Постанова № 35236939, 06.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 листопада 2013 року 09:40 № 826/14275/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., при секретарі судового засідання Самаренко Х.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Інвест»до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.02.2013 р. № 0002152204,за участю представників сторін:

від позивача: Асадчих Т.О. (довіреність від 04.09.2013 р. № б/н).

від відповідача: Кальковець В.Л. (довіреність від 25.09.2013 р. № 2284/9/26-55-10-02-09).

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 06 листопада 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліга-Інвест» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.02.2013 р. № 0002152204.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС на підставі хибних висновків акту перевірки від 15.02.2012 р. № 131/22-4/31405205 прийнято податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі. Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, є протиправним та підлягає скасуванню з наступних підстав. Позивачем до перевірки надано належним чином оформлені первинні документи. Податкові накладні, виписані ТОВ «Гранд Інжинірінг» відображено в реєстрі отриманих податкових накладних. На момент здійснення господарських операцій позивач та ТОВ «Гранд Інжинірінг» були платниками податку на додану вартість, а тому дії позивача щодо формування податкового кредиту є правомірними.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.11.2013 р., у зв'язку з реорганізацію, судом здійснено заміну неналежного відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС на належного - Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. Спростовуючи позовні вимоги представник відповідача зазначив, що в ході перевірки встановлено, що ТОВ «Гранд Інжинірінг» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, тому податкові накладні, виписані на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів не можуть розглядатися, як належним чином оформлені, та такими, що підтверджують належне виконання податкових зобов'язань.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Ліга-Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських відносин із платником податків ТОВ «Гранд Інжинірінг» за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Ліга-Інвест» п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2011 р. на загальну суму 127 690,00 грн.

За результатами проведеної перевірки, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС складено акт від 15.02.2012 р. № 131/22-4/31405205 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.02.2013 р. № 0002152204, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 159 613,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 127 690,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 31 923,00 грн.

За наслідками розгляду заперечення на акт податкової перевірки, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС прийнято рішення від 15.02.2012 р. № 8738/10/22.4-10, яким висновки по акту від 15.02.2013 р. № 131/22-4/31405205 залишено без змін.

За наслідками адміністративного оскарження, Державною податковою службою у м. Києві прийнято рішення від 25.04.2013 р. № 6769/7/12-1-03, яким податкове повідомлення-рішення від 28.02.2013 р. № 0002152204 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

За наслідками повторного адміністративного оскарження, Міністерством доходів і зборів України прийнято рішення від 02.08.2013 р. № 8205/6/99-99-10-01-15, яким податкове повідомлення-рішення від 28.02.2013 р. № 0002152204 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

З матеріалів справи вбачається, що предметом перевірки Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС стали фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Гранд Інжинірінг».

Так, між позивачем (надалі - Замовник) та ТОВ «Гранд Інжинірінг» (надалі - Генпідрядник) укладено договір генерального підряду № 5 від 25.02.2011 р., відповідно до умов якого Генпідрядник зобов'язується виконати власними зусиллями та залученими силами комплекс будівельних робіт, згідно затвердженого проекту, кошторису, робочим кресленням, зміни і доповнення до проекту, що виникають в процесі виконання робіт з метою передачі об'єкту до експлуатації та передає його замовнику готовим, згідно затвердженого проекту у встановлений строк.

На виконання договору позивачем надано довідку про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2011 р. (форма №КБ-3), акт № 1 приймання виконаних робіт за серпень 2011 р. (форма №КБ-2в).

Разом з тим, між ТОВ «Ліга-Інвест» (надалі - Покупець) та ТОВ «Гранд Інжинірінг» (надалі - Продавець) укладено договір купівлі-продажу № 10 від 01.08.2011 р., відповідно до умов якого, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити будівельні матеріали. Перелік будівельних матеріалів визначається у Додатку № 1 до цього договору. Специфікацією від 01.08.2011 р. затверджено перелік необхідних будівельних матеріалів. Згідно акту приймання-передачі від 31.08.2011 р. Продавець передав, а Покупець прийняв товар, визначений в Додатку № 1 до Договору.

Судом встановлено, що податкові зобов'язання декларувалися позивачем (податкова декларація з податку на додану вартість за 08 місяць 2011 р.), а податкові накладні відображено в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкові зобов'язання відображено в наступних податкових накладних: від 31.08.2011 р. № 37, від 31.08.2011 р. № 38, № 50 від 31.07.2013 р, № 37 від 31.07.2013 р.,

На підтвердження передачі матеріальних цінностей, позивачем надано довіреності на отримання матеріальних цінностей: № 601291 від 31.07.2013 р., № 52 від 31.07.2013 р., серія ЯОЦ №070090 від 31.07.2013 р., серія ЯОЦ № 070089 від 31.07.2013 р., № 204535 від 19.06.2013 р., № 21 від 31.03.2013 р., № 204522 від 01.02.2013 р., № 9 від 01.01.2013 р., № 6 від 31.07.2013 р., № 44 від 31.07.2013 р., № 22 від 31.07.2013 р., № 22 від 31.07.2013 р.

На підтвердження передачі матеріалів позивачем надано видаткові накладні: № 1 від 31.08.2011 р., № РН -0000010 від 31.07.2013 р., № РН -0000009 від 31.07.2013 р., № РН-0000008 від 31.07.2013 р., № РН - 0000007 від 31.07.2013 р., № РН- 0000006 від 31.07.2013 р., №РН-0000005 від 19.06.2013 р., №РН- 0000004 від 31.03.2013 р., № РН-0000002 від 01.02.2013 р., № РН-0000001 від 03.01.2013 р., № РН -0000015 від 31.07.2013 р., №РН-0000014 від 31.07.2013 р., №РН-0000013 від 31.07.2013 р., №РН - 0000012 від 31.07.2013 р.

На підтвердження здійснення господарської діяльності та ремонтних робіт позивачем надано договір оренди нежитлового приміщення № 18/06-11 від 18.06.2011 р., згідно якого ТОВ «Ліга-Інвест» (Орендодавець) передає, а Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 приймає у тимчасове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 287,8 кв.м., що знаходиться на першому поверсі будинку за адресою: АДРЕСА_1. Приміщення надається Орендареві для здійснення підприємницької діяльності, а саме для організації магазину верхнього одягу. Приміщення передано Орендарю згідно акту приймання-передачі приміщення від 21.06.2011 р.

На підтвердження права власності на зазначене приміщення позивачем надано договір про поділ нерухомого майна в натурі, що є спільною частковою власністю від 01.12.2005 р.

ТОВ «Ліга - Інвест» у відповідності до договору поставки від 31.07.2013 р. виписано податкові накладні: від 31.07.2013 р. № 10 - ФОП ОСОБА_4, від 31.07.2013 Р. № 9 - ФОП ОСОБА_5, від 31.07.2013 р. № 8 - ФОП ОСОБА_6, від 31.07.2013 р. № 7 - ФОП ОСОБА_7, від 31.07.2013 р. № 6 - ФОП ОСОБА_8, від 31.07.2013 р. № 5 - ФОП ОСОБА_9, від 31.07.2013 р. № 4 - ФОП ОСОБА_10, від 31.07.2013 р. №3 - ОСОБА_11, від 31.07.2013 р. № 2 - ФО - СПД ОСОБА_12, від 31.07.2013 р. № 1 - ФО СПД ОСОБА_12; відповідно до договору поставки № б/н від 19.06.2013 р. виписано податкові накладні: від 19.06.2013 р. № 1 - ФОП ОСОБА_13; відповідно до договору купівлі-продажу від 31.03.2013 р. виписано податкову накладну від 31.03.2013 р. № 2 - ФОП ОСОБА_14, відповідно до договору поставки від 01.02.2013 р. № 2013 р. виписано податкову накладну від 01.02.2013 р. № 1 - ФОП СПД ОСОБА_13, від 03.01.2013 р .№ 1.

На підтвердження руху активів позивачем надано банківські виписки (а.с. 188-212).

З висновків акту перевірки вбачається, за результатами автоматизованого співставлення ТОВ «Гранд Інжинірінг» встановлено розбіжності між сумою задекларованого податкового кредиту ТОВ «Гранд Інжинірінг» та сумою податкових зобов'язань, задекларованими підприємствами - постачальниками за період березень, червень, серпень та вересень 2011 року.

Причиною розбіжностей між сумою задекларованого податкового кредиту ТОВ «Гранд Інжинірінг» та сумою податкових зобов'язань, задекларованого підприємством - постачальником, є включення ТОВ «Гранд Інжинірінг» до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по постачальнику ТОВ «Інтербудкомплекс 2005».

