Ухвала суду № 35258845, 31.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/47013/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції у Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28.04.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.07.2011

у справі № 2а-2681/11/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасвугілляінвест»

до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції у

Луганській області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбасвугілляінвест» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Донбасвугілляінвест») звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції у Луганській області (далі по тексту - відповідач, Стахановська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.03.2011 № 0000092301/0.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28.04.2011 залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.07.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення про відмову в задоволені позову.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем були подані податкові декларації по податку на додану вартість за період серпень 2007 року, березень 2008 року, січень 2009 року, які відповідно були зареєстровані у відповідача.

Відповідно до рядку 25.1 вказаних податкових декларацій та розрахунків сум бюджетного відшкодування позивачем була заявлена сума ПДВ, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника податку на загальну суму 155661,00 грн.

Зазначені суми бюджетного відшкодування були перевірені відповідачем у відповідний період, про що були складені податкові акти перевірок про підтвердження відображення ТОВ «Донбасвугілляінвест» бюджетного відшкодування ПДВ за відповідними податковими деклараціями.

18.03.2011 відповідачем була проведена повторна документальна невиїзна перевірка ТОВ «Донбасвугілляінвест» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2007 року, січень 2009 року, березень 2008 року відповідно до наданих позивачем в зазначений період декларацій, якими визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

За результатами даної перевірки був складений акт № 88/23-32449950 від 18.03.2011, в якому були відображені порушення пп. 7.7.1 п. 7.7, пп. 7.4.1 п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/95-ВР від 03.04.1997 (далі по тексту - Закон України №168/95-ВР) внаслідок чого встановлено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування по ПДВ за період з серпня 2007 року по січень 2009 року на загальну суму - 155661,00 грн.

21.03.2011 позивачем було отримано податкове повідомлення-рішення № 0000092301/0 від 18.03.2011 згідно якого було зменшено суму бюджетного відшкодування позивачу по ПДВ за податковими деклараціями за серпень 2007 року на суму 177,00 грн.; за березень 2008 року на суму 118107,00 грн.; за січень 2009 року на суму 37377,00 грн.; всього на загальну суму 155661,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 2 ст. 79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової службі виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що наказом начальника Стахановської ОДПІ від 15.03.2011 № 323 Про призначення позапланових документальних невиїзних перевірок відповідач посилається на п.78.1.8 ст.78 Податкового кодексу України, яким передбачено, що підставою проведення позапланової перевірки є подання платником декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100000,00 грн.

Проте законодавством не передбачено право податкового органу проводити повторну перевірку декларацій по податку з ПДВ, заявлених в інший податковий період.

Задекларовані відповідачем суми вже були перевірені та складені податкові акти перевірок.

Крім того, відповідачем порушені вимоги ст. 86.8 Податкового Кодексу України, якою встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено що, акт документальної невиїзної перевірки було складено та отримано позивачем 18.03.2011, а тому право на прийняття податкового повідомлення-рішення, у відповідача виникло тільки на наступний день, тобто 21.03.2011, оскільки 19-20.03.2011 є вихідними, з огляду на це, прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000092301/0 саме 18.03.2011 є порушенням норм цієї статті.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/95-ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Сума бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, правильність визначення яких підтверджено матеріалами справи.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентами, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту.

Крім того, нормами Закону № 168/97-ВР право платника податку на відшкодування ПДВ не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку, порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Луганського окружного адміністративного суду від 28.04.2011 та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.07.2011 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції у Луганській області.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28.04.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.07.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

.Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров