Рішення № 35259866, 28.08.2013, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 2/463/1951/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2013 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого суддіГирич С. В.

при секретарі судових засіданьОСОБА_1

за участю відповідачаОСОБА_2

в м. Львові

у відкритому судовому засіданні,

розглянувши цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ПроКредитБанк до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитними зобовязаннями, суд -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд із позовом до відповідача про стягнення заборгованості в розмірі 44 980,79 грн., з яких:

- 12434,30 грн. - сума основного боргу (капітал);

- 324,20 грн. - проценти по графіку;

- 1065,30 грн. - проценти за фактичне користування простроченим капіталом;

- 31156,99 грн. - пеня;

Позов мотивує тим, що на підставі рамкової угоди № FW301/313 від 17.09.2008р. між ПАТ ПроКредит Банк та відповідачем ОСОБА_3-А.В. було укладено договір про надання траншу №304.41408 FW301/313 від 29.10.2010 року, згідно якого позичальнику було видано грошові кошти у сумі 38 200,00 грн. строком користування 24 місяці зі сплатою 32% річних.

Для забезпечення виконання зобовязань позичальником за рамковою угодою та кредитним договором з АТ ПроКредит Банк були укладені наступні договори поруки: №181729-ДП1 від 29.10.2010 року з поручителем ОСОБА_4, №181732-ДП1 від 29.10.2010 року з поручителем ОСОБА_5, №FW 301/313- ДП від 17.09.2008 року з поручителем ОСОБА_2, №FW301/313-ДП1 від 17.09.2008 року з поручителем ОСОБА_6

Свої зобовязання по кредитному договору банк виконав в повному обсязі. В той же час відповідач свої зобовязання по кредитному договору виконував не належним чином, не забезпечив своєчасне погашення кредиту, у наслідок чого у нього утворилась заборгованість, яка станом на 01.02.2013 року становить 44 980,79 грн.

Позивачем скеровувались листи з вимогою про погашення боргу до відповідачів, проте такі були залишені без відповіді. Оскільки відповідачами заборгованість не погашена просить позов задоволити.

В судове засідання представник позивача не зявився, скерував на адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі та вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти винесення заочного рішення.

В судовому засіданні відповідач зазначила, що позовні вимоги визнає частково, тіло кредиту визнає, проте позов в часині стягнення пені заперечує. Пояснила, що на момент укладення кредитного зобовязання банк не перевірив чи зазначений автомобіль на час укладення кредитного договору не перебував у заставі в іншого банку за кредитним зобовязання. Вказаний транспортний засіб був зареєстрований відповідачем у встановленому законом порядку, певний час перебував у їхньому використанні, але згодом був арештований в звязку з борговим зобовязанням попереднього власника автомобіля. Зазначений автомобіль являвся джерелом доходів відповідача, а відтак була позбавлена заробітку, що утруднило виконання зобовязань за кредитним договором. Тому просить врахувати зазначені обставини.

Дослідивши та перевіривши зібрані по справі докази, суд вважає, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що 17.09.2008р. між ПАТ ПроКредит Банк та відповідачем ОСОБА_3-А.В. було укладено рамкову угоду № FW301/313 від 17.09.2008 року, згідно якого позичальнику було видано грошові кошти у сумі 38 200,00 грн. строком користування 24 місяці зі сплатою 32% річних (а.с.8-11).

На виконання зобовязань позичальником за рамковою угодою та кредитним договором АТ Про ОСОБА_7 були укладені наступні договори поруки №181729-ДП1 від 29.10.2010 року з поручителем ОСОБА_4Р.(а.с.18-19), № 181732-ДП1 від 29.10.2010 року з поручителем ОСОБА_5 (а.с.21-22), №FW301/313-ДП від 17.09.2008 року з поручителем ОСОБА_2 (а.с.24-25), №FW301/313-ДП1 від 17.09.2008 року з поручителем ОСОБА_6 (а.с.27-28).

На виконання рамкового договору №FW301/313 від 17.09.2008р., відповідно до умов договору про надання траншу №304.41408 FW301/313 від 29.10.2010 року позичальнику було видано грошові кошти у сумі 38 200,00, факт видачі яких підтверджений меморіальними ордерами №91477696/95633125/260830700/1761 від 29.10.2010 року та № 91477696/95633127/260830703/1761 від 29.10.2010 року (а.с.14-15).

Відповідно до ст.530 ч.1 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строки та порядку, що встановлені договором.

Відповідно до умов рамкової угоди, а саме п.7.1. погашення грошових зобовязань здійснюється у строк, порядку, черговості та розмірі, встановлені угодою та кредитними договорами, шляхом зарахування коштів на рахунок.

Як вбачається із п.2.1 Рамкової угоди позичальник за кредитним договором зобовязався належно здійснювати погашення грошових зобовязань, а також належно виконувати усі інші зобовязання, що передбачені договором.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошима, боржник зобовязаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У відповідності до ч.1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Крім цього, відповідно до п.1.3 ст.611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно п.10.2 рамкової угоди, визначено, що у випадку прострочення встановлених договором строків погашення зобовязань позичальник сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми непогашеної заборгованості, але не менше 15 грн. у еквіваленті валюти кредиту за кожний день прострочення включаючи день повного погашення заборгованості.

