Постанова № 35248307, 14.11.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2013 р.Справа № 916/1639/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Вілінський С.І. (довіреність № 02-2013 від 21.01.2013 року)

від відповідача: Мирончак А.П. (довіреність № 1610/06 від 16.10.2013 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ТІС - ЗЕРНО"

на рішення господарського суду Одеської області від „19" серпня 2013 року, повний текст якого складено та підписано „20" серпня 2013 року

по справі № 916/1639/13

за позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією „САНТРЕЙД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТІС - ЗЕРНО"

про стягнення 643 767,28 грн.

(В судовому засіданні від 17.10.2013 року оголошена перерва відповідно до ст. 77 ГПК України)

В С Т А Н О В И В :

19.06.2013 року Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями „САНТРЕЙД" (далі по тексту - позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТІС - ЗЕРНО" (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 643 767,28 грн., з яких 507 265,08 - основний борг, 97 552,76 грн. - процент за користування чужими коштами, 38 949,44 грн. - 3 % річних. Також позивач просив стягнути з відповідача судові витрати, понесені при розгляді справи.

Позовні вимоги обґрунтовані там, що відповідачем були надані, а позивачем прийняті послуги які зафіксовані відповідними первинними документами - актами приймання-передачі на суму 4 362 268,80 грн., а оплата здійсненна позивачем у надмірному обсязі в сумі 5 089 214,72 грн. Актом звіряння 31.12.2012 року відповідачем визнано існування заборгованості перед позивачем у розмірі 507 265,08 грн., які безпідставно утримувались ТОВ „ТІС - ЗЕРНО". Таким чином, позивач просить повернути безпідставно утримувані кошти та відповідно до ст.ст. 536, 625 ЦК України нарахував процент користування чужими коштами і відповідні штрафні санкції.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.08.2013 року по справі № 916/1639/13 (суддя Меденцев П.А.) позовні вимоги ДП з іноземною інвестицією „САНТРЕЙД" задоволені повністю. Стягнуто з ТОВ „ТІС - ЗЕРНО" на користь ДП з іноземною інвестицією „САНТРЕЙД" безпідставно утримані кошти у розмірі 507 265,08 грн., проценти за користування чужими коштами у розмірі 97 552,76 грн., 3 % річних у розмірі 38 949,44 грн. та 12 875,34 витрати судового збору.

Такий висновок суду мотивований тим, що позивачем доведені належними та допустимими доказами, в розумінні ст.ст. 32 та 33 Господарського процесуального кодексу України, обставини, що підлягають доказуванню, а саме безпідставне утримання відповідачем коштів за надані послуги, в результаті чого було правомірно здійснено нарахування відповідного проценту за їх користування і штрафні санкції.

На виконання рішення суду, 02.09.2012 року господарським судом Одеської області видано відповідний наказ (т.2 а.с.145).

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ТОВ „ТІС - ЗЕРНО" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та припини провадження у справі. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що твердження місцевого господарського суду відносно того, що між сторонами були без договірні відносини, а ґрунтуються лише на первинних документах - є хибним, оскільки додаткова угода від 29.04.2011 року до договору № 010709 від 01.07.2009 року підписана як ТОВ „Трансінвестсервіс" так і позивачем і відповідачем, і всі первинні документи мають посилання на Договір № 010709 від 01.07.2009 року. Таким чином, заборгованість яку вказує позивач виникла в рамках виконання зобов'язань сторонами Договору № 010709 від 01.07.2009 року.

Також, за твердженням скаржника судом першої інстанції було безпідставно відхилено клопотання про припинення провадження у справі на підставі ч.1 ст.80 ГПК України, та судом в протиріч ст.86 ГПК України взагалі не було винесено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про припинення провадження у справі.

Позивач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу ТОВ „ТІС - ЗЕРНО", в якому він та його представник в судовому засіданні просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим вимогам діючого законодавства та матеріалам справи.

В судовому засіданні 14.11.2013 року представником ТОВ „ТІС - ЗЕРНО" було заявлено усне клопотання про залучення додаткових документів до матеріалів справи, а саме платіжного доручення та акту звірки взаєморозрахунків року які свідчать про погашення заборгованості перед ДП з іноземною інвестицією „САНТРЕЙД".

Проте, вказане клопотання не може бути прийнято до уваги та залучено до матеріалів справи, оскільки зазначені вище додаткові документи взагалі не існували на момент прийняття місцевим господарським судом оскарженого рішення.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, ТОВ „ТІС - ЗЕРНО" на протязі травня-червня 2011 року та червня-серпня 2012 року надавало ДП „Сантрейд" послуги з перевалки, накопичення та експедирування зернових вантажів в порту „Південний".

