Постанова № 35236984, 29.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 жовтня 2013 року 10:39 № 826/14519/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: Головуючий суддя Іщук І.О., суддів Погрібніченко І.М., Шулежко В.П., при секретарі судового засідання Самаренко Х.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1

доМіністерства юстиції Українипровизнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, За участю представників сторін:

позивач: ОСОБА_1

від відповідача: Пантюхова Л.Р., яка діє на підставі довіреності від 15.08.2013 р. № 9.1-22/713.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 29 жовтня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.

Позовними вимогами є:

1. Визнання дій відповідача щодо невчасного (не у законний строк) надання відповіді ОСОБА_1 на його заяву від 16 липня 2013 р. протиправними.

2. Визнання бездіяльності відповідача щодо непроведення перевірки факту, наведеного у заяві від 16.07.2013 р. про невиконання рішення суду та надання відповіді не по суті поставленого питання, протиправною.

3. Визнання бездіяльності відповідача, яка полягає у невирішенні по суті та ненаданні відповіді по суті, поставленого у заяві ОСОБА_1 від 16.07.2013 р., питання прохальної частини « 4) дозволити мені бути присутнім при розгляді даного звернення та дозволити мені взяти участь у його перевірці», протиправною.

4. Визнання бездіяльності відповідача, яка полягає у ненаданні інформації ОСОБА_1 роз'яснення порядку оскарження листа (рішення, відповіді тощо) від 23 серпня 2013 р. № П-11515/6.1, протиправною.

5. Зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.07.2013 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Міністерством юстиції України невчасно надано відповідь на заяву позивача від 16.07.2013 р., не здійснено перевірку фактів, викладених у скарзі та не запрошено його на розгляд скарги, чим порушено його права, передбачені ст. 15, 19 Закону України «Про звернення громадян».

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем невчасно надана відповідь на заяву позивача, не перевірено факти, викладені у заяві позивача від 16.07.2013 р. та відповідь надано не по суті поставленого питання, відповідачем не розглянуто та не вирішено по суті пункт « 4) прохальної частини заяви ОСОБА_1 від 16.07.2013 р., у якій він просить дозволити йому бути присутнім при розгляді даного звернення та дозволити йому взяти участь у його перевірці», не роз'яснено про порядок оскарження листа Міністерства юстиції України.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. Вважає останні необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне. Відповідачем правомірно та в строк, визначений законодавством, розглянуто звернення ОСОБА_1 та надано йому відповідь. Водночас позивач дійшов помилкового висновку щодо порушення відповідачем абз. 9 ст. 19 Закону «Про звернення громадян», яким передбачено обов'язок у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Міністерства юстиції України із зверненням, яке назвав «донос» від 16.07.2013 р., в якому повідомляв про те, що Головним управлінням юстиції у Київській області не забезпечено явку повноважних представників у судове засідання 11.07.2013 р. у справі № 826/10164/13-а Окружного адміністративного суду м. Києва, чим порушено вимоги ухвали від 02.07.2013 р., якою визнано явку повноважних представників сторін обов'язковою. Крім того, у своєму зверненні просив виявити та повідомити йому про причини, за яких не було надано необхідних доказів по справі.

Звернення позивача надійшло до Міністерства юстиції України 23.07.2013 р., що підтверджується відміткою про вручення на поштовому відправленні, зокрема в день надходження звернення було зареєстровано, для нього було заведено реєстраційно-контрольну картку та відповідно до номенклатури реєстрації присвоєно номер П-11515.

Листом Міністерства юстиції України від 23.08.2013 р. № П-11515/6.1 позивачу надано відповідь на його звернення від 16.07.2013 р.

Позивач, вважаючи дії (бездіяльність) відповідача по наданню йому відповіді на його звернення протиправними, звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва за захистом його порушених прав, свобод та інтересів.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог в частині визнання дій відповідача щодо невчасного (не у законний строк) надання відповіді ОСОБА_1 на його заяву від 16 липня 2013 р. протиправними, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до підпункту 30 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 р. № 395/2011, Міністерство юстиції України організовує розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних з його діяльністю, з діяльністю його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, а також стосовно актів, які ним видаються.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (надалі - Закон № 393/96-ВР) органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідно до ст. 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Отже, з урахуванням того факту, що керівником відповідача не встановлено необхідного терміну для розгляду звернення ОСОБА_1, колегія суддів дійшла висновку, що заява позивача повинна була розглянута у строк не більше одного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся із заявою до Міністерства юстиції України від 16.07.2013 р., яка отримана останнім, згідно відмітки відділення поштового зв'язку, 23.07.2013 р.

За результатами розгляду заяви, Міністерством юстиції надана відповідь від 23.08.2013 р. № П - 11515/6.1, яка згідно відмітки відділення поштового зв'язку, направлена позивачу лише 03.09.2013 р.

Таким чином, відповідач, отримавши заяву позивача 23.07.2013 р., повинен був у місячний термін, тобто до 23.08.2013 р. надіслати відповідь позивачу.

Проте, враховуючи, що відповідь була надіслана позивачу саме 03.09.2013 р., колегія суддів вважає, що відповідачем було порушено вимоги ст. 20 Закону № 393/96-ВР, що є протиправним.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог в частині визнання бездіяльності відповідача щодо непроведення перевірки факту, наведеного у заяві від 16.07.2013 р. про невиконання рішення суду та надання відповіді не по суті поставленого питання, протиправною, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Позивач стверджує, що відповідачем не перевірено факти, викладені у заяві позивача від 16.07.2013 р., а відповідь надана не по суті поставленого питання.

Так, в своїй заяві позивач посилається на факт порушення (невиконання) Головним управлінням юстиції у Київській області рішення суду про обов'язковість явки представника управління юстиції у судове засідання.

Після отримання заяви позивача Міністерством юстиції України проведено перевірку, а саме направлено запит до Головного управління юстиції у Київській області, за результатами надіслання якого Головним управлінням юстиції у Київській області надано відповідь від 19.08.2013 р. № 1654-15-1/6.2.

Як вбачається з матеріалів справи, листом Міністерства юстиції України від 23.08.2013 р. № П-11515/6.1 позивачу надано відповідь на його звернення від 16.07.2013 р.

Проаналізувавши зазначену відповідь колегія суддів вважає, що вона є вичерпною, зокрема зазначено, що представником відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області направлено до суду клопотання про розгляд справи без участі його представника у зв'язку з великою завантаженістю.

Також Міністерство юстиції України повідомило позивача про те, що 11.07.2013 р. представники відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області проводили особистий прийом громадян.

До відома позивача було доведено, що в матеріалах справи № 826/10164/13-а наявні усі необхідні матеріали, які є доказами у справі, а саме: звернення позивача від 24.04.2013 р. та відповідь Головного управління юстиції у Київській області від 29.05.2013 р.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що під час надання відповіді на звернення ОСОБА_1, Міністерством юстиції України дотримано вимог п. 15 Закону № 393/96-ВР, здійснено перевірку фактів, викладених у заяві, про результати перевірки повідомлено позивача, а тому твердження позивача про те, що Міністерством юстиції України порушено норми Закону України «Про звернення громадян», не здійснено перевірку фактів, викладених у його зверненні, є безпідставним.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог в частині визнання бездіяльності відповідача, яка полягає у невирішенні по суті та ненаданні відповіді по суті поставленого у заяві ОСОБА_1 від 16.07.2013 р. питання прохальної частини « 4) дозволити мені бути присутнім при розгляді даного звернення та дозволити мені взяти участь у його перевірці», протиправною, колегія суддів виходить з наступного.

Так, позивач стверджує, що бездіяльність відповідача полягає у порушенні останнім його обов'язку вирішити поставлені питання по суті, що є порушенням права позивача на отримання обґрунтованої відповіді.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 3 Закону № 393/96-ВР визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

З урахуванням викладеного, чинне законодавство розділяє поняття заява та скарга.

Статтею 18 Закону № 393/96-ВР передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги.

Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу (ст. 19 Закону № 393/96-ВР).

З урахуванням наведених правових норм, колегія суддів зазначає, що зазначені правові норми розповсюджуються на скарги з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Беручи до уваги той факт, що звернення позивача не містило жодних вимог про поновлення прав і захист законних інтересів, а перевірка обставин, викладених у ньому здійснювалася шляхом листування з Головним управлінням юстиції у Київській області, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у Міністерства юстиції України підстав для скликання засідання для розгляду його звернення, а тому відповідачем не було порушено вимог Закону № 393/96-ВР.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що положеннями ст.22 Закону № 393/96-ВР визначено порядок особистого прийому громадян.

Так, Керівники та інші посадові особи органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян зобов'язані проводити особистий прийом громадян.

Прийом проводиться регулярно у встановлені дні та години, у зручний для громадян час, за місцем їх роботи і проживання. Графіки прийому доводяться до відома громадян.

Порядок прийому громадян в органах державної влади, місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, об'єднаннях громадян визначається їх керівниками.

Усі звернення громадян на особистому прийомі реєструються. Якщо вирішити порушені в усному зверненні питання безпосередньо на особистому прийомі неможливо, воно розглядається у тому ж порядку, що й письмове звернення. Про результати розгляду громадянину повідомляється письмово або усно, за бажанням громадянина.

З урахуванням наведеного, позивач мав право звернутися у зручний для нього час, згідно графіку прийому громадян щодо вирішення свого питання. Однак позивач не скористався зазначеним правом.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в частині визнання бездіяльності відповідача, яка полягає у невирішенні по суті та ненаданні відповіді по суті поставленого у заяві ОСОБА_1 від 16.07.2013 р. питання прохальної частини « 4) дозволити мені бути присутнім при розгляді даного звернення та дозволити мені взяти участь у його перевірці» є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог в частині визнання бездіяльності відповідача, яка полягає у ненаданні інформації ОСОБА_1 роз'яснення порядку оскарження листа (рішення, відповіді тощо) від 23 серпня 2013 р. № П-11515/6.1, протиправною, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки (ч. 3 1 ст. 15 Закону № 393/96-ВР).

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення (ч. 4 1 ст. 15 Закону № 393/96-ВР).

Таким чином, органи державної влади та їх посадові особи, приймаючи рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві повинно доводитися до відома громадянина у письмовій формі, зокрема з роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Виходячи з положень ст. 3 Закону № 393/96-ВР, звернення позивача по своїй суті є заявою, а не скаргою.

Водночас колегія суддів вважає надану відповідачем відповідь від 23.08.2013 р. №П-11515/6.1 - рішенням суб'єкта владних повноважень, оскільки позивач вважає, що бездіяльністю, а саме ненаданням роз'яснення щодо порядку оскарження, порушено його права та інтереси.

Тому, в силу положень ч. 3 ст. 15 Закону № 393/96-ВР, надаючи відповідь позивачу, навіть, враховуючи, що зазначене звернення позивача не містило вимог про поновлення прав та захист законних інтересів, відповідач повинен був роз'яснити заявнику порядок оскарження наданої відповіді з посиланням на норми закону.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем порушено вимоги Закону № 393/96-ВР в частині ненаданні інформації ОСОБА_1 щодо роз'яснення порядку оскарження листа (рішення, відповіді тощо) від 23 серпня 2013 р. № П-11515/6.1, що є протиправним.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.07.2013 р., колегія суддів зазначає наступне.

Враховуючи, що колегією суддів визнано, що заява ОСОБА_1 від 16.07.2013 р. була розглянута належним чином, то у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Дослідивши фактичні обставини справи у їх сукупності з урахуванням положень чинного законодавства, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в даній справі підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69 - 71, 94, 160 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України задовольнити частково.

2. Визнати протиправною дію Міністерства юстиції України щодо невчасного надання ОСОБА_1 відповіді на заяву від 16 липня 2013 р.

3. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо ненадання ОСОБА_1 роз'яснення порядку оскарження листа від 23 серпня 2013 р. № П-11515/6.1.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Судові витрати в сумі 14, 00 гривень присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622).

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.О. Іщук

Судді І.М.Погрібніченко

В.П.Шулежко

Повний текст постанови виготовлено 04.11.2013 р.