Судом встановлено, що у звязку із невиконанням ОСОБА_3-А.В. взятих на себе зобовязань по кредитному договору утворився борг в розмірі 44 980,79 грн., що стверджується розрахунком заборгованості від 01.02.2013 року (а.с.17). Позивачем надсилалася вимога про необхідність погашення заборгованості (а.с.16), однак вона була залишена відповідачем без належного реагування.

Для забезпечення виконання зобовязання ОСОБА_3-А.В. за рамковою угодою та кредитним договором були укладені договори поруки, а відповідно до умов укладених договорів поручителі взяли на себе зобовязання перед позивачем відповідати за зобовязаннями ОСОБА_3-А.В. у повному обсязі.

Згідно із ст. 554 ЦК у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п.2.1 договорів поруки, сторони договору визначають, що поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором нарівні із позичальником за виконання усіх зобовязань позичальника.

У звязку з виникненням заборгованості у ОСОБА_3-А.В., позивач звернувся до поручителів з вимогами про виконання зобовязань відповідно до умов договорів поруки. Зокрема поручителем були направлені наступні вимоги: №50/13 від 21.01.2013 року від 21.01.2013 року, яка була скерована ОСОБА_4, №48/13 від 21.01.2013 року від 21.01.2013 року, яка була скерована ОСОБА_5, №49/13 від 21.01.2013 року від 21.01.2013 року, яка була скерована ОСОБА_2, №47/13 від 21.01.2013 року, яка була скерована ОСОБА_6 (а.с.20, 23, 26, 29)

Як вбачається з довідки про розрахунок заборгованості (а.с.17), станом на 01.02.013р. заборгованість у ОСОБА_3-А.В. перед позивачем за договором про надання траншу №304.41408 FW301/313 від 29.10.2010 року становить 44 980 грн. 79 коп., що складається із основної суми боргу (капіталу) в розмірі 12 434,30 із процентів за фактичне користування простроченим капіталом в розмірі 1 065 грн. 30 коп. та процентів по графіку в розмірі 324 грн. 20 коп. та пені в розмірі 31 156 грн. 99 коп.

Тому суд вважає, що позивач вправі в судовому порядку стягнути із відповідачів заборгованість, яка виникла внаслідок неналежного виконання ними своїх зобовязань за кредитним договором та договорами поруки.

Разом з тим, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення пені слід задоволити частково виходячи з наступних обставин.

У відповідності до вимог ч.3 ст.551 ЦК України, розмір пені може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків. У звязку з тим, що основна сума боргу становить 12 434,30 грн., а розмір нарахованої пені становить 31 156,99 грн., тому суд приходить до висновку про зменшення розміру пені та задовольняє позовні вимоги частково, в розмірі 5 000 грн.

При цьому суд враховує і той факт, що з долучених відповідачів документів вбачається, що автомобіль, який був придбаний на отримані в банку кошти перебував у заставі банку, але був вилучений із користування відповідача внаслідок помилки допущеної при оформленні застави т.я. він на час укладення кредитного договору та договору застави перебував у забезпеченні іншого зобовязання. Внаслідок таких обставин відповідачі тривалий час не користувалися вказаним майном, не отримували дохід від підприємницької діяльності що частково стало причиною прострочення зобовязання.

Крім цього, задовольняючи позов, у відповідності до положень ст. 88 ЦПК України слід солідарно стягнути з відповідачів на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати в розмірі 229,40 грн.

Керуючись ст.ст.11, 14, 15, 16, 526, 530, 536, 554, 610, 611, 612, 625, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 88 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задоволити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 (ідентифікаційний №2266020035), ОСОБА_4 (ідентифікаційний №3292503035), ОСОБА_5 (ідентифікаційний №3033515251), ОСОБА_2 (ідентифікаційний №2475314941), ОСОБА_6 (ідентифікаційний №3244004060) на користь Публічного акціонерного товариства ПроКредитБанк (ЄДРПОУ 21677333) заборгованість за рамковою угодою №FW301/313 від 17.09.2008р. та договором про надання траншу №304.41408 FW301/313 від 29.10.2010 року укладених між ПАТ ПроКредит Банк та відповідачем ОСОБА_3-А.В., договорами поруки №181729-ДП1 від 29.10.2010 року укладеного між ПАТ ПроКредитБанк та ОСОБА_4, №181732-ДП1 від 29.10.2010 року укладеного між ПАТ ПроКредитБанк та ОСОБА_5, №FW301/313-ДП від 17.09.2008 року укладеного між ПАТ ПроКредитБанк та ОСОБА_2, №FW301/313-ДП1 від 17.09.2008 року укладеного між ПАТ ПроКредитБанк та ОСОБА_6 в розмірі 18 823,80 грн. (вісімнадцять тисячі вісімсот двадцять три грн. 80 коп.), що складається з: 12 434,30 грн. сума основного боргу, 324,20 грн. проценти по графіку, 1 065,30 грн. проценти за фактичне користування простроченим капіталом, 5 000 грн. пені.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_3 (ідентифікаційний №2266020035), ОСОБА_4 (ідентифікаційний №3292503035), ОСОБА_5 (ідентифікаційний №3033515251), ОСОБА_2 (ідентифікаційний №2475314941), ОСОБА_6 (ідентифікаційний №3244004060) на користь Публічного акціонерного товариства ПроКредитБанк (ЄДРПОУ 21677333) судовий збір в розмірі 229 грн. 40 коп.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в строки і порядок передбачені ст.294 ЦПК України до апеляційного суду Львівської області через місцевий суд.

Суддя:Гирич С. В.