США строком до 31.08.2008 року зі сплатою 22,5% річних за користування кредитом.

Крім того, Відповідно до умов Кредитного Договору про надання кредитних послуг № BL 8750 від 01.09.2008 року Позивач отримала у ВАТ «Універсал Банк» кредит у сумі 75 000 гривень строком до 31.08.2009 року зі сплатою 31,95 % річних за користування кредитом.

Позивач за зустрічним позовом просить визнати недійсними зазначені вище договори посилаючись на істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, обумовлених впливом світової фінансової кризи, та як наслідок значним погіршенням її фінансового стану, крім того, положення кредитного договору, в частині права банка фактично в односторонньому збільшити проценту ставку, суперечать вимогам діючого законодавства та порушує права позивача.

Однак, суд не погоджується з доводами позивача за зустрічним позовом, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що сторони, підписавши спірні договори досягли згоди між собою щодо всіх істотних умов, а саме предмету договору, суми кредиту, розміру процентів за його користування, строку повернення кредиту.

Згідно з ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048 - 1052, 1054 - 1055), статті 18 - 19 Закону України «Про захист прав споживачів». Зокрема, кредитний договір обов'язково має укладатись у письмовій формі (стаття 1055 ЦК); недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його нікчемністю. При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати роз'яснення, наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити права та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Обставин, визначених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, при розгляді даної справи судом не встановлено.

Крім того, суд не бере до уваги посилання позивача за зустрічним позовом на те, що під впливом світової фінансової кризи її фінансовий стан значно погіршився, що, на думку позивача, є істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 652 ЦПК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Системний аналіз зазначених норм ЦПК України, дає підстави до висновку, що закон пов»язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою ст. 626 ЦК України, при істотній зміні обставин, про що також зазначено в п. 15 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Разом з тим, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявність одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою ст. 626 ЦК України, котрі передбачають істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Універсал банк» про визнання договору недійсним, здійснення перерахунку заборгованості, розірвання договору, є необґрунтованим, не доведеним, та таким, що не підлягає задоволенню.

На підставі ст. 88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за первісним позовом судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 922,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

Керуючись ст.ст. 215, 229-230, 257, 267, 509, 525-526, 530, 543, 549, 554, 610-611, 625, 628, 638, 652, 1049, 1050, 1054 Цивільного Кодексу України та ст.ст. 3, 10, 11, 57, 60, 88, 212-215, 224-226 Цивільно-процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19, код ЄДРПОУ 21133352) заборгованість по Генеральному договору про надання кредитних послуг № BL131 та Додатковій угоді № BL131-КL+/1 від 06.09.2007 року, а також за Кредитним договором № BL 8750 від 01.09.2008 року в сумі 772 388 (сімсот сімдесят дві тисячі триста вісімдесят вісім) гривень 74 копійки.

Стягнути ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19, код ЄДРПОУ 21133352) судовий збір в сумі 1 922,00 (одна тисяча дев»ятьсот двадцять дві) грн.

Стягнути ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19, код ЄДРПОУ 21133352) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) грн.

В задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Універсал банк» про визнання договору недійсним, здійснення перерахунку заборгованості, розірвання договору - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.

Суддя