Постанова № 35257643, 13.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 року Справа № 5021/2233/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКозир Т.П.суддівГубенко Н.М. Гольцової Л.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"на рішення від та на постанову відгосподарського суду Сумської області 17.01.2013 Харківського апеляційного господарського суду 22.05.2013у справі№ 5021/2233/2011господарського судуСумської областіза позовомКонотопського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України в особі Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"доФізичної особи - підприємця ОСОБА_4простягнення 3 794, 38 грн.у судовому засіданні взяли участь представники:- прокуратуриРоманов Р.О.;- Міністерства інфраструктури України - ДТГО "Південно-Західна залізниця" - відповідачаповідомлений, але не з'явився; ОСОБА_6; повідомлений, але не з'явився;ВСТАНОВИВ:

16.09.2011 Конотопський транспортний прокурор в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України в особі Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 3 794, 38 грн.

Справа розглядалась судами неодноразово.

За результатами нового розгляду рішенням господарського суду Сумської області від 17.01.2013 у справі № 5021/2233/2011 (суддя Лиховид Б.І.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.05.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., судді Івакіна В.О., Тихий П.В.), у позові відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 17.01.2013 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.05.2013 у справі № 5021/2233/2011, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 надав відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" залишити без задоволення, рішення господарського суду Сумської області від 17.01.2013 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.05.2013 у справі № 5021/2233/2011 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 визначеної позивачем заборгованості по орендній платі за договором оренди державного майна № 1421 від 30.10.2009 за період з 01.06.2010 по 31.07.2011.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 та 6 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до положень вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. Вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст. 34 ГПК України. Згідно із приписами вказаної норми, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При прийнятті оскаржуваних судових рішень місцевий та апеляційний господарські суди, керуючись, зокрема, приписами наведених норм на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дослідивши умови договору оренди державного майна № 1421 від 30.10.2009; встановивши, що відповідно до п. 10.1 договору оренди цей договір діє з 30.10.2009 по 02.06.2010; з постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 08.07.2011 (т. 1 а. с. 41-43) вбачається, що відповідач після закінчення строку дії договору був позбавлений можливості використовувати майно за призначенням, оскільки навколо вказаного майна було встановлено огорожу відповідно до плану реконструкції вокзального комплексу; постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2010 у справі № 9/100-10, встановлено, з висновком якого погодився Вищий господарський суд України у постанові від 17.02.2011, що майно (предмет договору оренди державного майна № 1421 від 30.10.2009) фактично вибуло із володіння орендаря (т. 1 а. с. 17-20); беручи до уваги те, що рішенням господарського суду Сумської області від 22.12.2011 у справі № 5021/755/2011, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.02.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 17.04.2012 у справі № 5021/755/2011 (т. 2 а. с. 8-9), стягнуто на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області неустойку за прострочення повернення орендованого майна; дійшли обґрунтованого висновку про те, що у позивача відсутні правові підстави для стягнення заборгованості з орендної плати за заявлений період згідно з ч. 6 ст. 762 ЦК України та правомірно відмовили у позові.

Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду у справі відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" залишити без задоволення, рішення господарського суду Сумської області від 17.01.2013 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.05.2013 у справі № 5021/2233/2011 залишити без змін.

Головуючий суддяТ.П. КОЗИР СуддіН.М. ГУБЕНКО Л.А. ГОЛЬЦОВА