Вказані вище послуги повинні були надаватися в рамках Договору № 010709 від 01.07.2009 року, укладеного між ДП „Сантрейд", як замовником та ТОВ „Трансінвнстсервіс", як виконавцем (т.1 а.с.23-30).

Пунктом 13.6 договору встановлено, що він діє до 30.07.2010 р. та до повного завершення взаєморозрахунків.

Пунктами 1, 2 додатку до Договору № 010709 від 01.07.2009 року ДП „Сантрейд" та ТОВ „Трансінвнстсервіс" визначили, що термін дії Договору продовжується с 01.11 2010 року по 31.01.2011 року та з можливості надання послуг з перевалки вантажів до 30.06.2011 року (т.1 а.с.34).

Додатковою угодою до Договору № 6 від 29.04.2011 року, яка як вбачається із матеріалів справи не була підписана ТОВ „ТІС - ЗЕРНО" та ТОВ „Трансінвнстсервіс" та відповідно до якої всі права та обов'язки які випливають зі змісту Договору № 010709 від 01.07.2009 року від ТОВ „ТІС" переходять до ТОВ „ТІС - ЗЕРНО" (т.1 а.с.40).

Як свідчать матеріали справи, у травні та червні 2011 року ТОВ „ТІС - ЗЕРНО" надало, а ДП з іноземною інвестицією „САНТРЕЙД" прийняло послуги на загальну суму 4 362 268,80 грн., що підтверджуються підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами приймання-передачі послуг (т.1 а.с.43-129).

На виконання зазначеного, відповідно до рахунків-фактур та платіжних доручень з травня по червень 2011 року, позивачем було здійснено оплату на суму 5 089 214,72 грн., тим самим була передплата у сумі 726 945,92 грн., що підтверджується актом зведення взаєморозрахунків з 01.01.2011 р. - по 27.12.2011 р.(т.1 а.с.129).

Крім того, протягом червня-серпня 2012 року ТОВ „ТІС - ЗЕРНО" надало, а ДП з іноземною інвестицією „САНТРЕЙД" прийняло послуги на загальну суму 219 313,53 грн., в оплату яких були зараховані надмірно сплачені позивачем кошти у сумі 726 945,92 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом за період 2012 р. (т.1 а.с.130).

Також з вказаного акту вбачається існування заборгованості у відповідача на користь позивача у розмірі 507 265,08 грн., як безпідставно отримані кошти.

21.01.2013 року ДП з іноземною інвестицією „САНТРЕЙД" звернулося до ТОВ „ТІС - ЗЕРНО" з претензією та розрахунком ціни претензії, згідно з якої просило протягом 3-х робочих днів з моменту отримання претензії перерахувати на поточний рахунок ДП з іноземною інвестицією „САНТРЕЙД" 845 692,37 грн. заборгованості, як безпідставно утримані кошти станом на 21.01.2013 року. Дана претензія отримана відповідачем поштою 25.03.2013 року (т.1 а.с.132-137).

Між тим, вказана претензія залишена ТОВ „ТІС - ЗЕРНО" без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення ДП з іноземною інвестицією „САНТРЕЙД" до суду з відповідним позовом.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог ДП з іноземною інвестицією „САНТРЕЙД" та вважає, що доводи ТОВ „ТІС - ЗЕРНО", заперечення і вимоги, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України, апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства", інших законодавчих актів.

Отже, як встановлено під час розгляду даної справи, у відповідності із цими нормами чинного законодавства, протягом травня-червня 2011 року та червня-серпня 2012 ТОВ „ТІС - ЗЕРНО" надало, а ДП з іноземною інвестицією „САНТРЕЙД" прийняло послуги з перевалки, накопичення та експедирування зернових вантажів в порту „Південний".

Таким чином, між сторонами спору існували позадоговірні зобов'язання, так як договір від 01.07.2009 року №010709 про перевалку, накопичення та експедирування зернових вантажив закінчив свою дію 31.01.2011 року, а будь-яких інших правочинів в належній письмовій формі між сторонами не оформлювались.

З матеріалів справи вбачається, що ДП з іноземною інвестицією „САНТРЕЙД" здійснило оплату у надмірному обсязі у сумі 726 945,92 грн., за платіжними дорученнями:

- №15010271 від 04.07.2011р. на суму 1 227 617,90 грн.;

- №15010370 від 05.07.2011р. на суму 39 599,38 грн.;

- №15010555 від 06.07.2011р. на суму 11 550,43 грн.

