Постанова № 35248254, 14.11.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2013 р.Справа № 915/1053/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С.

за участю представників сторін:

від позивача:

- Крижановська І.М. (довіреність № 01/33-393 від 26.12.2012 року);

- Шастун В.В. (довіреність № 01/53-141 від 02.09.2013 року);

- Руснак С.А. (довіреність № 01/53-138 від 29.08.2013 року)

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Україночка"

на рішення господарського суду Миколаївської області від „04" вересня 2013 року, повний текст якого складено та підписано „09" вересня 2013 року

по справі № 915/1053/13

за позовом Публічного акціонерного товариства „Миколаївобленерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Україночка"

про стягнення 18 894,07 грн.

В С Т А Н О В И В :

17.06.2013 року Публічне акціонерне товариство „Миколаївобленерго" (далі по тексту - позивач) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Україночка" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 18 894,07 грн., з яких: 17 801,63 грн. - заборгованість за перевищення договірних величин електроспоживання, 175,95 грн. - 3 % річних, 879,68 грн. - пені та 36,81 грн. інфляційних витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем у лютому 2013 року спожито електроенергію та перевищено встановлені договірні величини споживання електричної енергії, на підставі чого позивачем складений відповідний акт та виставлені рахунки, які в порушення укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії та норм чинного законодавства відповідачем залишені не сплаченими.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 04.09.2013 року по справі № 915/1053/13 (суддя Гриньова-Новицька Т.В.) позовні вимоги ПАТ „Миколаївобленерго" задоволені повністю. Стягнуто з ТОВ „Україночка" на користь ПАТ „Миколаївобленерго"17 801,63 грн. - борг за перевищення договірних величин, 175,95 грн. - 3 % річних, 879,68 грн. - пені, 36,81 грн. - інфляційних витрат та 1 720,50 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Такий висновок суду мотивований тим, що наданими позивачем матеріалами підтверджується факт того, що ТОВ „Україночка" дійсно у лютому 2013 року перевищило встановлений ліміт договірних величини споживання електричної енергії, у зв'язку з чим підлягає стягненню, як основний борг, так і нараховані на нього пеня, 3 % річних та інфляційні втрати.

На виконання даного рішення господарським судом Миколаївської області 23.09.2013 року видано відповідний наказ (а.с.107).

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ТОВ „Україночка" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та залишити позов ПАТ „Миколаївобленерго" без розгляду. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

В обґрунтування своїх вимог, доводів та заперечень, скаржник посилається на те, що суд при винесені рішення порушив норми процесуального права, оскільки справа № 915/1053/13 була розглянута за відсутністю відповідача, який про час, дату та місце слухання справи належним чином повідомлений не був.

Також апелянт зазначає, що не отримував від позивача копії позову та жодної ухвали суду по вищеназваній справі, проте випадково в ЄДР судових рішень знайшлись відомості ухвали суду по справі № 915/1053/13 в якій була зазначена помилкова адреса товариства, а саме м. Миколаїв, вул. Кругова,28-Б замість правильної адреси: м. Миколаїв, пр.Миру,2 Д/2.

Позивач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу ТОВ „Україночка", в якому він та його представники в судовому засіданні просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим вимогам діючого законодавства та матеріалам справи.

Представник відповідача в судове засідання 14.11.2013 року не з'явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням б/н від 21.10.2013 року, а тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу за його відсутністю.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України, апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Скаржник у скарзі обґрунтовуючи свої вимоги щодо скасування судового рішення послався на те, що він не отримував від позивача копії позову , а суд не повідомив його належним чином про розгляд справи.

Оцінюючи посилання (доводи) скаржника (відповідача) у скарзі на те, що в порушення ст.56 ГПК України йому не надсилалась копія позову, судова колегія встановила наступне.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 ГПК позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Як свідчать матеріали справи позивач надав суду першої інстанції, на підтвердження направлення ним відповідачу копії позову та доданих до нього матеріалів, фіскальний чек „Укрпошти" та опис вкладення, з яких вбачається, що це поштове відправлення позивачем здійснювалось 13.06.2013 року і адресовано відповідачу (а.с.7-8). Факт наявності зазначеного чеку, згідно п. 36 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою КМ України від 17.08.2002р. №1155 є належним підтвердження здійснення поштового відправлення.

Слід зазначити, що ця позиція також підтверджується судовою практикою Верховного Суду України та Вищого господарського суду України

З огляду на викладене колегія судів вважає , що позивач підтвердив (довів) належними та допустимими доказами здіснення такого відправлення.

Водночас слід зазначити, що відповідачем у порушення приписів ст.33 ГПК України не доведено будь-якими належними доказами факту не отримання ним копії позову.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку що вищезазначені доводи є хибними, не можуть прийматись до уваги та бути підставою для скасування рішення.

Оцінюючи доводи скаржника щодо неповідомлення його належним чином про розгляд справи колегія суддів дійшла до наступного.

Відповідно до вимог ст.64 ГПК України суддя прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам ухвалу про порушення провадження у справі, в якій зазначається про прийняття позовної заяви до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Відповідно до п.п.3.5.1. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України 10.12.2002 N 75, ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду в день її прийняття направляється всім учасникам процесу рекомендаційною поштою з повідомленням про вручення. Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи. Факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з не отриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до справи.

Виходячи з судової практики Верховного суду України, а також роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами перших інстанцій" сторона вважається повідомленою належним чином, якщо ухвали про призначення справи до розгляду, або про викладення розгляду справи були направлені стороні рекомендаційною поштою і якщо в матеріалах справи наявні повідомлення поштового відділення про вручення цих ухвал відповідній стороні. Водночас відповідно до вказаного роз'яснення до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а тому примірники повідомлень про вручення рекомендаційної кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибув", „адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатись належними доказами виконання судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Як свідчать матеріали справи, 31.08.2013 року директором ТОВ „Україночка" було подано до господарського суду Миколаївської області клопотання про відкладення розгляду справи, яке зареєстроване згідно з штампом канцелярії суду 02.09.2013 року та яким директор ТОВ „Україночка" зазначив, що про існування спору товариству стало відомо випадково зі слів ПАТ „Миколаївобленерго" (а.с.86). Також директор товариства посилається на те, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень була знайдена ухвала суду від 11.07.2013 року та якою було відкладено розгляд справи на 03.09.2013 року. Крім того, вказаним клопотання відповідач повідомив, що станом на 31.08.2013 року юридичною поштовою адресою є: 54024, м. Миколаїв, пр. Миру, 2Д/2.

Між тим, 03.09.2013 року під час слухання справи місцевим господарським судом, представник відповідача не з'явився, хоча з огляду на вищевикладене знав про час, дату та місце слухання справи, тому без поважних причин не скористався своїм правом відповідно до ст. 22 ГПК України на участь у судовому засіданні.

Крім того, 04.09.2013 року господарським судом Миколаївської області по справі № 915/1053/13 була складена телефонограма за підписом судді, відповідно до якої о 09 год. 37 хв. повідомили директора - Горбатюка С.Є. про те, що у судовому засідання 03.09.2013 року суд задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та оголосив перерву до 04.09.2013 року о 16:00 год. Таким чином, з зазначеною вище телефонограми вбачається, що ТОВ „Україночка" повідомили про час, дату та місце слухання справи належним чином (а.с.91).

Проте 04.09.2013 року представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча останній був повідомлений про час і місце судового засідання та про причини неявки не повідомив, тобто без поважних причин не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, як це передбачено ст.22 ГПК України, а тому позовна заява розглянута місцевим господарським судом за відсутністю представника ТОВ „Україночка".

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місяця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що відповідач повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи, тобто не отримав ці повідомлення з своєї вини, а тому його посилання на те, що його не було повідомлено про розгляд справи не може прийматись до уваги та бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи скаржника викладені ним у скарзі є хибними та не можуть прийматись до уваги і бути підставою для скасування рішення місцевого суду, а інших доводів скаржник у скарзі не навів.

Крім того, оскаржуючи рішення скаржник не навів будь-яких доводів та не визначив свою позицію щодо суті спору та висновків суду щодо обґрунтованості позову.

Розглядаючи, згідно приписів ст. 101 ГПК України, справу та оцінюючи висновки місцевого суду не тільки з підстав зазначених у скарзі колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, позивач - ПАТ „Миколаївобленерго" та відповідач - ТОВ „Україночка" знаходяться в договірних відносинах по поставці, отриманню та споживанню електроенергії.

Так, 25.09.2009 року між ВАТ „ЕК „Миколаївобленерго" (перейменоване в ПАТ „Миколаївобленерго") (Постачальник) та ТОВ „Україночка" (Споживач) укладено договір № 44/1597 про постачання електричної енергії (а.с.10-14), відповідно до умов якого згідно умов якого позивач (постачальник) зобов'язувався продавати відповідачу (споживачу) електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок останнього, а той оплачувати цю енергію на умовах та в порядку переученими умовами цього договору. Сторони передбачили що їх відносини за договором, поряд з його умовами, також регулюються Правилами користування електричною енергією (далі ПКЕЕ), ЗУ „Про електроенергетику" та іншим чинним законодавством..

З наданих позивачем належних та достатніх доказів (розрахунків, показників лічильників, актів) вбачається, що відповідач у порушення умов договору та погодженого сторонами обсягу споживання електричної енергії допустив перевищення договірних величин споживання електричної енергії у лютому 2013 року.

За вказане порушення згідно умов договору Закону України „Про електроенергетику" позивачем було визначено вартість різниці між обсягом фактично спожитої величини і обсягом договірної величини електричної енергії, в результаті чого обсяг спожитої понад договірну величину електроенергію у лютому 2013 склав 18 619 кВт.г. на суму 17 801,63 грн.

Доказів оплати такого нарахування відповідач суду не надав.

Крім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо сплати боргу, позивачем відповідно до приписів ст.625 ЦК України правомірно нараховані пеня, інфляційні нарахування та 3% річних.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд ретельно дослідивши обставини справи та наявні у ній докази обґрунтовано задовольнив вимоги позивача про стягнення вказаної грошової суми і будь-які правові підстави для скасування цього рішення відсутні.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про задоволення позовних вимог ПАТ „Миколаївобленерго".

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Миколаївської області від 04.09.2013 року по справі № 915/1053/13 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ТОВ „Україночка" - без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського

процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Україночка" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Миколаївської області від „04" вересня 2013 року по справі № 915/1053/13 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови

складено „15" листопада 2013 року.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров