Рішення № 35235629, 14.11.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 380/1260/13-ц Головуючий у І інстанції Архангельський А.М. Провадження № 22-ц/780/6364/13 Доповідач у 2 інстанції Мельник Я.С.Категорія 52 14.11.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

14 листопада 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Мельника Я.С.,

суддів: Волохова Л.А., Матвієнко Ю.О.

та секретаря Бевзюк М.М.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2, Господарського товариства з обмеженою відповідальністю «Росич» на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 30 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Господарського товариства з обмеженою відповідальністю «Росич» про стягнення заборгованості по заробітній платі, заробітку за час затримки виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у розмірі 7155, 80 грн., середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати у розмірі 7376,88 грн., моральну шкоду у розмірі 3000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 лютого 2013 позивача звільнено з посади підсобного робітника, який працював в ГТОВ «Росич». В день звільнення йому було виплачено заробітну плату тільки за липень 2012 року, а за період з серпня 2012 року по лютий 2013 року відповідач не виплатив належну йому заробітну плату. Позивач вважає, що оскільки з дня його звільнення по 18.07.2013 року минуло 168 днів, то відповідач повинен виплатити йому середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати, та моральну шкоду, яку він зазнав.

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 30 вересня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ГТОВ «Росич» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі у розмірі 7155, 80 грн. та моральну шкоду у розмірі 2000 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні його позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та ухвалити нове про задоволення цих вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Також з апеляційною скаргою звернулося ГТОВ «Росич», в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення з відповідача моральної шкоди, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що позивач не надав доказів про завдання йому моральної шкоди.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог заявлених в суді першої інстанції, вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, а апеляцію ГТОВ «Росич» відхилити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте рішення суду першої інстанції не повністю відповідає вищезазначеним вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 10 червня 2012 року позивача було зараховано до ГТОВ «Росич» на посаду підсобного робітника за наказом підприємства № 30.

01 лютого 2013 року наказом № 07 позивача звільнено з вказаної посади та виплачено заробітну плату тільки за липень 2012 року.

Згідно довідки № 13 від 20.02.2013 року заборгованість ГТОВ «Росич» по виплаті заробітної плати ОСОБА_2 за період з серпня 2012 року по лютий 2013 року становить 7155,80 грн.

Відповідно до довідки про середню заробітну плату (дохід) № 6 від 01.02.2013 року, виданої відповідачем, середньоденна заробітна позивача становить 43,91 грн.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки відповідач в день розрахунку не виплатив позивачу заробітну плату з серпня 2012 року по лютий 2013 року, то вказані вимоги підлягають задоволенню. Також, оскільки позивач вказав, що йому була завдана моральна шкода, тому суд першої інстанції стягнув і моральну шкоду з відповідача у розмірі 2000 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Судом встановлено, що позивачу в день звільнення було виплачено заробітну плату тільки за липень 2012 року, а тому у відповідача виникла заборгованість по сплаті заробітної плати ОСОБА_2 за період з серпня 2012 року по лютий 2013 року становить 7155,80 грн., що відповідачем не оспорюється.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відшкодування позивачу моральної шкоди, визначивши її розмір, з урахуванням обставин справи, в сумі 2000 грн., оскільки порушення законних прав позивача призвели до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди і, з додержанням норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 116, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 212-213 ЦПК України, ухвалив законне і обґрунтоване рішення на підставі належних та допустимих доказів по справі.

А тому доводи апеляційної скарги ГТОВ «Росич» щодо недоведеності позивачем завдання йому моральної шкоди є необґрунтованими та спростовуються вищезазначеними нормами матеріального права та доказами, які містяться у матеріалах справи.

Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати, суд першої інстанції виходив із того, що позивач з лютого по серпень 2013 року отримував соціальну допомогу по безробіттю.

Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Крім того, частину третю ст. 117 КЗпП України, яка передбачала зменшення розміру компенсації на суму заробітної плати, одержаної за новим місцем роботи, виключено відповідно до Закону України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" від 20.12.2005 року.

Таким чином, встановлені ст. 117 КЗпП України заходи визначаються як один із видів відповідальності власника (підприємства) перед працівником, підставою такої відповідальності відповідно до зазначеної норми є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника, а та обставина, що заробіток за місцем нової роботи(одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час може якимсь чином впливати на стягнення з роботодавця середній заробіток за весь час затримки, зазначеною нормою не передбачена.

Проте, суд першої інстанції, у порушення положень ст.ст. 213-214 ЦПК України на вищевказані норми закону уваги не звернув та помилково прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати.

Відповідно до довідки про середню заробітну плату (дохід) № 6 середньоденна заробітна позивача становить 43,91 грн., а тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає за необхідно стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки по виплаті заробітної плати за період з 01.02.2013 по 18.07.2013 у розмірі 7 376,88 грн. (168 днів х 43,91 грн.).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 заслуговують на увагу, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати на підставі ст.309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про задоволення цих вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Господарського товариства з обмеженою відповідальністю «Росич» відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 30 вересня 2013 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати скасувати та ухвалити нове про задоволення цих вимог.

Стягнути з Господарського товариства з обмеженою відповідальністю «Росич» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 7 376,88 грн. (сім тисяч триста сімдесят шість гривень 88 копійок).

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий: Я.С. Мельник

Судді: Л.А. Волохов

Ю.О. Матвієнко