Згідно акту від 08.02.2012 №532/23-4/36756600 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтербудкомплекс 2005» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.06.2011 по 30.06.2011, з 01.08.2011 по 31.08.2011 та акту від 26.01.2012 №258/23-4/36756600 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтербудкомплекс 2005», щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.09.2011 по 31.10.2011.

За результатами аналізу документів, які є в обліковій справі ТОВ «Інтербудкомплекс 2005», даних податкової звітності, встановлено відсутність трудових ресурсів (загальна чисельність працюючих 1 чол.), виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання.

В ході проведення перевірки не встановлено факт передачі товарів (послуг) від «Інтербудкомплекс 2005» до контрагентів-покупців, у зв'язку з відсутністю підтверджуючих первинних документів.

Тобто, з урахуванням інформації, використаної в ході даної перевірки, встановлено формування податкового кредиту ТОВ «Інтербудкомплекс 2005» за рахунок ТОВ «Юридично-консалтингова фірма «Дім партнер», ПП «Сила висот» з метою надання податкової вигоди третім особам в частині надання їм права на податковий кредит.

Згідно отриманого висновку спеціаліста науково-дослідного експертно -криміналістичного центру при ГУМВС України в Київській області №341 від 15.11.2011 Майданіка А.В., встановлено, що підписи на договорі від 19.08.2011 №407 про визнання електронних документів та на сертифікаті відкритого ключа виконані не директорами ПП «Сила висот» - Кочергою В.В., Степурою В.Ф., а іншою особою.

Отже, податковим органом зроблено висновок, що діяльність ТОВ «Інтербудкомплекс 2005» спрямована на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Проте суд не приймає до уваги висновки податкового органу, оскільки останні не містять правових підстав, які б свідчили про порушення позивачем чинного законодавства.

Таким чином, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати зустрічних перевірок контрагента та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України.

При цьому вирішуючи питання щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту суд виходить з наступного.

Так, надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом, з огляду на нижченаведене.

В даній справі судом встановлено, що господарські операції за період за серпень 2011 р. не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, вартості наданих послуг, наявності трудових ресурсів та інших основних засобів, які економічно необхідні для здійснення даних господарських операцій.

Так, з наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між укладеними договорами та результатом їх виконання: формування основних фондів, отримання економічної вигоди, передачу об'єктів. З видаткових накладних, довіреностей на отримання матеріальних цінностей не можливо встановити їх відношення до укладених позивачем договорів, оскільки вони не містять посилання на останні. Крім того, позивачем не надано рахунки-фактури, банківські виписки, які б свідчили про оплату виконаних робіт. З наданих позивачем банківських виписок, вбачається лише розрахунки за оренду приміщення та комунальні послуги. Доказів, які свідчили про оплату виконаних робіт, продаж будівельних матеріалів суду не надано.

Також позивач не надав жодних доказів, які б свідчили про належне виконання умов договору генерального підряду від 25.02.2011 р. № 5, а саме: передачу готового до експлуатації об'єкту, не надано проектної документації, технічних рішень, комерційних пропозицій, кошторисів, доказів утримання служби Замовника, що включають в себе витрати на технічний нагляд, здійснення авторського нагляду, проведення інших робіт, пов'язаних з їх виконанням, доказів оплати за виконані роботи, наявності приміщення для зберігання будівельних матеріалів, відповідного технічного персоналу, наявності власних чи орендованих транспортних засобів для перевезення будівельних матеріалів.

Отже, вартість задекларованих виконаних робіт (наданих послуг) не підтверджується первинними документами позивача.

З огляду на викладене суд вбачає, що надані позивачем первинні документи носять сумнівний та неповний характер, а господарська діяльність товариства спрямована на ухилення від оподаткування.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з виконання робіт фактично не мали реального характеру, замовлення послуг оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», що є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту (податкових та видаткових накладних, актів виконаних робіт, тощо) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Отже, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, руху активів, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту є правомірними.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті за серпень 2011 р. на загальну суму 127 690,00 грн., в тому числі штрафні санкції у розмірі 31 923,00 грн.

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 28.02.2013 р. № 0002152204, відповідно, відсутні підстави для задоволення даних позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надано достатні докази, які свідчать що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Інвест» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О.Іщук

Повний текст постанови виготовлено 11.11.2013 р.