Актом зведення взаєморозрахунків, який підписаний обома сторонами та скріплені печатками зазначено, що станом з 01.01.2011 року - по 27.12.2011 року надмірна оплата складає 726 578,61 грн. (т.1 а.с.129).

В подальшому, на протязі червня-серпня 2012 року ТОВ „ТІС - ЗЕРНО" надавалися, а ДП з іноземною інвестицією „САНТРЕЙД" приймалися послуги на суму 219 313,53 грн. в оплату яких зараховані вказані вище утримані кошти.

Актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2013 року підписаного обома сторонами встановлено та визнано відповідачем надмірно утримані кошти у розмірі 507 632,39 грн.

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Суд враховує і те, що згідно статті 1214 Цивільного кодексу України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей можуть нараховуватися проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, доводи скаржника ґрунтуються на неналежному виконанню зобов'язань позивача за Договором від 01.07.2009 та додаткових угод до нього.

Проте, Договором № 010709 від 01.07.2009 не передбачено обов'язку позивача сплачувати передоплату за послуги та право відповідача утримувати надмірно сплачені кошти, а зобов'язання ТОВ „ТІС - ЗЕРНО" повернути безпідставно утримане майно у розмірі 507 265,08 грн. без достатньої правової підстави передбачено статтею 1212 ЦК України є не договірним зобов'язанням останнього.

Крім того, надмірно сплачені кошти у розмірі 507 265,08 грн. підтверджується підписаним та скріпленим печаткою відповідача актом звірки взаємних розрахунків від 31.12.2012 року.

Таким чином судова колегія доходить до висновку, що усі наведені ТОВ „ТІС - ЗЕРНО" в апеляційній скарзі обставини, а саме посилання на умови Договору № 010709 від 01.07.2009 року та додатків до нього не заслуговують на увагу, оскільки судом встановлено, що між сторонами існують позадоговірні відносини у відповідності із ст.1212 ЦК України, а будь-які зауваження щодо неналежного виконання зобов'язань позивача за вказаним вище Договором у скаржника відсутні.

Всі доводи на які посилається ТОВ „ТІС - ЗЕРНО" в апеляційній скарзі не спростовано належними доказами ні в місцевому господарському суді ні, в суді апеляційної інстанції, а тому і відсутні будь-які правові підстави для щоб вважати, що надмірно сплачені позивачем кошти були сплачені в якості попередньої оплати на виконання умов Договору № 010709 від 01.07.2009 року.

Між тим, в Договорі сторонами не передбачений та відсутній обов'язок позивача сплачувати авансові платежі за прийняті послуги від ТОВ „ТІС - ЗЕРНО".

Крім того, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про безпідставність і необґрунтованість твердження скаржника про припинення провадження по справі на підставі ч.1ст.80 ГПК України, оскільки судом попередньої інстанції було у повній мірі встановлено та підтверджено в ході апеляційного провадження, що позовні вимоги ДП з іноземною інвестицією „САНТРЕЙД" не ґрунтуються на неналежному виконанні сторін зобов'язань за Договором № 010709 від 01.07.2009 року, а виникли з зобов'язання відповідача повернути безпідставно набуте та/чи збережене майно у відповідності до ст.1212 ЦК України.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача надмірно сплачених грошових коштів в сумі 507 265,08 грн. - є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами і підлягає задоволенню.

Доводи скаржника відносно того, що між сторонами не укладалося договору надання позики, а тому правила нарахування процентів за ст.1048 ЦК України, є безпідставним виходячи з наступного.

Як вже встановлено, вимоги ДП з іноземною інвестицією „САНТРЕЙД" утворилися із зобов'язання відповідача повернути безпідставно набуте майна, що встановлено ст.1212 ЦК України.

За змістом ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

З огляду на вищевикладене, позивачем відповідно до вимог ст. 536 ЦК України цілком правомірно нарахований процент за користування чужими коштами у розмірі 97 552,76 грн.

Крім того, ст. 625 ЦК надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, стягувати з нього три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з позовними вимогами ДП з іноземною інвестицією „САНТРЕЙД" та висновком місцевого господарського суду про нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача 38 949,44 грн. - 3 % річних за період прострочення грошового зобов'язання.

ТОВ „ТІС - ЗЕРНО" ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про задоволенні позовних вимог з іноземною інвестицією „САНТРЕЙД".

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 19.08.2011 року по справі № 916/1639/13 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ТОВ „ТІС - ЗЕРНО"- без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ТІС - ЗЕРНО" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Одеської області від „19" серпня 2013 року по справі № 916/1639/13 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови

складено „15" листопада 2013 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров